Розділ іі. «сучасні етапи інноваційної активності на підприємствах україни»

2.1.Інноваційна активність діяльності підприємств України

Сучасні інноваційно-активні підприємства це підприємства, які витрачають на інновації значні фінансові ресурси, одночасно реалізують ряд інноваційних проектів, постійно нарощують кадровий потенціал інноваційної діяльності. Однак інноваційний розвиток не став однією з головних ознак зростання українських підприємств. Певні позитивні тенденції тимчасово спостерігалися, але швидко змінювалися протилежними. Тобто інноваційні процеси на українських підприємствах є нестійкими та позбавлені чітких довгострокових стимулів. Виходячи з цього, виникає необхідність проаналізувати показники та спрямування інноваційної політики підприємств України і з'ясувати, чому стримується роз виток інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, та відшукати шляхи вирішення проблем.

Основні показники, які характеризують зміст та динаміку інноваційної діяльності, представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Впровадження інновацій на підприємствах України

за 2010-2015 роки

Показники	Роки
	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Частка підприємств, що впроваджували інновації,%	11,5	12,8	13,6	13,6	12,1	15,2
Впроваджено нових технологічних процесів, од.	2043	2510	2188	1576	1743	1217
Впроваджено виробництво інноваційних видів продукції, од.	24080	3238	3403	3138	3661	3136
з них нові види техніки, од.	663	897	942	809	1314	966
Частка реалізованої продукції, %	3,8	3,4	3,3	3,3	2,5	1,4

Представлені дані в таблиці 2.1. дозволяють виокремити такі основні тенденції: інноваційно активними у національній економіці залишається дуже невелика кількість підприємств, не зважаючи на позитивну динаміку в окремі роки. Так, за досліджуваний період частка інноваційно-активних підприємств складала в середньому 13%. Для порівняння у США, Японії, Німеччині й Франції частка інноваційних підприємств становить 70—80% від їх загальної кількості. Низький рівень поточної інноваційної активності підприємств визначає низьку конкурентоспроможність в найближчу перспективу.

Змістовні характеристики інноваційної діяльності не відповідають потребам сучасного етапу розвитку підприємства. Українські підприємства потребують активного впровадження нових технологій, особливо матеріало та енергозберігаючих. Однак представлені в таблиці 2.2. дані свідчать про те, що необхідних системних змін не відбувається, оскільки кількість впроваджених нових технологічних процесів зменшується, навіть за досліджуваний період, а основним видом інноваційної діяльності залишається випуск інноваційної продукції, обсяг якої також є нестійким. Має місце скорочення кількості підприємств, що займалися впровадженням нововведень на підприємствах протягом 2010—2015 рр. Зокрема у 2015 р. підприємствами України було освоєно виробництво 3136 видів нової продукції, що майже в 1,5 рази більше ніж у 2010 р., коли було створено 2408 видів інноваційної продукції.

Результативність інноваційної діяльності залишається низькою. Основним результатом інноваційної діяльності можна розглядати обсяг інноваційної продукції, яка реалізується підприємством. Зважаючи на представлені показники можна наголосити на погіршенні ситуації. Так, частка реалізованої інноваційної продукції за досліджуваний період була дуже низького рівня (3,4—3,8%), однак знизилась ще більше до рівня 1,4%.

У таблиці 2.2. наведено основні фактори, що стримують розвиток інноваційної діяльності підприємств.

Таблиця 2.2

Фактори, що перешкоджають реалізації інновацій на вітчизняних підприємствах за 2010—2015 роки

Фактори	Частка підприємств, %
Нестача власних коштів	83,0
Недостатня фінансова підтримка держави	56,6
Великі витрати на нововведення	55,9
Високий економічний ризик	38,9
Недосконалість законодавчої бази	37,3
Тривалий термін окупності нововведень	34,6
Відсутність коштів у замовників	31,7
Нестача інформації про нові технології	19,5
Відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами та науковими організаціями	18,5
Нестача інформації про ринки збуту	18,3
Відсутність кваліфікованого персоналу	17,2
Відсутність попиту на продукцію	16,0
Несприятливість підприємств до нововведень	14,5

За даними таблиці 2.3. основні фактори, які стримують реалізацію інноваційної політики на підприємствах, насамперед, мають фінансову основу, а саме: нестача власних коштів (83,0% обстежених підприємств). Майже однаковою мірою заважали впроваджувати передові промислові технології такі чинники, як великі витрати на нововведення (55,9 %), недостатня фінансова підтримка держави (56,6 %), високий економічний ризик (38,9 %), тривалий термін окупності нововведень (34,6 %). Крім того, розвиток інноваційної діяльності стримували недосконалість законодавчої бази (37,7 %), відсутність попиту на продукцію (16 %) та кваліфікованого персоналу (17,2 %).

Оскільки фінансові обмеження є найвагомішими зупинимось на дослідженні фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств в Україні (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Джерела фінансування інноваційної діяльності України

за 2010—2015 роки

Показники	Роки
	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Загальна сума витрат, млн. грн.	8045,5	14333,9	11480,6	9562,6	7695,9	13813,7
Власних	4775,2	7585,6	7335,9	6973,4	6540,3	13427
частка, %	59,35	52,92	63,90	72,92	84,98	97,20
Державного бюджету	87,0	179,2	224,3	24,7	344,1	55,1
частка,%	1,08	1,04	1,95	0,26	4,47	0,40
Іноземних інвесторів	2411,4	56,9	994,8	1253,2	138,7	58,6
частка,%	29,97	0,40	8,67	13,11	1,80	0,42
Інші джерела	771,9	6542,2	2925,6	1311,3	672,8	273,0
частка,	9,59	45,64	25,48	13,71	8,74	1,98

Загальна сума витрат є нестійкою, характеризується суттєвими коливаннями за обсягами та суттєво залежить від циклічності економічного розвитку. Важливим фактором для аналізу інноваційної діяльності є визначення джерел фінансування, залученого на інноваційні цілі підприємств України. Аналізуючи динаміку інвестицій в інновації (табл. 2.3), слід відмітити, що у 2010—2015 рр. простежуються перепади, коли витрати досягли найвищого показника — 14333,9 млн грн. у 2011 році до 7695 млн грн. — у 2014 р. Так, у 2015 р. обсяг фінансування інноваційної діяльності різко збільшується до 13813,7 млн грн, однак якщо взяти цей показник з розрахунку на одне підприємство, то суми залишаються неадекватними потребам.

Рис. 2.1. Структура джерел фінансування інноваційної діяльності України за 2010-2015 роки

Ще одна негативна тенденція стосується структури джерел. Представлені дані свідчать, що основним джерелом фінансування інноваційної діяльності підприємств є власні кошти. Так, за 2015 рік їх частка склала 97,2% від загальної суми витрат. Державні кошти складають лише 0,4% від загальної суми, 0,42% — кошти інвесторів, і майже 2% — інші джерела фінансування. З цього випливає, що держава відіграє найменшу роль в підтримці інноваційної діяльності України, і це є основною проблемою реалізації інноваційної політики на вітчизняних підприємствах. Низьким залишається рівень інвестиційної привабливості інноваційного сектора і для зовнішніх інвесторів.

Отже, тенденції інноваційної діяльності останніх років засвідчують про наявність значних проблем та низький рівень розвитку інноваційної діяльності в Україні, що, в свою чергу, негативно відображається на конкурентоздатності продукції та розвитку економіки в цілому.