Що робить освіту продуктивною?

Яке навчання є продуктивним

Відповідаючи на поставлене запитання, підемо від протилежного, тобто визначимо, яке навчання не є продуктивним.

1. Це НЕ передача визначеної суми знань.

2. Це НЕ форма контролю за навчальною діяльністю учнів, учням не виставляються поточні і підсумкові оцінки.

3. НЕМАЄ єдиної програми і навчального завдання, а значить немає й уроку: тобто дії, спрямовані на передачу інформації від учителя учневі.

4. Це НЕ закрита форма організації навчального процесу.

5. Продуктивна освіта НЕ є додатковою до базової, основної освіти.

6. Продуктивне навчання — НЕ спосіб професійної орієнтації учнів, хоча в процесі учні часто знаходять цікаві для себе професії.

Що ж таке продуктивна освіта?

Форми діяльності системи продуктивної освіти

Замість уроків у системі продуктивної освіти існують наступні форми діяльності:

• реальна робота в соціумі, у процесі якої учні не тільки використовують деякі знання, а розвивають здібності вирішувати практичні задачі, переборювати реальні труднощі;

• обговорення проблеми з учителем (тьютором), що одночасно є діяльнісною оцінкою й формою педагогічної підтримки; така підтримка допомагає учневі осмислити результати, навчитися грамотно вирішувати проблеми й приймати рішення;

• осмислення власного практичного й освітнього досвіду для переходу до нових форм діяльності в соціумі, на робочому місці та в стінах школи (це може стати входженням у новий проект).

Визначення продуктивної школи

Потрібно підкреслити, що продуктивна школа — це не модель початкової професійної освіти, не профорієнтація. Це спосіб навчання, що приводить кожного ^г - підлітка до його власних високих результатів.

У процесі розвитку продуктивних шкіл і нагромадження досвіду відбулося фор­мування концепції продуктивного навчання:

• від перших практичних проектів до системної методології, альтернативній традиційному навчанню;

• від розрізненого міжнародного досвіду до розуміння єдиного принципу продуктивної освіти різних країн;

• від виробничої практики до розвитку активних індивідуальних форм освіти;

• від практики в стінах школи до виробничої діяльності в місті і соціумі;

• від традиційного предметного викладання до широкого, універсального консультування проектів і освітніх процесів;

• від фронтальної роботи вчителя в класі до кооперативної групової роботи, а також від традиційних функцій учителя до продуктивного співробітництва педагога, тьютора, наставника з учнями;

• від учительського контролю до автономного, самостійного навчання, що базується на особистому інтересі підлітка;

122

• від кількісних оцінок до якісного оцінювання й експертизи;

• від закритих навчальних процесів у школі до публічності й відкритості освіти кожного учня, до презентації проектів і результатів широкому співтовариству (педагоги— учні — батьки — роботодавці — організатори продуктивного навчання).

Визначення продуктивного навчання

Останнім часом сформувалося таке визначення продуктивного навчання: «Продуктивне навчання націлене на придбання життєвих умінь, що ініціює особистісний ріст і індивідуальний розвиток, міжособистісний розвиток і взаємодію, а та­кож самовизначення його учасників...».

Методологія продуктивного навчання

Методологія продуктивного навчання припускає:

• зріст ролі кожного учасника у формуванні, реалізації й оцінюванні її (його) навчальної ініціативи в співробітництві з іншими учасниками;

• тісні зв'язки «шкільного підприємства», «шкільного співтовариства» і «шкільного реального життя», у яких здійснюється відкрита і гнучка система продуктивного навчання;

• зміну ролі педагога, який стає наставником;

• створення відповідного освітнього середовища, яке дає доступ до нових інформаційних технологій.

ПРОДУКТ: РЕАЛЬНА РОБОТА ЗАМІСТЬ ТРАДИЦІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Що таке продукт в освіті?

Критерій продуктивності

Єдиний критерій продуктивності — наявність самостійного, творчого продукту діяльності конкретного учня, а не відповідність стандарту (ідеальному й усередненому рівню навченості).

Продуктивність, якщо її розглядати як складову змісту освіти і як її організую­чий принцип, припускає зовсім інші, альтернативні традиційні параметри навчан­ня, дозволяє учневі вибирати власний освітній простір, що відкриває шлях до са­мостійності й автономності його навчальної діяльності.

Відмінними рисами технології продуктивного навчання є:

• тісний змістовний зв'язок реальної трудової діяльності підлітка поза школою (чи в школі) на робочому місці з його самостійним навчанням;

• орієнтація його навчання і праці на цілісний, завершений, соціальне значимий, корисний, осмислено виконаний продукт (ідеальний чи матеріальний).

Спрямованість усієї організації процесу освіти змінює характер діяльності педа­гога й учнів, обидва стають продуктивними партнерами.

Показниками продуктивності в діяльності підлітка є:

• реально зроблена робота на основі індивідуального інтересу;

• зріст компетентності у проекті, що виконується;

• практична здібність до співробітництва, кооперації і партнерства;

• самостійність і відповідальність.

Показниками продуктивності в діяльності педагога стають:

• здібність до практичного консультування і підтримки учня в його роботі з проекту, до взаємодії з ним;

• створення сучасного освітнього середовища, забезпечення умов для продуктивної діяльності індивіда і групи.

Продуктивне навчання засноване насамперед на ідеях Дьюї і Френе. Ідею про­дуктивності освіти висловлював і С. Гессен у «Основах педагогіки», він розши­рив розуміння практичної діяльності як вихідного пункту навчання.

123

Продуктивність — показник якості самовизначення, самоосвіти і самореалізації компетентності учня, вона залежить від творчого вибору учнем напрямку і змісту свого освітнього процесу і доведення його до завершальної стадії — створення оригінального індивідуального продукту (із двома складовими — навчальною і творчою). Виходить, дійсний продукт може бути створений в умовах вільної діяльності.

Традиційна школа	Продуктивна школа
Освітній процес відчужений від учня, він об'єктивний (нав'язаний ззовні)	Освітній процес суб'єктивний
Освітній процес задається учневі вчителем	Освітній процес народжується в ді­яльності самого учня
Результат навчання порівнюється з абстрактно виробленим стандартом і не фіксує рівня індивідуальних досягнень учня	Учень самостійно продуктивно вчиться

Сучасна теорія і практика починають перебудову дидактики з урахуван­ням продуктивності в навчанні. Так, А. В. Хутірський виділяє сім основних принципів навчання і серед них принцип продуктивності: особистісний освітній ріст учня складається з його внутрішніх і зовнішніх освітніх продуктів на­вчальної діяльності.

Ідеї, на яких повинна будуватися індивідуальна освіта

Принцип продуктивності дає освіті можливість бути не просто особистісно орієнтованою, а стати повною мірою індивідуальною. Індивідуальна освіта повинна будуватися на основі таких ідей:

• освіта індивідуальна за змістом, формами, цілями, продуктом, але є суспільною за спрямованістю і принципами організації;

• освіта повинна бути відкритою і вільною, забезпечувати умови для саморозвитку кожного;

• воля вибору, самовизначення і самореалізації кожного учня забезпечує умови для продуктивності його діяльності; спрямованість на продуктивну діяльність учнів (особливо в старшій школі) повинна пронизувати організацію всього шкільного життя;

• головними методами взаємин у школі повинні бути співробітництво і підтримка, а всі суб'єкти освітніх процесів повинні розглядатися як рівноправні партнери спільної діяльності.