Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1121.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
51 Кб
Скачать
☆

2.4 Адаптація до професійної діяльності лікаря, як різновид соціальної адаптації індивіда до умов життя

"Чоботар без чобіт" - це прислів'я як не можна більш підходить до спеціальності лікаря. Медична професія є чи не найнебезпечнішою для здоров'я і життя з усіх "інтелігентних" професій. Ще на початку XX століття при Інституті мозку, засновником якого був В.М. Бехтерєв, в лабораторії фізіології праці велися дослідження впливу професійної діяльності на організм лікарів. Що були в той час статистика вказувала на відносно високу смертність серед медичних працівників. І так було завжди. За родом своєї діяльності медики можуть піддаватися впливу різних несприятливих факторів, таких як стрес-фактори, умови, що змушують приймати вимушену робочу позу, підвищене навантаження на системи аналізаторів, шкідливі хімічні речовини і канцерогени, біологічні агенти, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, шум, вібрації тощо

Особливістю роботи багатьох категорій співробітників медичних установ є вплив на них комплексу шкідливих виробничих факторів різної природи.

Загальним негативним фактором для медичних працівників є забруднення повітря робочих приміщень аерозолями лікарських речовин, дезінфікуючих та наркотичних засобів.

Постійно існує загроза зараження інфекційними захворюваннями. Співробітники медичних установ найбільш схильні до зараження туберкульозом, вірусним гепатитом та ВІЛ-інфекцією. З поширенням діагностичної та лікувальної апаратури збільшилося згубний вплив на організм медичних працівників різних видів випромінювань. Найбільшу роль грають іонізуюче і неіонізуюче випромінювання. Велика увага приділяється вивченню впливу високих, ультрависоких, надвисоких (НВЧ) частот електромагнітних хвиль. Патологія, що викликається СВЧ-випромінюванням, навіть включена до списку професійних захворювань. Наступним несприятливим фактором роботи медиків є підвищена навантаження на певні органи та системи організму: аналізатори, ЦНС, опорно-руховий апарат і ін

Наведені вище несприятливі фактори можна умовно розділити на п'ять основних груп.

. Фізичні фактори. До них відносяться вібрації, шум, різні види випромінювань, несприятливі метеоумови. Найбільш патогенними, як вже говорилося вище, є види іонізуючого та неіонізуючого випромінювань: радіація, ультразвук, лазерне випромінювання, НВЧ-випромінювання. Хімічні фактори. Деякі професійні групи медичних працівників (хірурги, анестезіологи, стоматологи та ін) в процесі трудової діяльності піддаються впливу різноманітних хімічних речовин, які можуть викликати навіть при незначних концентраціях патологічні ефекти. Фактори фізичних перевантажень і перенапруги окремих органів і систем. При постійному перебуванні у вимушеній робочій позі у лікарів багатьох спеціальностей розвивається стомлення. Виникають стійкі зміни не тільки в опорно-руховому апараті, але і в нервовій і серцево-судинній системах. Вони можуть призводити до виникнення радикулопатії, варикозного розширення вен нижніх кінцівок, захворювань хребта. Біологічні фактори. Актуальними в цьому плані для медпрацівників є інфекційні та паразитарні збудники хвороб, таких як туберкульоз, гепатит, грип, у тому числі дитячих інфекційних захворювань (кір, дифтерія тощо). Психологічні чинники. Ці фактори найбільш важко піддаються кількісному і якісному аналізу і часто є пусковим механізмом фізіологічних змін. Тривале психологічна напруга, проекція лікарем проблем пацієнта на себе призводять до хронічного перевтоми, розвитку стресових станів. Особливе місце серед несприятливих чинників в медицині займають алергени. Відомо, що близько 30% лікарів стаціонарів сенсибілізовані до основних груп лікарських препаратів (антибактеріальні, протизапальні, місцеві анестетики). Крім лікарських засобів, що є повноцінними алергенами, іммунопатологичеськіє процеси можуть викликати хімічні реагенти, використовувані в лабораторній практиці: речовини для наркозу, дезінфекції, миючі засоби, біологічні препарати (ферменти, вакцини, сироватки, препарати крові). Значні психоемоційні навантаження можуть призвести до появи у лікарів всіх профілів синдрому "вигорання". Даний синдром досить добре відомий і досліджується в зарубіжній психології. Згідно з сучасними даними, під синдромом "вигорання" розуміється стан фізичного, емоційного і розумового виснаження, що проявляється у представників професій соціальної сфери. Однією з особливостей професійної діяльності лікарів є робота позмінно (добові та нічні чергування), яка несе додаткову психоемоційну і фізичну навантаження, значно виснажуючи адаптаційні можливості організму. У результаті з'являються відхилення у функціонуванні нервової, серцево-судинної систем, травного тракту. Вже з перших років роботи можуть з'явитися скарги на стомлюваність, дратівливість, порушення сну. При порівнянні змін ритмів артеріального тиску у чергових лікарів у порівнянні з лікарями, які працюють вдень, зафіксовано достовірне добове підвищення артеріального тиску в день чергування. Додаткове навантаження надає робота на півтори-дві ставки внаслідок щодо низької оплати праці лікарів. Адаптація до згаданих факторів починається ще у вищій медичній школі, навчальний процес якої повинен бути побудований з урахуванням професійної специфіки. За відсутності у деяких студентів медичних вузів необхідних психологічних якостей, фізіологічних особливостей, при недостатній підготовці організму, тривалому впливі несприятливих факторів можливий зрив механізмів адаптації з наступним розвитком патологічних станів і схильності до професійних захворювань. Найбільш несприятливі показники здоров'я серед медичних працівників мають лікарі. Так, за даними літератури, захворюваність лікарів значно вище, ніж у працівників інших галузей народного господарства, в тому числі і у медичних працівників в цілому. В останні десятиліття показники стану здоров'я і тривалості життя медичних працівників відсунулися від середньостатистичних в несприятливу бік. Перераховані вище фактори в сукупності визначають значно меншу тривалість життя лікарів в порівнянні з пацієнтами, скорочуючи її на 10-20 років. Все це ставить на порядок денний проблему розробки різнобічних заходів щодо поліпшення умов праці та побуту даної категорії фахівців

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]