Категорія стану

Морфологічна категорія стану — це категорія, яка показує, чи осо­ба або річ, означена граматичним підметом, є діячем чи об'єктом дії, позначеної присудком. Ця категорія в сучасній англійській мові базується на бінарній (двохчленній) опозиції активного і пасивного станів. Пасивна форма, як відомо з курсу практичної граматики, утворюється за допомогою дієслова to be, за яким іде дієприкметник минулого часу головного дієслова: The book was written by M.Gogol.

У сучасній англійській мові форми пасивного стану вживаються набагато частіше, ніж в українській або російській мовах, причому в пасивному стані можуть бути не тільки перехідні дієслова, але, на відміну від української, і неперехідні об'єктні, неперехідні прийменникові об'єктні дієслова: They Laugehd at him—he was laughed at.

Більше того: навіть обставина місця, виражена іменником з прийменником, може стати підметом пасивної конструкції: Nobody lived in the house.  The house was not in.

Якщо дієслово здатне мати два додатки одночасно (це так звані двохоб'єктні дієслова), то той, хто говорить, як правило, може поста­вити будь-який з них у позицію підмета пасивної конструкції, що не­можливо в українській мові. Наприклад: They gave a book to the boy  а) A book was given to the boy; б)The boy was given a book.

Треба мати на увазі, що не всі граматичні форми моделі V_be+ V_en вважаються пасивними формами: інколи це є складений іменний присудок в активному стані. Пор.: 1. The window was broken by a boy. (простий присудок у формі пасивного стану) та: 2. We saw that the window was broken (складений іменний присудок, активний стан). Вважається, що у контексті другого прикладу спостерігається так звана нейтралізація опозиції (різниці) між формами пасивного та активного стану (Блох, 1983: 182) і тільки живий контекст може денейтралізувати її. Так, у першому з наведених вище прик­ладів контекстуальним сигналізатором форми пасивного стану с прийменниковий додаток by a boy. Він і сигналізує, що у даному реченні ми маємо справу з простим дієслівним присудком у формі пасивного стану. Контекстуальними сигналізаторами також можуть бути дієприслівники і навіть сама граматична форма присудка, а саме: форма майбутнього часу, подовжені і перфектні форми. Усі ці засоби проф. М. Я. Блох називає "контекстуальними стимуляторами значення пасивного стану (пасивного значення)" (Блох, 1983: 184).

Зараз існують розбіжності щодо трактування присудків у реченнях типу: 1.The book sells well; 2. The door opened; 3. The tea-pot boiled де дія відбувається начебто сама собою у самому підметі. Як бачимо, дієслово у таких реченнях стоїть начебто у формі активного стану, хоч референт підмета не є активним виконувачем дії, про яку йдеться у присудку (тобто його значення пасивне). У зв'язку з цим існує теоретична проблема існування так званих "середніх станів" (тебіаі уоісєз) поряд з існуванням активного і пасивного станів. Для розв'язання цієї проблеми проф. Б. О. Ільїш запропонував дати більш широке визначення категорії стану, яке б охопило усі сумнівні випадки форм стану (типу: 1.The book sells well; 2. Не found himself in darkness; 3. They greeted each other) (Ільїш, 1971: 121)). Він запропонував увести терміни "пасивний стан" і "загальний стан" ( за аналогією з термінами "загальний відмінок" і "родовий відмінок", "загальний вид" дієслова і "подовжений вид"). Ця пропозиція здається досить слушною, тому що, згідно з нею, усі форми, які не ' пасивними, автоматично мають вважатися формами "загального стану", тобто в реченнях: 1. He sells books well; 2. The book sells well дієслово sells стоїть у формі загального (Common) стану. Проф. М. Я. Блох трактує усі незвичайні випадки вживання форм стану ік нейтралізацію опозиції між активним і пасивним станами (Бложі 1983: 182). (Табл. форм стану див. додаток 4.)