2. Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність дошкільників.
Базові психічні суперечності дошкільного періоду: прагнення до схожості з дорослим – відсутність можливостей; нові пізнавальні потреби – старі способи їх задоволення. На задоволення цих потреб спрямована ігрова діяльність. У первісному родовому суспільстві. де дитина була прямо залученою до праці дорослих, рольові ігри були відсутні.
Дошкільники виконують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки.
Завдання групі – перерахувати відомі їм дитячі ігри.
Вся дитяча діяльність є синкретичною, тобто, до певної міри, злитою і нероздільною. Ця єдність виникає завдяки уявній, умовній ситуації, в якій відбувається процес дитячої творчості. У грі синтезується пізнавальна, трудова і творча діяльність.
Для дошкільного віку характерний розпад спільної діяльності із дорослим. У дошкільному віці арсенал ігор дитини значно зростає. Розвивається режисерська гра (з минулої лекції щоце? – ігри із іграшками та їх замінниками по сюжету дитини). З’являється образно-рольова гра – дитина приймає уявну роль і діє відповідно до неї. Така гра несе сильне афективне забарвлення – дитина вживається в роль, співпереживає. Донька Ж.Піаже була вражена почутим дзвоном церкви. Підійшовши до батька, вона видає сильний шум. Жан Піаже попросив не заважати йому працювати, на що дитина відповідала, що з нею не можна говорити, бо вона церква.
На основі режисерських та образно-рольових виділяються сюжетно-рольові ігри («доньки-матері», «школа», «магазин» тощо), які у свою чергу стають базою появи ігор з правилами («піжмурки», «п’ятнашки»). При цьому нові види ігор не витісняють, а доповнюють попередньо засвоєні.
Сюжет – це частина дійсності, певна сфера дорослого життя. Зародження сюжетно-рольової гри пов’язано із сімейною сферою, яка найбільш знайома дитині. Надалі сюжети розповсюджуються і на виробничі, військові теми тощо.
Функції гри для психічного розвитку дошкільнят
розвиток адаптивних можливостей;
накопичення комунікативного, інтелектуального та морального досвіду;
емоційне задоволення;
стимуляція інтелектуального розвитку.
Якщо у 3-4 роки дитина здатна присвятити грі 10-15 хвилин, то у 5 років – 40-50 хв., а у 6 – повертатися до цього сюжету протягом кількох днів.
Окремі сучасні дослідники критикують визнання сюжетно-рольової гри провідним видом діяльності дошкільника. Однак, зовнішньо непродуктивна, ігрова діяльність дошкільника має беззаперечний вплив на психічний розвиток.
Л.С. Виготський, розглядаючи роль гри у психічному розвитку дитини, зазначав, що у зв'язку з переходом до школи гра не тільки не зникає, але навпаки, вона пронизує собою всю діяльність учня. "У шкільному віці, – зазначав він, – гра не вмирає, а проникає у відносини дійсності. Вона має своє внутрішнє продовження в шкільному навчанні і праці".
3. Соціальна ситуація розвитку дошкільника. Пізнання світу дорослих дитиною дошкільного віку.
Особилвоий внесок у дослідження особистості дитини та спілкування у дошкільному віці здійснила Лісіна Майя Іванівна
Соціальна ситуація розвитку дитини в дошкільному віці визначається активізацією спілкування дитини з дорослими та однолітками. Значимим є набуття багатьма дітьми соціальної ролі вихованця дитячого садка.
Види спілкування дошкільника з дорослим:
Пізнавальне - постановка дитиною запитань щодо навколишньої дійсності. Завдяки використанню провідного засобу спілкування – мови та постановці запитань діти потужно поповнюють свої уявлення про світ. Дошкільники задають тисячі запитань (4 роки – вік чомучки).
Особистісне спілкування характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей.
ССР і пізнавальні процеси чітко взаємопов’язані. Наприклад, найбільш успішно діти засвоюють нові знання в рамках позаситуативно-особистісного спілкування. В такому разі завпам’ятовуєтсья вище 90% матеріалу, тоді як у ситуативно-діловому - близько 40%, у поза ситуативно-пізнавальному – від 50% до 80% (Х. Т. Бедельбаева, Е. О. Смирнова)
Пізнавально-наслідувальний зміст спілкування із дорослим визначає копіювання дій дорослого у грі, питання до нього, але наслідування стає вибірковим.
У дошкільному віці зростає роль спілкування з однолітками. Хоча експерименти доводять відставання рівня розвитку навичок спілкування дошкільника із дорослими та однолітками. Вікова динаміка показує, що чим молодша дитина, тим більше у нього розрив між рівнем спілкування з дорослим і з однолітком, до кінця дошкільного віку ці рівні трохи зближуються.
Стійкий інтерес до взаємодії з іншими дітьми виникає в зв’язку з ускладненням гри та розширенням сфери соціалізації дошкільника. М. Партен дає наступну класифікації ігор дошкільнят:
Паралельна гра (3-й рік) – паралельне виконання ігрових дій з однаковими іграшками без спроб взаємодії;
Асоціативна гра (3,5 – 4,5 років) - часткова взаємодія з розподілом іграшок без координації ігрових дій за сюжетом;
Спільна гра (з 4,5 років) – підкорення єдиному сюжету та правилам гри, постійна взаємодія та узгодженість впродовж гри.
Мають місце і вияви диференційованих, але нестійких ставлень до ровесників на основі симпатії (майбутній соціометричний розподіл).