- •Рецензенти: ю.М. Широбоков, кандидат психологічних наук, доцент; т.М. Мацевко, кандидат психологічних наук, с.Н.С.
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Розділ 1 бойові психічні травми і розлади у воїнів
- •Зовнішні (об’єктивні) та внутрішні (суб’єктивні) чинники, що впливають на безперервні бойові дії воїнів
- •Чинники, що викликають напруженість, та шляхи їх подолання
- •Симптоми психічних розладів, отримані воїнами безпосередньо на полі бою або при тривалій участі у бойових діях
- •Коротка характеристика ситуативних поточних станів військовослужбовців, що впливають на ефективність діяльності у небезпечних ситуаціях
- •Індикатори позбавлення сну і втоми військовослужбовців
- •Ступені перевтоми особового складу
- •Залежність боєздатності військовослужбовців від тривалості сну
- •Реакція організму військовослужбовця на брак сну
- •Розділ 2 попередження та виявлення бойових психічних травм і розладів у воїнів
- •Заходи командирів підрозділів, що зменшують негативні впливи нестачі сну у військовослужбовців
- •Характеристика військовослужбовця як “воїна” і “не воїна” за ознаками поведінки в особливій (екстремальній) обстановці
- •Рекомендована схема застосування способів попередження психотравм при різних реакціях на вплив психогенних факторів
- •Ознаки зміни психічного стану воїна і заходи персоналу щодо надання первинної психологічної допомоги
- •Прийоми профілактики невеликої втоми і швидкого відновлення сил
- •Первинна психологічна допомога в бойових умовах
- •Фармакологічні засоби і речовини припинення і зупинки психічних розладів у військовослужбовців
- •Післямова
- •Словник понять і термінів
- •Список використаної літератури
- •Додатки
- •Міссісіпський опитувальник для бойових птср
- •Бланк анкети-опитувальника
- •Сни про війну та подолання їх наслідків
- •Непрохані спогади та робота з ними
- •Спалахи люті та управління ними
- •Психотерапевтичний метод
- •Оцінка факторів безпеки пацієнта, вивчення його історії хвороби і планування психотерапії
- •Особливості самодопомоги при птср
- •Фармакологічні засоби для управління психічними станами військовослужбовців
- •Розминаємо подушечками чотирьох пальців в напрямку від голови донизу 15–30 с. Можна проводити масаж з обох боків одночасно
- •Вуха, у напрямку грудинного кінця ключиці подушечками чотирьох пальців протягом 10–15 с
- •79012, М. Львів, вул. Героїв Майдану, 32
Заходи командирів підрозділів, що зменшують негативні впливи нестачі сну у військовослужбовців
Планування сну |
Контрольні заходи |
||
Адекватне |
4 години безперервного сну кожної доби (підтримка адекватної діяльності на кілька тижнів) |
Давати прості і точні вказівки та розпорядження.
Наказувати сержантському складу записувати розпорядження і вказівки |
|
Безсоння |
Невеликий час сну відновить сили на деякий час |
Збільшити кількість письмових вказівок особовому складу |
|
Оновлення |
Безперервний сон 10 і більше годин дозволить повністю відновитись після 48- 72- годинного позбавлення сну |
Здійснювати подвійну перевірку.
Планувати більше часу на завершення виконання всіх завдань.
Забезпечувати адекватне харчування і вживання води.
Встановити порядок і здійснювати контроль сну.
Хороше фізичне навантаження уповільнює ефекти втрати сну і втоми.
Вимагати доповідей підтвердження задовільного морально-психологічного та фізичного стану особового складу |
|
Сон уривками (10-30 хв) |
Сон уривками вигідний, але тільки на короткий час |
||
Вибір часу для сну |
Послідовний, регульований вибір часу сну і пробудження сприятиме успішному корегуванню важкого режиму діяльності |
||
Примітка: через 48-72 години відсутності сну солдати стають роздратованими і неефективними у застосуванні зброї. Після 5- 7 днів часткового позбавлення сну ефективність діяльності військовослужбовців така сама, як після повного позбавлення сну впродовж 2-3 діб |
|||
Таблиця 2.2
Характеристика військовослужбовця як “воїна” і “не воїна” за ознаками поведінки в особливій (екстремальній) обстановці
Воїн |
Не воїн |
Вступає у жорсткий контакт із противником без команди командира підрозділу |
Бере мінімальну участь у будь-якому бою; за першою нагодою прагне уникнути активних дій |
Інстинктивно бере на себе роль лідера або відповідно до свого звання, або через відсутність командира. Зберігає самовладання і чіткість мислення навіть під вогнем противника |
Під вогнем противника замикається у собі, відчуває необхідність у сильній зовнішній мотивації (починає діяти лише в наказовому порядку, при раптовій смертельній небезпеці тощо) |
Бере на себе відповідальність за власні вчинки |
Уникає відповідальності, шукає причини, щоб її уникнути |
Продовження табл. 2.2
Володіє критичним мисленням, має хорошу реакцію на ситуацію й адекватно її оцінює |
Відрізняється хворобливою уявою; бачить речі такими, якими вони йому уявляються, але не такими, якими вони є насправді |
Готовий підтримати будь-якого співслужбовця підрозділу (екіпажу, розрахунку, команди, групи). Зазвичай, є старшим за військовим званням щодо не воїнів. Зазвичай, має більш високий інтелект, ніж не воїн. Середній IQ рівний 91 |
Ухиляється від власних обов’язків, ледарює. Нерідко стає жертвою страхів і психологічних проблем. Зазвичай, має більш низький інтелект у порівнянні з воїнами. Середній IQ рівний 78 |
Більшість воїнів є контрактниками або добровольцями, а не відмобілізованими і строковиками. Володіє незалежним характером і сильною психікою. Здатний приймати миттєві рішення; екстраверт (поведінка спрямована на оточення). Володіє здоровим почуттям гумору |
Відповідно до деяких соціологічних і психологічних досліджень 40% не воїнів лишились батька у віці 18 років. Служать із-за страху відповідати перед законом
|
Зазвичай, є вихідцем із фінансово й емоційно благополучної родини. Нерідко це син батьків – приватних підприємців |
Виходець із родини, обмеженої в засобах життя і забезпечення. Часто з юних літ повинен робити свій внесок у сімейний бюджет. Під час військової служби, на відміну від воїнів, переймається фінансовим становищем своєї родини |
Володіє більш швидкою реакцією у порівнянні з не воїном. У порівнянні з не воїном відрізняється більшим ростом і вагою. Хороший спортсмен |
У порівнянні з воїнами виявляє цікавість до осіб протилежної статі з більш раннього віку. Схильний до депресії, нерідко впадає у відчай |
|
2.2. Первинна допомога при отриманні воїном бойової психічної травми або гострого психічного розладу |
ПЕРЕД ПОЧАТКОМ БОЙОВИХ ДІЙ. З моменту отримання завдання на підготовку підрозділу (частини) до передислокації в район бойових дій проблема профілактики БПТ висувається на одне з перших місць в діяльності командирів підрозділів та офіцерів структур по роботі з особовим складом.
Передусім, необхідно використати усі можливості для отримання якомога повнішої характеристики планованого району бойових дій (географічні, кліматичні, соціальні, політичні, інфраструктурні особливості), уточнити специфіку можливих бойових завдань, проаналізувати психологічну характеристику наявного особового складу.
Необхідно спільно з фахівцями морально-психологічного забезпечення спланувати систему загальної, спеціальної і цільової психологічної підготовки особового складу до майбутніх бойових дій, підготувати схему включення її елементів у процес бойового злагодження підрозділів.
У ході роз’яснювальної роботи й інструктивного заняття з командирами відділень, взводів доцільно детально розглянути сутність, особливості, симптоматику БПТ і заходи першої допомоги. Акцентувати увагу командирів підрозділів на ретельнішому і достовірнішому використанні в ході бойової підготовки елементів моделювання чинників бою, оскільки при цьому знижується процент психологічних втрат у реальному бою. Використання різних елементів реального бою на практичних заняттях, особливо в польових умовах, значно знімає ефект їх новизни, внаслідок чого вони стають звичними і такими, що менш травмують психіку воїнів.
Особливу увагу командиру підрозділу варто приділити налагодженню системи бойового та оперативного інформування особового складу (джерела і канали безперебійного отримання інформації, відповідальну особу (або групу) з її обробки і доведення до особового складу, структуру і контингент бойових інформаторів). Система бойового та оперативного інформування повинна функціонувати безперервно (за можливості) як на етапі підготовки, в ході здійснення маршів (рейдів) так і (особливо) в ході ведення бойових дій. Це необхідно тому, що невизначеність, невідомість вимотують психіку військовослужбовця більше, ніж будь-яка жорстка дійсність і правда, породжуючи при цьому негативні емоції і зменшуючи адаптаційні резерви.
Сержанти і солдати після бойового інформування повинні мати відповідь на ключові питання: “Що робимо?”, “Де?”, “Коли?”, “Чому?”, “Для чого?” і “Як?”.
Під час інформаційної і психологічної роботи командирам підрозділів важливо зосередитися на актуалізації бойових мотивів, роз’ясненні цілей і необхідності майбутніх бойових дій. Чим більше бойові дії будуть наповнені для військовослужбовця особистісним сенсом, цінністю для себе, поняттям значущості своєї особистої ролі, почуттям справедливості своїх дій, упевненістю в собі і своїх товаришах, тим більше буде стійка його психіка до впливу різних стрес-чинників бойової обстановки.
Надання допомоги військовослужбовцям, що отримали психічні травми, є важливою і необхідною складовою частиною морально-психологічного забезпечення бойових дій військ. Однак порушення психічної рівноваги не лише завдає шкоди здоров’ю людей, знижує їх боєздатність, але часто вимагає значного часу.
У зв’язку з цим ще більшу значущість мають профілактичні заходи, спрямовані на підготовку людей до дій в обстановці високої емоційно-фізичної напруги і попередження нервово-психічних зривів.
Основна роль у формуванні необхідних морально-психологічних якостей і підготовки військовослужбовців до бою належить командирові, який не лише особисто визначає основні напрями, форми, методи, способи і прийоми цієї роботи, управляє цим процесом, але і навчає підпорядкованих офіцерів навичкам формування у воїнів психологічних якостей, необхідних для ведення активних бойових дій.
В умовах бойової обстановки командирам важливо підтримувати у військовослужбовців високий рівень морально-психологічної готовності, який складається з:
а) психофізіологічної стійкості, обумовленої фізичним станом організму, основними властивостями його нервової системи;
б) психічної стійкості, залежної від професійної підготовки і розвитку основних психічних якостей особи: наявність спеціальних навичок і умінь діяти в екстремальних ситуаціях; здібності до термінової мобілізації знань для ухвалення рішення; розвитку здатності до оперативного (швидкого) мислення; наявність підвищеної мотивації та установки на благополучний результат.
Для вироблення цих якостей необхідно постійно, в найрізноманітніших життєвих і професійних ситуаціях накопичувати досвід вольової поведінки. Цьому сприяють психологічна підготовка, заняття фізичною підготовкою, включення в них вправ, що вимагають сміливості, вольових зусиль, рішучості, наполегливості тощо.
Ефективним засобом попередження порушень психіки служать спеціально спрямовані тренування для формування навичок якнайповнішого розслаблення м’язів, встановлення спокійного ритму дихання – саморегуляція.
Психологічна підготовка підвищує фізичну і психічну стійкість до впливу екстремальних умов бойових дій; розвиває психофізіологічні механізми і психічні функції, сприяючі виконанню функціональних обов’язків, збереженню життя і високої працездатності при будь-яких ускладненнях обстановки.
Окрім відомих методів і прийомів психологічної підготовки військовослужбовців, в частинах знаходять застосування і деякі наступні спеціальні методи.
Вправи на передбачення. Їхня сутність полягає в образному уявленні виникнення і розвитку небажаної ситуації, програванні своїх дій в цих умовах, так званий ефект “вже баченого, звичного”, тобто відпрацьовується стереотип поведінки в екстремальних ситуаціях.
Ідеомоторні вправи – уявне програвання майбутніх дій із супроводом або без супроводу відповідними руховими діями з органами управління озброєння і техніки, уявними або реальними.
Несприятливий вплив на бойову діяльність особового складу здійснює також порушення ритмів життєдіяльності (звичного чергування активної діяльності, сну, відпочинку, харчування тощо), часта зміна кліматичних умов, погані погодні умови тощо.
Суттєво впливає на бойову активність воїнів якість сну. Залежність працездатності особового складу від тривалості сну досліджувалася американськими фахівцями (див. табл. 2.1).
Існує своєрідний “Закон сну 4х6”, що вимагає щодобового виділення 4 години на сон солдатові і 6 годин командиру підрозділу; при безперервному веденні бойових дій необхідно дотримувати “Закону “4 через 4” (4 години бойової активності чергувати з 4 годинами сну, відпочинку).
До перенапруження і нервового виснаження веде не лише фізична напруга, але і переживання. Тому система інформації і підготовка до бою повинні будуватися з урахуванням збереження психіки воїна. Украй бажане максимальне скорочення періоду очікування бою. Солдат не повинен знаходитися в напрузі, якщо це не диктується обстановкою. Люди інформуються командирами про складність майбутнього бою – ведеться бойове (“Що?”, “Де?”, “Коли?”, “Чому? (Для чого?)”, “Як?”) та оперативне інформування (про зміну обстановки), але при цьому, з одного боку, недопустимі залякування і підривання упевненості у своїх силах. З іншого – командиру підрозділу не треба брехати та уникати правди. Особливу небезпеку в передбойовому періоді складають панічні чутки і настрої. Треба врахувати, що нерідко вони поширюються особами з нестійкою психікою – панікерами. Їх треба виявляти і локалізувати від решти особового складу. В бойовій обстановці на панікерів допускається фізичний вплив.
У передбойовий період командирам підрозділів не слід забувати, що бездіяльність, відсутність зайнятості людей надає їм більше часу для поглиблення переживань. Під час підготовки до бою кращим засобом попередження страху і паніки є активна діяльність особового складу – тренування дій і злагодженості, перевірка засобів зв’язку, зброї, техніки, обладнання позицій, виконання різноманітних доручень командирів тощо. Підготовка до бою або діяльна участь в ньому дозволяють воїнові легше сприймати емоційний фон навколишніх подій.
Командирам підрозділів важливо пам’ятати принцип, що не раз виправдав себе: в період підготовки та очікування бойових дій особовий склад має бути постійно зайнятий справою і максимально поінформований. Якщо немає корисної діяльності та інформації, виникають томливі роздуми, розмови, виникають різні чутки, зароджується страх перед невідомістю, настає загальний занепад бойового духу.
Після прибуття в район бойових дій командирам підрозділів необхідно потурбуватися про обладнання в найближчому тилу (базовому таборі) пункту надання першої психологічної допомоги. Це може бути порожня будівля, намет, кунг, бліндаж тощо. На пункті має бути тепло, вода (чай) в достатній кількості, спальні місця, запас продуктів. Недоцільно розміщувати його з пунктом збору поранених, оскільки їх вигляд і стогони можуть посилити психотравму. Також необхідно особисто переконатися в знанні санінструкторами симптомів БПТ, місця розташування пункту, потурбуватися про постачання їх седативними (заспокійливими) препаратами. Організація роботи пункту першої психологічної допомоги покладається на офіцерів по роботі з особовим складом, склад медперсоналу узгоджується з лікарями.
Психічне виснаження можливе, якщо зовні не помітно фізичної слабкості. При цьому у військовослужбовців з’являється зниження ініціативи, втрачається інтерес до себе і навколишніх подій. Пригнічений настрій у деяких з них поєднується з безсонням, дратівливістю. У такому стані люди починають проявляти не властиву їм раніше прискіпливість, озлобленість, цинічність і недисциплінованість, здійснюючи негативний вплив на колектив.
Командирові необхідно враховувати також, що виникненню психічних розладів, незвичайних психічних реакцій можуть сприяти й організаційні недоліки (неоперативність і нерішучість вищого командування, їх невпевненість і розгубленість, необдумані дії, хаотичні і недоцільні розпорядження, рішення і команди або повна бездіяльність і втрата управління тощо), виходячи з чого необхідно проявляти постійну турботу про вдосконалення управлінської компетентності підпорядкованих офіцерів і сержантів, формування і розвиток лідерства.
Отже, найважливішими напрямками діяльності командирів підрозділів з попередження нервово-психічних розладів у підлеглих, профілактики БПТ та управління стресами під час підготовки до ведення бойових дій є наступні:
1. Раціональне регулювання режиму праці і відпочинку, суворе виконання розпорядку дня, правил гігієни, заходів безпеки, дотримання етичної поведінки, продумана організація вільного від служби часу.
2. Планомірний розподіл фізичних і психічних навантажень, своєчасна заміна підрозділів на передовій.
3. Вивчення особового складу, виявлення осіб з нестійкою психікою.
4. Здійснення профілактичних організаційних, медичних, психолого-педагогічних заходів для послаблення впливу психотравмуючих чинників.
5. Організація і проведення спеціальної, цільової психологічної і психофізіологічної підготовки особового складу до дій в різних умовах обстановки і ситуаціях.
6. Навчання військовослужбовців основним прийомам емоційно-вольової саморегуляції.
7. Формування у командного складу вмінь управління психічними станами і стресами підлеглих в різних умовах обстановки, розвиток їх управлінської і лідерської компетентності.
Врахування індивідуально-психологічних особливостей воїнів, що визначаються характером і темпераментом людини, дозволяють прогнозувати поведінку військовослужбовця в різних ситуаціях. Ось чому особливу значущість мають здатність, навички і досвід командирів підрозділів у вивченні підпорядкованого особового складу.
Цілеспрямоване вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, покращення його якості й ефективності значною мірою обумовлюються дотриманням існуючих принципів вивчення особистості воїна.
Розвиток психічних розладів дуже тісно пов’язаний з фізичним станом організму. Тому заходи їх профілактики збігаються із загальними завданнями психогігієни і психопрофілактики, які слід розглядати як єдиний комплекс, єдину систему заходів, спрямованих на зміцнення і збереження нервово-психічного здоров’я військовослужбовців, створення оптимальних умов для психічної діяльності воїнів у бойовій обстановці.
У попередженні виникнення і розвитку психічних травм надзвичайно велике значення мають вольові якості особистості, такі як цілеспрямованість, самовладання, мужність, стійкість, сміливість, хоробрість, ініціативність, рішучість та ін.
Психологічна підготовка підвищує фізичну і психічну стійкість до впливу екстремальних умов бойових дій; розвиває психофізіологічні механізми та психічні функції, які обумовлюють виконання функціональних обов’язків, збереженню життя і високої працездатності при будь-яких ускладненнях обстановки.
Якщо ж говорити про психофізіологічну підготовку, то її основними завданнями слід вважати:
1. Формування стійкості організму до впливу чинників військово-професійної діяльності.
2. Зміцнення здоров’я та підтримання високої працездатності особового складу за рахунок раціоналізації режиму праці, відпочинку та харчування, постійного медичного контролю.
3. Розвиток і зміцнення професійно важливих психофізіологічних якостей військовослужбовців.
4. Вжиття заходів щодо зниження емоційної напруженості службової діяльності, швидкого і повного відновлення працездатності, з профілактики перевтоми. Цьому сприяють психопрофілактика і психогігієна; вдосконалення медичного та професійно-психологічного відбору військовослужбовців; психофізіологічне обстеження; організація активного відпочинку; своєчасне виявлення нервово-психічних розладів; навчання методів самоспостереження, самоконтролю, саморегуляції; аутогенні тренування.
5. Розробка та забезпечення індивідуальних норм навантаження.
6. Участь посадових осіб підрозділу (частини) в навчанні військовослужбовців та вдосконаленні їхніх професійних якостей.
7. Проведення спеціальних занять і тренувань до дій в екстремальних умовах.
8. Навчання військовослужбовців основним вимогам, що сприяє збереженню здоров’я і високої працездатності.
Усвідомлюючи значущість профілактичних заходів, необхідно особливо представляти небезпеку накопичення людьми емоційно-психічної напруженості. Слід пам’ятати, що відпочинок потрібно не тільки фізичний, але й психічний. У бойовій обстановці підрозділи частини повинні періодично перебувати в стані, коли особовий склад не повинен думати про загрозу нападу або про швидкий вступ у бій. Це досягається періодичною зміною і відведенням їх у тил. Навіть в умовах ведення безперервних бойових дій рівномірний розподіл навантаження і розумна зміна підрозділів на активних ділянках сприятиме вирішенню цього завдання.. Класична формула участі в бойових діях “45х21”: 45 діб – на “передку”, потім 21 день – відпочинок і підготовка.
Звідси стає зрозумілою необхідність посилення уваги питанням профілактики психічних розладів у військовослужбовців. Для цього у провідних арміях світу здійснюється комплекс заходів щодо попередження БПТ і зниження їх наслідків, що визначено у спеціальних польових статутах. До цих заходів Бойовий статут відносить:
1. Ефективне і стале керівництво військами.
2. Високий рівень бойової підготовки.
3. Фізичне загартування особового складу.
4. Хороший стан здоров’я військовослужбовців.
5. Уміння солдатів і офіцерів розслаблятися в складних умовах бою, здійснювати самонавіювання.
Крім того, в цілях підвищення стійкості до стресових ситуацій особовий склад, який бере участь у бойових діях, на думку американських фахівців, повинен вживати їжу, особливо багату білками з високим вмістом тирозину.
Але, як показують спостереження, в бойовій обстановці у військовослужбовців різко знижується апетит, причому тим сильніше, чим вище напруженість бою. Тому в бойовій обстановці рекомендується призначення тирозину у вигляді пігулок, так як тирозин не чинить на організм шкідливого впливу, нетоксичний навіть у високих дозах. У командирів підрозділів з’являється можливість без істотних витрат знайти за допомогою цієї амінокислоти (тирозин – це амінокислота, що входить до складу переважної більшості харчових білків) реальний шлях до зниження впливу стресу на здоров’я і боєздатність особового складу.
Командиру необхідно враховувати також, що виникненню психічних розладів, незвичайних психічних реакцій можуть сприяти й організаційні недоліки (неоперативність і нерішучість посадових осіб, їх невпевненість і розгубленість, необдумані дії, хаотичні і недоцільні розпорядження і команди тощо), тому необхідно проявляти постійну турботу про вдосконалення управлінських навичок підлеглих офіцерів, підвищення їх психолого-педагогічних знань і умінь.
Підготовка військовослужбовців до дій в умовах напруженої обстановки сучасного бою є важливим завданням всіх командирів та посадових осіб частини (підрозділу). Однак психічні розлади, викликані впливом психотравмуючих чинників бою, є найсильнішою, але не єдиною причиною БПТ. Структура особистості та її індивідуальні особливості також відіграють істотну роль у розвитку психічних зривів.
На травматизацію психіки впливають конституціональні передумови; ступінь готовності до перенесення психічної напруги; механізм взаємодії зовнішніх і внутрішніх подразників; рівень розвитку та функціонування вольових якостей; здатність відновлювати душевну рівновагу після перенесених стресів та ін., що відображає індивідуальне ставлення людини до травмуючих обставин (психотравмуючих чинників), сформоване в результаті його особистого життєвого досвіду.
На стресову ситуацію люди реагуватимуть по-різному. Той самий воїн по-різному поводитиметься в різній психотравмуючій обстановці залежно від того, який тип стресора впливає на нього в даних умовах і ситуації.
Психічні розлади, як вже встановлено вище, виникають при неспроможності індивідуума адаптуватися до психічних стресорів і обставин, ними обумовлених. Отже, найважливішим засобом попередження бойових психічних травм стає вивчення людей, знання індивідуальних особливостей та врахування їх в управлінській діяльності командирів.
Облік індивідуально-психологічних особливостей особистості, які визначаються характером і темпераментом людини, дозволяє прогнозувати поведінку військовослужбовця в різних ситуаціях.
Ось чому особливу значимість мають здатність, навички і досвід командних кадрів у вивченні підлеглого особового складу.
ПІД ЧАС БОЮ. Для формування емоційно-вольової стійкості воїнів командиру підрозділу перед виконанням бойового завдання рекомендується, навчаючи своїх підлеглих, застосовувати наступні прийоми:
- переконати себе у своїй готовності до майбутніх дій, в надійності засобів захисту, зброї і бойової техніки;
- скласти особисту словесну формулу самоналаштовування, що точно виражає сутність бажаної поведінки в незвичайній або небезпечній ситуації (“Я готовий до бою”, “Все буде нормально, все буде добре”, “Я впевнений у своїх силах”, “Мене береже Господь і Божа Матір” тощо);
- прийняти зручну позу (краще сидячи), перевірити відсутність скутості, потім пошепки, не кваплячись, повторити яку-небудь з цих формул, яскраво уявляючи свою мужню поведінку;
- виконати прийоми для оперативної тонізації організму.
У ситуації сильного стресу:
- якщо ви втратили на якийсь час чутливість до зовнішніх впливів або не можете впоратися з емоціями страху або паніки, зробіть собі боляче і зосередьтеся на відчутті болю. Треба подолати “укус очкової кобри” іншим замінником болю, страху або іншою установкою;
- якщо вами оволоділа розгубленість, постарайтеся відчути положення свого тіла в просторі, зосередьтеся на відчуттях, які приходять від позиції тіла, температури повітря, тиску навколишніх предметів;
- якщо ви не можете зібратися з думками, покличте вголос себе на ім’я, згадайте, що ви тут робите, для чого ви застосовуєте зброю, кого ви захищаєте, згадайте ситуації, коли ви діяли мужньо, сміливо і рішуче, спробуйте вирішити кілька найпростіших математичних задачок.
Наслідки стресової ситуації проявляються у різних людей по-різному, вони можуть проявитися відразу за подією або відстрочено, через певний проміжок часу. Тут важлива допомога психолога або медика, але багато що залежить і від самого військовослужбовця, і від командира підрозділу або авторитетного лідера.
Перш за все, воїн повинен знати, що наслідками сильного стресу можуть бути: втрата сну й апетиту; нав’язливі спогади; кошмарні сни про пережиту подію; погіршення настрою при згадці про подію; втрата здатності переживати сильні почуття та емоції; часткове ослаблення пам’яті; прагнення уникати думок і почуттів, пов’язаних з пережитою психотравмуючою ситуацією; почуття “скороченого майбутнього”, втрата життєвих перспектив, цілей, установок; складності в концентрації уваги; дратівливість; лякливість. Типові поведінки в бою – надмірна агресія та активність або бездіяльність, загальмованість, ступор.
Все це – нормальна відповідна реакція людини на сильні стресові впливи. Вона має найчастіше тимчасовий характер, залежно від сили психологічної травми та її суб’єктивного значення для людини. Такі переживання можуть призвести до погіршення загального психологічного самопочуття військовослужбовця, до ускладнення взаємин з близькими і товаришами по службі. Передусім, командиру підрозділу дуже важливо зрозуміти самому і роз’яснити іншим, що військовослужбовець, постраждалий від БПТ, прирівнюється до тих, що отримали важку фізичну травму, вогнепальне поранення, контузію або хімічне отруєння.
Реакція на БПТ може бути в двох основних формах: гальмівна і гіперзбудлива, рідше зустрічається їх поєднання. Час реакції на БПТ залежно від сили і тривалості впливу стрес-чинників, індивідуальних особливостей і інших параметрів, може займати від декількох годин до декількох років. Тому, перш за все, необхідно евакуювати постраждалого з поля бою і доставити в пункт надання першої психологічної або медичної допомоги. При неможливості евакуації (бій в оточенні, рейд) помістити в укриття, дати заспокійливе і залишити під наглядом, ізолювавши від зброї, до появи можливості евакуації. Рекомендована схема застосування командиром підрозділу способів попередження БПТ показана у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
