4. Методи системи внутрішньогосподарського контролю складових собівартості продукції.

При здійсненні системи внутрішньогосподарського контролю зведеного обліку витрат та калькулювання собівартості продукції перевіряється групування витрат за встановленими статтями витрат, розподіл витрат між незавершеним виробництвом та товарним випуском, за цехами, переділами та іншими місцями виникнення витрат; перевіряється правильність перенесення даних із проміжних відомостей та журналів до зведених регістрів обліку; звіряються дані первинних документів (лімітних карток, карток розкрою, вимог, забірних відомостей) з даними аналітичного та синтетичного обліку; правильність застосування визнаного методу обліку витрат: нормативного, попередільного або за замовленнями; правильність калькулювання собівартості одиниці окремих видів продукції тощо.

1 Система внутрішньогосподарського контролю матеріальних витрат. При здійсненні контролю прямих витрат слід враховувати особливості їх зміни залежно від обсягу випуску продукції, а також методи їхнього розподілу між групами і найменуванням виробів.

Непрямі витрати необхідно контролювати відповідно до їхньої ролі і призначення на виробництві, з врахуванням методик обліку і розподілу за об’єктами.

У встановлені у замовленні строки до підрозділу надходять потрібні ресурси: сировини, основні та допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, готові комплектуючі вироби, що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання, які входять до складу продукції, що виготовляється, паливо - нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали, що придбається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель, матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів, придбані чи виготовлені запасні частини, готові деталі, вузли, агрегати, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті, малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Для приймання та збереження складових запасів виділяється спеціальне приміщення або місце зберігання. Цінності приймаються тільки на підставі замовлення щодо постачання, проводиться їх огляд, оцінка за кількістю та якістю. Усі первинні документи – прибутковий ордер, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, картка складського обліку матеріалів тощо повинні перевірятися, затверджуватися та відображатись у реєстрах, журналах, звітах матеріально-відповідальних осіб. Проводиться регулярне звіряння облікових даних щодо цінностей, отриманих на виробничому підрозділі, та цінностей, відпущених з центрального складу, відділу постачання.

Система обліку та контролю повинна запобігати можливим перевитратам сировини і матеріалів. Такі порушення можуть бути пов'язані з незаконним (несанкціонованим) списанням матеріалів і сировини на виробництво, застосуван­ням завищених норм їх витрат, за рахунок чого можуть утворюватися запаси сировини і матеріалів, які в подальшому будуть використані для виготовлення неврахованої продукції. Для цього застосовується контрольний запуск сировини та матеріалів — прийом контролю, який дозволяє встановити фактичні витрати матеріальних цінностей на випуск продукції.

Для того, щоб віднайти випуск неврахованої продукції, при контролі зіставляється кількість оприбуткованої продукції по документах складського обліку (відомостях про передачу продукції на склад, рапортах про виготовлення продукції) з кількістю продукції, за виготовлення якої нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва (наряди, рапорти, маршрутні листи), кількістю матеріалів, витрачених на пакування продукції і списаної тари (відповідні первинні витратні документи).

2.Система внутрішньогосподарського контролю витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи. При здійсненні процесу виробництва до собівартості готової продукції включаються прямі витрати праці з відрахуваннями на соціальні заходи. Контроль правильності віднесення таких витрат передбачає перевірку встановлених та застосованих норм витрат праці, розцінок, тарифів, фактично відпрацьованого робочого часу або виготовленої продукції, вартості одиниці робочого часу тощо.

При списанні нарахувань на фонд оплати праці до фондів обов’язкового державного страхування перевіряється правильність формування бази нарахувань, ставок внесків, відповідний період.

При контролі встановлюється тотожність показників фінансової, податкової та спеціальної звітності та регістрів бухгалтерського обліку стосовно показників з кількості працюючих та оплати їхньої праці; проводиться перевірка організації аналітичного обліку витрат на оплату праці, перевіряється правильність записів на рахунках 23, 26, 39, 64, 65, 66, а також на рахунках класів 8 та 9; перевіряється якість оформлення первинних документів з обліку заробітної плати, перевірка правильності ведення документації з розрахунків з працівниками, підзвітними особами; проводиться аналіз використання трудових ресурсів та витрат на оплату праці: забезпеченість підприємства ресурсами, продуктивність праці та резерви підвищення виробітку, наявність простоїв, втрат робочого часу, форми оплати праці, ефективність використання фонду оплати праці.

3. Система внутрішньогосподарського контролю амортизаційних відрахувань. Віднесення на собівартість суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції передбачає визнання нематеріальних активів, основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, які безпосередньо приймають участь у виробничому процесі, застосування норм амортизації (зносу), передбачених обліковою політикою.

Контроль за правильністю списання на собівартість продукції таких витрат забезпечується визнанням об’єктів необоротних активів, які приймають участь в виробництві, встановленням відповідних норм амортизації, здійсненням арифметичних підрахунків. Списана на продукцію амортизація оформлюється, як правило, бухгалтерською довідкою.

4. Система внутрішньогосподарського контролю інших операційних витрат. До складу виробничої собівартості продукції входять інші операційні витрати – вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо. Контроль за віднесенням таких витрат забезпечується зіставленням їх з заздалегідь встановленим переліком витрат, що включаються до собівартості продукції, наявності первинних документів, візуванням (санкціонуванням) витрат працівниками планового відділу, посадовими особами (комісія з оцінки, інвентаризаційна комісія тощо) обґрунтованості оцінки та правильності списання витрат.

5. Система внутрішньогосподарського контролю витрат на обслуговування виробництва та управління, витрат допоміжного виробництва, передбачає встановлення змісту таких витрат, наявності та виконання калькуляцій (кошторисів) витрат, правильності записів за рахунками 91, 92, правильність списання витрат за П(С)БО 16 “Витрати”. Перевіряється правильність обліку витрат майбутніх періодів та своєчасності їх списання на витрати; перевірка документального оформлення браку у виробництві та правомірність списання втрат від браку.

При контролі загально-виробничих витрат перевіряються обороти за рахунком 91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунку 91 відображається сума визнаних витрат, за кредитом — щомісячне, за відповідним розподілом, списанням на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації». Встановлюється тотожність передбаченої в обліковій політиці нормальної потужності - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

6.Система внутрішньогосподарського контролю валових витрат. На підприємствах-платниках податку на прибуток підприємств при складанні Декларації про податок на прибуток підприємства контролюється правильність віднесення витрат, що включаються до собівартості продукції та до витрат звітного періоду, до складу валових витрат та до амортизаційних відрахувань. Перевіряється відповідність фактичних витрат переліку та змісту валових витрат та амортизаційних відрахувань, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», правилами податкового обліку податку на прибуток та Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства. Проводиться зіставлення записів у Декларації з податку на прибуток з даними податкового обліку з податку на прибуток. Як правило, податковий облік може відображатись на субрахунках бухгалтерського обліку витрат, на рахунках позабалансового обліку або за позасистемним обліком, у відомостях, зошитах, окремих Картках рахунків. Визнаний порядок податкового обліку передбачається у наказі про облікову політику. Правильність визнання валових витрат та амортизаційних відрахувань за звітний період підтверджується посадовими особами бухгалтерії (підрозділ обліку податків).

7. Основний прийом системи внутрішньогосподарського контролю - інвентаризація товарно-матеріальних цінностей у виробництві та обсягів незавершеного виробництва. Згідно із Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей, що не використовуються; перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних, а також правил утримання та експлуатації основних фондів; перевірка реальності вартості зарахованих на баланс товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

При інвентаризації незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах вказується найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт; сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах; кількість сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві, визначається технічними розрахунками у порядку, передбаченому галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції;

Інвентаризація витрат майбутніх періодів та резервів майбутніх витрат і платежів полягає в перевірці обґрунтованості залишку вказаних сум на дату інвентаризації, відповідності затвердженому розпорядчим документом керівника підприємства переліку створюваних резервів.

8. Система внутрішньогосподарського контролю дотримання технології виробництва, технічних умов зберігання та транспортування матеріалів, надходження та витрачання матеріальних ресурсів, використання обладнання, рух деталей, виробів, напівфабрикатів у виробництві, використання праці, дотримання вимог трудового законодавства, трудової дисципліни тощо. Зіставляється кількість списаних матеріалів, виробів, напівфабрикатів відповідним обсягам виконаних робіт.

9. Система внутрішньогосподарського контролю передачі виготовленої продукції на склад готової продукції підприємства для подальшої її реалізації. Передача готової продукції на склад супроводжується оформленням первинних документів – актів оцінки продукції, визнання відповідності виготовленої продукції показникам якості, передачі готової продукції на склад. При контролі встановлюється правильність ведення первинного обліку, зіставляються записи у журналах виготовленої продукції та прийнятої продукції. При внутрішньому контролі ретельно перевіряється облік накладних на підпуск готової продукції, порядок їх видачі, для чого проводиться взаємна перевірка з даними про оплату рахунків покупців (журнал 3, відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками, відомість аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами, відомість аналітичного обліку виданих та отриманих векселів).

Протягом звітного місяця рух готової продукції, як правило, відображаєть­ся за плановою собівартістю або за відпускними цінами (облікови­ми) цінами. Тому необхідно перевірити правильність визначення різниці між фактичною виробленою собівартістю і плановою собівартістю або обліковими цінами та відображенню цих відхилень в бухгалтерському обліку (якщо фактична виробнича собівартість вища планової (облікової ціни), то рахунок 26 "Готова продукція" дебетується на суму відхилень, якщо навпаки — фактична виробнича собівартість зменшується методом "сторно".

Крім того, перевіряються, що у випадку, коли готова продукція відвантажувалася за плановою собівартістю (обліковою ціною), меншою за фактичну собівартість, то собівартість реалізованої продукції збільшена на суму відхилень, в протилежному — зменшена методом сторно.

Суми витрат підприємств, пов'язаних з реалізацією готової продукції, відображаються на рахунку 90 «Собівартість реалізації», який має такі субрахунки:

• 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

• 902 «Собівартість реалізованих товарів»;

• 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». :

За дебетом рахунку 90 відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, за кредитом — списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Система внутрішньогосподарського контролю в системі управління виробництвом ґрунтується на первинному (оперативному) контролі, проводиться аналіз планування та виконання виробничої програми – за об’ємами, асортиментом, якістю продукції, дисципліни праці та відповідальності, правильності ведення бухгалтерського обліку,

При проведенні системи внутрішньогосподарського контролю циклу виробництва фахівець з внутрішнього контролю проводить аналіз операційної діяльності та виконання виробничої програми підприємства, встановлює реальність її виконання, забезпечення програми необхідними виробничими потужностями, трудовими, сировинними, комплектуючими ресурсами. При цьому вивчаються фактична номенклатура та асортимент виробленої продукції в натуральних показниках шляхом співставлення її з виробничою програмою (планом продаж) підприємства.

При аналізі забезпечення ресурсами враховується наявне обладнання та види обладнання, які за певними причинами простоюють.

При контролі вивчається ритмічність виробництва продукції, аналізуються причини відхилень у виконанні виробничої програми, порушення встановленого графіку випуску готової продукції в цілому по підприємству та по його виробничих підрозділах. Таке вивчення проводиться за різними періодами часу (рік, квартал, місяць, декада, тиждень, доба, зміна тощо).

При проведення контролю повноти оприбуткування виробленої промислової продукції перевіряються первинні документи та звіти з відпуску з виробництва і здачі готової продукції на склад та відображення даних в аналітичному обліку за кредитом рахунку 23 «Виробництво» та дебетом рахунку 26 «Готова продукція». Перевіряється також правильність оцінки готової продукції на складах, оскільки можуть бути випадки включення до складу готової продукції такої продукції, яка не виготовляється на підприємстві.

Систему внутрішньогосподарського контролю циклу виробництва здійснюють посадові особи як лінійних, так й функціональних підрозділів підприємства, за часом проведення внутрішній контроль може бути попереднім, поточним та наступним, існує тісний зв'язок між контрольними операціями на даному циклі та на інших циклах кругообігу, за функціональною спрямованістю система внутрішньогосподарського контролю циклу виробництва може мати форми адміністративного, управлінського, бухгалтерського, технічного та технологічного, кадрового контролю. Для здійснення системи внутрішньогосподарського контролю використовуються як регістри первинного та бухгалтерського обліку, так й спеціальні регістри контролю: контрольні вибірки, таблиці зіставлення, зведені документи, робочі документи контролера, норми контролю, припустимі та критичні відхилення, інвентаризаційні описи тощо. На підприємствах зі значними обсягами виробництва створюються спеціальні підрозділи з системи внутрішньогосподарського контролю та аналізу, відділи внутрішнього аудиту.