Розверзлися хлябі небесні

Вираз пов’язаний із біблейським переказом про Всесвітній потоп, уміщеним у Книзі Буття. Коли Бог побачив, що велика розпуста опанувала людьми і думки їхні були пройняті злом, він вирішив стерти їх з лиця землі, залишивши тільки праведного Ноя з його родиною. Тоді розверзлися хлябі небесні і впродовж сорока діб і Бог наслав на землю страшенну зливу, що не вщухала і вкрила водою весь суходіл.

На території України майже 1000 років користувалися Бібліями, перекладеними старослов’янською та церковнослов’янською мовами (українською її почали перекладати наприкінці XIX ст.). Значення багатьох слів було малозрозумілим. У сучасному перекладі цей вислів звучить так: «розверзлися усі джерела великої безодні, і вікна небесні розкрилися». Отже, «хлябі» — це джерела, потоки води.

Фразеологізм «розверзлися хлябі небесні» вживають у значенні: велика злива.

Розводити демагогію

Демагогами («вождями народу») у Давній Греції називали політичних діячів демократичного напряму. До влади вони могли прийти тільки шляхом народного голосування, тому всіляко намагалися завоювати довіру виборців, не гребуючи облудними обіцянками і лозунгами, навмисним перекрученням фактів із корисливою метою. Так слово «демагог» набуло негативного значення: особа, яка намагається обманом здобути популярність, а «демагогія» — обдурювання народу привабливими, але пустими обіцянками, перекручуванням фактів.

Розводити демагогію означає пустими, непотрібними розмовами навмисне впливати на почуття людей або дезорганізовувати когось; тонко, цілеспрямовано грати на почуттях.

Розв’язати вузол

За народним повір’ям, вузол має магічну силу, може «зав’язати» те, на що надумано. Зав’язаний вузол — перешкода, заковика, невдача. Розв’язаний вузол означає волю, спасіння, вирішення проблеми. Тому молодих після весілля пильно оглядали, щоб на них не було зав’язано жодного вузлика. Якщо пологи були тяжкі, то в хаті відчиняли всі двері та розв’язували вузли, щоб породілля легко розродилася.

Отже, розв’язати вузол — означає остаточно вирішити складне, заплутане питання, проблему.

Розставити крапки над «і»

Цей фразеологізм є буквальним перекладом із французької. Він пов’язаний із графічною будовою літери «і», над якою ставили крапку.

Розставити крапки над «і» — означає остаточно з’ясувати, уточнити всі подробиці, довести що-небудь до логічного завершення.

Розтікатися мислію по древу

На початку давньоукраїнського літературного твору «Слово про Ігорів похід» автор звертається до свого попередника — легендарного співця Бояна, вихваляючи його стиль: «…Боян був віщим, а якщо хотів пісню творити, то розтікався мислію по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами». Вираз став крилатим, але в сучасному розумінні набув дещо негативного значення: довго, детально, інколи беззмістовно, розмірковувати, розтлумачувати.

Рукою подати

У давнину як еталони мір люди використовували найдоступніші засоби: пальці руки чи ноги, лікоть, довжину кроку. Досі українці послуговуються висловами «на палець», «на ніготь», «ні на крок».

Фразеологізм «рукою подати» означає відстань у довжину руки, тобто дуже близько.

Сади Семіраміди

Грецькі історики у своїх творах розповідали, що легендарна ассирійська цариця Семіраміда побудувала у Вавилоні висячі сади, які росли не на землі, а на спеціально зведених мурах. Ця споруда вражала сучасників величчю, тому і стала одним із семи чудес світу.

У переносному значенні «сади Семіраміди» — щось грандіозне, прекрасне, величаве.

Самозакоханий Нарцис

У давньогрецьких міфах збереглася історія про сина бога річок Дефіса і наяди Ліріони, прекрасного юнака на ім’я Нарцис. Він був надзвичайно вродливий. Якось Нарцис побачив у річці своє відображення, закохався в нього і помер від кохання. Боги перетворили його на нарциса.

У переносному значенні «нарцис» — самозакохана людина; особа, яка милується собою.

Свята простота

Автор цього іронічного вислову — чеський теолог-патріот Ян Гус (1369—1415). Він виступав за реформування католицької церкви, яка погрузла в хабарництві та прагненні збагатитися, і захист чеської культури від німецького впливу. За це церковний собор проголосив його єретиком (віровідступником і небезпечним ворогом церкви) і засудив до спалення на вогнищі. Чекаючи смерті, приречений помітив стареньку селянку, яка, побачивши, що вогнище погано розгорається, принесла в нього сухе поліно. «О свята простота», — з гіркою усмішкою вигукнув Ян Гус, адже селянка, за щастя якої він боровся, із найкращими намірами служила його ворогам.

Наївних людей, які через своє невігластво не знають, що роблять, називають святою простотою.

Сезам, відчинись!

Це один із численних казкових фразеологізмів. Головний герой казки «Алі Баба і сорок розбійників» пішов у ліс по дрова, і випадково побачив, як 40 розбійників попрямували до печери, двері якої відчинилися на слова отамана: «Сезам, відчинись!». Алі Баба, скориставшись чарівним заклинанням, зайшов у печеру і знайшов скарби, награбовані розбійниками.

У переносному значенні вислів «Сезам, відчинись!» уживають, коли йдеться про ключ до розв’язання проблеми, подолання перешкод, здійснення заповітних мрій; приємну несподіванку.

Синя Борода

Життя фразеологізму дала казка Ш. Перро «Рауль, лицар Синя Борода». Кровожерний лицар, котрий мав синю бороду, убив шістьох дружин за те, що вони, порушуючи заборону, відмикали двері в кімнату, яка слугувала місцем убивств.

Нині вислів «синя борода» використовують у значенні ревнивий чоловік, який жорстоко ставиться до дружини.

Сізіфова праця

За давньогрецьким міфом, боги прирекли Сізіфа — спритного і хитрого царя міста Коринф — за всі його злочини на страшну кару. Він мав вічно котити на круту гору важкий камінь. І тільки-но брила торкалася вершини гори, вона виривалася із рук Сізіфа і летіла у прірву. Знову й знову, заточуючись і спотикаючись, приречений на вічну працю, цар мусив спускатися за каменем униз і все починати спочатку.

Сізіфовою працею називають безплідну, важку, нескінченну роботу.

Сіль землі

У Євангелії зафіксовано слова Ісуса Христа, звернені до учнів:

«Ви — сіль землі!». Цей вислів уживають у значенні: найкращі, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства.

Сіль тобі в очі

Згідно з народними уявленнями, сіль має магічну силу. З нею пов’язано чимало повір’їв і обрядів. Особливі чарівні та цілющі властивості сіль має у Чистий четвер перед Великоднем. Її змішували з хлібною закваскою, пропалювали у вогні, товкли, просіювали і використовували як ліки. Щоб захиститись від зурочень, нею мазали обличчя, промовляючи: «Хай сіль не сиплеться в очі, щоб мене ніхто не зурочив». Шматочок хліба і грудочку солі носили при собі як оберіг від злих духів. Сіль святили на Великдень, і лише нею приправляли свячені страви. На столі сіль завжди тримали закритою; береглися, аби її не розсипати, бо це віщувало сварку, але якщо це сталося, потрібно зверху посипати цукром. Сіль клали на вікно, щоб вона вбирала негативну енергію, особливо, коли у хаті було нехрещене немовля. Гріхом вважалося ставати ногою на сіль. Із нею виконували магічні дії.

Вислів «сіль тобі в очі» — усталена форма застереження від зурочення.

Сім п’ятниць на тиждень

У дохристиянські часи на українських землях саме п’ятниця, а не неділя, була святковим днем, коли селяни відпочивали від тяжкої праці. Щоп’ятниці в селах відбувалися ярмарки. У цей день люди купували, продавали, позичали гроші, сплачували борги, розважалися.

Отже, той, хто кожен день вважає п’ятницею, — людина несерйозна, непрацьовита, всі думки в неї крутяться навколо розваг. Про того, хто часто змінює погляди, не має постійної думки, кажуть, що в нього сім п’ятниць на тиждень.

Сім смертних гріхів

Смертний гріх — це гріх, який не можна спокутати. Люди, які вчинили його, приречені на вічну муку. Всього у Святому Письмі названо сім таких гріхів: заздрість, скупість, ненажерливість, гордощі, гнів, зневіру, розпусту.

Сім смертних гріхів — страшні вчинки і великі вади, які не можна пробачити.

Сісти на свого коня

У мові пращурів «сісти на свого коня» означало йти воювати. Кінь для воїна був надією, вірним товаришем, від якого залежало його життя. Втратити коня на полі бою фактично означало вірну смерть.

Нині вислови «сісти на коня», «бути на коні» розуміють як перебувати в доброму, вигідному становищі; бути на високому рівні, із захопленням працювати.

Сказати в добрий час

В українській мові виразів зі словом «час» або «година» багато. Вони стали звичними, хоча початкове значення деяких стерлося.

«У добрий час!» — кажуть, коли проводжають когось у далеку дорогу. У цьому побажанні збереглося давнє значення слова

«час»: пора. Вважали, якщо мандрівник вирушить у добру пору, його подорож буде спокійною та вдалою, і жодні злі сили не стануть на заваді.

Фразеологізм «сказати в добрий час» оснований на повір’ї, що в добрий час (годину) можна говорити все, що забажаєш, а в лихий краще помовчати, бо слова можуть обернутися неприємностями в житті.

Нині вислів «сказати в добрий час» уживають для запобігання зуроченню когось або чогось.

Скатертю дорога

Такі слова у давнину означали побажання гладенького шляху і щасливої дороги. Порівняння дороги і тканини (скатертина, полотно, рушник, хустка) та розуміння їх як чогось рівного були звичними. Будь-яку дорогу, що веде в дальню сторону, порівнювали з радісним полотном.

Однак із часом добре побажання «скатертю дорога», як і багато інших фразеологізмів, змінило значення на протилежне. Тепер його вживають, коли хочуть прогнати когось, сказати, що за ним не шкодуватимуть, побажати зла.

Скільки літ, скільки зим!

Сучасні люди, говорячи про час, основною його одиницею вважають годину. Проте для наших пращурів мірилом часу і життя було протиставлення світла і темряви. Їх межами визначалися пори року і частини доби. Весну — носія світла і тепла — протиставляли зимі — носію темряви і холоду, світлий день — темній ночі.

Давні слов’яни поділяли рік не на чотири пори року, а на три. Весну і літо поєднували як світлу теплу пору. Не випадково слово «літо» зберегло значення «рік». У цій двозначності відображено боротьбу між світлом і темрявою: холодну пору року в літочисленні не враховують, отже, світло перемагає темряву. Рахунок за «літами», а не за «зимами» відомий у багатьох країнах.

Вітання «скільки літ, скільки зим!» уживають при зустрічі люди, які давно не бачилися.

Скривитися як середа на п’ятницю

Дивний фразеологізм виник на ґрунті православної традиції постити у середу і п’ятницю. У ці дні не їли скоромного, тобто молочного і м’ясного. У п’ятницю постили строгіше, ніж у середу. Тому і кривиться середа на п’ятницю, бо їй заздрісно.

У переносному значенні вислів «скривитися як середа на п’ятницю» означає перекосити обличчя від болю, чогось несмачного чи від неприємних новин.

Скриня Пандори

У давньогрецьких міфах ідеться про те, що колись люди жили, не знаючи горя, хвороб, старості, доки Прометей не вкрав у богів вогонь. За це розгніваний Зевс послав на землю красиву, але нерозумну жінку — Пандору, яка вийшла заміж за Прометеєвого брата Епіметея. Вона отримала від головного бога Олімпу іменну скриньку із суворою забороною відкривати її. Та розпалена цікавістю, Пандора відчинила скриньку: звідти висипались Старість, Хвороби, Безумство, Злість, Пристрасті та інші нещастя, що можуть переслідувати людей.

Вислів «скриня Пандори» означає джерело нещасть, лиха, біди.

Скуштувати гарбузової каші

Існує багато легенд, казок, обрядів, пов’язаних із символічними значеннями рослин. Те, що гарбуз став символом відмови, має суто практичне підґрунтя. Вживання гарбузових страв заспокійливо діє на організм, стримує статевий потяг. Імовірно, що юнак, якому на сватанні давали гарбуза замість рушників, мусив якось і пригоститися ним (гарбузовою кашею чи шматком печеного гарбуза), унаслідок чого інтерес до дівчини пропадав. Це було не образливо, а тактовно й мудро.

Фразеологізм «скуштувати гарбузової каші» означає дістати відмову при сватанні, залицянні.

Слава Герострата

Одним із семи чудес світу давні греки вважали знаменитий храм богині Артеміди в Ефесі. Та він згорів, бо його підпалив честолюбний Герострат. На суді він пояснив, що дуже хотів прославитися, зробити своє ім’я безсмертним. Не маючи жодних талантів, Герострат вигадав такий ганебний спосіб стати відомим.

Суд виніс палієві смертний вирок, а мешканцям міста Ефес було заборонено навіть згадувати його ім’я, щоб стерти пам’ять про злочинця назавжди. Та один грецький історик порушив заборону: від нього наступні покоління дізналися про страшні діяння Герострата.

Фразеологізм «слава Герострата» вживають стосовно людей, які стали відомими через свої найганебніші вчинки, злочини.

Служити мамоні

Мамона — бог багатства, ідол, якому поклонялися давні сирійці, прагнучи золота, збагачення. Про нього згадано в Євангелії словами Ісуса Хреста: «не можете служити Богу і мамоні»; тут мамона — ідол, який уособлював грошолюбство і здирство.

У сучасній мові мамона — синонім багатства, грошей; «служити мамоні» — значить прагнути до збагачення, дбати лише про матеріальні цінності.

Собача спека

Вислів пов’язують із античним міфом про пастуха Ікарія. Після загибелі Ікарія його собаку Меру бог Діоніс перетворив у сузір’я Великого Пса, головну зірку якого назвали Сиріусом (давня назва — «пес», «собака»). У небі над Грецією Сиріус можна було спостерігати тільки в найспекотнішу пору. Це сузір’я розміщене найближче до сонця. Давні греки вважали, що спека йде саме від цієї зірки, тому спекотну погоду почали називати собачою спекою. Це значення вислів зберіг і дотепер.

Сократівське чоло

Сократ — давньогрецький філософ, який жив у ІV ст. до н. е. Його усні діалоги в Афінах відзначалися гострою іронією, умінням вести полеміку і переконувати. Сократ мав широке чоло, яке круто виступало над обличчям. Сучасники і численні учні шанували його за невтомний дослідницький розум, мудрість, дотепність. Та можновладці визнали Сократові промови небезпечними і на суді ухвалили смертний вирок. Він помер, випивши отруту.

Ім’я філософа стало уособленням розуму, а фразеологізмом «сократівське чоло» характеризують розумних, освічених людей.

Соломон мудрий

Соломон — цар Ізраїльсько-юдейської держави. Щойно посівши престол, він одразу приніс Богові жертву. Наступної ночі Бог з’явився Соломонові уві сні й сказав: «Прохай, що тобі дати?». Соломон відповів: «Ти призначив мене царем над великим народом, а я ще такий молодий і недосвідчений. Дай мені мудрості, щоб я міг справедливо судити народ». Бог здійснив Соломонове бажання. Відтоді справедливий правитель прийняв багато мудрих рішень.

Коли хочуть відзначити чиюсь мудрість, його порівнюють із Соломоном.

Спалити кораблі (мости)

Із давніх-давен вислів «спалити кораблі» вживали тільки в прямому значенні.

Щоб не дати ворогам у скрутну хвилину скористатися відступом і ускладнити їм погоню, переможені часто спалювали за собою кораблі і мости.

З часом вислів «спалити кораблі» переосмислили і він набув переносного значення: зробити важливий, рішучий крок; упевнено, сміливо і назавжди порвати з минулим; унеможливити повернення до минулого.

Спартанський спосіб життя

Спарта — давньогрецька держава, що у V ст. до н. е. завоювала багато народів. Це змушувало спартанців постійно бути у бойовій готовності. Дітей вони виховували як майбутніх воїнів — загартованих, вправних, витривалих, здатних обійтися без багатьох вигод, комфорту, що терпляче переносять усі фізичні випробування. Винахідливість, кмітливість, вправність, хоробрість і стійкість — риси людини, яка дотримується спартанського способу життя. Завдяки такому вихованню спартанці залишили помітний слід в історії.

Тепер фразеологізмом «спартанський спосіб життя» характеризують уміння обходитися мінімальними вигодами, стриманість, строгість і аскетичність.

Співати дифірамби

У Давній Греції дифірамбами називали обрядові пісні, які виконували хором на свято збирання врожаю винограду. У них поєднувалася поезія, музика, танці, міміка. Ці пісні прославляли бога рослинності, родючості, вологи, виноградарства.

У наш час вислів «співати дифірамби» вживають в іншому значенні: незаслужено вихваляти, перебільшено славословити.

Спіймати жар-птицю

Назва казкового птаха Жар-птиці пов’язана з вогнем, полум’ям. Вогонь, подарований людям Прометеєм, давав їжу, тепло, охороняв від хижаків. Можливо, поклоніння вогню і породило легенди про птицю щастя «із золотим і срібним пір’ям». Жар-птиця — це символ невловимого щастя.

Фразеологізм «спіймати жар-птицю» означає стати щасливим, досягти чогось значного.

Стоїчний характер

Фразеологізм «стоїчний характер» зберігає пряме значення. Так кажуть про людей здатних переносити важкі випробування.

Стоїки — послідовники філософської школи Стоя, що існувала в античних Афінах. Вищу стоїчну мудрість вони вбачали в тому, щоб у всіх доленосних моментах зберігати витримку, залишатися байдужим до болю й смерті, бути вільним від забобонів.

Стояти на смерть

Вислів «стояти на смерть» приписують російському полководцю М. Кутузову (1745—1813), герою війни 1812 р. з Наполеоном. Після відступу з Москви він готувався до рішучого контрнаступу. Під селом Тарутіно М. Кутузов сказав своїм солдатам та офіцерам: «Тепер ні кроку назад. Стояти на смерть!». Відтоді цей вислів увійшов у мовлення і тексти багатьох літературних творів.

Стояти на смерть означає обстоювати свої погляди, ідеї, боротися до кінця.

Стояти над безоднею

Безодня, за українським повір’ям, — це великий, недосяжної глибини яр, у якому живуть бездонники (потворні істоти, які здаються неживими, але якщо порушити їхній спокій, виривають дерева, перекочують валуни, риють ями або насилають хвороби). Усе, що потрапляє в безодню, пропадає навіки.

У давнину влаштовували ритуальні процесії до таких прірв, у яких з-під землі били джерела. Їхню воду вважали чарівною. Безодень було чимало, їх знаходили переважно в лісі у важкодоступних глухих місцинах, подорож до яких була пов’язана з багатьма небезпеками. Напевно, тому і з’явилися вислови «штовхати в прірву (безодню)» — діями, вчинками доводити кого-небудь до небажаних, трагічних наслідків або загибелі; «впасти в безодню» — безслідно щезнути; «стояти над безоднею» — перебувати в дуже тяжкому стані, під загрозою смерті.

Страшне перо не в гусака

У давнину писали гусячими перами. Письменних людей було не багато, та й серед них не всі відзначалися високою культурою і чесністю. Вони могли неславити, обмовляти того, хто їм заважав, писати доноси і скарги. У таких руках перо ставало справді страшним.

Тоді й народився вислів «страшне перо не в гусака…», а в дурака і нечестивця.

Страшний суд

За Біблією, Ісус Христос вдруге прийде на землю, щоб судити людей за їхні гріхи. Із цим пов’язано чимало народних вірувань. Коли настане Страшний суд, тоді вся земля горітиме, вода кипітиме, а небо скотиться в клубочок і впаде додолу. Мертві повстануть із ям своїх, і всі вони будуть тридцяти літами: і старе, і мале, хто б яким помер. Про Страшний суд складено чимало пісень та оповідок, покликаних пробудити в людській душі благоговійний страх і каяття.

У переносному значенні «страшний суд» — це страшні, несприятливі обставини (стихійне лихо, безладдя, колотнеча тощо).

Стріли Амура (Купідона)

Амур (Купідон) — у римській міфології божество кохання, що відповідає грецькому Еросові. Це син богині кохання і краси Венери, маленький вродливий крилатий хлопчик, веселий, кмітливий і меткий бешкетник, який завжди носив із собою лук і сагайдак із золотими стрілами. Непомітно для інших він вражав ними серця людей і богів, чим викликав кохання або загибель.

Про людину, яка закохалася, кажуть, що її вразили стріли Амура (Купідона).

Суєта суєт (марнота марнот)

Походження фразеологізму біблійне. У Книзі Екклезіаста або Проповідника, мудрий Соломон розмірковує про сенс людського життя. Він доходить висновку, що ні багатство, ні праця, ні веселощі, ні мистецтво не є найважливішими у житті, бо жоден з їхніх плодів людина не зможе забрати із собою, коли помре. Усе це «суєта суєт», на яку ми марнуємо своє життя замість того, щоб радіти своїй роботі і служити Богові.

Фразеологізм «суєта суєт» означає те, що позбавлене будь-якої вартості, будь-якого значення.

Сьома вода на киселі

Кисіль — драглистий десерт із фруктово-ягідного сиропу чи молока. До появи крохмалю для загущення киселю використовували добре промите борошно. Вода, якою його промивали всьоме, була майже чистою: усе забирала з собою попередня вода. Отже, у сьомій воді так мало від улюбленої народної страви — киселю, як у далекого родича споріднених рис із певною людиною.

Сьомою водою на киселі називають дуже далеких родичів.

Тайна вечеря

Вислів має біблійне походження. У четвер перед іудейським святом Пасхи Ісус Христос зібрав своїх дванадцятьох учнів-апостолів на вечерю. Він помив ноги кожному і мовив: «Ви чисті, але не всі». Нечистим був Іуда (Юда). Він не вірив у Ісуса як Сина Божого, тому й не був очищений від гріхів своїх. Та Ісус обмив і йому ноги, цими діями показавши приклад любові й покори. За вечерею, знаючи, що його переслідують і скоро стратять, Христос розповів апостолам, яких страшних страждань Йому доведеться зазнати, і що Він воскресне на третій день. Саме цю вечерю у християнстві називають Тайною.

Фразеологізм «тайна вечеря» вживають на позначення таємних зустрічей, зібрань людей, серед яких можуть бути однодумці й відступники.

Танталові муки

За античним міфом, син бога Зевса Тантал був дуже пихатим, гордовитим, за що боги покарали його — кинули у підземелля. Там, стоячи по горло у воді, він не міг утамувати спрагу, бо щойно хотів напитися, як вода відступала від його ніг; побачивши соковиті плоди, не міг їх з’їсти, бо тільки-но простягав руку, щоб зірвати плід, як гілки піднімалися вгору. Спрага і голод були нестерпною мукою для Тантала.

Тому, коли хтось терпить страшні страждання через неможливість досягти бажаної мети, вживають фразеологізм «танталові муки».

Танути як віск (свічка)

Бджолиному воску, з якого виготовляють ритуальні свічки, приписують властивості оберега. Його широко використовують у народній медицині, магії та ворожінні. У замовляннях віск виконує функцію примноження. У власне магічних практиках він є аналогом серця, що тане від кохання, тому на воскові ворожать переважно на особисте життя; передбачають майбутнє за формою воску, який захолов у воді.

Людське життя часто порівнюють із запаленою свічкою: як тане на ній віск, так тануть і роки життя, наближаючи людину до смерті.

Фразеологізм «танути як віск (свічка)» означає швидко втрачати сили, здоров’я через хворобу, горе; марніти, худнути.

Танцювати під чужу дудку

Це один із численних фразеологізмів, життя якому дав давньогрецький байкар Езоп. У творі «Рибалка і риби» він розповідає, як одного разу риболов вирішив заманити до себе риб грою на сопілці. Та в нього нічого не вийшло, тоді він спіймав їх неводом. Дивлячись, як риби підстрибують у сітці, рибалка сказав: «Дурненькі, коли я грав, то ви не хотіли танцювати під музику моєї сопілки, а тепер, коли я покинув грати, ви танцюєте».

З того часу в мову увійшов фразеологізм «танцювати під чужу дудку», що означає: діяти не за власним бажанням, не зі своєї волі, постійно перебувати під чиїмось впливом.

Тернистий шлях

Терен — колючий кущ із терпкими плодами.

Римські воїни перед стратою Ісуса Христа сплели вінок із тернового гілля і поклали Йому на голову. Колючки впиналися в шкіру голови, завдаючи Господу нестерпного болю. У цьому вінку Він пройшов хресний шлях на Голгофу і був розп’ятий. Тому терен став символом мук, катування, а вислів «тернистий шлях» означає страждання, дуже тяжкий шлях життя, усипаний численними тернями (колючками).

Тисяча й одна

Фразеологізм став популярним після появи арабського збірника «Тисяча й одна ніч». У ньому вміщено понад триста казок, які Шахерезада протягом тисячі й однієї ночі розповідала своєму чоловікові-халіфу, щоб відтягти час своєї смерті. Халіф мав звичай убивати власних дружин на ранок після весілля. Та Шахерезада розповідала так захопливо і довго, що він прагнув слухати її знову й знову, тому дарував життя.

Тепер вислів «тисяча й одна» вживають, коли говорять про велику кількість чогось.

Тіпун тобі на язик

Слово має велику силу, тому з ним обходилися дуже обережно, щоб не наврочити, не накликати неприємностей або хвороби. Побажання «тіпун тобі на язик» було дуже серйозним, оскільки носій тіпуна ставав мовчазним виконавцем волі знахаря і не міг відповідати на зло.

Тіпун — це хвороба птахів, за якої на кінчику язика з’являється хрящуватий наріст. Коли в людини на язиці з’являється щось подібне, його за аналогією називають тіпуном. Вважалось, що на тіпун хворіють нечесні люди.

Отже, знахарська формула-заклинання «тіпун тобі на язик» мала на меті карати брехунів, неправдивців. Згодом значення фразеологізму змінилося на недобре побажання кому-небудь з приводу недоречних висловлювань.

Товкти воду в ступі

Походження вислову пов’язане з покаранням. У давнину в монастирях ченцям, які в чомусь завинили, забороняли виходити з келії і примушували їх з ранку до вечора товкти воду в ступі. Така монотонна робота виховувала смирення, витримку, терпіння, проте не давала жодного практичного результату.

Товкти воду в ступі — означає займатися непотрібною працею, марно гаяти час або безрезультатно говорити одне й те саме.

Топтати ряст

Ряст іздавна вважали провісником весни. Люди поспішали на узлісся, де ріс ряст, щоб босоніж, пританцьовуючи, накликати: «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, того року діждати і ряст потоптати!». Це означало, що людина, котра доторкнеться до живої природи, оздоровиться, набереться життєвої сили, щоб дожити до наступної весни. З часом обряд відійшов у минуле, а фразеологізм набув значення: жити, ходити по землі, тобто діждатися того дня, коли можна буде «топтати ряст». А про того, хто помирав, казали: йому вже не топтати рясту.

Три грації

У давніх римлян три грації — це богині молодості, принадності, веселості, яких зображували у вигляді трьох чарівних дівчат. Вони стали символами жіночої краси.

У переносному значенні «три грації» означає «красуні».

Тридев’яте царство

Фразою про тридев’яте царство починається багато казок, проте в жодній не сказано точно, де воно було і хто ним правив. Насправді тридев’ять — це три по дев’ять, тобто двадцять сім. Отже, тридев’яте царство — якась далека країна. У переносному значенні цей вислів означає дуже віддалені країни, місця.

Тридесяте царство

В українській міфології вислів «тридесяте царство», про яке йдеться у багатьох казках, — це царство мертвих. В одній із казок герой зашиває себе в шкуру корови, щоб потрапити в тридесяте царство. Це відображення прадавнього звичаю зашивати покійників у шкуру тварин. У казках про Бабу Ягу хатинка на курячих ніжках завжди повернута вхідним боком до тридесятого царства, а глухим — до царства людей, звідки приходить Іван Царевич. Ось чому Іван не може обійти хатинку, а тільки повертає її. Ця хатинка — сторожова застава на вході у потойбіччя. Перш ніж перетнути кордон із царством мертвих, герой має витримати випробування, перевірити, чи вартий він продовжувати шлях. У деяких казках тридесяте царство міститься під землею. Там є сади з родючими деревами. Також воно пов’язане з горизонтом, у ньому чути грім.

Та з часом вислів «тридесяте царство» втратив своє первісне значення і став синонімом фразеологізму «тридев’яте царство», означаючи дуже далеку країну, землю.

Три кити

У давнину вважалося, що саме на трьох китах тримається земля. Ще в середньовічних трактатах із географії землю зображували як пласку таріль, що лежить на спинах трьох велетенських китів, які плавають у безмежному океані.

Вислів «три кити» вживають тоді, коли йдеться про основні засади чого-небудь.

Тримати ніс за вітром

Вислів є у багатьох мовах світу. Він з’явився в часи вітрильного флоту. Рух кораблів повністю залежав від напрямку вітру і погоди на морі. У штиль моряки сиділи склавши руки і чекали вітру. А якщо дув сильний вітер у ніс корабля, то вітрила спускали і судно ставало на якір. Корабель продовжував рух за попутного вітру. Тоді, щоб не гаяти час, напинали всі вітрила, а капітан повторював команду: «Тримати ніс корабля за вітром», тобто так, щоб вітрила ловили вітер.

У переносному значенні цей вислів означає пристосовуватись до обставин, відповідно змінюючи свої погляди.

Тримати порох сухим

Фразеологізм приписують англійському полковнику Оліверу Кромвелю (1599—1658), який нібито сказав своїм військам напередодні бою з шотландцями: «Надійтесь на Бога, солдати, але порох тримайте сухим». Якщо порох намокне, він не горітиме, і солдати приречені на поразку. Кромвель закликав вояків бути в постійній готовності.

Вислів «тримати порох сухим» уживають у значенні: бути передбачливим, готовим до бою, дотримуватися правил безпеки.

Три чисниці до смерті

Вислів постав із мовлення пряль. Чисниця — це десята частина пасма, тобто три нитки, а три чисниці — дев’ять ниток, дуже мала одиниця виміру полотна.

«Три чисниці до смерті» — так кажуть про дуже старих або безнадійно хворих людей, які скоро можуть померти.

Троянський кінь

Вислів «троянський кінь» став крилатим завдяки Гомеровій поемі «Іліада». Греки тримали Трою в облозі дев’ять років. Здавалося, що війні не буде кінця. Одіссей запропонував узяти місто хитрістю: збудувати величезного дерев’яного коня, усередині якого сховається частина грецьких воїнів, а решті армії відступити від міста. Задум Одіссея спрацював. Зраділі відступові ворога троянці затягли дерев’яну статую коня в місто. Уночі, коли Троя вперше після облоги спала мирним сном, солдати, що були всередині коня, перебили вартових і відчинили міські ворота. Грецька армія, що переховувалася неподалік, увійшла в Трою і здобула перемогу.

Фразеологізм «троянський кінь» означає хитрий, таємний задум, підступний подарунок, який несе згубу тому, хто його отримає.

Тягти волинку

Волинка — духовий музичний інструмент, що складається з наповненого повітрям шкіряного мішка і вставлених у нього трубочок-сопілок. Мелодії волинки одноманітні, нудні, тягучі, що й породило вислів «тягти волинку». Переносно він означає повільність у роботі, навмисне затягування справи.

Тягнути канитель

Вислів доволі рідкісний у мовленні.

Канитель — це дуже тонкий, як нитка, витий дріт для гаптування. Ним вишивали церковні ризи (одяг для священиків). Канитель витягували обценьками із розпеченого металевого дроту. Вона могла бути золотою, срібною, позолоченою чи посрібленою. Цією ниткою вишивали на оксамиті, сукні чи сап’яні (тонкій, м’якій фарбованій шкірі).

Тягнути канитель — робота дуже повільна, непродуктивна, нудна, тому цей вираз і означає гаяти час, повільно й безглуздо будь-що робити; затягувати рішення будь-чого.

Тьху на тебе, щоб не зурочити

Плювок, що став символом безчестя та зневаги, раніше вважали сильною зброєю. Знахарі плювали на рани, щоб вони загоїлися, а Христос зцілив сліпого, змочивши його очі слиною. На Сході матері щодня турботливо обпльовували дітей, щоб ті швидко росли. Колись воїни слиною змазували зброю для підсилення її боєздатності. І нині перед бійкою чи серйозною справою дехто мимоволі плює на долоні, потираючи їх перед важкою роботою. Так робили наші предки, бо були впевнені в тому, що слина допомагає від будь-якого зла, насамперед від лукавого. Плювали на біса через ліве плече, бо лівий бік вважали гріховним, неправедним. Слина мала прогнати нечистого, щоб не нашкодив і не зурочив. Наші пращури думали, що зурочити можна все на світі, особливо вразливе до зурочення найдорожче, найкраще. Тому вголос не хвалили дитину, на людях не раділи щасливим подіям у житті, уникали «злого ока». Вважали, що найчастіше зуроченню піддаються діти й породіллі, пов’язуючи це з тим, що чорт часто підміняв немовлят або викрадав їх. Невипадково про дитину, яка змінилася поведінкою (стала або покірна, або збуджена), кажуть: ніби підмінили. Якщо дитина не спить уночі, плаче, капризує, вірили, що її зурочили.

Тому щоразу, коли хочуть когось похвалити, додають фразу: «Тьху на тебе, щоб не зурочити», — ніби захищаючи об’єкти похвали від нечистого.

Убогі духом

У Євангелії від Матвія (5:3) сказано: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне». Вислів «убогі духом», що став фразеологічним, означає людей, які відчувають і усвідомлюють гріхи та душевні недоліки. Вони пам’ятають, що без помочі Божої нічого доброго самі зробити не можуть, а тому нічим не хваляться і не пишаються ні перед Богом, ні перед людьми. Це — люди смиренні, негорді, інколи недалекі розумом.

Умивати руки

В обрядах багатьох східних народів існував ритуал обмивання рук. Наприклад, у мусульман — перед намазом, у євреїв — перед якимось священним дійством. Люди мили руки, щоб очиститися від гріха. Згодом ця дія стала символізувати невинуватість людини: у суді звинувачений умивав руки, стверджуючи цим, що до злочину він не причетний, його руки чисті. Про цей звичай згадано в Євангелії. Пілат, віддаючи Ісуса на розправу, умив руки і сказав: «Не винен я у крові праведника цього».

Коли йдеться про ухилення од відповідальності, говорять: я умиваю руки.

У поті чола

Вислів походить із Біблії. Після того, як Адам і Єва скуштували заборонений плід із Дерева пізнання добра і зла, Бог розгнівався, вигнав їх із раю і сказав Адаму: «У поті чола свого їстимеш хліб свій». В Едемському саду перші люди мали вдосталь їжі і не мусили ні про що дбати. Після вигнання з раю Адам мав тяжко працювати, щоб прогодувати себе і сім’ю.

Вислів «у поті чола» означає важку працю, виснажливу повсякденну роботу, великі труднощі.

У свинячий голос

У давнину свиней не тримали в хлівах, а виганяли пастися, як корів. Жадібні тварини часто поверталися додому вночі й подавали свинячий голос — рохкали, вищали.

У свинячий голос — означає дуже пізно.

Усе своє ношу із собою

Авторство цього крилатого вислову приписують грецькому філософу Біанту, який жив у VI ст. до н. е.

Рятуючись від нападу перського царя Кіра, населення залишило місто Прієна, забравши із собою все майно. А Біант — один із семи мудреців — пішов з міста без речей. Коли його запитали, чому він нічого не взяв, філософ відповів: «Усе своє ношу з собою». Цим він ствердив, що на відміну від матеріальних цінностей, духовні й інтелектуальні надбання завжди цінніші, важливіші й потрібніші для людини.

У чужий монастир зі своїм уставом не сунься

Колись розпорядок монастирського життя визначався уставами. Кожна обитель мала власний устав, деякі навіть судовий, за яким самостійно судили своїх людей за їхні гріхи.

Переносне значення виразу «у чужий монастир зі своїм уставом не сунься»: потрібно виконувати встановлені правила, звичаї в суспільстві, чужому домі, а не встановлювати власні.

Хід конем

Фразеологізм походить із мови шахістів. Усі шахові фігури пересувають на дошці тільки прямо, і лише кінь ходить ламаною у формі літери «Г». Тому його удари часто бувають неочікуваними для суперника.

Ця особливість породила переносне значення вислову «хід конем»: хитро задуманий удар, маневр у будь-якій боротьбі.

Ходити козирем

У вислові йдеться не про картярську гру, а про ходу. Можна ходити королем, павичем, індиком, а можна козирем. Ще в Київській Русі бояри, на відміну від простолюду, пришивали до коміра святкового каптана ще один комір, гаптований сріблом, золотом і діамантами, який називали козирем. Козир поважно стримів, надаючи поставі боярина гордовитості.

Отже, ходити козирем — триматися зверхньо, гордовито, пихато, а козиряти — хвастатись чим-небудь, користуватись перевагою.

Хома невірний

У Євангелії розповідається, як апостол Хома, коли йому розповіли про воскресіння розіп’ятого Ісуса, заявив: «Якщо я не побачу на руках Його ран від цвяхів і не доторкнуся рукою до ран Його… не повірю». Тоді з’явився Христос і дорікнув йому, назвавши невірним.

Тому Хома невірний — людина, яку важко примусити повірити комусь або у щось.

Хоч кілок на голові теши

В українській міфології кілок був здебільшого оберегом. У магії та обрядах використовували кілки, витесані з дерева, яке саме по собі було оберегом, найчастіше осики, бузини або колючих порід, особливо з терну. Кілок оберігав людину від нечистої сили. Ним «заколювали» хвороби. Наприклад, у народній медицині існує звичай забивати кілочком у дерево нігті й волосся дитини, яка хворіє на епілепсію, надіючись, що дитина «переросте» хворобу.

Фразеологізм «хоч кілок на голові теши» вживають для характеристики нерозумної, впертої, настирливої людини. Імовірно, такі якості давні слов’яни вважали проявом хвороби.

Циклопічна споруда

Циклоп (круглоокий) — персонаж давньогрецьких міфів — бридкий одноокий велетень-людожер. У поемі Гомера «Одіссея» герої-мандрівники потрапляють до печери циклопа Поліфема і тільки завдяки хитрощам Одіссея рятуються від неминучої загибелі. Греки вважали, що величезні будови, складені з кам’яних брил, від яких залишалися самі руїни, — справа рук циклопів.

Вираз «циклопічна споруда» вживають тоді, коли говорять про величезну будівлю.

Цур йому

Цуром називали давнє слов’янське божество, яке охороняло земельні межі. Часто на межах забивали дерев’яні стовпчики, на яких був зображений Цур. Ці місця слов’яни вважали священними. Тоді й з’явилося слово «цуратися» — обходити священне місце.

Вислів «цур йому» виражав побажання кари Цура за поганий вчинок: «Цур йому і віддячить». У сучасній мові цей фразеологізм означає незадоволення чимось, несхвалення, бажання позбутися когось.

Чарівна паличка

У слов’янській міфології існує легенда про чарівну палицю, яку знахарі передавали із роду в рід. Її здобували так: коли знахареві випадала нагода побачити, що гадюка їсть жабу, то він відламував однорічний паросток будь-якого дерева і ним розбороняв їх, намагаючись не зачепити ні тієї, ні іншої. Відтоді палиця ставала чарівною. Нею знахар міг розганяти градові хмари, якими, за народним віруванням, правлять відьми й відьмаки, разом з освяченим сім разів (протягом семи літ) на Великдень ножем. Його він устромляв у землю і починав читати молитви. Потім брав ножа і разом з палицею у правиці повертав у той бік, куди хотів направити градову хмару, промовляючи відповідні слова. Згодом образ чарівної палички з’явився у багатьох казках, де її функції значно розширились. За її допомогою казкові герої могли здобувати все, чого хотіли.

У переносному значенні фразеологізм «як чарівна паличка» означає зробити щось дуже легко, просто, швидко.