- •Тема 1. Загальнi положення.................................................................. 3
- •Тема 2. Етапи еволюцiї глобальної соцiоекосистеми.......................... 4
- •Тема 3. Головнi напрямки загальної екології.........................................… 10
- •Тема 1. Загальні положення
- •Тема 2. Етапи еволюцiї глобальної соцiоекосистеми
- •Тема 3. Головнi напрямки соцiоекологiї
- •3.4 Екологiя людини
- •3.5 Економiка природокористування
- •3.6 Екологiчне право
- •Тема 4. Охорона й рацiональне використання атмосферного повітря
- •Тема 5. Охорона й рацiональне використання водного басейну
- •Тема 6. Загальна характеристика методiв захисту природного середовища
- •Тема 7. Математико-картографiчне моделювання соцiоекосистем
3.4 Екологiя людини
Людське населення – є не просто одним з компонентiв соцiоекосистеми, його потрiбно розглядати як центральну пiдсистему, благополуччя якої - кiнцева мета гармонiзацiї взаємодiї суспiльства з природою. Комплексним показником, що характеризує стан людської спiльноти є рiвень здоров'я населення. В наш час зв‘язок стану здоров'я населення зі станом навколишнього середовища - це не просто загальне уявлення, а точно прорахована залежнiсть.
В останнi десятирiччя медичні аспекти взаємодiї суспiльства з природою почали активно дослiджувати двi взаємопов‘язані галузі медичної науки - медична географiя та гiгiєна навколишнього середовища.
Медична географiя, що стоїть на стику географiї та медицини, традиційно вивчає територiальну диференцiацiю стану здоров'я населення та характеру захворювань. В другiй половинi XX сторiччя, коли якiсть оточуючого середовища помiтно погiршилась, медична географiя почала придiляти особливу увагу територiальнiй диференцiацiї захворювань, пов'язаних з хiмiчним, бiологiчним, радiоактивним, електромагнiтним, шумовим та iншими видами забруднення навколишнього середовища, а також з негативною змiною клiматичних умов внаслiдок людської дiяльності.
Гiгiєна навколишнього середовища вивчає медико-бiологiчнi аспекти охорони природи, з метою профiлактики можливих впливiв рiзних факторiв навколишнього середовища на людину. Свою увагу вона зосереджує на умовах середовища, що впливають на здоров'я населення, критерiях якості довкiлля по вiдношенню до людського органiзму, параметрах оптимального життєвого середовища.
Таким чином доповнюючи одне iнше медична географiя та гiгiєна навколишнього середовища зробились тими базовими дисциплiнами, на основi яких зформувався новий науковий напрямок - екологiя людини (антропоекологiя), що вивчає медико-демографiчнi та медико-бiологiчнi аспекти проблеми гармонiзацiї взаємовiдносин мiж суспiльством та природою.
Треба вiдрiзняти екологiю людини (ecology of man) та екологiю людського суспiльства (human or social ecology). Екологiя людини акцентує на людинi як бiологiчнiй одиницi, в той час як соцiоекологiя розглядає взаємодiю природи й людського суспiльства як цiлого.
Предметом екологiї людини є дослiдження взаємодiї людських популяцiй з навколишнiм середовищем з метою збереження здоров'я роду Homo Sapiens.
Екологiя людини розглядає людський органiзм і середовище його iснування як єдину систему. Таким чином, об'єктом вивчення екологiї людини є система "людина-навколишнє середовище” (антропоекосистема), в якiй людина постає як на рiвнi органiзму, так i на рiвнi популяцiї, а поняття "навколишнє середовище" охоплює природну, техногенну та соцiокультурну складові.
Антропоекосистема - це територiальна система, в межах якої однорiдна (мiська, сiльська й т.д.) популяцiя людей взаємодiє з вiдносно однорiдним навколишнiм середовищем і критерiєм ефективності якої є рiвень здоров'я населення.
Важлива роль в антропоекологiчних дослiдженнях належить антропоекологiчному монiторiнгу - системi спостережень за рiвнями шкiдливих чинникiв навколишнього середовища та за змiнами процесiв життєдiяльності людей в зв'язку з дiєю на них цих чинникiв.
До першочергових завдань екологiї людини належать:
вивчення впливу шкiдливих чинникiв навколишнього середовища на стан здоров'я людини та визначення гранично допустимих навантажень рiзного роду на органiзм людини;
складання медико-географiчних карт, якi вiдображають територiальну диференцiацiю захворюваності населення, пов'язаної з погiршенням якості навколишнього середовища;
спiвставлення цих карт з картами забруднення навколишнього середовища, визначення кореляцiйної залежності мiж рiвнями захворюваності населення та рiвнями забруднення середовища;
дослiдження, прогноз та пошук шляхiв покращення стану здоров'я й соцiально-трудового потенцiалу населення.
