5. Розвиток особистості та самосвідомості дошкільника. Новоутворення дошкільного віку. Супідрядність мотивів.

Передумова розвитку самосвідомості - відділення себе від інших людей, яке відбувається вже наприкінці раннього дитинства. Прагнучи бути «як дорослий», дитина усвідомлює відсутність можливостей (криза 3 років). Для того щоб навчитися правильно оцінювати себе, дитина повинна спочатку навчитися оцінювати інших людей, на яких він може дивитися як би з боку. Самооцінка спочатку формується за принципом «Я хороший, тому що мама так говорить». Чи важливо, щоб мама так говорила? – Так, це база для формування позитивної самооцінки у майбутньому.

Поступово оцінка вчинків і якостей персонажів відокремлюється від загального ставлення до них, починає будуватися на розумінні ситуації і того значення, яке мають ці вчинки і якості. Прослухавши казку «Теремок», дитина відповідає на питання: «Добре чи погано поступив ведмідь?» - «Погано». -: «Чому він погано зробив?» - «Тому що розчавив теремок». - «Тобі ведмідь подобається чи ні?» - «Подобається. Я люблю ведмедиків ».

Рефлексія дитини хоча і розвинена достатньою мірою, але він звернений до зовнішнього світу більшою мірою, ніж на самого себе. Дитина здатна брехати, заздрити, усвідомлюючи негативний зміст заздрості.

Усвідомлення себе в часі починається з раннього дитинства. Про себе в минулому і майбутньому судити легше – у минулому більш об’єктивно, у майбутньому – з позитивом.

Особистісні новоутворення дошкільника:

• супідрядність мотивів – спроможність дошкільника підпорядковувати поведінку одному домінуючому мотиву над іншими, менш вагомими (коли ви приходите на заняття, хоча хотіли б поспати). Особистісні мотиви є домінуючими, хоча соціальні мотиви теж формуються.

• внутрішні етичні інстанції – засвоєні дошкільником моральні норми, формуються моральні мотиви (у 3 роки дитина пояснює, що битися не можна, бо попадеш в око, а у 6 – бо соромно ображати друга)

• довільність поведінки

• адекватна самооцінка. Відбувається диференціація образу «Я»: статево-рольова ідентифікація, усвідомлення своїх фізичних і психічних якостей, соціальних груп.

До 3 років діти пов’язують стать із зовнішнім виглядом, пізніше діти усвідомлюють незворотність статевої належності, що стать не змінюється з часом, зі зміною одягу. Розвиваються відмінності у спрямованості спілкування хлопчиків і дівчаток, доброзичливість до дітей своєї статі. Зрозуміти фізичні відмінності між чоловіками і жінками дітям досить складно. Із експериментів В. С. Мухіної. Багато дітей дошкільного віку не тільки не підозрюють про відмінності у фізичному вигляді людей, але й не бачать цих відмінностей, коли дивляться на оголену натуру. Дітям індивідуально пропонувалися для малювання з натури оголені ляльки (хлопчик і дівчинка), фізичний вигляд яких відповідав фізичної конституції хлопчика і дівчинки.

Деякі діти намагаються малювати дивлячись на ляльок, але при цьому вони просто не помічають відмітних ознак статі: лялька-хлопчик і лялька-дівчинка нічим не відрізняються один від одного в їх графічних зображеннях. Так, Олег П. (7 років) каже: «Ми нещодавно ліпили дівчину з личком і малювали теж. Але, по-моєму, малювали одягнену. Голенькі - значить маленькі, так? А якщо не вийде? Вони схожі - хлопчик і дівчинка. Кучеряві і посміхаються лукаво. Треба порівняти хлопчика з дівчинкою? Темні очі у хлопчиків бувають, а у дівчаток - світлі. Характери різні: справжній чоловік не плаче. Більше я відмінностей не знайшов! ».

Супідрядність мотивів. Між різними видами мотивів складається супідрядність, ієрархія, мотивів: одні з них набувають більш важливе значення для дитини, ніж інші.

Мотиви поведінки дитини істотно змінюються протягом дошкільного дитинства. Молодший дошкільник здебільшого діє під впливом ситуативних почуттів і бажань в даний момент. Вчинки старшого дошкільника стають набагато більш усвідомленими. Трирічний малюк кидає курям крихти, щоб подивитися, як вони збігаються і клюють, а шестирічний хлопчик - щоб допомогти матері по господарству.

Види мотивів дошкільника:

1. Домінують насамперед мотиви, пов'язані з інтересом дітей до світу дорослих, з їх прагненням діяти, як дорослі. Бажання бути схожим на дорослого керує дитиною у рольовій грі.

2. мотиви ігрові, пов'язані з інтересом до самого процесу гри. Будь-яку справу дитина може перетворити на гру. Наприклад, дітям пропонували із зображень 4 предметів - людини, лева, коня і вози - відібрати «зайве». Діти в цих умовах вважали зайвим лева і так пояснювали: «Дядя запряже коня у віз і поїде, а навіщо йому лев? Лев може з'їсти і його, і коня, його потрібно відправити у зоосад».

3. мотиви встановлення і збереження позитивних взаємин з дорослими та іншими дітьми – бути схваленим.

4. мотиви самолюбства, самоствердження – трансформуються із бажання копіювати дорослого, отримати його рівень авторитета. Виявляються у прагненні головних ролей в іграх. У 5-7 років діти приписують собі всі відомі їм позитивні якості, перебільшують свою сміливість, силу і т. п. ( може підняти «навіть слона»). Самоствердження може втілюватися у негативізмі і агресивних формах поведінки (бачили, як діти падають на підлогу, б’ються в істериці?)

5. формування пізнавальних і змагальних мотивів. Чомучки. Нерідко діти не тільки запитують, але намагаються самі знайти відповідь, використовувати свій маленький досвід для пояснення незрозумілого, а часом і провести «експеримент» (хто що дивився, наприклад, що в середині іграшки, що за шпалерами?) Змагальні мотиви розвиваються зі зростанням спільної діяльності з однолітками.

6. моральні мотиви, мотив корисності – допомога іншим людям («бо мамі важко»).

Супідрядлність мотивів – основне особистісне НО.