- •Рецензенти: ю.М. Широбоков, кандидат психологічних наук, доцент; т.М. Мацевко, кандидат психологічних наук, с.Н.С.
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Розділ 1 бойові психічні травми і розлади у воїнів
- •Зовнішні (об’єктивні) та внутрішні (суб’єктивні) чинники, що впливають на безперервні бойові дії воїнів
- •Чинники, що викликають напруженість, та шляхи їх подолання
- •Симптоми психічних розладів, отримані воїнами безпосередньо на полі бою або при тривалій участі у бойових діях
- •Коротка характеристика ситуативних поточних станів військовослужбовців, що впливають на ефективність діяльності у небезпечних ситуаціях
- •Індикатори позбавлення сну і втоми військовослужбовців
- •Ступені перевтоми особового складу
- •Залежність боєздатності військовослужбовців від тривалості сну
- •Реакція організму військовослужбовця на брак сну
- •Розділ 2 попередження та виявлення бойових психічних травм і розладів у воїнів
- •Заходи командирів підрозділів, що зменшують негативні впливи нестачі сну у військовослужбовців
- •Характеристика військовослужбовця як “воїна” і “не воїна” за ознаками поведінки в особливій (екстремальній) обстановці
- •Рекомендована схема застосування способів попередження психотравм при різних реакціях на вплив психогенних факторів
- •Ознаки зміни психічного стану воїна і заходи персоналу щодо надання первинної психологічної допомоги
- •Прийоми профілактики невеликої втоми і швидкого відновлення сил
- •Первинна психологічна допомога в бойових умовах
- •Фармакологічні засоби і речовини припинення і зупинки психічних розладів у військовослужбовців
- •Післямова
- •Словник понять і термінів
- •Список використаної літератури
- •Додатки
- •Міссісіпський опитувальник для бойових птср
- •Бланк анкети-опитувальника
- •Сни про війну та подолання їх наслідків
- •Непрохані спогади та робота з ними
- •Спалахи люті та управління ними
- •Психотерапевтичний метод
- •Оцінка факторів безпеки пацієнта, вивчення його історії хвороби і планування психотерапії
- •Особливості самодопомоги при птср
- •Фармакологічні засоби для управління психічними станами військовослужбовців
- •Розминаємо подушечками чотирьох пальців в напрямку від голови донизу 15–30 с. Можна проводити масаж з обох боків одночасно
- •Вуха, у напрямку грудинного кінця ключиці подушечками чотирьох пальців протягом 10–15 с
- •79012, М. Львів, вул. Героїв Майдану, 32
Ознаки зміни психічного стану воїна і заходи персоналу щодо надання первинної психологічної допомоги
№ з/п |
Ознаки зміни психічного стану військовослужбовця |
Заходи командирів, психологів, медичного персоналу щодо психологічної допомоги |
1. |
Гостра психічна або фізична втома: - погіршення уваги, пам’яті, мислення; - млявість або безладна квапливість рухів, погіршення їх точності і координації; - невпевненість ходи; - послаблення вольових зусиль, рішучості, наполегливості, активності; - погіршення самоконтролю і витримки; - скарги на “розбитість”, загальну слабкість, неможливість належно виконувати свої обов’язки |
Тимчасове звільнення від обов’язків служби. Забезпечення умов для повноцінного відпочинку впродовж не менше доби. Тілесно орієнтована і мануальна терапія. Допуск до військової операції – після індивідуального психічного контролю |
2. |
Перевтома: - посилення ознак гострої втоми; - безпідставні коливання настрою, роздратованість; - скутість, напруженість, виражена тривожність, неспокій; - байдужість до оточуючих, пригніченість, відсутність інтересу до роботи; - розлад сну (тяжке засинання або пробудження, переривчастий, поверхневий сон, який не полегшує стан, часті ситуаційні сновидіння, безсоння вночі, сонливість вдень); - почервоніння (збліднення) шкіри, задишка, серцебиття, пітливість; - больові відчуття в області серця, у м’язах, ломота у попереку і суглобах; - головні болі, запаморочення |
Тимчасове звільнення від обов’язків служби. Надання першої психологічної допомоги (при потребі – долікарської) відповідно до характеру розладів. Евакуація для проведення спеціалізованих відновлювальних заходів. Психологічна вербальна підтримка. Психотерапія (спеціальна). Допуск до виконання обов’язків повсякденної служби – після заключення відповідних спеціалістів |
3. |
Афектні реакції (сильне і короткочасне нервове збудження): - напруженість, неспокій, роздратування; - дріб’язкові причіпки до всього; - “вибухове” реагування на зауваження, претензії |
Тимчасове звільнення від обов’язків служби. Психологічна експрес-корекція стану. Психологічна регуляція типу розслаблення. Обережний режим індивідуальної роботи з боку керівництва. Направлення на консультацію до психіатра, невропатолога |
Продовження табл. 2.4
№ з/п |
Ознаки зміни психічного стану військовослужбовця |
Заходи командирів, психологів, медичного персоналу щодо психологічної допомоги |
4. |
Надмірна “передстартова” мобілізація: - незвична для цього в військовослужбовця психоемоційна напруженість, збудливість, балакучість, метушливість |
Тимчасове звільнення від участі в підготовці бойової операції. Індивідуальна психологічна регуляція і саморегуляція типу розслаблення. Спостереження за поведінкою. Допуск до виконання завдань і роботи – після індивідуального психологічного контролю |
5. |
Недостатня “передстартова” мобілізація: - байдужість, відсутність інтересу до підготовки, цілей і завдань операції (без психопатологічних ознак, вказаних у п. 1) |
Тимчасове звільнення від участі в підготовці операції. Індивідуальна психологічна бесіда та експрес-діагностика. Якщо немає ознак психічної демобілізації – індивідуальна або групова психологічна регуляція активуючого типу. Активне включення в процес підготовки до бойової операції. Допуск до бойової операції – після індивідуального психологічного контролю |
6. |
Психологічний шок (стресовий стан, безпосередньо після події): - поведінка неадекватна обстановці, байдуже відношення до оточуючих; - замкнутість, мовчазність; - загальмованість реакцій, розсіяність; - тривожність, неспокійний сон; - “відчужений” вигляд, утруднена “включеність”; - звуження уваги, інтересів, контактів |
Тимчасове звільнення від обов’язків служби або участі в бойових операціях. Індивідуальна психологічна бесіда, мануальна і тілесна терапія. У разі потреби – евакуація для поглибленого дослідження і діагностики, а також надання спеціалізованої допомоги. Допуск до виконання службових обов’язків – після індивідуального психологічного контролю. Направлення на консультацію до психіатра, невропатолога |
Продовження табл. 2.4
7. |
Психічна демобілізація: - втрата контролю над ситуацією, дезорієнтація в обстановці, розгубленість; - незвичний для даного військовослужбовця характер вимови, зміст висловлювань, інтонації, що свідчать про переживання страху; - спішні, хаотичні, некоординовані помилкові дії і вчинки; - уповільненість або відсутність необхідних дій і вчинків; - відсутність вольових зусиль, апатія, загальмованість, пригніченість, сонливість; - відсутність самоконтролю, нестриманість, настрій неадекватний ситуації; - відмова продовжувати дії, роботу тощо. |
Тимчасове звільнення від виконання обов’язків. Психологічна експрес-корекція стану. Спостереження за станом і поведінкою. У разі потреби – евакуація для надання спеціальної допомоги. Направлення на консультацію до психіатра, невропатолога |
8. |
Деморалізація: - зниження моральних критеріїв оцінки поведінки, дій і вчинків; - розв’язність, вульгарність, цинізм, нехтування будь-якими нормами службової етики, субординації; - нехтування Правом війни; - озлобленість, невмотивована грубість і хамство; - відмова від дотримання норм гігієни, неохайність, запущеність; - неконтрольоване п’янство (запої); - вживання наркотичних речовин тощо |
У випадку відсутності необхідних умов для проведення корегувальних і реабілітаційних заходів, компетенція і кваліфікація психолога не відповідатиме ступеню виявлених розладів. Коли заходи першої психологічної допомоги не приводять до нормалізації психологічного стану і працездатності, військовослужбовця рекомендується евакуювати в місце постійної дислокації і передати під нагляд психіатра, невропатолога, нарколога |
При тривалому перебуванні в умовах бойової обстановки (понад 4-5 діб) у воїнів починають з’являтися ознаки перевтоми. В одних знижується почуття бойової настороженості, виникає сонливість, безтурботність, а інші, навпаки, не можуть довго заснути і перенапружуються. Тому командиру підрозділу потрібно не лише постійно нагадувати про дотримання дисципліни, але й надавати можливість для почергового відпочинку особового складу. Для запобігання порушенням нервово-психічної діяльності через дефіцит сну, при тривалому перебуванні в умовах бойової обстановки доцільно через 5-6 годин несення служби надавати відпочинок (сон). При цьому оптимальний час для зміни військовослужбовців на постах, секретах, патрулях, спостережних пунктах визначається біоритмами людини за такими годинами: в 02.00, 08.00, 14.00 та 22.00.
За ознаками отримання воїнами БПТ або гострих психічних розладів командири підрозділів повинні дотримуватися під час бойової обстановки таких правил первинної психологічної допомоги:
Потрібно обов’язково розпочати неформальне спілкування з військовослужбовцем, начебто відволікаючи його увагу від подразника, який викликав цей стан. Зупинити хід негативних думок. Звертатися до нього на ім’я або за позивним.
По можливості перемістити військовослужбовця в інше місце перебування, локалізувати його від зовнішніх впливів бою.
Змусити його виконати дихальні вправи. Наприклад, посадити військовослужбовця у зручне положення, просити зробити глибокий вдих, затримати дихання на 5 с і якби порціями, ривками вдихати. Повторити декілька разів.
Дати випити води або чаю (трав’яного чаю). Можна навіть скористатися легкими заспокійливими засобами – екстракт валеріани по 1-2 таблетки 3 рази на день, корвалол, настоянка валеріани, пустирника, кореня півонії – по 20-30 крапель, 2-4 рази на день, 3- 4 тижні, “Фітосед”, “Новопасіт” (за приписом лікаря).
Перевірити пульс: якщо є часте серцебиття, змусити покласти під язик корвалол (якщо психотравмований не здатний цього зробити самостійно, покласти йому пігулку самому).
Потім можна поспілкуватись з військовослужбовцем про щось позитивне. Попросити згадати якісь приємні моменти з життя. Особливо важливо викликати посмішку!
Дайте знати потерпілому, що ви поруч, турбуєтеся про нього і що вже вживаються заходи щодо його порятунку. Потерпілий повинен відчувати, що в такій ситуації він не самотній. Підійдіть до потерпілого і скажіть, наприклад: “Я залишу (ім’я його товариша) з тобою, поки не надійде допомога тебе евакуювати”. Потерпілий також повинен бути поінформований про те, що зараз відбувається: “Допомога вже на шляху до нас”.
Постарайтеся позбавити постраждалого від сторонніх поглядів і прояву цікавості з боку інших військовослужбовців. Цікаві погляди дуже неприємні людині в кризовій ситуації. Якщо роззяви не йдуть, дайте їм яке-небудь доручення, завдання. Необхідно відігнати цікавих від місця події.
Обережно встановлюйте тілесний контакт. Легкий тілесний контакт зазвичай заспокоює постраждалих. Тому візьміть потерпілого за руку або похлопайте по плечу. Торкатися до голови або інших частин тіла не рекомендується. Займіть положення на тому ж рівні, що й потерпілий. Якщо постраждалий сидить – присядьте. Лежить – нахиліться ближче до нього, спираючись на коліно. Навіть надаючи допомогу, намагайтеся завжди перебувати на одному рівні з потерпілим.
Говоріть і слухайте. Уважно слухайте, не перебивайте, будьте терплячі, виконуючи свої обов’язки. Говоріть і самі, бажано спокійним тоном, навіть якщо потерпілий непритомніє. Не проявляйте нервозності. Уникайте докорів. Запитайте постраждалого: “Що я можу для тебе зробити? Чим тобі допомогти?”. Якщо ви відчуваєте почуття співчуття до людини, не соромтеся про це сказати.
У таблиці 2.5 наведені деякі прийоми профілактики втоми і швидкого відновлення сил.
Таблиця 2.5
