Що провокує Анемія вагітних:

Фактори ризику розвитку залізодефіцитної анемії та протипоказання до вагітності

Виділяютьнаступні основні етіологічні фактори розвитку залізодефіцитної анемії.

 Аліментарний фактор: зниження надходження заліза в організм з їжею (вегетеріанская дієта, анорексія).

 Обтяжений соматичний анамнез: хронічні захворюваннявнутрішніх органів (ревматизм, пороки серця, пієлонефрит, гепатит); захворювання печінки (порушення процесів депонування заліза і його транспортування у зв'язку з дефіцитом трансферрина); хронічні захворювання інфекційного характеру (відбувається інтенсивнаакумуляція заліза зоною запалення); анемія в анамнезі; гастрогенная і ентерогенним фактори; шлунково-кишкові кровотечі при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, геморої, дивертикулез кишечника, неспецифічному виразковому коліті, глистовоїінвазії, наявність захворювань, що проявляються хронічними носовими кровотечами (тромбоцитопатії, тромбоцитопенічна пурпура).

 Обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез: менометрорагій; багато народжують; мимовільні викидні ванамнезі, наявність кровотечі у попередніх пологах; ендометріоз; міома матки; недоношеність при народженні самої пацієнтки (оскільки до 15 років механізм всмоктування заліза не працює і кровотворення дитини відбувається за рахунок накопичених запасів заліза).

 Ускладнений перебіг цієї вагітності: багатоплідна вагітність; ранній токсикоз; юні первістки; первістки старше 30 років; артеріальна гіпотонія; загострення хронічних інфекційних захворювань під час вагітності; гестоз; передлежання плаценти;передчасне відшарування плаценти.

 Пора року (в осінньо-зимовий період має місце дефіцит вітамінів).

.

Симптоми Анемії вагітних: 

Перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду при анемії

Анемія ускладнює перебіг вагітності та пологів, впливає на розвиток плода. Навіть при прихованому дефіцитізаліза у 59% жінок відзначається несприятливий перебіг вагітності та пологів.

Особливості перебігу вагітності при анемії. Загроза переривання вагітності (20 - 42%). Анній токсикоз (29%). Гестоз (40%). Артеріальна гіпотонія (40%). Передчасне відшарування плаценти (25 - 35%). Фетоплацентарна недостатність, синдром затримки розвитку плода (25%). Передчасні пологи (11-42%).

Особливості перебігу пологів іпісляпологового періоду при анемії. Передчасне вилиття навколоплідних вод. Слабкість пологової діяльності (10-37%). Передчасне відшарування плаценти. Атонічні і гіпотонічна кровотеча в послідовно іранньому післяпологовому періоді (10-518%). ДВС-синдром і коагулопатіческіе кровотечі (хронічна і підгостра форма ДВС-синдрому, гіпофункція тромбоцитів, укорочення АЧТЧ, збільшення протромбінового індексу). Гнійно-септичні захворювання впологах і післяпологовому періоді (12%). Гипогалактия (39%). Антенатальна та інтранатальна гіпоксія плоду.

Перинатальна смертність при анемії складає від 45 до 207%. Вроджені аномалії розвитку плода мають місце в 178% випадків.

Лікування Анемії вагітних:

Найбільш часто зустрічається залізодефіцитна анемія. Вагітним із залізодефіцитною анемією, крім медикаментозної терапії, призначають спеціальну дієту.

азработани певні правила терапії залізодефіцитної анемії.

Неефективність використання тільки дієтичного режиму харчування. Загальновідомий той факт, що з їжі всмоктується 25 мг заліза на добу, у той час як з лікарських препаратів - в 15-20 разів більше.

Найбільшекількість заліза (в мг на 100 г продукту) міститься в: свинячої печінки (190 мг); какао (125 мг); яєчному жовтку (72 мг); серце (62 мг); телячої печінки (54 мг); черствому хлібі (47 мг); абрикосах (49 мг); мигдалі (44 мг); індиче м'ясо (38 мг); шпинаті (31 мг); телятині (29 мг).

Необхідні строгі показання до гемотрансфузії. Гемотрансфузія (тепла донорська кров), переливання еритроцитної маси і відмитих еритроцитів - це процедури, що представляютьсерйозну небезпеку для вагітної та плоду через високий ризик інфікування (гепатит В і С, сифіліс, СНІД, інші вірусні інфекції). Крім того, залізо з перелитих еритроцитів дуже погано утилізується.

Препарати заліза краще застосовувати перорально. Профілактикарозвитку залізодефіцитної анемії у вагітних групи ризику по виникненню даної патології полягає в призначенні невеликих доз препаратів заліза (1-2 таблетки в день) протягом 4-6 міс, починаючи з 14-16 тижнів гестації, курсами по 2-3 тижнів, з перервами на 14-21 день, всього 3-5курсів за вагітність. Одночасно необхідно змінити режим харчування на користь підвищення вживання продуктів, що містять велику кількість легкозасвоюваного заліза.

Лікування препаратами заліза повинно бутитривалим. Підйом ретикулоцитів (ретікулоцітарний криз) відзначається на 8-12-й день лікування при адекватному призначенні препаратів заліза в достатній дозі, вміст гемоглобіну підвищується до кінця 3-го тижня терапії залізодефіцитної анемії. Нормалізація кількостіеритроцитів має місце через 5-8 тижнів лікування.

Для перорального застосування використовують препарати двовалентного закисного заліза, оскільки в організмі людини всмоктується тільки воно. Необхідно, щоб добова доза двовалентного заліза становила 100-300 мг. Тривалентне окисне залізо, що міститься в деякихпрепаратах, в органах травлення переходить в двовалентне, що необхідно для процесів всмоктування, потім перетвориться в плазмі крові в тривалентне залізо, щоб брати участь у відновленні рівня гемоглобіну.

Самостійна робота № 3 На тему : « Оперізуючий лишай. Відпрацювання практичних навичок»

Оперізуючий лишай (також має назви оперізувальний герпес і герпес зостер) - це інфекційне захворювання, що викликається вірусом вітряної віспи (Varicella zoster). Найчастіше дане захворювання проявляється у літніх людей, проте також може виникнути і в більш ранньому віці (у тому числі і в дітей). Оперізуючий лишай (як і стригучий лишай) заразний, передається від людини до людини контактним і повітряно-крапельним шляхами.

 Категорії ризику Найбільш часто дане захворювання виникає у дорослих людей, які перенесли в дитинстві «вітрянку», збудником якої, як відомо, також є вірус вітряної віспи. Після одужання цей вірус не зникає з організму, а залишається в ньому до кінця життя, але вже в неактивній формі. У деяких випадках можливе повторне прояв вірусу вже в зрілому віці, при цьому вірус трансформується і виникає захворювання відоме нам як оперізувальний лишай. Серед причин, які провокують розвиток оперізувального лишаю, знаходяться:

 • Знижений імунітет, Може виникнути як внаслідок якої-небудь хвороби, так і в ході прийому препаратів, що негативно впливають на імунну систему; • Ракові захворювання; • Пізні стадії ВІЛ-інфекцій; • Пересадка органів; • Перманентний стрес.

 У літньому віці можливий рецидив захворювання. При цьому у 10 % повернення хвороби припадає на людей зі зниженим імунітетом, і лише 2% людей з нормальною імунною системою. У разі якщо вірус захворювання підхопив дитина, хворий вірусом вітряної віспи, то у нього розвивається звичайна «вітрянка». При вагітності оперізувальний лишай проходить із звичайними симптомами, однак лікування слід проводити строго під наглядом лікаря. Також варто врахувати, що оперізуючий лишай - сезонне захворювання, найбільш активну восени і навесні. У деяких випадках оперізувальний лишай є передвісником ВІЛ - інфекції. Тому таке захворювання можна спостерігати у осіб, що приймають наркотики.

 Симптоми оперізувального лишаю Існує кілька форм прояву хвороби, всі вони розрізняються за ступенем тяжкості перебігу захворювання. 1. Ганглиокожная (типова) форма оперізуючого лишаю: • Підвищення температури, можлива лихоманка; • Поступово наростаюче почуття болю і печіння на місці прояви плям лишаю. Ступінь больових нападів може змінюватись в залежності від індивідуальних особливостей людського організму; • Поява блідо-рожевих плям діаметром від 3 до 5 див. Висипання виникають у точках нервових закінчень; • Приблизно через добу на плямах виявляються невеликі пухирці, наповнені рідиною. Дотик до них супроводжується болем;

 Область локалізації - груди або місце проходження особливо чутливих нервових закінчень. Як правило, герпес розвивається з одного боку. Без лікування хвороба проходить через 4-6 тижнів, однак біль може залишитися на кілька місяців. При неправильному лікуванні можливе виникнення міжреберної невралгії.

 2. Очна форма оперізуючого герпесу: Називається так за місцем локації герпесу. Головним вогнищем ураження є трійчастий лицьовий нерв, також лишай захоплює слизові оболонки носа, рота і очей, а іноді і саме очне яблуко. Досить небезпечна форма, так як внаслідок хвороби можуть бути вражені вушної і очний нерв і, як наслідок, з'являються проблеми із зором чи слухом.

 3. Гангренозна (некротична) форма оперізуючого лишаю Її головною особливістю є глибоке проникнення вірусу в шкірні покриви. Нерідко після цієї форми хвороби залишаються шрами і рубці. 4. Менингоэнцефалитическая форма Зустрічається вкрай рідко. При безграмотному лікуванні розвивається менінгоенцефаліт, тобто запалення окремих ділянок головного мозку. Основна небезпека - частковий або повний параліч тіла. Летальність результату при менінгоенцефаліті понад 60%.

Всі перераховані вище форми можуть супроводжуватися ускладненнями, серед яких спостерігаються такі симптоми, як запор або пронос, затримка сечовипускання, синдром Горнера вазомоторні розлади. Одне з типових ускладнень - поперечний мієліт. Лікування оперізувального лишаю Найчастіше захворювання проходить самостійно і без медичного втручання, проте краще всього провести лікування в іншому випадку навіть після зникнення явних ознак хвороби можуть турбувати залишкові симптоми або виникнути непередбачені ускладнення.

 1. Противірусні засоби. Основний засіб боротьби з хворобою. Препарати цієї групи діють вже протягом 72 годин після прийому, істотно зменшують тривалість хвороби, полегшують її протікання і зводять до мінімуму можливість ускладнень. Широко застосовуються «Фамцикловір», «Ацикловір», «Валацикловір», «Віферон», «Метисазон» та ін. Лікування противірусними засобами займає близько тижня.

2. Знеболюючі препарати. Істотно полегшують перебіг хвороби, тому призначаються разом з противірусними ліками. В дану групу входять «Кетопрофен», «Напроксен», «Декскетопрофен», «Кеторолак», «Ібупрофен», «Пенталгін» і т.п.

3. Імуномодулятори. У деяких випадках прописують для відновлення імунної системи. Відносяться: «Циклоферон», «Немисил», «Генферон».

 Попередження! При оперізувальному герпесі лікування препаратами місцевого спектру дії не є ефективним. Не користуйтеся мазями або розчинами, що володіють подразнювальними властивостями, в тому числі зеленкою і йодом. Крім того, необхідно звести до мінімуму прийом душу або інші водні процедури, так як може виникнути нагноєння заражених ділянок шкіри.

 Лікування оперізувального лишаю народними засобами в даному випадку не дає високих результатів, так як основну роль при одужанні грають противірусні препарати. Для підвищення опірності організму можна вживати настойки із кори верби і кореня імбиру. Як зовнішній засіб використовують відвари безсмертника або меліси.

 Профілактика захворювання Насамперед, це зміцнення захисних функцій організму, тобто підтримання міцного імунітету. Це досягається шляхом фізичної активності, здорового харчування, загартовування і т.п.

Самостійна робота № 4 На тему :Хронічний тонзиліт. Виконання етапів медсестринського процесу. Проведення заходів вторинної профілактики »

Хронічний тонзиліт — це затяжне запалення піднебінних мигдалин , при якому часто спостерігається загальна токсико-алергічна реакція організму. Хронічний тонзиліт зазвичай супроводжується частими ангінами .

Тонзиліт виникає при попаданні на мигдалини інфекції. Найчастіше «винні» у появі цієї хвороби бактерії : стрептококи , стафілококи , ентерококи , пневмококи . Але і деякі віруси теж здатні викликати запалення гланд , наприклад , аденовіруси , вірус герпесу. Іноді причиною розвитку запалення мигдалин є гриби або хламідії .

Сприяти розвитку хронічного тонзиліту може цілий ряд факторів:-постійні вогнища інфекції в районі носоглотки , гайморит , карієс зубів; -викривлення носової перегородки , аденоїди та інші перешкоди , що ускладнюють дихання; -переохолодження; -загазованість і запиленість повітря; -порушення в роботі нервової системи; -погіршення в роботі імунної системи

Всі ці фактори сприяють активації мікроорганізмів , які при хронічному тонзиліті постійно живуть на мигдалинах.