1.2. Вікова періодизація розвитку. Паспортний та біологічний вік людини

В науці існувало багато спроб дати періодизацію онтогенеза або індвідуального розвитку. Само поняття "онтогенез" було введено в біологію Геккелем при формуванні ним біогенетичного закону. З поняття онтогенеза Геккель зв'язував тільки внутрішньоутробний розвиток. Подальше з поняття онтогенеза стали зв'язувати всю сукупність послідовних змін організма від стадії запліднення яйцеклітини до старіння і смерті.

Розробка науково бгрунтованої періодизації онтогенеза виключна складна. При цьому треба враховувати не тільки біологічні, але і соціальні фактори, зв'язані, наприклад, з навчанням дітей.

В 1965р. детальна схема періодизації онтогенеза людини була запропонована В.В.Бунаком. По цій схемі веь період онтогенеза поділяється на З стадії: прогресивну, стабільну, регресивну. Для них характерні наступні показники:

• для прогресивної - (0 - 20-25 років) - поздовжній ріст тіла, зупинення якого означає кінець стадії;

• для стабільної стадії - (15-45 років) - жбільшення жирового шару, зростання ваги, стабільний рівень функціональних показників;

• для регресивної стадії - (від 45 років до смерті) - падіння ваги тіла, зниження функціональних показників, змінення покривів, постави, швидкості рухів [12, с. 128].

Східна схема вікової періодизації була прийнята на VII Всес. конференції по проблемах вікової морфології, фізолгії і біохімії, яка відбулася в 1965 р. ця схема знайшла широке застосування в антропології та педагогіці.

• Новонароджені - 1-10 днів.

• Грудний вік - 10 днів - 1 рік.

• Раннє дитинство - 1-3 роки.

• Перше дитинство - 4-7 років.

• Друге дитинство - 8-12 років ( хлопчики);

• 8-11 років (дівчата.

• Підлітковий вік - 13-16 років (хлопчики);

• 12-15 років (дівчата).

• Юнацький вік - 17-21 рік (юнаки);

• 16-20 років (дівчата).

• Зрілий вік 1 період - 22-35 років (чоловіки);

• 21-35 років (жінки).

• Зрілий вік II період - 36-60 років (чоловіки);

• 36-55 років (жінки).

• Похилий вік - 61- 74 років (чоловіки);

• 56-74 років (жінки.

• Старечий вік - 75-90 років

• Довгожителі - 90 років і більше.

Кожний період має свої особливості розвитку, властиві кожній віковій групі. Крім вікових періодів так званий "паспортний" та біологічний вік. Розвиток організму відбувається безперервно і кордони вікових періодів є чисто умовними. Тому чіткої границі між віковими групами не визначається. Однак, крім календарного, т.н. "паспортного" вку треба і дуже важливо знати біологічний (фізіологічний) вік. Він характеризується певним рівнем фізичного розвитку, руховими можливостями, ступенню статевого дозрівання, окостенінням скелета, рзвитком зубв, проявом розумових здібностей.

Календарний вік може часто не співпадати з біологічним. Якщо фізичний розвиток підлітка добрий, то біологічний вік випереджає пасаортний, якщо слабий, до біологічний вік відстає від паспортного на 1-2 роки.

Дитина - це не дорослий в мініатюрі і оцінка вікових періодів і фізичного розвитку кожної вікової групи залежить від певних змін, які наступають конкретно в кожному віці.

Основними критеріями біологічного віку рахуються:

• статева зрілість, яка оцінюється за ступенем розвитку вторинних статевих ознак;

• скелетна зрілість (порядок і сроки окостініння скелета);

• зубна зрілість (сроки прорізування молочних і постійних зубів).

Робились спроби визначити біологічний вік і по формі тіла, тобто по співвідношенню його розмірів. Однак, цей метод не знайшов практичного застосування, т.як розміри тіла в кожному віці залежать від їх дифінитивної величини, яка різна у різних людей.

Біологічний вік широко визначають по ступеню розвитку вторинних статевих признаків, т.як це найбільш доступна оцінка при масових обстеженнях.

Найбільш часто враховуються наступні ознаки: розвиток волосся на лобку і в підпахвинних западинах у обох статей, розвиток молочних залоз і наступ менархе у дівчат; пубертатне набухання сосків і перелом голосу у хлопчиків.

Існує значна кореляція між ступенню розвитку вторинних статевих ознак і розмірами тіла. У підлітків розміри тіла тим більші, чим сильніше розвинуті вторинні статеві ознаки.

На матеріалах подовжніх досліджень було показано, що дівчата з більш ранніми сроками менархе ще до наступу періода статевого дозрівання крупніші і морфологічно більш зрілі, ніж дівчата у яких почалась менструація пізно. Рано дозрівші дівчата вже у 8 років перевершують по основним тотальним ознакам пізно дозріваючих [12, с. 129].

Існує також зв'язок між рівнем статевого дозрівання і ступенню розвитку м'язової системи. У підлітків одного віку показники м'язової сили в середньому тим вищі, чим більше розвинуті вторинні статеві органи.

Таким чином, визначення біологічного віку підлітків по ступені вторинних статевих ознак може служии надійним критерієм для правильної оцінки їх розвитку, але ці показники можуть бути використані тільки в період статевого дозрівання.

Зубна зрілість. Звичайно визначається шляхом підрахунку числа прорізавшихся зубів і сопоставлення його з існуючими стандартами.

В останній час були запропоновані нові методи визначення зубної зрілості з використанням стадії окостиніння зубів по -грамам щелеп. Після завершення процеса кальціфікації зуби формуються остаточно і не підлягають ніяким віковим змінам, якщо не враховувати механічного стирання жувальних поверхонь.

Молочні зуби прорізуються у дітей з 6 місяців до 2 років, постійні - в середньому від 6 до 13 років, (крім трьох молярів).

Таким чином, зубна зрілість може використовуватись як показник біологічного віку тільки до 13-14 років.

Безумовно, строки прорізування зубів залежать від загального рівня розвитку організму.

Виявлений зв'язок між сроками прорізування зубів і фізичним розвитком, статевим дозріванням і оссифікацією скелета.

Сроки прорізування зубів більш консервативні, ніж сроки оссифікації скелета або розвитку вторинних статевих ознак. Фактори, які впливають на онтогенез, можуть носити або обов'язковий характер і без їх дії розвиток не можливий, або вони в значній мірі випадкові. їх розділяють на спадкові і фактори середовища [17, с. 85].

Вплив спадкових факторів на онтогенез виразно проявляють при порівнянні в межах одного віку і статі людей різної статури. По даним близнюкових досліджень, соматотип у дітей більш ніж на 70% детермінований генетично. Виразні дані одержані при порівнянні, наприклад, брахіоморфної і доліхоморфної (табл ), а також гіпертрофічної (гладкої) і гіпотрофічної (виснаженої) статури. В полярних по особливостям статури групах брахіоморфія супроводжується, як правило, гіпертрофією, а доліхоморфія - гіпотрофією. В 8-9 і 12-13 років дозрівання скелета при брахіогіпертрофії уповільнена, а в 14-18 років прискорене порівняно з людьми доліхогіпотрофічної статури.