Ендоскопічні методи дослідження.

Кольпоскопія - огляд шийки матки та слизової оболонки піхви за допомогою монокулярної або бінокулярної лупи з освітлювальним приладом (вперше запропонував Гінзельман, 1925 р). Для огляду шийки матки та піхви у дівчат використовують вагіноскоп (тонкий катетер з освітлювальним приладом).

Цервікоскопія - огляд каналу шийки матки за допомогою цервікоскопа (через кольпоскоп).

Гістероскопія - огляд порожнини матки за допомогою гістероскопа.

Цистоскопія - огляд слизової оболонки сечового міхура за допомогою цистоскопа.

Ректоскопія та ретророманоскопія - огляд слизової оболонки кутні та нижніх відділів сигмовидної кишки.

Лапароскопія - огляд органів черевної порожнини та малого тазу за допомогою лапароскопа.

Кульдоскопія - огляд органів малого тазу за допомогою оптичних приладів, введених в порожнину малого тазу через отвір у задньому склепінні піхви (коли є патологічний процес за маткою).

Діагностична лапаротомія - операція, огляд органів черевної порожнини та малого тазу з обов’язковою біопсією.

Хромодіагностика за Шилером. Основою метода є той факт, що при ракових процесах шийки матки завдяки підвищеному напруженню процесу гліколізу в епітелії, вміст глікогену зменшується або зникає зовсім. В піхву вводять 10-20 мл розчину Люголя і спостерігають за шийкою матки протягом 1 хвилини. Темно-коричневий рівномірний колір шийки матки - реакція йод-позитивна, тобто кількість глікогену достатня. Якщо на темно-коричневому фоні з’являються світлі плями - реакція йод-негативна, що свідчить про патологічний процес на шийці матки (передрак). Якщо трапляються не зафарбовані ділянки слизової оболонки - клітини епітелію не містять глікогену. Така реакція характерна для раку шийки матки.

Проба Хробака - заснована на підвищеній крихкості та ломкості тканин, які вражені раковою пухлиною. Зондом натискують на шийку матки і, якщо зонд “провалюється”, то це свідчить про ракове враження шийки матки.

Ультразвукове дослідження - проста та безпечна методика, заснована на можливості тканин різної щільності по-різному відбивати та поглинати ультразвукову енергію і таким чином отримувати зображення тих утворень, які недосяжні для рентгенівського дослідження (розвиток та дозрівання фолікула, овуляція, гіперплазія ендометрію та ін.).

Оцінка наявності і ступеня розвитку вторинних статевих ознак проводиться за ступенем, з прийнятими позначеннями:

М_а- молочні залози;

Р- ріст волосся на лобку;

А_х- ріст волосся в пахвовій ділянці;

М_е- перша менструація.

Ступінь статевого розвитку визначається за формулою:

М_а Р А_х М_е.

М_{а 0}- молочна залоза не збільшена, смочок маленький, не пігментований;

М_{а 1}- набухання навколосмочкового кружальця, збільшення його діаметру, пігментація смочка не виражена;

М_{а 2}- молочна залоза конічної форми, навколосмочкове кружальце не пігментований, смочок не підвищений;

М_{а 3}- юнацькі груди круглястої форми, навколосмочкове кружальце пігментований, смочок підвищений;

М_{а 4}- зрілі груди круглястої форми.

Стадії оволосіння.

Р₀ А_{х 0}- волосся на лобку і в пахвових западинах відсутнє;

Р₁А_{х 1}- поодиноке пряме волосся;

Р₂А_{х 2}- волосся більш рясне і довге, розповсюджується по центральних частинах визначених ділянок;

Р₃А_{Х 3}- волосся на лобку та статевих губах рясне, кучеряве; пахова западина вся вкрита рясним, кучерявим волоссям.

Ступінь розвитку менструальної функції.

М_{е 0}- відсутність менструації;

М_{е 1}- менархе в період обстеження;

М_{е 2}- нерегулярні менструації;

М_{е 3}- регулярні менструації.

Кожна ознака має свій коефіцієнт для визначення в балах: М_а-1,2; Р-0,3; А_х-0,4; М_е-2,1. Наприклад, статева формула в 12 років: М_{а 3} Р₂ А_{х 1} М_{е 0} =3,6+0,6+0,4+0=4,6.

Після загального огляду необхідно методом пальпації провести обстеження внутрішніх органів. Пальпацію слід починати з безболісних ділянок. Потім здійснюють перкусію і аускультацію живота. Після збирання і аналізу анамнестичних даних, проведення загального обстеження, можна здійснювати спеціальні обстеження дівчинки.

  Скарги в гінекологічних хворих, як правило, нечисленні й типові: біль, порушення менструального циклу, білі, маткові кровотечі, порушення функції сусідніх органів, безпліддя, сексуальні порушення.     Біль - один із основних симптомів гінекологічних захворювань. Він виникає внаслідок подразнення чи запалення очеревини, спазму гладкої мускулатури статевих органів і порушення кровопостачання внутрішніх органів.     Для того, щоб оцінити характер болю, необхідно з'ясувати його локалізацію, іррадіацію, тривалість, інтенсивність. Часто це допомагає визначити причину виникнення болю.     Найчастіше біль при гінекологічних захворюваннях локалізується в нижній частині живота. Біль у центрі нижньої частини живота характерний для захворювань матки чи шийки матки (неправильне положення матки, запальний процес, пухлини, викидень, запалення сечового міхура та ін.). При захворюваннях придатків біль локалізується в правій та лівій клубових ділянках. Це характерно для запальних процесів, позаматкової вагітності, пухлин придатків.     При параметриті, ретрофлексії матки, злоякісних пухлинах біль виникає в ділянці крижів та попереку. Біль у ділянці куприка характерний для хронічного периметриту та параметриту, перелому куприкової кістки. Біль у ділянці зовнішніх статевих органів спостерігається при вульвіті, бартолініті, краурозі та ін.     За характером болю можна передбачити захворювання. Переймоподібний біль, зумовлений скороченням м’язів матки, маткової труби виникає при аборті, позаматковій вагітності, народженні фіброматозного вузла. Ниючий біль характерний для запальних процесів статевих органів, неправильних положень матки. При розриві маткової труби, піосальпінксу біль має гострий характер. Постійний виснажливий біль турбує під час запущених форм раку прямої кишки і статевих органів.     Білі - виділення з вагіни, які найчастіше з’являються при запальних процесах, неправильному положенні матки, пухлинах. Розрізняють п’ять видів білей: присінкові, вагінальні, шийкові, маткові й трубні.     У нормі присінок вагіни зволожений секретом сальних і потових залоз, який накопичується у складках статевої щілини. Патологічні присінкові білі виникають при вульвіті, вестибуліті.     Вагінальні білі зустрічаються найчастіше. Для патологічних білей характерні гіперсекреція, зміна консистенції (рідкі, водянисті, сметаноподібні), кольору (прозорі, молочні, жовто-зелені з домішками крові та ін.). Патологічні білі з гіперсекрецією спостерігаються при гонореї, трихомоніазі, хламідіозі, бактеріальному вагінозі, злоякісних пухлинах, атрофії слизової оболонки вагіни в літніх жінок.     При нормальній функції залоз слизової оболонки каналу шийки матки у вагіні накопичується прозорий густий слиз, кількість якого збільшується у фолікуліновій фазі. Патологічні шийкові білі виникають при ендоцервіциті, розривах шийки матки, поліпах, початкових формах раку.     Маткові слизисто-гнійні білі характерні для ендометритів, поліпів, кольору “м'ясних помиїв” - для злоякісних пухлин матки, кров’янисті - для фіброміоми.     Трубні білі з’являються лише при запаленні маткових труб, яке закінчується утворенням гідро- чи піосальпінксу.     Порушення менструального циклу та кровотечі займають особливе місце серед основних симптомів гінекологічних захворювань. Маткові кровотечі бувають циклічними (менорагії), пов’язаними з менструальним циклом, і ациклічними (метрорагії).     Клінічно порушення менструального циклу проявляються рясними частими менструаціями (гіперменструальний синдром) або рідкими  помірними  аж до їх відсутності (гіпоменструальний синдром).     Менструальний цикл може порушувватися при пухлинах, запальних процесах геніталій, а також при захворюваннях ендокринної системи, крові, важких інтоксикаціях, перевтомі.     Ациклічні кровотечі (метрорагії) виникають при аборті, позаматковій вагітності, міхуровому заносі, симптомній фіброміомі матки, раці матки, пухлинах яєчників, запальних процесах та ін.     Кровотечі з шийки матки і вагіни характерні для ерозії шийки матки, поліпів, злоякісних новоутворень, запальних процесів.     Деколи  кровотечі із статевих органів бувають після статевого акту, спринцювання чи інших вагінальних маніпуляцій (контактні кровотечі). Вони мають діагностичне значення, бо вказують на наявність дисплазії, раку шийки матки, ерозії чи іншого патологічного процесу. Інколи причиною кровотечі можуть бути розриви варикозно розширених вен статевих органів та вагіни.     Для злоякісних новоутворень характерні кровотечі в менопаузі.     При довготривалих кровотечах у жінок виражена блідість шкіри та слизових оболонок, пастозність обличчя, глухість серцевих тонів та інші прояви анемії.     Деякі патологічні процеси статевої системи можуть викликати різноманітні порушення в органах сечовидільної системи та прямій кишці.     Біль при сечовиділенні виникає під час запальних процесів сечового міхура й уретри. Біль на початку сечовипускання характерний для уретриту, особливо гонорейної етіології, наприкінці - для запальних процесів сечового міхура (цистит).     Затримка сечовипускання може виникати внаслідок післяопераційного чи післяпологового парезу сечового міхура, травми чи стиснення пухлиною сечового міхура та уретри, випаданні матки.     Нетримання сечі виникає при опущенні чи випаданні матки і стінок вагіни,  пониженому тонусі м’язів, сечостатевій нориці, у старечому віці.     Гематурія (наявність крові в сечі) спостерігається при травмі сечостатевого каналу під час катетеризації, сечокам’яній хворобі, а також можлива при злоякісних пухлинах і туберкульозі нирок.     Піурія (гній у сечі) в першій порції сечі характерна для уретриту, в останній - для циститу, тотальна піурія - для важкого пієліту.     Порушення функції кишечника, як правило, проявляється болем, тенезмами, проносом, затримкою випорожнень.     Біль при дефекації виникає під час запальних процесів навколоматкової та навколовагінальної клітковини, геморої, парапроктиті, запущених формах раку. Біль, який іррадіює в пряму кишку, характерний для позаматкової вагітності.     Пронос часто супроводжує запальні процеси, наприклад параметрит та пельвеоперитоніт, виникає при туберкульозі кишок та придатків матки.     Закрепи в жінок  клімактеричного віку пов’язані з вегетативним неврозом, малорухливим способом життя. Часто закрепи бувають при спайковій хворобі органів малого таза чи стисканні пухлиною матки і придатків  прямою кишкою.     Затримка випорожнень виникає в результаті післяопераційного парезу кишечника, а також при гінекологічному перитоніті.     Часто жінки дітородного віку скаржаться на безпліддя, яке може бути первинним та вторинним. Відсутність вагітності протягом 1-го року спільного сімейного життя називають первинним безпліддям, протягом 2-х років після пологів чи аборту - вторинним.     Найчастіше причиною жіночого безпліддя є перенесені запальні процеси, що призводять до непрохідності труб і різноманітних порушень функції яєчників. При обстеженні жінки з приводу безпліддя необхідно обов’язково обстежити і чоловіка.     Сексуальні розлади зустрічаються досить часто.     Неможливість статевого акту зумовлена наявністю перешкод у статевих органах, які здебільшого є вадами розвитку (щільність дівочої пліви, повна чи часткова атрезія й аплазія вагіни), або поліпів, фіброміоми, кісти. Деколи статевий акт неможливий через больовий спазм у ділянці входу у вагіну (вагінізм).     Болючість під час статевого акту визначається в жінок із вузькою вагіною, при запальних захворюваннях жіночих статевих органів, пухлинах, післяопераційних спайках тазової очеревини.     Фригідність (відсутність статевого потягу) можлива в жінок із вадами розвитку статевих органів, після перенесених важких травм, операцій, хірургічних втручань, а також внаслідок емоційної травми.     Відсутність оргазму (аноргазмія) зустрічається найчастіше. Розрізняють абсолютну і відносну аноргазмію. Існує ще симптоматична аноргазмія як прояв різноманітних захворювань: запальних процесів жіночої статевої сфери, анатомічних змін статевих органів, після пологів, інфантилізму, різноманітних ендокринних порушень.     Гінекологічні захворювання часто супроводжуються скаргами, які характерні для будь-якої хвороби: загальною слабістю, порушенням сну і працездатності, підвищенням температури тіла, головним болем.

V. План організації заняття

Організаційний момент	2% навчального часу
Мотивація теми	3% навчального часу
Контроль вихідного рівня знань	20% навчального часу
Самостійна робота студентів під контролем викладача	35% навчального часу
Контроль остаточного рівня знань	20% навчального часу
Оцінка знань студентів	15% навчального часу
Узагальнення викладачем, завдання додому	5% навчального часу