7. 3. Електронний документообіг на основі систем Оffiсе Меdіа і Соmраnу Меdіа.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення інформації

Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Стаття 2. Мета і завдання Закону

Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.(Офіційне тлумачення до статті 3 див. в Рішенні Конституційного Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)

Стаття 4. Законодавство про інформацію

Законодавство України про інформацію складають Конституція України (254к/96-ВР), цей Закон, законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною, та принципи і норми міжнародного права.

Стаття 5. Основні принципи інформаційних відносин

Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Стаття 6. Державна інформаційна політика

Державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації.

Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу громадян до інформації; створення національних систем і мереж інформації; зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності; забезпечення ефективного використання інформації;сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів; створення загальної системи охорони інформації;сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України; сприяння задоволенню інформаційних потреб закордонних українців. (Частину другу статті 6 доповнено абзацом згідно із Законом N 2707-IV (2707-15) від 23.06.2005) Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.

Стаття 7. Суб'єкти інформаційних відносин

Суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України; юридичні особи; держава.

Суб'єктами інформаційних відносин відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Стаття 8. Об'єкти інформаційних відносин

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах. ( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000)

Стаття 9. Право на інформацію

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Стаття 10. Гарантії права на інформацію

Право на інформацію забезпечується: обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації; вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством; створенням механізму здійснення права на інформацію; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Стаття 11. Мова інформації

Мова інформації визначається Законом "Про мови в Україні"(8312-11), іншими законодавчими актами України в цій галузі, міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною.

Розділ II

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 12. Визначення інформаційної діяльності

Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних.

Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування.

Стаття 13. Основні напрями інформаційної діяльності

Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.

Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.

Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень.

Стаття 14. Основні види інформаційної діяльності

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. Одержання, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом та іншими законодавчими актами в галузі інформації.

Стаття 15. Професійна освіта в галузі інформаційної діяльності

В Україні створюються умови для здобуття професійної освіти в галузі інформаційної діяльності через систему її навчальних закладів.

Порядок створення навчальних закладів інформаційного напряму (журналістики, статистики, бібліотечної та архівної справи, науково-інформаційної діяльності, інформатики, обчислювальної техніки тощо) та принципи їх діяльності визначаються Законом України "Про освіту" ( 1060-12 ) та іншими законодавчими актами.

Стаття 16. Організація наукових досліджень в галузі інформаційної діяльності

Для забезпечення успішного функціонування і розвитку національних систем інформації в Україні здійснюються пошукові фундаментальні та прикладні наукові дослідження в галузі інформаційної діяльності.

З цією метою створюються наукові установи, науково-виробничі підрозділи, об'єднання, асоціації, центри нових інформаційних технологій та інші формування, в тому числі за участю зарубіжних партнерів.

Фінансування пошукових і фундаментальних наукових досліджень, наукових програм, проектів державного значення у науково-дослідних установах і навчальних закладах здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, власних коштів та коштів замовників.

Фінансування прикладних досліджень, розробок здійснюється, як правило, на договірній або контрактовій основі, а їх результати можуть бути об'єктом товарних відносин.

Розділ III

ГАЛУЗІ, ВИДИ, ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ТА РЕЖИМ ДОСТУПУ ДО НЕЇ

Стаття 17. Галузі інформації

Галузі інформації - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності суспільства та держави.

Основними галузями інформації є: політична, економічна, духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна.

Стаття 18. Види інформації

Основними видами інформації є: статистична інформація; адміністративна інформація (дані); (Статтю 18 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002 масова інформація; інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; правова інформація; інформація про особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; соціологічна інформація.

Стаття 19. Статистична інформація

Статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя. ( Частина перша статті 19 в редакції Закону N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002 )

Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових установ, заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, установлених цим Законом, а також Законом України "Про державну статистику" (2614-12). (Частина друга статті 19 в редакції Закону N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002 )

Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України "Про державну статистику" ( 2614-12 ) та іншими правовими актами в цій галузі.

Стаття 19-1. Адміністративна інформація (дані)

Адміністративна інформація (дані) - це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції.

Система адміністративної інформації (даних), повноваження органів, які займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, їх джерела та режим встановлюються відповідно до законодавства.(Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом N 3047-III (3047-14) від 07.02.2002 )

Стаття 20. Масова інформація та її засоби

Масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.

Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем.

Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації визначаються законодавчими актами про ці засоби.

Стаття 21. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.

Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:

опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.

Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.

Стаття 22. Правова інформація

Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Джерелами правової інформації є Конституція України ( 254к/96-ВР ), інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності.

Стаття 23. Інформація про особу

Інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.

Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

Інформація про особу охороняється Законом.( Офіційне тлумачення до статті 23 див. в Рішенні Конституційного Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)

Стаття 24. Інформація довідково-енциклопедичного характеру

Інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.

О сновними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами.

Система цієї інформації, доступ до неї регулюються бібліотечним, архівним та іншим галузевим законодавством.

Стаття 25. Соціологічна інформація

Соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

Основними джерелами соціологічної інформації є документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень.

Соціологічні дослідження здійснюються державними органами, об'єднаннями громадян, зареєстрованими у встановленому порядку.

Стаття 26. Джерела інформації

Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Стаття 27. Документ в інформаційних відносинах

Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Первинний документ - це документ, що містить в собі вихідну інформацію.

Вторинний документ - це документ, що являє собою результат аналітико синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.

Стаття 28. Режим доступу до інформації

Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації.

Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущенні необгрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.

Державний контроль за додержанням встановленого режиму здійснюється спеціальними органами, які визначають Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України.

У порядку контролю Верховна Рада України може вимагати від урядових установ, міністерств, відомств звіти, які містять відомості про їх діяльність по забезпеченню інформацією заінтересованих осіб (кількість випадків відмови у наданні доступу до інформації із зазначенням мотивів таких відмов; кількість та обгрунтування застосування режиму обмеженого доступу до окремих видів інформації; кількість скарг на неправомірні дії посадових осіб, які відмовили у доступі до інформації, та вжиті щодо них заходи тощо).

Стаття 29. Доступ до відкритої інформації

Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом: систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках); поширення її засобами масової комунікації; безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам.

Порядок і умови надання громадянам, державним органам, юридичним особам і представникам громадськості відомостей за запитами встановлюються цим Законом або договорами (угодами), якщо надання інформації здійснюється на договірній основі.

Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом.

Переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків.

Стаття 30. Інформація з обмеженим доступом

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України. ( Статтю 30 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1703-IV (1703-15 ) від 11.05.2004 )

До конфіденційної інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, не можуть бути віднесені відомості:

про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень;

про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмеженим (Статтю 30 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004 )

Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров'ю людей.

До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до закону про цю інформацію.

Порядок обігу таємної інформації та її захисту визначається відповідними державними органами за умови додержання вимог, встановлених цим Законом.

Порядок і терміни обнародування таємної інформації визначаються відповідним законом.

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист. ( Статтю 30 доповнено частиною згідно із Законом N 676-IV( 676-15 ) від 03.04.2003 )

Стаття 31. Доступ громадян до інформації про них

Громадяни мають право:

знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються;

доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо.

Державні органи та організації, органи місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації.

Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами.

Зберігання інформації про громадян не повинно тривати довше, ніж це необхідно для законно встановленої мети.

Всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних.

Необхідна кількість даних про громадян, яку можна одержати незаконним шляхом, має бути максимально обмеженою і може використовуватися лише для законно встановленої мети.

Відмова в доступі до такої інформації, або приховування її, або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширення можуть бути оскаржені до суду.

( Офіційне тлумачення до статті 31 див. в Рішенні Конституційного Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)

Стаття 32. Інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації

Під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.

Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.

Громадяни України, державні органи, організації і об'єднання громадян (надалі - запитувачі) подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.

У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.

Стаття 33. Термін розгляду запиту щодо доступу до офіційних документів

Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів.

Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.

Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.

Стаття 34. Відмова та відстрочка задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів.

Відмова в задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У відмові має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови.

Відстрочка задоволення запиту допускається в разі, якщо запитуваний документ не може бути надано для ознайомлення у місячний термін. Повідомлення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У повідомленні про відстрочку має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту у визначений місячний термін;

2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочку;

3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано у встановлений цим Законом термін;

4) термін, у який буде задоволено запит.

Відмова та відстрочка задоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюються в аналогічному порядку.

Стаття 35. Оскарження відмови і відстрочки задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів

Відмову або відстрочку задоволення запиту може бути оскаржено.

У разі відмови в наданні документа для ознайомлення або відстрочки задоволення запиту запитувач має право оскаржити відмову або відстрочку до органу вищого рівня.

Якщо на скаргу, подану до органу вищого рівня, дається негативна відповідь, запитувач має право оскаржити цю відмову до суду.

У разі, коли запитувач звернувся до суду, обов'язок доводити законність відмови чи відстрочки задоволення запиту покладається на відповідача - державну установу.

Суд має право для забезпечення повноти та об'єктивності розгляду справи запитати офіційні документи, у можливості ознайомлення з якими було відмовлено, і, вивчивши їх, прийняти рішення про обгрунтованість (або необгрунтованість) дій посадових осіб державної установи.

Якщо відмову або відстрочку визнано необгрунтованою, суд зобов'язує державну установу надати запитувачу змогу ознайомитися з офіційним документом і постановляє окрему ухвалу щодо посадових осіб, які відмовили заявнику.

Необгрунтована відмова у наданні змоги для ознайомлення з офіційними документами або порушення визначеного терміну її надання без поважних причин тягнуть за собою дисциплінарну або іншу відповідальність посадових осіб державних установ у порядку, встановленому законами України.

Офіційні документи, надані на запити органами законодавчої, виконавчої та судової влади України, можуть публікуватися.

Запитувачі мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлення офіційних документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо. Власник документів має право за відповідну плату виготовляти за бажанням запитувача копії запитуваних документів.

Не підлягає оплаті робота по пошуку офіційних документів.

Оскарження відмови і відстрочки задоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюється в аналогічному порядку.

Стаття 36. Порядок відшкодування витрат, пов'язаних із задоволенням запитів щодо доступу до офіційних документів і надання письмової інформації Запитувачі повинні повністю або частково відшкодувати витрати, пов'язані з виконанням запитів щодо доступу до офіційних документів та наданням письмової інформації.

Порядок оплати копій запитуваних документів встановлюється державними установами.

Кабінет Міністрів України або інші державні установи визначають порядок і розмір оплати робіт по збиранню, пошуку, підготовці, створенню і наданню запитуваної письмової інформації, який не повинен перевищувати реальних витрат, пов'язаних з виконанням запитів.

Стаття 37. Документи та інформація, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами

Не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:

інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;

конфіденційну інформацію;

інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;

інформацію, що стосується особистого життя громадян;

документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;

інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;

інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.

Стаття 38. Право власності на інформацію

Право власності на інформацію - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією.

Інформація є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави. Інформація може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження.

Власник інформації щодо об'єктів своєї власності має право здійснювати будь-які законні дії.

Підставами виникнення права власності на інформацію є:

створення інформації своїми силами і за свій рахунок;

договір на створення інформації;

договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Інформація, створена кількома громадянами або юридичними особами, є колективною власністю її творців. Порядок і правила користування такою власністю визначаються договором, укладеним між співвласниками.

Інформація, створена організаціями (юридичними особами) або придбана ними іншим законним способом, є власністю цих організацій.

Інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною власністю. Інформацію, створену на правах індивідуальної власності, може бути віднесено до державної власності у випадках передачі її на зберігання у відповідні банки даних, фонди або архіви на договірній основі.

Власник інформації має право призначати особу, яка здійснює володіння, використання і розпорядження інформацією, і визначати правила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлювати інші умови щодо інформації.

Стаття 39. Інформація як товар

Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян і юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством.

Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом.

Стаття 40. Інформаційна продукція

Інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій.

Стаття 41. Інформаційна послуга

Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Розділ IV

УЧАСНИКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 42. Учасники інформаційних відносин

Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав і обов'язків у процесі інформаційної діяльності. Основними учасниками цих відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.

Стаття 43. Права учасників інформаційних відносин

Учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.

Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про: діяльність органів державної влади; діяльність народних депутатів; діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації; те, що стосується його особисто.

Стаття 44. Обов'язки учасників інформаційних відносин

Учасники інформаційних відносин зобов'язані:

поважати інформаційні права інших суб'єктів;

використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);

забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 цього Закону;

забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою;

зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку;

компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.

Розділ V

ОХОРОНА ІНФОРМАЦІЇ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ

Стаття 45. Охорона права на інформацію

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Забороняється вилучення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів із архівних, бібліотечних, музейних фондів та знищення їх з ідеологічних чи політичних міркувань.

Стаття 45-1. Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб

Цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб заборонена.

Забороняються втручання у формах, не передбачених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб.

Забороняються створення будь-яких органів державної влади, установ, введення посад, на які покладаються повноваження щодо здійснення контролю за змістом інформації, що поширюється засобами масової інформації.

Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

Повноваження органів державної влади з питань діяльності засобів масової інформації визначаються виключно Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.( Закон доповнено статтею 45-1 згідно із Законом N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )

Стаття 46. Неприпустимість зловживання правом на інформацію

Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. ( Частина перша статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1268-IV ( 1268-15 ) від 18.11.2003 )

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю.

Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:

необгрунтована відмова від надання відповідної інформації;

надання інформації, що не відповідає дійсності;

несвоєчасне надання інформації;

навмисне приховування інформації;

примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура; ( Абзац шостий статті 47 в редакції Закону N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )

поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи;

безпідставна відмова від поширення певної інформації; ( Статтю 47 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )

використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;

розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;

порушення порядку зберігання інформації;

навмисне знищення інформації;

необгрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом;

порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. (Частину другу статті 47 доповнено абзацом згідно із Законом N 1703-IV (170315) від 11.05.2004 )

Проект Концепції формування та функціонування інформаційно-аналітичної системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування

версія для друку   

(Проект)

ЗМІСТ

1. Загальні положення

2. Стан і проблеми інформаційно-аналітичної діяльності в органах державної  влади та органах місцевого самоврядування України

3. Основи державної політики щодо створення ІІАС

4. Принципи створення ІІАС

5. Основні завдання та напрямки інформатизації в ІІАС

6. Архітектура ІІАС та аспекти інтеграції ІАС ОДВ(ОМС)

6.1. Архітектура ІІАС

6.2 Основні аспекти інтеграції ІАС ОДВ(ОМС)

6.2.1. Нормативно-правове забезпечення інтеграції

6.2.2. Забезпечення інформаційними ресурсами

6.2.3. Забезпечення електронного документообігу

6.2.4. Забезпечення аналітичної обробки інформації

6.2.5. Забезпечення телекомунікацій

6.2.6. Забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації

6.2.7. Використання Інтернету та забезпечення зв’язку з міжнародними інформаційними системами і банками даних

6.2.8. Забезпечення інтеграції програмно-апаратних засобів

7. Створення, впровадження, розвиток і експлуатація ІІАС

8. Очікувані результати реалізації

9. Прогноз експлуатаційних витрат

10. Джерела фінансування створення і розвитку ІІАС

11.Можливі ризики   

12. Висновки

1. Загальні положення

Перехід України до ринкових відносин, подальше розгортання державотворчих процесів, проведення соціально-економічних реформ, розширення міжнародного співробітництва, розвиток демократизації суспільства в Україні в умовах постійних зрушень у науково-технологічній сфері на рубежі ХХІ століття викликають різке зростання вимог до рівня інформатизації суспільства та інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування. На сучасному етапі переходу від індустріального до інформаційного суспільства у всіх провідних державах світу ступінь використання інформаційного простору та інформаційних технологій стає безпосереднім чинником економічного зростання, забезпечення обороноздатності країни, соціально-політичної стабільності та розвитку демократичних засад в управлінні державою. У напрямку створення національних інформаційно –аналітичних систем різного призначення активно ведуться роботи в США, державах ЕС та Росії. Інтегрована інформаційно-аналітична система органів державної влади та органів місцевого самоврядування України (в подальшому  ІІАС) має метою забезпечення оперативності, достовірності, доступності та конфіденційності інформації в органах державної влади, а також підвищення ефективності та досягнення якісно нового рівня прийняття рішень в системі управління державою.

Основною метою цієї Концепції є визначення стратегії формування, функціонування та розвитку інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Нижче подається тлумачення основних термінів, які вживаються у Концепції.

Інформація – відомості про особи, предмети, факти, події, явища та процеси, що розглядаються за їх суттю, незалежно від форми подання.

Документована інформація (документ) – зафіксована на матеріальному носії інформація з певними ознаками (реквізитами), що дозволяють її ідентифікувати. Документ, записаний на носії з електричною, магнітною чи оптичною природою, називається електронним.

Інформаційна технологія – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації , розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Дані – інформація, подана у вигляді, придатному для її автоматичного опрацювання засобами інформаційних технологій.

База даних – іменована сукупність даних, що відображає стан об'єктів та їх відношень у визначеній предметній області.

Метадані –  повний опис даних і засобів їх подання кінцевим користувачам.

Електронний документообіг – система програмно-технічних, організаційних та нормативно-методичних засобів для автоматизації роботи з електронними документами на основі інформаційних технологій у процесі здійснення управлінських дій.

Інформаційна система – програмно-технічна і організаційна система надання інформаційних послуг з використанням інформаційних технологій.

Інформаційний ресурс – сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо).

Сховища даних – предметно-орієнтовані, інтегровані, усталені набори даних, що підтримують хронологію і здатні бути комплексним  джерелом достовірної інформації для оперативного аналізу та прийняття рішень.

Система національних інформаційних ресурсів – розподілене за галузевою, регіональною чи іншою ознакою інтегроване інформаційне середовище, яке об'єднує існуючі та створювані інформаційні ресурси в єдиний інформаційний простір, призначений для забезпечення комплексної й об'єктивної оцінки ситуації в усіх сферах державного управління і громадського життя.

Інформаційна безпека - захищеність інформації, що має циркулювати в ІІАС, та підтримуючої інфраструктури від випадкових або навмисних впливів природного або штучного характеру, здатних нанести збитки власникам або користувачам інформації та підтримуючій інфраструктурі.

Електронна демократія - це така система інформаційної взаємодії органів державної влади і суспільства, при якій за рахунок надання громадянам доступу до WEB-сайтів державних структур значно спрощується задача отримання державної інформації, що в свою чергу забезпечує прозорість діяльності вищих органів влади, дозволяє громадянам більш повно брати участь в розв'язанні державних питань.

Інформаційно-аналітична діяльність – сукупність дій та заходів на основі концепцій, методів і засобів, нормативно-методичних матеріалів для збору, накопичення, обробки та аналізу даних на основі інформаційних технологій з метою обгрунтування прийняття рішень.

Інформаційно-аналітична система – суспільна структура, що включає інформаційні технології, інформаційні системи й інформаційні ресурси для здійснення інформаційно-аналітичної діяльності.

Державне управління – вид діяльності, спрямований на здійснення рішень, завдяки яким здійснюється організуючий вплив на ті сфери й галузі суспільного життя, що вимагають регулювання через систему органів державної влади шляхом використання повноважень державної влади.

Система державного управління – поняття, яке містить  у собі: сукупність суб'єктів управління, тобто органів державної влади, об'єктів управління, тобто сфер та галузей суспільного і державного життя, які перебувають під організуючим впливом держави і процесів управлінської діяльності, що являють собою форми і процедури суспільних відносин, завдяки яким реалізуються прямі та зворотні зв'язки між суб'єктами й об'єктами управління.

Інтегрована інформаційно-аналітична система органів державної влади і органів місцевого самоврядування – державна інфраструктура для забезпечення узгодження інформаційно-аналітичної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування і підвищення ефективності державного управління.

Основні скорочення, використовувані в Концепції:

ІАС  -  інформаційно-аналітична система;

ІІАС -  інтегрована інформаційно-аналітична система;

ІАЦ  -  інформаційно-аналітичний центр;

ІКК  -  інтеграційно-комунікаційна компонента;

ІР     -   інформаційні ресурси;

КЕП -   корпоративна електронна пошта;

ОДА -  обласна державна адміністрація;

ОДВ -  орган державної влади;

ОМС -  орган місцевого самоврядування;

СНІР -  система національних інформаційних ресурсів;

ЦУ     -  центр управління.

2. Стан і проблеми інформаційно-аналітичної діяльності в органах державної влади та органах місцевого самоврядування України

Загальний рівень інформатизації аналітичної діяльності ОДВ і ОМС в Україні зараз такий, що, крім проблем власне інтеграції їх ІАС, в даний час потрібно також вирішувати проблеми створення чи суттєвої модернізації самих об’єктів інтеграції. Недостатнє оснащення ОДВ і ОМС програмно-апаратними засобами, відсутність скоординованої системи показників та затверджених методик їх розрахунку не дозволяють прозоро відслідковувати узгодженість та несуперечність цілей, що ставляться на всіх рівнях управління, контролювати їх додержання та приймати рішення щодо забезпечення їх досягнення. До цього ж треба додати відсутність розвиненої аналітичної бази, систематизованого і вичерпного інформаційного фонду з потужним довідковим апаратом, мереж телекомунікацій, що дозволяють використовувати фонди зовнішніх організацій. Обмеженим є використання сучасних  інформаційно-пошукових систем. Окремі приклади успішного застосування ІАС ще розрізнені, не складають взаємопов'язаного єдиного комплексу, характеризуються різноманітністю у підходах, темпах розвитку й оснащенні, а тому недостатні для задоволення нового рівня вимог органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

На шляху вдосконалення цієї діяльності в ОДВ й ОМС в Україні має місце низка об'єктивних чинників, які ускладнюють здійснення інформаційно-аналітичної роботи. До них належать:

          неточність і неповнота інформації, з якою працюють органи державної влади, породжувані недостатністю як ресурсів для її одержання, так і взаємодії органів між собою;

          обмеження реального часу, протягом якого повинні бути прийняті управлінські рішення незалежно від складності вирішуваних питань і обсягів оброблюваної інформації;

          багатокритеріальність при прийнятті управлінських рішень на всіх рівнях органів державної влади;

          відсутність належної культури виконання  та використання інформаційно-аналітичних матеріалів з діяльності ОДВ й ОМС.

Інтегрована інформаційно-аналітична система має створити умови для подолання негативного впливу вищезазначених чинників і забезпечити ефективну роботу органів державної влади завдяки удосконаленню ІАС ОДВ (ОМС) та використанню компонентів, що реалізують інтеграцію їх діяльності, а саме: телекомунікаційне середовище, інтегровану систему електронного документообігу, інтегровану систему управління інформаційними ресурсами, систему управління розподіленими технологіями аналітичних обчислень, центр управління ІІАС. На даному етапі розвитку ІІАС головними проблемами для інтеграції  інформаційно-аналітичного забезпечення ОДВ та ОМС слід вважати:

          відсутність нормативно-правових норм щодо регулювання доступу до державних інформаційних ресурсів, регламенту використання та передачі інформації про діяльність ОДВ і ОМС;

          відсутність інформаційного базису для комплексного вивчення і виконання завдань державного та господарського управління  у вигляді державних кадастрів, реєстрів та регістрів інформаційних ресурсів з інформацією про земельні  та природні ресурси, об’єкти нерухомості, населення, юридичні особи тощо;

          відставання технологізації процесів управлінської діяльності від сучасних потреб державного управління і сучасного рівня розвитку інформаційних технологій;

          нерозвинутість “публічної влади”, прямих та зворотних інформаційних зв’язків ОДВ і ОМС з громадськістю та різноманітними недержавними джерелами масової інформації.

3. Основи державної політики щодо створення ІІАС

            Напрями державної політики щодо ІІАС визначаються системоутворюючим значенням, яке має ця система для  Національної програми інформатизації України, де вона повинна відігравати роль лідера з інтеграційними і координаційними функціями. Тому проблеми, що виникатимуть при створенні ІІАС, підлягають вирішенню на найвищому державному організаційному, науковому і технологічному рівні. Пріоритетними напрямами державної політики України  щодо створення ІІАС є:

          нормативно-правове забезпечення створення та функціонування ІАС ОДВ (ОМС) та ІІАС;

          координація створення та модернізації ІАС ОДВ (ОМС);

          забезпечення правової захищеності авторських прав на інформацію;

          забезпечення використання Інтернет та розвитку “електронної демократії”;

          забезпечення інформаційної безпеки всіх учасників інформаційних процесів в державі;

          створення системи національних інформаційних ресурсів;

          створення системи захисту інтелектуальних ресурсів;

          залучення аутсорсингових центрів для вирішення міжвідомчих завдань;

          створення умов для інтенсифікації розробки та впровадження програмних засобів аналітичної обробки інформації;

          сприяння розвитку культури використання інформаційно-аналітичних матеріалів персоналом ОДВ й ОМС;

          сприяння підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів для розробки, експлуатації  та розвитку систем інформаційно-аналітичної діяльності.

При створенні ІІАС доцільним є застосування програмно - цільового методу формування, виконання та фінансування завдань за визначеними пріоритетними напрямками.

4. Принципи створення ІІАС

Проект ІІАС, як один з основних проектів Національної програми інформатизації, визначає інфраструктуру, стандарти, нормативно-методичне забезпечення цієї програми, а рішення, розроблювані в рамках проекту, повинні відігравати роль типових для всієї програми в цілому. З огляду на зазначену роль проекту ІІАС основними принципами побудови ІІАС ОДВ і ОМС є такі:

          принцип спадковості – ІІАС грунтується на наявній телекомунікаційній структурі, єдиній національній системі зв’язку та існуючих інформаційно-аналітичних системах, інтеграція яких в ІІАС максимально використовує і зберігає їх інформаційно-технічний, організаційний та кадровий потенціал і забезпечує спадковість використання накопиченого досвіду в нових умовах;

          принцип поступовості і неперервності – ІІАС є масштабним проектом, що потребуватиме значних витрат, і тому повинна створюватися поступово, але постійно й неухильно, охоплюючи все нові ланки системи органів державної влади і органах місцевого самоврядування;

          принцип якісного вдосконалення – ІІАС забезпечує якісно новий рівень управлінської діяльності в державі, коли великого значення набувають питання вироблення стратегій розвитку, прогнозні розрахунки, моделювання організаційних структур, міжгалузевих перехресних стосунків, механізмів фінансування, а також інформаційна політика і широка громадська участь в обговоренні важливих проблем;

          принцип підтримки стратегії програмно-цільового управління – визначає аспект взаємодії між ІАС органів державної  влади та органів місцевого самоврядування в процесі прийняття рішень. Ця взаємодія керується ієрархією цілей та відбивається в системі взаємопов’язаних цільових програм, яка становить об’єкт стратегічного планування. Мета суспільного розвитку, зафіксована в Конституції та основних політичних документах держави, зрештою конкретизується в програмах дій всіх гілок влади, відтворюється на регіональному та галузевому рівнях у системі показників, контроль і оцінювання яких на кожному рівні управління стає головним предметом діяльності визначених органів інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття рішень. Таким чином, можливість використання програмно-цільового методу управління повинна стати підгрунтям для інтеграції ІАС ОДВ (ОМС) в ІІАС, яка дозволяє ефективну реалізацію управлінських взаємодій;

          принцип багатоаспектної інтеграції –  така організація інформаційних ресурсів ІІАС, за якої інформаційні одиниці ресурсів, що можуть бути різними в окремих ІАС по своїх джерелах, формах подання, способах та регламентах актуалізації, ступенях визначеності, об'єктивності та достовірності, а також інших параметрах мають на рівні ІІАС єдину концептуальну модель подання, що утворює  метабазу ІІАС;

          принцип розмежування доступу – доступ згідно з вимогами забезпечення захисту інформації в ІІАС у залежності від грифу обмеження доступу (відкрита інформація, інформація для службового користування, таємна інформація тощо) та комплексності системи ТЗІ (небхідність комплексного підходу до організації ТЗІ в ІІАС, узгодження робіт з ТЗІ, які проводяться різними відомствами та структурами під контролем уповноваженого ОДВ;

          принцип раціональної уніфікації – функціональна ефективність та технологічність розвитку ІІАС забезпечуються сполученням трьох механізмів системно-аналітичного впливу на способи та засоби реалізації функцій окремих ІАС, що вводяться у середовище ІІАС:

o         жорсткі вимоги до способів та засобів реалізації (внутрішній стандарт ІІАС, наприклад функції захисту інформації);

o         типові функції ІАС, наприклад проведення статистичного аналізу та використання експертних методів та систем підтримки прийняття  управлінських рішень;

o         спеціалізовані завдання в окремих ІАС, для яких висуваються вимоги тільки до подання інформації стосовно інтерфейсів та взаємодії з іншими функціями;

          принцип раціональності організаційної розбудови – пріоритет в організаційних рішеннях відносно призначення суб’єктів виконання функцій підтримки інтеграційних середовищ та процесів надається рішенням, що не приводять до створення нових організаційних структур. До таких належать варіанти надання відповідних обов’язків  та прав існуючим структурам із суб’єктів ІІАС. Аргументами вибору є наявність споріднених функцій, відповідних фахівців, потрібних інформаційних ресурсів, зацікавленості в результатах виконання функції. Створення нових організаційних структур припускається тільки за відсутності ефективного варіанту вибору.

5. Основні завдання та напрямки інформатизації в ІІАС

Загальним завданням ІІАС є забезпечення умов як для прийняття обгрунтованих, узгоджених та ефективних рішень на всіх рівнях органів державної влади, так і для реалізації широких зв’язків владних структур із громадськістю. Це досягається через низку підлеглих завдань ІІАС, головними з яких є:

          значне розширення кількості джерел та обсягів інформації, що береться до уваги при прийнятті рішень;

          підвищення достовірності та оперативності інформації, що надходить до органів державної влади та органів місцевого самоврядування та виходить з них;

          відповідність інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування міжнародним стандартам;

          захист державних інтересів щодо зберігання, режиму доступу та розповсюдження інформації органів державної влади;

          розвиток відкритості державних установ широким колам громадськості та розвиток засад прямої демократії в управлінні державою.

На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій, коли комп'ютерні мережі стають глобальним чинником, а засоби інформатизації охоплюють все нові ділянки державного та суспільного життя, проблема автоматизації управлінської сфери потребує нових підходів і принципів. Основними напрямками цієї роботи повинен охоплюватися увесь досвід інформаційно-аналітичної діяльності, накопичений на різних рівнях: державному, галузевому, регіональному, корпоративному, а також новітні досягнення у сфері наукових розробок і технологій. Виходячи з головних завдань, до напрямків інформаційно-аналітичної діяльності в  ІІАС (в рамках яких і повинна здійснюватися функціональна інтеграція в системі) належать:

1.       Електронізація документообігу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування всіх рівнів. Поступово, але неухильно документообіг повинен переноситися з паперового на електронні носії, що є необхідною умовою впровадження засобів автоматизації. Разом з узаконенням електронного підпису це дасть можливість реально здійснити ідеї безпаперової інформатики і значно підвищити ефективність систем управління.

2.       Збір і первинна обробка інформації. Основними джерелами інформації для проведення аналітичних досліджень є: результати фундаментальних досліджень; матеріали, підготовлені різними підрозділами і службами; дані державних і недержавних (комерційних) інформаційних ресурсів як на території України, так і за кордоном; оперативна інформація засобів масової інформації тощо. Повинна передбачатися активна і взаємовигідна співпраця різних аналітичних центрів та інформаційних служб. Основним джерелом інформації для ОДВ є звітність суб’єктів економічної діяльності та інша інформація, яку подають громадяни до державних установ.

3.       Ведення і поповнення джерел інформації, перш за все електронної, на основі нових технологій вивчення залежностей, сховищ даних, депозитаріїв та електронних бібліотек з метою забезпечення постійного уточнення і розширення інформаційної бази для прийняття рішень.

4.       Автоматизований моніторинг стану управління системами і підсистемами державного організму на основі вироблених критеріїв і показників роботи за допомогою автоматизованих засобів і технологій. Мається на меті досягнення якомога об'єктивнішого відображення стану справ у різних ділянках державної діяльності.

5.       Прогнозно-аналітична діяльність, ділові ігри та інші форми здобуття узагальненої і прогнозної інформації для випереджаючого планування роботи державних органів.

6.       Проведення експертиз при виробленні і прийнятті рішень на різних  рівнях державного управління.

7.       Проведення соціологічних досліджень з використанням електронних засобів інформації та широкого доступу до Інтернету з метою одержання додаткової інформації та її використання при прийнятті рішень.

8.       Розвиток засобів "електронного уряду" та "електронної демократії" із залученням широких кіл громадськості до деяких видів діяльності державних установ шляхом електронних голосувань, опитувань не виключаючи інших форм вирішення питань управління державою.

9.       Забезпечення єдиного поля програмно-інформаційного моделювання управлінської діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою формалізації відносин суб’єктів управління для зняття неузгодженості документів різної відомчої підпорядкованості, а також застосування програмного моделювання і автоматичного генерування пакетів документів і цілих документних баз.

10.   Проведення фундаментальних досліджень спільно з науковими установами, що передбачає розробку предметної області знань про інформаційно-аналітичні системи і створення інформаційних моделей діяльності ОДВ та ОМС.

6. Архітектура ІІАС та аспекти інтеграції ІАС ОДВ(ОМС)

6.1. Архітектура ІІАС

ІІАС є багаторівневою розподіленою глобальною організаційно-технічною системою, побудованою за територіальним, галузевим та функціональним принципами.

Основними територіальними та галузевими структурними одиницями ІІАС виступають інформаційно-аналітичні системи відповідних ОДВ та ОМС, які організаційно створюються ними ж, а також Центр управління ІІАС. ІАС можуть мати розподілену структуру відповідно до регіональних особливостей чи інфраструктури галузі. В ІІАС забезпечуються вертикальні та горизонтальні інформаційні взаємодії ОДВ та ОМС, що передбачають інтеграцію і розвиток діючих та створення нових програмно-апаратних засобів, систем комунікації ІАС ОДВ й ОМС, а також модернізацію аналітичного, інформаційного, програмного та іншого забезпечення всіх ланок ІІАС на єдиному методологічному підгрунті.

Основними інтеграційними складовими ІІАС є: телекомунікаційне середовище, інтегрована система управління інформаційними ресурсами, інтегрована система електронного документообігу, система управління аналітичною обробкою інформації, система зовнішніх зв’язків, система захисту інформації.

Функціональними складовими ІІАС є інформаційно-аналітичні центри ІАС, які репрезентують в ІІАС відповідний ОДВ (ОМС), зосереджують основні обробні й інформаційні, а також інтеграційно-комунікаційні можливості ІАС. При функціонуванні ІІАС діяльність ІАЦ ОДВ має здійснюватися за такими напрямками: збір та ведення інформації державних інформаційних ресурсів, оперативної, нормативної інформації та класифікаторів; оперативний аналіз інформації; ретроспективний аналіз інформації; системно-аналітична діяльність з організації процесів прийняття рішень; підтримка документообігу; підтримка повсякденної внутрішньої діяльності; захист даних ІАС ОДВ; технологічна підтримка діяльності ІАЦ.

Інтеграційно-комунікаційні властивості ІАС в ІАЦ реалізує інтеграційно-комунікаційний компонент, що виконує функцію спряження  та забезпечує інтеграцію в ІІАС. Основні функції ІКК: підтримка доступу ІАС до телекомунікаційного середовища ІІАС; підтримка доступу ІАС до інформаційних ресурсів ІІАС; підтримка взаємодії з іншими ІАС; підтримка використання Інтернету та зв’язку з міжнародними інформаційними системами і банками даних; підтримка розподілених технологій аналітичних обчислень; захист інформації в ІІАС.

На  Центр управління ІІАС покладаються завдання:

          управління доступом до  розподiленого банку даних державних інформаційних ресурсів, створеного Центром;

          управління обміном даними між ІАС ОДВ (ОМС);

управління електронним документообігом між ІАС ОДВ (ОМС);розробка єдиних методологічних засад технологій аналітичних обчислень;

          виконання аналітичних досліджень за міжгалузевими напрямками;

          управління та підтримка телекомунікаційного середовища ІІАС;

          управління взаємодією з міжнародними системами і банками даних;

          управління та підтримка системи захисту інформації в ІІАС;

          управління адресацією мереж та підтримка її в актуальному стані;

          управління розподілом ключів та координація такою діяльності з уповноваженим ОДВ;

          управління та підтримка корпоративної пошти;

          підтримка процесів розвитку ІІАС.

Взаємодія окремих ІАС при функціонуванні ІІАС ініціюється за допомогою діючих регламентів обміну інформацією, здійснення заходів ініціативного інформування (телеконференції з питань загальних та комплексних проблем, розсилка повідомлень тощо), можливостей пошуку потенційних джерел інформації в середовищі ІАС із використанням метабази державних інформаційних ресурсів.

6.2 Основні аспекти інтеграції ІАС ОДВ(ОМС)

6.2.1. Нормативно-правове забезпечення інтеграції

Нормативно-правове забезпечення ІІАС являє собою сукупність правових норм, що врегульовують відносини, які складаються в процесі створення, розвитку і функціонування ІІАС, а також нормативних документів, використовуваних ІІАС для ефективного застосування цих норм при взаємодії її компонент, що підлягають різним сферам чинного законодавства та підзаконних актів. Воно повинно скласти юридичне підгрунтя розробки, створення та функціонування ІІАС шляхом як застосування діючих норм законодавства, так і підготовки та прийняття нових нормативних актів з питань, ще не врегульованих чинним законодавством.

На даний час в Україні для регламентації процесу створення ІІАС діють нормативно- правові документи, пов’язані з реалізацією Національної програми інформатизації, а також два стандарти, що визначають технологію створення таких систем: ГОСТ 34 “Комплекс стандартів на автоматизовані системи” і ДСТУ 3918-1999 ”Інформаційні технології. Процеси життєвого циклу програмного забезпечення”. Проблема вибору одного з них вирішується при узгодженні ТЗ на систему.

Важливою складовою нормативно-правового забезпечення ІІАС є чинні законодавчі акти, стандарти та нормативно-технічні документи з технічного та криптографічного захисту інформації, які мають відношення до створення, розвитку та функціонування ІІАС.

Загальні підвалини нормативно-правового забезпечення функціонування ІІАС повинно складати законодавство у сфері суспільних інформаційних відносин, основні підходи до реформування якого мають визначатися окремою Концепцією.

Нормативно-правове  забезпечення функціонування ІІАС містить загальну для всієї системи частину і додаткові частини, що стосуються окремих її функцій чи підрозділів.

Загальна частина нормативно-правового забезпечення функціонування ІІАС являє собою сукупність нормативних документів, що визначають статус ІІАС, її мету, задачі і функції, коло її компетенції, роль і місце в забезпеченні інформацією ОДВ та ОМС, права і зобов’язання, порядок включення користувачів в систему та присвоєння їм визначеного статусу, порядок їх взаємодії між собою, характер і статус інформації в банках даних системи, відповідальність сторін щодо представлення та використання інформації, а також правовий статус документів, які видаються системою, положення про господарсько-економічну діяльність ІІАС тощо.

Додаткові частини складаються із внутрішніх організаційно-розпорядчих документів ІІАС, що відповідають реалізації установлених принципів її функціонування.

6.2.2. Забезпечення інформаційними ресурсами

Інформаційні ресурси держави об’єднуються в систему національних інформаційних ресурсів і утворюють підгрунтя для інформаційного забезпечення ІІАС.

Структурована і упорядкована інформація існує в ІІАС у формі системи баз і сховищ даних ОДВ та ОМС різного рівня і призначення, що об’єднуються у складі розподіленої архітектури ІІАС шляхом створення метабази або реєстру (каталогу) інформаційних ресурсів. Метабаза містить в собі профілі даних користувачів (опис інформаційних інтересів), сертифікати та рубрикатори баз даних ОДВ й ОМС, навігаційно-пошуковий апарат, засоби конвертування різнотипної і різномовної інформації. Ці елементи метабази дозволяють однозначно визначити місцезнаходження, тип та вид доступу до потрібної інформації. Головними задачами метабази є:

          формування баз метаданих і ведення довідково-навігаційного апарата на базі рубрикаторів, тезаурусів, словників, що забезпечує пошук інформації в розподіленій неоднорідній базі даних (інформаційний моніторинг);

          розмежування доступу до інформаційних ресурсів;

          конвертування даних (приведення їх до спільного формату) при вирішенні пов'язаних між собою задач.

Передбачається виробити єдині правила структурування та кодування інформації, а також єдині методичні підходи щодо використання й вибору інформаційно-пошукових мов для складання запитів і індексування текстових документів. Реалізація інформаційного обслуговування передбачає використання режиму вільного, обмеженого (авторизованого) доступу та доступу за замовленням, а також розвинуті засоби лінгвістичного забезпечення,   такі    як інформаційно-пошукові системи, автоматичні перекладачі з різних мов, рубрикатори, тезауруси, словники тощо.

Інформаційні ресурси знаходяться у складі інформаційних компонентів окремих ІАС органів державної влади або є спільними інформаційними ресурсами ІІАС і призначені для  виконання трьох основних функцій:

          забезпечення необхідними даними функціональних задач ІАС, що використовуються при вирішенні задач ОДВ;

          забезпечення фахівців-користувачів ІАС довідковою інформацією, необхідною для виконання ними службових обов’язків;

          формування спільних інформаційних ресурсів ІІАС ОДВ та ОМС.

Повнота інформації для ОДВ й ОМС забезпечується широким набором державних і недержавних інформаційних ресурсів. До державних відносяться ресурси, що створюються для забезпечення та внаслідок діяльності ОДВ і ОМС, а також ресурси, створювані сторонніми організаціями на замовлення і в інтересах ОДВ й ОМС. До базових інформаційних ресурсів ІІАС належать ресурси, що відображають наступні види інформації (згідно статті 18 чинного Закону України про інформацію): статистичну інформацію; масову інформацію; інформацію про діяльність державних органів влади та органів місцевого самоврядування; правову інформацію; інформацію про особу; інформацію довідково-енциклопедичного характеру; соціологічну інформацію.

Конкретні етапи і заходи створення та використання інформаційних ресурсів ОДВ й ОМС визначаються окремою Концепцією формування системи національних інформаційних ресурсів, яка в теперішній час проходить відповідні стадії державного затвердження.

Для організації використання ІР в рамках проекту ІІАС має бути створений інтеграційний компонент – “Інтегрована система управління інформаційними ресурсами” з трьохланковою архітектурою: клієнт  сервер застосувань  сервер даних.

6.2.3. Забезпечення електронного документообігу

Документообіг в державі є системою, що матеріалізує процеси збору, перетворення, зберігання інформації, а також процеси управління: підготовку та прийняття рішень, контроль за їх виконанням. З огляду на розподілену структуру ІІАС і різноманітність існуючих систем електронного документообігу в ОДВ й ОМС пропонується створення інтегрованої системи електронного документообігу ІІАС. Інтегрована система включає в себе профілі документів абонентів ІІАС (опис їхніх документних інтересів), рубрикатори баз даних документів (архівних і оперативних), навігаційно-пошуковий апарат, засоби перетворення форматів документів, багате лінгвістичне забезпечення. Засоби інтегрованої системи дозволяють однозначно визначити місцезнаходження, вид, доступність потрібного документа. Інтегрована система електронного документообігу повинна мати стандартизований інтерфейс з існуючими системами внутрішнього електронного документообігу ОДВ й ОМС і забезпечувати: прийом електронних документів від інших ОДВ й ОМС, ідентифікацію відправника шляхом обробки електронного цифрового підпису, підтвердження існуючою системою доставки адресату, відправки електронних документів в інші ОДВ й ОМС та можливості доступу до баз даних документів з боку інших ОДВ й ОМС.

Основні переваги такої інтегрованої системи документообігу включають:

          відсутність обмежень на кількість підключених до інтегрованої системи нових організацій;

          прозорість множини всіх підключених до інтегрованої системи ОДВ й ОМС, а також їхнього персоналу;

          стандартизований інтерфейс користувача;

          можливості автоматизації багатьох функцій управління системою документообігу.

Головними проблемами в цій ділянці є відсутність повної та достатньої системи державної стандартизації в галузі електронного документообігу, а також нормативного впровадження та експлуатації систем електронного документообігу. Надання юридичної сили електронним документам (після створення відповідної нормативної бази) забезпечить можливість паралельного існування паперових і електронних носіїв документів. Важливим залишається питання забезпечення інтеграції системних програмних платформ електронного документообігу на стандартних підходах та протоколах, а також питання додаткових засобів захисту інформації корпоративних мереж. Для організації електронного документообігу між ІАС ОДВ (ОМС) в рамках проекту ІІАС має бути створений інтеграційний компонент “Інтегрована система електронного документообігу” з архітектурою: клієнт  керування електронним документообігом  клієнт.

Важливим елементом забезпечення електронного документообігу в ІІАС повинна стати корпоративна електронна пошта, яка здійснюватиме прийом електронних документів, підтвердження доставки адресату, відправку електронних документів та можливості доступу до баз даних документів в ІІАС.

Система КЕП повинна вчасно надавати співробітникам ОДВ (ОМС) доступ до всієї необхідної інформації у межах їх компетенції та службових повноважень, підтримувати спільну роботу різних застосувань, що функціонують у віддалених підрозділах та забезпечувати якість виконання цих процесів. В зв’язку з цим базове програмне забезпечення для побудови системи КЕП повинне відповідати високим вимогам надійності, масштабованості і простоти керування.

6.2.4. Забезпечення аналітичної обробки інформації

            Інформаційно-аналітична діяльність в ІІАС передбачає застосування локальних технологій  інформаційно-аналітичної діяльності в ІАС, а також розподілених технологій такої діяльності, що здійснюється в інтересах вищих ІАС ОДВ. У розподілених технологіях інформаційно-аналітичної діяльності можуть бути задіяні всі регіональні та відомчі ІАС ОДВ. У зв’язку з цим в ІІАС виникає необхідність управління процесами аналітичних обчислень та інтеграції одержаних проміжкових результатів в кінцеві показники. Управління цим процесом по кожній розподіленій аналітичній задачі здійснюється згідно заздалегідь побудованої моделі її обчислень.

Управління процесами аналітичних обчислень в ІІАС здійснюється, як правило, з Центру управління ІІАС або ІАС вищого ОДВ (Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів тощо). Для управління процесами аналітичних обчислень в рамках проекту ІІАС має бути створений інтеграційний компонент “Система управління аналітичною обробкою інформації” з архітектурою: клієнти – керування розподіленими технологіями аналітичних обчислень.

6.2.5. Забезпечення телекомунікацій

Головною метою створення єдиного телекомунікаційного середовища ІІАС є:

          комплексне, своєчасне та системне забезпечення  ОДВ й ОМС необхідною інформацією для ефективного виконання завдань, що стоять перед ними;

          забезпечення оперативної взаємодії ОДВ в межах як законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, так і структур, що відносяться до різних гілок державної влади.

Основною вимогою до створюваної мережі є забезпечення тривкого функціонування в цілому, тобто спроможність мережі зберігати свою дієздатність в умовах впливу різноманітних дестабілізуючих чинників: порушення основних каналів зв‘язку; відсутності або неможливості використання резервних каналів; порушення функціонування обладнання мережі; спроб несанкціонованого доступу до ресурсів мережі; некваліфікованих або помилкових дій обслуговуючого персоналу; росту інформаційного навантаження на мережу.

Головними стратегічними напрямками при вирішенні технічних та організаційних питань щодо формування телекомунікаційного середовища ІІАС мають бути:

          максимальне використання наявної телекомунікаційної інфраструктури ОДВ і, при необхідності, її реформування для забезпечення надійного та захищеного функціонування створюваної ІІАС;

          забезпечення надійного і захищеного з'єднання окремих вузлів системи у мережу обміну інформацією;

          надання смуги перепускання в каналах зв’язку мережі, достатньої для забезпечення надійного обміну інформацією між ОДВ.

Головним критерієм для можливості побудови телекомунікаційного середовища з використанням сегментів різних відомчих та комерційних мереж (у тому числі і системи керування) є наявність відповідного мережного обладнання (маршрутизаторів, шлюзів), за допомогою якого можна використовувати різні первинні канали зв’язку та протоколи канального і мережного рівнів.

Результати аналізу стану телекомунікаційної інфраструктури установ України свідчать про відсутність єдиної національної інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи. За невеликим винятком, органи державної влади використовують власні інформаційні ресурси для вирішення своїх задач, а зв’язки між ОДВ здійснюються на досить низькому рівні з точки зору як інформаційних, так і телекомунікаційних ресурсів і потреб.

Більшість ОДВ не застосовує програмні та технічні засоби захисту мереж. Практично всі ОДВ при використанні послуг Інтернету так чи інакше вирішують питання захисту своєї внутрішньої комп’ютерної мережі від зовнішнього втручання, але в кожному відомстві використовують різні засоби. У подальшому доцільно вимагати, щоб використовувалися мережні екрани, які пройшли відповідну експертизу Служби безпеки України.

Структура телекомунікаційного середовища повинна передбачати наявність глобальної телекомунікаційної мережі ІІАС і складатися з ядра мережі та мережі доступу:

          ядро мережі – потужна магістраль, що будується на цифрових каналах зв’язку із шириною смуги не менше 2 Мбіт/с і забезпечує швидку комутацію пакетів і гнучку маршрутизацію потоків даних; до цієї частини мережі доцільно включити органи державної влади, які знаходяться у м. Києві і мають найбільший обсяг інформаційних потоків;

          мережа доступу, що забезпечує підключення до ядра мережі органів державної влади, які знаходяться в регіонах (обласні, міські та районні державні адміністрації), а також окремих мобільних абонентів, яким необхідно працювати з відповідними інформаційними системами, знаходячись поза меж своїх установ.

При побудові ядра мережі і мереж доступу рівня Область-Центр необхідна орієнтація на оренду існуючих первинних каналів зв'язку, які задовольняють вимогам до якості та до смуги перепускання. Побудова телекомунікаційного середовища, починаючи з 3-го (мережного) рівня моделі OSI, повинна реалізовуватися у межах загального проекту ІІАС.

Створення ядра мережі технологічно доцільно (принаймні, на першому етапі) проводити на базі кабельних споруд РСПД (“Лінійних споруд республіканської системи передачі даних”), а також існуючих у Києві волоконно-оптичних ліній зв’язку. Це забезпечить можливість без додаткового будівництва лінійних споруд створити фрагмент ядра мережі, що буде охоплювати ряд ОДВ у м. Києві.

При побудові ядра мережі необхідно використовувати обладнання, що підтримує сучасні технології передачі даних, такі, як ATM та MPLS. На першому етапі побудови ядра можна обмежитись побудовою рівня доступу на базі потужних маршрутизаторів у ОДВ м.Києва, а далі поетапно забезпечувати ОДВ, що належать до ядра мережі, відповідним ATM-обладнанням.

В рамках мережі доступу для організації зв’язків Область-Центр крім орендованих первинних каналів можуть використовуватися захищені корпоративні мережі (наприклад мережа НБУ на обласному рівні) та виділені канали зв’язку від обласних держадміністрацій та органів місцевого самоврядування до окремих вузлів ядра мережі ІІАС.

Крім того, існує можливість підключення обласних держадміністрацій до вузлів ядра мережі ІІАС через резервні канали зв’язку з використанням мереж передачі даних загального користування або цифрових мереж ISDN. В якості резервних каналів можна також задіяти комутовані канали телефонної мережі загального користування, або безпровідні канали зв’язку.

При використанні мереж загального користування (як передачі даних, так і телефонних) для резервних каналів особливу увагу необхідно приділяти питанням захисту інформації.

 При побудові мережі доступу необхідно задіяти обладнання, що підтримує технології передачі даних, які використовуються в мережах загального користування або корпоративних: X.25, FrameRelay. Для побудови резервних каналів на комутованих лініях буде використовуватися протокол передачі даних PPP.

Стосовно побудови зв’язків Район-Область в рамках мережі доступу вибір каналів зв’язку від районних держадміністрацій та органів місцевого самоврядування, а також окремих мобільних абонентів до відповідних вузлів обласного рівня мережі ІІАС залежить від обсягів інформації, що передається. При невеликих обсягах в якості каналів зв’язку між вузлами районного та обласного рівнів доцільно використовувати комутовані або не комутовані канали тональної частоти (швидкість до 33.6 Кбіт/с). При великих обсягах інформації необхідно буде застосовувати мережі передачі даних загального користування або цифрові мережі ISDN (швидкість до 128 Кбіт/с). Для цього рівня зв’язків в районах обласних міст можна також задіяти  швидкісні цифрові канали зв’язку створюваної відомчої мережі Державної податкової адміністрації України.

Оскільки при побудові ядра мережі і мережі доступу можуть використовуватися різні технології передачі даних (ATM для ядра, FrameRelay, X.25 для мережі доступу), потрібно розв’язувати проблеми взаємодії різних середовищ передачі даних.

Мережне обладнання в телекомунікаційній мережі ІІАС повинне забезпечувати взаємодію різних технологій передачі даних.

На мережному рівні використовуватиметься протокол IP. Телекомунікаційне обладнання повинне забезпечувати підтримку протоколу IP v4, а в подальшому і IP v6.

Всі програмно-технічні засоби для побудови телекомунікаційної інфраструктури ІІАС повинні пройти відповідні експертизи і мати необхідні сертифікати України, включаючи відповідність вимогам нормативних документів із питань технічного та криптографічного захисту інформації.

Проблему взаємодії ОДВ з мережею Інтернет потрібно вирішувати в трьох напрямках:

          надання ресурсів загального користування (власні WEB-сервери);

          забезпечення доступу ОДВ до Інтернету;

          забезпечення належного захисту інформації, охорона якої визначена законодавством.

            Модель адресації для створюваної мережі повинна відповідати наступним загальним вимогам:

          залишення певного простору для подальшого розвитку мережі;

          призначення блоку адрес згідно структури мережі для підтримки масштабованості та доступності;

          для максимізації гнучкості та мінімізації затрат щодо конфігурації кінцевим системам рекомендується використовувати динамічну адресацію;

          для максимізації безпеки та адаптивності рекомендується використовувати системи трансляції адрес (NAT) в IP-середовищі.

При визначенні IP-адресного простору для створюваної мережі рекомендується використовувати блоки адрес, що призначені для приватних мереж і не використовуються в мережі Інтернет.

Для реалізації питань підключення телекомунікаційного середовища ІІАС до мережі Інтернет доцільно на етапі побудови мережі ІІАС провести ретельне обстеження існуючих точок підключення ОДВ до Інтернет для приведення всіх параметрів цих підключень у відповідність до існуючого законодавства, з метою їх використання в подальшому.

При цьому повинні бути виконані наступні вимоги:

          забезпечення необхідним телекомунікаційним обладнанням (сервери, маршрутизатори, модеми);

          забезпечення швидкісними каналами зв’язку (планується у міру необхідності розширяти існуючі канали виходу ОДВ до Інтернету);

          використання програмно-апаратних засобів захисту мереж ОДВ від несанкціонованого доступу абонентів Інтернету, в тому числі мережних екранів (FireWall);

          забезпечення розміщення WEB-серверів загального використання в демілітаризованих зонах;

          забезпечення взаємодії WEB-серверів з базами даних інформаційних ресурсів ОДВ (регламентне або по запитах розміщення інформації з баз даних ОДВ на WEB-серверах);

          використання систем моніторингу за обміном інформацією між телекомунікаційним середовищем ІІАС та Інтернет.

При вирішенні проблем взаємодії ОДВ з мережею Інтернет необхідно приділити увагу питанням розмежування в мережах ОДВ внутрішніх ресурсів та ресурсів загального користування.

Важливою складовою частиною телекомунікаційного середовища мережі ІІАС повинна стати система централізованого керування мережею. Загальний процес розподіляється на такі основні компоненти керування: ресурсами; збоями; конфігурацією; безпекою та обліком. Система керування мережею повинна забезпечувати централізоване адміністрування мережі, централізовану звітність про аварійні ситуації, а також реєстрацію подій у мережі.

Централізоване керування телекомунікаційним середовищем повинне здійснюватися, починаючи з 3-го (мережного) рівня моделі OSI.

6.2.6. Забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації

В зв’язку з високим державним статусом операцій з обміну інформацією в ІІАС інформаційна безпека та захист інформації набувають особливої ваги. Проблема забезпечення інформаційної безпеки ІІАС є комплексною і для її розв’язку необхідно поєднання наступних заходів:

          законодавчих (розробка законів, нормативних актів, стандартів тощо, спрямованих на створення умов функціонування та безпечного користування ІІАС);

          адміністративних та організаційних (охорона систем мережі, особливо систем керування, підбір та контроль діяльності персоналу, причетного до створення, впровадження та супроводження мереж, централізованого управління засобів захисту, встановлення режиму обмеженого доступу до обладнання та інформації, розробка комплекту інструкцій з технічного обслуговування та захисту мережного обладнання, регулярне інформування спеціалістів і керівників про діюче законодавство в галузі безпеки, застосування дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності при виявленні порушень);

          програмно-технічних (розробка та використання спеціальних апаратних і програмних засобів, що запобігають або ускладнюють несанкціонований доступ до елементів мережі та до інформації, перевірка відповідності вимогам технічного захисту обладнання, використовуваного в ІІАС).

Інформаційна безпека ІІАС базується на реалізації наступних основних принципів: централізоване управління системою; послідовність рубежів безпеки; адекватність та ефективність захисту; збереження захисту при відмові; захист засобів безпеки; безперервність захисту; невидимість захисту.

Створення та актуалізація комплексної системи безпеки інформації в ІІАС повинно забезпечуватися реалізацією восьмистадійного процесу інтеграції окремої ІАС до складу ІІАС та створенням засобів захисту телекомунікаційного середовища ІІАС.

Інформаційна безпека та захист інформації повинні враховувати наступні аспекти процесу інтеграції окремої ІАС до складу ІІАС:

1. Аналіз фізичної і логічної архітектури комп’ютерних систем, а також схем автоматизованої обробки інформації, що використовуються в ІАС.

2. Виявлення на підставі проведеного аналізу уразливих елементів, через які можлива реалізація загроз інформації.

3. Визначення, аналіз і класифікація можливих загроз інформації.

4. Оцінка поточного рівня безпеки і визначення ризику.

5. Розробка політики безпеки інформації.

6. Формування повного переліку детальних вимог до систем захисту відповідно до класів захищеності ІАС.

      7. Розробка комплексних систем захисту інформації з урахуванням всіх пред’явлених вимог і чинників, що впливають на захист.

      8. Оцінювання рівня інформаційної безпеки.

Залежно від поточного етапу життєвого циклу ІАС на момент прийняття рішень стосовно її інтеграції до ІІАС окремі з наведених вище аспектів можуть бути вилучені за умови надання результатів попередньо виконаних робіт, які складають зміст таких етапів.

Задачами створення засобів захисту телекомунікаційного середовища ІІАС є:

          забезпечення підтримки на певному рівні конфіденційності, цілісності, доступності інформації під час її передачі по каналах зв’язку;

          забезпечення працездатності та належного рівня доступності мережних сервісів;

          своєчасне виявлення та ліквідація загроз для інформаційних ресурсів системи, причин і умов, що можуть призвести до порушення функціональності системи та/або порушення безпеки інформації;

          ліквідація, попередження виникнення загроз для ресурсів ІІАС шляхом введення організаційних, програмних, технічних, інших заходів;

          контроль за використанням ресурсів системи та діями користувачів у системі;

          сповіщення про порушення захисту або виникнення потенційно небезпечних ситуацій;

          управління засобами забезпечення захисту телекомунікаційного середовища.

Основні поняття, якими необхідно оперувати при розробці комплексної системи захисту інформації та політики безпеки, є: класифікація інформації, модель порушника, модель загроз і заходи щодо запобігання ймовірних загроз. Класифікація інформації дозволяє визначити, якого рівня порушника може зацікавити така інформація. Відповідно до обраної моделі порушника стає можливим встановити, які саме загрози та через які канали може реалізувати порушник, а згідно з моделлю загроз повинна розроблятися політика безпеки – дії та заходи, які слід виконати в системі для максимального захисту визначених каналів можливого здійснення атак на систему.

Таким чином, результатами виконання проекту створення ІІАС в частині підтримки інформаційної безпеки мають стати:

          внутрішні стандарти ІІАС щодо захисту інформації в телекомунікаційному середовищі;

          принципи і форми уніфікованого подання інформації про рішення стосовно захисту інформації в ІАС, які інтегруються;

          методики підтримки процесів прийняття рішень відносно можливостей і наслідків безпечної інтеграції окремих ІАС до складу ІІАС.

Комплексна система захисту інформації ІІАС повинна створюватися відповідно до вимог розробленого ДСТСЗІ СБУ переліку чинних нормативно-правових актів  з питань технічного захисту інформації, а саме:

          концепції технічного захисту інформації в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 р.№1126 та Положення про технічний захист інформації в Україні, затвердженого Указом Президента України від 27.09.99 р. №1229;

          пакету ДСТУ 3396 Захист інформації.Технічний захист інформації, затвердженого наказом Держстандарту України в 1996 р. №423 та №511;

          Тимчасове положення про категоріювання об’єктів, затвержене  наказом ДСТСЗІ від 10.о7.95 р. №35 та Положення ппро забезпечення режиму секретності під час обробки інформації в АС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.98 р. №180;

          пакету НД ТЗІ щодо захисту інформації в комп’ютерних системах від НСД, затверджених наказами ДСТСЗІ України в 1999 – 2000 роках;

          Положення про державну експертизу у сфері технічного захисту інформації.

6.2.7. Використання Інтернету та забезпечення зв’язку з міжнародними інформаційними системами і банками даних

Система Інтернет в ІІАС ОДВ (ОМС) використовується, з одного боку, як засіб доступу до універсального простору інформаційних ресурсів, що являє собою всесвітня мережа WWW, а з іншого –  як засіб “електронного уряду” для виконання оперативного обміну інформацією, звітності перед своїми громадянами через розміщення інформації про свою діяльність  на WEB-сторінках відповідних ОДВ і ОМС, взаємодії ОДВ (ОМС) з громадянами при прийнятті законодавчих актів, електронних референдумах, електронних (комерційних) розрахунках тощо.

Для забезпечення інформаційних обмінів в рамках світового співтовариства ІІАС повинна мати вихід на міжнародні і національні інформаційні системи і банки даних. З цією метою необхідно розробити компонент ІІАС “Система автоматизованого обміну інформацією  з закордонними мережами ЕОМ і банками даних”, керуюча частина якого повинна бути створена в ЦУ ІІАС. Автоматизований обмін інформацією з організаціями за кордоном здійснюється через національні й міжнародні мережі, а також за допомогою виділених каналів передачі даних. Система повинна керувати інформаційними взаємодіями, одночасно підключати до комунікаційних вузлів множину користувачів, забезпечувати захист інформації.

У процесі вирішення проблем взаємодії з мережею Інтернет треба орієнтуватися на існуючі на світовому ринку інформаційні, комунікаційні технології, програмно-апаратні мережні середовища, що включають в себе наступні компоненти: інформаційні ресурси, реалізовані у формі WEB-порталів, і пошукові механізми; державний сегмент Інтернету, реалізований як Інтернет/Екстранет; фізичне відокремлення державного сегмента від усього національного сегмента Інтернету; систему внутрішнього та державного електронного документообігу; систему електронного цифрового підпису; систему шифрування; систему захисту від несанкціонованого доступу; систему законного моніторингу і фільтрації; електронну пошту.

Використання мережі Інтернет в ІІАС має здійснюватися відповідно до вимог нормативно-правових документів у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних.

6.2.8. Забезпечення інтеграції програмно-апаратних засобів

Для забезпечення системо-технічних вимог до ІІАС як до сучасної складної програмно-технічної системи (ключові з них – відкритість, інтегрованість, переносимість, масштабованість, можливості адаптації і розширення, локалізація), технологічної інтеграції її компонентів необхідно розробити вимоги до програмно–апаратних засобів створення ІІАС.

До основних вимог відносяться: підтримка розподіленої обробки інформації, доступ ОДВ (ОМС) до інформаційних ресурсів ІІАС; використання єдиної системи класифікації та кодування; розвинуті засоби аналітичної обробки; можливість функціонування в гетерогенних середовищах; забезпечення взаємодії і сумісності з програмними продуктами, що використовуються в ОДВ (ОМС); забезпечення високої надійності та стійкості до збоїв; можливість ефективного реінжінірінгу в процесі експлуатації.

Ці вимоги повинні конкретизуватися та використовуватися в методиках сертифікації ІАС ОДВ(ОМС) як клієнтів ІІАС, а також верифікації технічних завдань на створення ІІАС та її інтеграційних компонентів.

7. Створення, впровадження, розвиток і експлуатація ІІАС

Складність та масштаб проблеми створення і впровадження ІІАС є безпрецедентними для України. Тому цей процес повинен здійснюватися поетапно, з поступовим вирішенням питань щодо вдосконалення та модернізації існуючих ІАС ОДВ й ОМС і їх інтеграції в ІІАС. Після схвалення та затвердження Концепції важливим початковим етапом створення ІІАС є виконання пілот-проекту ІІАС за участю вибраних органів державної влади центрального та регіонального рівня. Подальше формування і впровадження ІІАС полягає у типізації проектних рішень для всіх рівнів ІАС галузевого, регіонального і функціонального спрямування та узгодженні і синхронізації впровадження ІАС центрального та регіонального рівня  відповідно до ліній їх підпорядкування: 2-га черга (всі ОДВ центрального рівня, три ОДА та один ОМС) та 3-тя черга (всі інші ОДА та ОМС).

            Стратегія формування ІІАС полягає у вирішенні на державному рівні наступних завдань:

            1. Розробка та затвердження нормативної бази ІІАС, яка включає нормативні документи стосовно системи інформаційних ресурсів ІІАС, інтегрованої системи електронного документообігу ІІАС, системи захисту інформації ІІАС, телекомунікаційного середовища ІІАС, організаційної структури ІІАС.

            2. Розробка та затвердження загальносистемних рішень щодо ІІАС згідно з чинними стандартами та нормативами (ГОСТ 34.601-90).

            3. Поетапна розробка та створення (модернізація) ІАС ОДВ (ОМС).

            4. Розробка та створення інтеграційних компонентів ІІАС: розробка та створення Телекомунікаційного середовища (пілот-проект, 2-га черга, 3-тя черга); розробка та створення Інформаційних Ресурсів (пілот-проект, 2-га черга, 3-тя черга); розробка та створення Інтегрованої системи управління інформаційними ресурсами (пілот-проект); розробка та створення Інтегрованої системи електронного документообігу (пілот-проект); розробка та створення Системи керування розподіленими аналітичними обчисленнями (пілот-проект); розробка та створення Центру управління (пілот-проект); розробка та створення Системи автоматизованого обміну інформацією  з закордонними мережами ЕОМ і банками даних (пілот-проект); розробка та створення Системи захисту інформації(пілот-проект).

5. Поетапне створення організаційної структури ІІАС.

6. Організація підготовки кадрів ІІАС.

Організація експлуатації ІІАС передбачає: створення служб експлуатації ІАС у складі відповідних ІАЦ; розробку пакетів експлуатаційних документів та нормативно-методичних матеріалів щодо організації роботи ІАЦ, ІАС ОДВ й ОМС та ІІАС у цілому; розробку планів профілактичного обслуговування та оновлення програмно-технічного, математичного і інформаційного забезпечення ІІАС та її компонентів; постійну підготовку кадрів для ІІАС, в тому числі підготовки кадрів для служб захисту інформації у складі відповідних ІАЦ; проведення нарад, семінарів та інших заходів з обміну досвідом та вдосконаленню організації роботи ІІАС.

Більш детально етапи створення ІІАС розглядаються в окремому документі “Програма розробки, впровадження, функціонування та розвитку ІІАС в органах державної влади”.

8. Очікувані результати реалізації

Реалізація концепції ІІАС повинна мати позитивний вплив на всі сфери державного і суспільного життя України.

Створення ІІАС повинно забезпечити якісно новий рівень державного управління завдяки забезпеченню:

          доступності національних і світових інформаційних ресурсів для використання;

          оперативності одержання інформації для прийняття рішень, незалежно від складності вирішуваних питань і обсягів оброблюваної інформації;

          достовірності, повноти, важливості та своєчасності одержуваної інформації для прийняття рішень;

          підвищення прозорості та управлінської культури у функціонуванні ОДВ;

          підвищення ступеня розмежування сфер відповідальності ОДВ та зменшення дублювання їх роботи;

          рівномірності розвитку інформаційно-аналітичної діяльності в різних сферах управління територіального й галузевого підпорядкування та ступеня зрілості ОДВ і ОМС для втілення засобів автоматизації управління;

          технологізації процесів управлінської діяльності на рівні сучасних потреб державного управління і сучасного рівня розвитку інформаційних технологій у світі;

          захисту державних інтересів щодо зберігання, режиму доступу та розповсюдження інформації органів державної влади.

          Створення ІІАС повинно також забезпечити якісно новий рівень управління суспільством завдяки забезпеченню:

          передумов для розвитку засад прямої демократії в управлінні державою, прямих та зворотних інформаційних зв’язків ОДВ з громадськістю та різноманітними недержавними джерелами масової інформації;

          соціологічних досліджень з використанням електронних засобів інформації та широкого доступу до Інтернету;

          розвитку засобів "електронного уряду" та "електронної демократії", залучення широких кіл громадськості до діяльності державних установ шляхом електронних голосувань, опитувань та інших форм вирішення питань управління державою.

9. Прогноз експлуатаційних витрат

Основні експлуатаційні витрати на підтримку функціонування ІІАС складаються із наступних: заробітна плата обслуговуючого персоналу; запасні частини, технічне обслуговування сторонніми організаціями та витратні матеріали; утримання приміщень; оплата послуг зв’язку.

Названі витрати стосуються як витрат на утримання функціонування пересічної ІАС ОДВ (ОМС), які в цілому складають (прогнозно) до 1 млн.гривень на рік, так і витрат на функціонування інтеграційної складової ІІАС.

Прогнозні витрати на функціонування інтеграційної складової ІІАС складають: заробітна плата обслуговуючого персоналу – до 14 млн. гривень; запасні частини, технічне обслуговування сторонніми організаціями та витратні матеріали – до 1 млн. гривень; утримання приміщень – до 2,5 млн. гривень; оплата послуг зв’язку – до 1 млн гривень; всього – до 18,5 млн. гривень на рік.

10. Джерела фінансування створення і розвитку ІІАС

Фінансування заходів, пов’язаних зі створенням та розвитком ІІАС, має відбуватися за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Такими джерелами фінансування можуть бути:

          кошти зацікавлених органів державної влади, міністерств та відомств, які можуть здійснювати додаткове фінансування та матеріальне забезпечення робіт зі створення та розвитку ІІАС;

          інвестиційні програми міжнародних фінансових організацій;

          кошти підприємств різної форми власності, зацікавлених у комерційному використанні послуг, що можуть надаватися засобами ІІАС;

          закордонна технічна допомога урядовим структурам України тощо.

11.Можливі ризики      

Області можливих ризиків розробки та створення ІІАС розподіляються на три класи:

          технічні аспекти (області ризику, що ототожнюються з процесами на стадіях життєвого циклу ІІАС і характеристиками її продуктів на цих стадіях);

          середовище та технологія розробки (області ризику, що ототожнюються з методами, процедурами та використовуваним інструментарієм);

          зовнішні обмеження проекту (області ризику, що ототожнюються з наявністю ресурсів розробки, умовами договорів, формами і особливостями взаємодії учасників проекту тощо).

            При розробці та створенні ІІАС повинна бути вибрана така методологія керування ризиками, яка б забезпечила ідентифікацію, аналіз, контроль та усунення ризиків, що виникають протягом всього її життєвого циклу.

12. Висновки

 У зв’язку з різким зростанням вимог до рівня інформатизації сучасного суспільства та інформаційно-аналітичного забезпечення системи державного управління, створення інтегрованої системи стане безпосереднім фактором підвищення дієвості та прозорості функціонування ОДВ й ОМС, а, отже, підвищення економічного зростання, обороноздатності, соціально–політичної стабільності та міжнародного іміджу України.

Створення ІІАС згідно цієї Концепції повинно здійснюватися як створення інтеграційно – комунікаційного компонента та ІАС ОДВ (ОМС). При цьому ІАС організаційно створюються самими ОДВ й ОМС згідно вимог Головного виконавця ІІАС. Створення ІКК здійснює Головний виконавець ІІАС зі співвиконавцями.

Ключовими чинниками при цьому є єдина технічна політика при створенні ІАС ОДВ (ОМС) та ІКК, а також використання єдиних стандартів в процесі інтеграції ІАС ОДВ (ОМС). Саме це визначає можливість їх ефективної інтеграції, дозволяє розробити єдиний підхід для її опису, створення та функціонування.

Враховуючи широкомасштабний характер системи, що необхідно створити в порівняно короткі терміни, доцільно передбачити паралельне виконання робіт по створенню (модернізації) ІАС ОДВ та інтеграційно - комунікаційного компонента ІІАС.

Джерело

http://www.stc.gov.ua/_info/informsystem.html

ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Луганської обласної державної адміністрації від 26 лютого 1999 р. N 134