11.Міжнародний стандарт ohsas 18001 Система керування професійною
безпекою і здоров'ям.
Міжнародні стандарти серії OHSAS 18000 розроблені гру-пою міжнародних організацій і діють в якості національних убагатьох країнах. Хоча стандарти OHSAS 18000 і не мають ста-тусу стандартів ISO, вони досить широко застосовуються в кра-їнах Британської співдружності націй.
Стандарт OHSAS 18 001:1999 включає принципи, що лежатьв основі Британських стандартів BS 8800 Рекомендації по сис-темах керування охороною здоров'я і технікою безпеки (1996року) і стандарту Det Norske Veritas (DNV) для сертифікаціїсистем менеджменту безпеки і здоров'я персоналу OHSMS Си-стеми керування охороною здоров'я і технікою безпеки (1997).
У 2000 році був опублікований супровідний стандартOHSAS 18002 Рекомендації по упровадженню OHSAS 18001.На рис. 6.5 представлена структура стандартів OHSAS1800:1999.
Стандарт OHSAS 18001 був спеціально розроблений як су-місний зі стандартами систем менеджменту якості ISO9001:1994 і систем екологічного менеджменту ISO 14001 з ме-тою полегшити інтеграцію систем менеджменту якості, безпекиі здоров'я персоналу та екологічного менеджменту на підприєм-ствах, готових до такого співробітництва.
Метою стандарту OHSAS 18001 є саме зниження фактич-ного несприятливого впливу на здоров'я, стан людей і запобі-гання небезпеці на виробництві, звільнення працівників від
шкідливих і важких робіт, з одного боку, і підвищення при-вабливості умов праці - з іншого.
Система менеджменту професійної безпеки і здоров'я, що єскладовою загальної системи керування, дозволить реалізуватина підприємстві нові підходи до керування охороною праці.
Реалізація вимог стандарту OHSAS 18001 дає підприємствупевні переваги:
з'являється можливість ідентифікації реальних і потенцій-них небезпек та оцінки ризиків на робочих місцях, що спри-яє залученню персоналу до керування ризиками, у томучислі до реалізації заходів, спрямованих на поліпшенняумов праці, запобігання і зниження виробничого травмати-зму і профзахворювань;
підвищується рівень культури персоналу;
знижуються людські втрати в результаті нещасних випадківна виробництві і захворювань;
зменшуються прямі і непрямі витрати підприємства, у томучислі витрати на оплату лікарняних і компенсацію втратипрацездатності;
поліпшується репутація підприємства.
Будь-яке давно функціонуюче підприємство має значнийпрактичний досвід роботи в області охорони праці, який, при-родно, може бути використаний при розробці і впровадженнісистеми керування професійною безпекою і здоров'ям. Однакварто пам'ятати, що однією з обов'язкових умов ефективної ро-боти системи як способу адміністративного керування є обов'я-зкове залучення до неї всіх працівників підприємства.
Це пов'язано з тим, що тільки взаємне виконання зобов'я-зань в області професійної безпеки, як з боку вищого керівниц-тва підприємства, так і персоналу, може гарантувати не тількистворення справді безпечних умов праці, а й зробити мінімаль-ними ризики для здоров'я людей, що працюють на виробництві.
Нині в Україні діє система державних вимог до охоронипраці і техніки безпеки - «Державні нормативні акти з охоронипраці (ДНАОП)». Їх дотримання є обов'язковим для підпри-ємств усіх форм власності.
Однак у процесі моніторингу за виконанням вимог цих актів,проходженням інструктажу і навчанням по охороні праці, вико-нанням інших дій по реєстрації в журналах результатів оглядуустаткування і т.ін., виникає небезпека пропустити головне - про-водити ці заходи не формально, а дійсно мати відчутні результати.
Ставиться завдання не допускати перевищення реальногорівня ризику для здоров'я, появи травматизму та інших негати-вних наслідків на організм людини. Результати можуть виявля-тися й у ставленні персоналу до умов праці, впливі напродуктивність, ступені задоволеності своєю роботою.
12.Міжнародний стандарт SA 8000:2001 Соціальна відповідальність.
Стандарт SA 8000 розроблений Консультативною НарадоюРади Агентства по Економічних Пріоритетах Акредитації(СЕРАА). Членами цієї організації є компанії, професійні сою-зи, неурядові організації, органи по сертифікації, академічні ор-ганізації. Стандарт SA 8000 був опублікований у 1997 році, пе-реглянутий - у 2001 році.
Мета стандарту - сприяти постійному поліпшенню умовнаймання і здійснення трудової діяльності, виконання етичнихнорм цивілізованого суспільства.
Стандарт SA 8000 був створений для того, щоб компанії мог-ли підтвердити використання соціально-відповідальних підхо-дів у своїй діяльності. Система менеджменту, заснована навимогах SA 8000, має загальні вимоги з ISO 9001. Так, напри-клад: визначена керуванням політика компанії в сфері соціаль-ної відповідальності, аналіз і перевірки з боку керівництва,планування, оцінка і вибір постачальників, прийняття коригу-вальних дій.
Крім перерахованих вище розділів, стандарт містить специ-фічні вимоги в сфері соціальної відповідальності, що стосують-ся використання дитячої праці, тривалості робочого часу,питань оплати праці, застосування дисциплінарних заходів, атакож неприйнятність будь-якого виду дискримінації.
У світі вже давно прийнято, що підприємства, на яких при-діляється значна увага персоналу, створенню необхідних і ком-фортних умов для роботи, є надійними партнерами увзаємовідносинах.
Використання етичних підходів до суспільства в цілому і досвоїх співробітників, зокрема створення сприятливої атмосфе-ри в колективі, є критерієм високого рівня менеджменту. І на-впаки, співробітництво з компаніями, які не виконують цівимоги, вважається неетичним і пов'язаним з додатковими ри-зиками.
Стандарт SA 8000 спрямований на забезпечення привабли-вості умов наймання для співробітників, поліпшення умов їх-ньої праці і життєвого рівня. Компанії, у яких менеджментздійснюється відповідно до вимог стандарту SA 8000, маютьконкурентну перевагу, яка полягає у високій мотивації персо-налу, що у свою чергу дозволяє ефективніше застосовувати су-часні системи менеджменту для досягнення намічених цілей,забезпечуючи при цьому постійну рентабельність.
А наявність на підприємстві інших стандартів, таких як ISO9000, ISO 14000, OHSAS 18001 і т.д., доповнює стандарт SA8000, забезпечуючи основу для інтеграції в рамках загальної си-стеми менеджменту, що веде до скорочення ризиків і підвищен-ня прибутковості компанії.
Структура стандарту SA 8000 включає чотири розділи. Чет-вертий розділ містить критерії відповідності і (у пункті 9) описвимог до системи керування.
Вимоги до системи керування охоплюють:Розділ 9.1. ПолітикаРозділ 9.2. Аналіз з боку керівництваРозділи 9.3-9.4. Представники компаніїРозділ 9.5. Планування і впровадження
Розділи 9.6-9.9. Керування постачальниками, субпідрядни-ками і субпостачальниками
Розділ 9.10-9.11.Прийняття коригувальних дійРозділ 9.12. Зовнішнє інформуванняРозділ 9.13. Доступ для проведення перевірокРозділ 9.14. Записи
З метою створення сприятливих і привабливих умов роботидля персоналу слід виконувати вимоги соціального стандартуSA 8000, в якому встановлені критерії для оцінки таких аспек-тів:
Дитяча праця
Примусова праця
Здоров'я і техніка безпеки
Свобода професійних об'єднань і право на переговори міжроботодавцем і профспілками про укладення колективногодоговору.
Дискримінація
Дисциплінарні стягнення
Робочий час
Компенсація
Системи керування
По кожному з вищенаведених аспектів у стандарті містятьсяпевні вимоги, у тому числі:
Дитяча праця. Щодо застосування дитячої праці визначе-ний мінімальний робочий вік (15 років); встановлюються реко-мендації з надання допомоги працюючим дітям, які не досяглимінімального віку; визначаються заходи для забезпечення без-пеки їхньої роботи.
Примусова праця. Можлива ситуація, коли працівникзмушений працювати проти свого бажання (з винагородою чикомпенсацією або без них) і якщо він не може звільнитися завласним бажанням. Примусова праця включає: рабство абоумови, схожі на рабські; кріпосна праця; страхування працівни-ком виконання своїх зобов'язань; обов'язкова тюремна праця.
Здоров 'я і безпека. Роботодавці повинні створити для пра-цівників безпечні і здорові умови для роботи; забезпечити про-цедурами, що стосуються здоров'я, безпеки і контролю ризиків;здійснити відповідне навчання.
Свобода об'єднання і право на переговори про укладення ко-лективного договору. Вільний вступ в асоціації дозволить тру-дящим захищати свої інтереси і права, а укладанняколективного договору дозволить більш ефективно вести пере-говори з роботодавцями.
Дискримінація. Не повинна проявлятися дискримінаціяпри прийомі на роботу, виплаті компенсацій, доступі до на-вчання, просуванні, звільненні, виході на пенсію. Не допуска-ється дискримінація, заснована на расовій чи кастовійприналежності, національності, релігії, інвалідності, статі, сек-суальній орієнтації, членстві в профспілках, політичних погля-дах.
Дисциплінарні стягнення. Компанія не повинна застосову-вати або сприяти застосуванню тілесних покарань, ментальногоабо фізичного примусу, словесних образ.
Робочий час. Умови праці повинні відповідати застосову-ваним в галузі законам і стандартам, що стосуються робочогочасу. Загальна тривалість робочого тижня не повинна переви-щувати 48 годин на регулярній основі. Персонал повинен матияк мінімум один вихідний день кожні сім днів. Понаднормовіроботи не повинні перевищувати 12 годин на тиждень і застосо-вуватися тільки у виняткових випадках. Мають виплачуватисяпреміальні.
8. Оплата праці. Зарплата працівника не повинна бути ниж-чою за рівень мінімальних галузевих стандартів, що відповіда-ють основним потребам, плюс дохід. Крім того, вона не повинназменшуватися внаслідок дисциплінарних покарань. Зарплатамає бути чітко визначена документально і виплачуватися від-повідно до законодавства готівкою або будь-яким іншим спосо-бом, зручним для працівника.
Використання стандарту SA 8000 приводить до таких ре-зультатів:
З'являється чітке визначення порядку та умов приймання нароботу і здійснення трудової діяльності.
У результаті застосування підходу з точки зору систем мене-джменту встановлюється соціальна відповідальність як за-кон при веденні бізнесу.
Відбувається постійне удосконалення умов праці.
З'являється можливість за допомогою сертифікації провестинезалежну перевірку соціальної орієнтованості підприємства.
Сприяє появі офіційної схеми для залучення акціонерів таінших зацікавлених сторін.
Приводить до появи чітких і доступних для користуваннярекомендацій.
13.Розвиток міжнародної стандартизації систем якості.
Основні сучасні тенденції розвитку робіт у галузі стандартизації, оцінювання та сертифікації систем якості, їх впровадження і застосування, можна визначити таким чином:
· поширення та деталізація тих елементів структури і функціонування підприємства, що входять в систему якості і підлягають стандартизації в межах стандартів ISO серії 9000 та 10000, а також деталізація стандартизованих функцій забезпечення та управління якістю, розвиток методів, засобів технології проектування систем якості;
· поширення сфер застосування систем якості: виробництво сільськогосподарської продукції, рибальство, хімічна та нафтохімічна промисловість, фармацевтична та косметологічна промисловість, будівництво, сфера послуг (енергопостачання, транспорт, зв'язок, комунальне обслуговування, банківсько-фінансова діяльність, охорона здоров'я, навчання тощо), захист навколишнього середовища, інформаційні технології;
· концентрація робіт щодо впровадження систем якості, їх сертифікації, акредитації органів з сертифікації систем якості, підготовки та підвищення кваліфікації персоналу, підготовки експертів-аудиторів з систем якості у більш визначені та чіткі організаційні форми через створення міжнародних та регіональних організацій, що діють на базі відповідних програм;
· ініціювання з боку найбільш вагомих міжнародних та регіональних загальноекономічних організацій робіт в галузі систем якості та застосування стандартів, норм, правил з цієї галузі у своїй законодавчій та координаційній діяльності щодо інтеграції економічного простору, розвитку міжнародної торгівлі, ресурсозбереження, охорони прав людини, захисту навколишнього середовища тощо;
· постійний пошук нових методів забезпечення та підвищення якості продукції, форм стимулювання і визнання окремих підприємств та працівників за досягнуті успіхи в цьому напрямку по національному, регіональному та міжнародному рівнях;
· зростання уваги до дослідження та аналізу впливу людського та різноманітних соціально-культурних чинників на проблему якості, а також чинників, пов’язаних з виснаженням відомих природних ресурсів;
· створення найсучасніших інформаційних систем та мереж для підтримки робіт в галузі якості, та забезпечення інформованості суспільства, товаровиробників та споживачів щодо стану справ у цій галузі;
· особливо чітко ці тенденції проявляються в Європі, в діяльності Європейського Союзу, Комісії Європейського співробітництва, Європейської асоціації вільної торгівлі.
У межах Європейського Союзу встановлено політику та прийнято Європейську програму з якості. Мета європейської політики в галузі якості сформульована таким чином:
· допомогти європейській промисловості стати конкурентоздатною як на європейському, так і на зовнішньому ринках;
· поліпшити європейську інфраструктуру з забезпечення якості, щоб створити таке технічне середовище (випробування, сертифікацію, акредитацію), яке б допомогло її товаровиробникам мати успіх у нових ринкових умовах;
· зміцнити партнерські відносини між постачальниками і споживачами;
· створити необхідний науково-технічний людський потенціал для Європи XXI століття.
В межах цієї програми встановлено завдання, спрямовані на допомогу підприємствам малого та середнього бізнесу щодо підвищення їх компетенції в цій галузі та застосування сучасних технічних знань і методів забезпечення якості, на гармонізацію правил забезпечення якості та правил щодо безпеки, для охорони здоров’я населення та захисту навколишнього середовища, захисту інтересів та прав споживачів, на інтеграцію різноманітних систем (баз даних) в цій галузі, а також на удосконалення форм підтримки діяльності у галузі якості національних органів влади.
Ця програма передбачає створення Європейського інформаційного центру з проблем якості, розроблення та впровадженні демонстраційних проектів з систем якості в основних галузях економіки.
У межах цієї програми формується мережа організацій по проведенню та координації робіт в галузі застосування та розвитку систем якості, підготовки та атестації експертів-аудиторів.
Всі завдання з програми активно стимулюються керівними органами Європейського Союзу, а в міжнародному масштабі аналогічні роботи стимулюються міжнародними організаціями із стандартизації.
14.Основні принципи системи сертифікації.
Сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників, характеристик і властивостей продукції, процесів і послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості. Право на проведення робіт із сертифікації продукції, послуг надається виключно лабораторіям (центрам) будь-якої форми власності та аудиторам, що акредитовані в Системі та занесені до її Реєстру.
Система встановлює відповідальність:
— виробника — за невідповідність сертифікованої продукції, послуг вимогам нормативних документів і порушення правил Системи;
— продавця чи постачальника — за відсутність сертифікатів або знаків відповідності на продукцію, що реалізується;
— випробувальної лабораторії (центру) — за достовірність та об'єктивність результатів випробувань сертифікованої продукції чи послуг.
Знак відповідності, технічні вимоги до нього, порядок та правила його застосування встановлені ДСТУ 2296-93.
Основою інформаційного забезпечення Системи є її Реєстр, який ведеться згідно з вимогами ДСТУ 3415-95 і публікується в інформаційних виданнях Держспоживстандарту України.
Для реалізації на території України продукції та послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, виробники, постачальники і продавці зобов'язані мати сертифікат відповідності на цю продукцію чи послуги.
Сертифікації підлягає продукція, яка:
— вироблена в Україні;
— увозиться в Україну і позначена виробником як відповідна діючим в Україні нормативним документам;
— ввозиться в Україну і не позначена виробником як відповідна діючим в Україні нормативним документам, але може бути ідентифікована як така, що має відповідати чинному в Україні нормативному документу на аналогічну продукцію;
— увозиться в Україну і не позначена виробником як відповідна діючим в Україні нормативним документам і яка не може бути ідентифікована як така, що має відповідати чинному в Україні нормативному документу.
Обов'язкова сертифікація проводиться винятково в Державній системі сертифікації, що створює Державний комітет України з питань технічного регулювання та політики споживачів*1 — Національний орган України з сертифікації. Він же проводить і координує роботу із забезпечення функціонування Системи.
*1: {Держспоживстандарту України}
Обов'язкова сертифікація включає перевірку та випробування продукції чи послуг для визначення їхніх характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією або послугами.
Загальні вимоги до порядку проведення сертифікації продукції (послуг) в Українській державній системі сертифікації, а також до технічного нагляду за сертифікованою продукцією встановлені ДСТУ 3413-96.
Вимоги правил є обов'язковими для підприємств, установ, організацій і громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі іноземних, незалежно від форм власності.
Порядок одержання сертифіката відповідності продукції (товарів, послуг) складається з таких етапів:
— подання і розгляд заявки на проведення сертифікації продукції чи послуг (дод. Б);
— аналіз поданої документації;
— ухвалення рішення за заявкою на проведення сертифікації продукції (послуг) з указівкою схеми (моделі) сертифікації;
— обстеження виробництва, атестація виробництва продукції, що сертифікується, послуг, сертифікація системи якості чи аналіз функціонування сертифікованої системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації (дод. В);
— відбір, ідентифікація зразків продукції чи послуг і їх випробування;
— аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката відповідності та ліцензії (дод. Д, Е, Ж, 3);
— видача сертифіката відповідності, надання ліцензії і занесення сертифікованої продукції чи послуг до Реєстру державної системи сертифікації;
— технічний нагляд за сертифікованою продукцією при її виробництві;
— інформування про результати робіт із сертифікації продукції чи послуг.
ДСТУ 3413-96
На підставі ДСТУ 3413-96 розроблені Порядки сертифікації продукції чи послуг, проведення яких має деякі особливості.
Заявка на проведення сертифікації продукції (послуг). Для проведення обов'язкової сертифікації продукції (послуг) підприємства, установи, організації і громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі іноземці, незалежно від форм власності (далі - - заявник) подають в акредитований орган із сертифікації заявку на проведення сертифікації продукції (послуг) в Системі УкрСЕПРО. Форма заявки на проведення сертифікації продукції (послуг) наведена у додатку Б.
Інформація про акредитовані органи із сертифікації продукції (послуг) міститься в довідкових матеріалах, що складаються на підставі даних Реєстру Системи і публікуються Держспоживстандартом України.
У випадку відсутності під час подання заявки акредитованого в Системі органу із сертифікації продукції (послуг) заявка подається безпосередньо до Держспоживстандарту України.
Якщо існує декілька акредитованих органів із сертифікації конкретного виду продукції (послуг), заявник має право подати заявку в будь-який із них.
Усі документи, що направляються разом із заявкою до органу із сертифікації, складаються українською мовою. При сертифікації імпортованої продукції документи складаються мовою оригіналу із завіреним автентичним перекладом на українську або російську мову.
Взаємини між заявником і органом із сертифікації регулюються договорами, укладеними між ними.
Аналіз і експертиза поданої документації та ухвалення рішення за заявкою. Подану заявку розглядає орган із сертифікації, який виконує такі функції:
— реєструє заявку в журналі обліку і заводить окрему справу про сертифікацію продукції (послуг) підприємства-виробника (включаючи іноземне), у якій зберігається все листування і внутрішні документи органу із сертифікації будь-якої продукції, послуг цього виробника;
— проводить формальну експертизу заявки і поданих документів щодо правильності заповнення реквізитів заявки;
— визначає схему (модель) сертифікації продукції (послуг), необхідність попереднього обстеження виробництва та атестації виробництва чи аналізу функціонування сертифікованої системи якості;
— визначає випробувальні лабораторії, що проводитимуть випробування продукції (послуг), кількість зразків для випробувань, правила їхнього відбору, організацію, яка проводитиме технічний нагляд, а також терміни проведення окремих видів робіт зі сертифікації та їхню вартість;
— визначає перелік необхідних додаткових документів, які повинен подати заявник для проведення сертифікації за заявкою;
— укладає договір із заявником на проведення робіт із сертифікації продукції (послуг);
— приймає рішення за заявкою в терміни, які встановлені нормативними документами на відповідний вид продукції чи послуг.
Орган із сертифікації посилає заявнику та випробувальній лабораторії рішення за заявкою в термін, що встановлений нормативними документами, але не пізніше одного місяця з дня її подання.
Коли ж для ухвалення рішення за заявкою необхідні додаткові відомості про заявлену продукцію або її заявника, орган із сертифікації за узгодженням із заявником може установити новий термін розгляду заявки.
Якщо за результатами розгляду заявки і супровідних документів отримані негативні результати, то готується висновок, що направляється заявнику для усунення недоліків.
Рішення про схему проведення сертифікації
Якщо за результатами розгляду заявки отримані позитивні результати аналізу, то приймається рішення про схему проведення сертифікації.
Схема (модель) сертифікації заявленої продукції чи послуг визначається органом із сертифікації за узгодясенням із заявником до початку робіт із сертифікації. Вибір схеми залежить від виду продукції та послуг, її кількості, стану виробництва та інших вихідних даних. Схема проведення сертифікації вказується в документах, що встановлюють порядок проведення сертифікації конкретного виду продукції чи послуг.
Для сертифікації продукції (послуг) вітчизняного виробництва та імпортної можуть застосовуватися такі схеми сертифікації (табл. 2.1):
1) сертифікація одиничних виробів;
2) сертифікація партії продукції;
3) сертифікація з проведенням періодичного технічного контролю;
4) сертифікація з обстеженням виробництва;
5) сертифікація з атестацією виробництва;
6) сертифікація з оцінкою системи якості.
Схема 1. Сертифікація одиничних виробів
При проведенні сертифікації одиничних виробів випробуванню піддається кожний окремий виріб. На зразок, що пройшов випробування, видається сертифікат відповідності на термін до одного року. У сертифікаті відповідності вказується заводський номер продукції.
Ця схема застосовується при сертифікації продукції, що може бути ідентифікована як окремий об'єкт і надходить невеликими партіями чи одиничними об'єктами. При використанні цієї схеми сертифікації технічний нагляд після видачі сертифіката не здійснюється.
Схема 2. Сертифікація партії продукції
Сертифікація партії продукції проводиться шляхом випробування зразків, відібраних з цієї партії в порядку та кількості, що встановлені органом сертифікації відповідно до вимог нормативних документів.
Під партією продукції розуміється партія, що супроводжується одним сертифікатом відповідності або одним супровідним документом, який містить посилання на сертифікат відповідності. При цьому в партії має гарантуватися однорідність продукції за показниками безпеки.
На підставі позитивних результатів випробувань видається сертифікат відповідності на партію (із вказівкою обсягу сертифікованої партії) з терміном дії до одного року, але не більше терміну придатності продукції (якщо він установлений). У сертифікаті відповідності, що видається на партію продукції, указуються відомості про розмір партії, дату виготовлення продукції, номер і дату підписання договору (контракту), за яким ця партія завезена в Україну.
Після видачі сертифіката технічний нагляд за продукцією не здійснюється.
Таблиця 2.1. Схеми (моделі) сертифікації продукції (послуг) в системі УкрСЕПРО
Схема 3. Сертифікація продукції, що випускається серійно, може проводитись на підставі позитивних результатів сертифікаційних випробувань зразків продукції і документації про стан виробництва, наданої заявником. При здійсненні сертифікації за цією схемою в обов'язковому порядку передбачається проведення технічного нагляду сертифікованої продукції.
Право на застосування сертифіката відповідності видається в основному терміном дії до одного року.
Дія сертифіката відповідності припиняється і не відновлюється, якщо:
— результати контрольних випробувань продукції негативні;
— продукція не подана на контрольні випробування в терміни, обумовлені договором (контрактом) на проведення технічного нагляду.
Якщо дію сертифіката відповідності припинено, то повторно застосовувати цю схему сертифікації не дозволяється.
Ця схема сертифікації може застосовуватися на стадії розробки і впровадження продукції у виробництво. При цьому до сертифікації можуть бути зараховані кваліфікаційні випробування, проведені у випробувальній лабораторії, акредитованій в Системі.
Якщо в результаті аналізу наданої заявником документації в органу із сертифікації виникли обґрунтовані сумніви щодо показників безпеки продукції, то здійснюється перевірка виробництва.
Схеми 1, 2 і 3 не застосовуються при сертифікації послуг.
Схема 4. Обстеження виробництва (обслуговування)
Схема 4. Вона використовується для одержання сертифіката відповідності на продукцію, що випускається серійно, а також на надання послуг. Сертифікат відповідності в цьому випадку видається на підставі позитивних результатів випробування зразків продукції (послуг) і проведення обстеження виробництва (обслуговування).
Якщо продукція, виготовлена серійно, сертифікована за цією схемою, то орган із сертифікації відповідно до затвердженої програми технічного контролю здійснює технічний нагляд, контрольні випробування продукції чи послуг, що відбираються з місць виробництва чи торгівлі.
Сертифікат відповідності за цією схемою видається терміном дії до двох років.
Схема 5. Атестація виробництва
Схема 5. Сертифікація продукції, що випускається серійно, і надання послуг із проведенням атестації виробництва припускає:
— випробування зразків продукції (послуг);
— атестацію виробництва;
— технічний нагляд (контрольні випробування, контроль атестованого виробництва).
При використанні такої схеми сертифікат відповідності видається на термін до трьох років, але не більше від терміну дії атестата виробництва.
Схема 6. Сертифікація системи якості
Схема 6. Сертифікація продукції, що випускається серійно, і послуг із сертифікацією системи якості виробництва передбачає:
— випробування зразків;
— сертифікацію системи якості, а якщо вона вже сертифікована, то оцінку системи якості;
— технічний нагляд і контроль за відповідністю системи якості установленим вимогам і дієвістю системи якості.
Відбір, ідентифікація та випробування зразків продукції проводиться органом із сертифікації або, за його дорученням, іншою, не залежною від виробника організацією (рис. 2.6).
Рис. 2.6. Організації, що мають право на відбір зразків
Кількість зразків продукції для випробувань (кількість упаковок, загальна маса, точкова маса, кількість і розміщення точок відбору) установлюється органом із сертифікації відповідно до вимог міжнародних та (або) державних стандартів на цю продукцію. За відсутності стандартів правила відбору зразків (їхня кількість) установлюються органом із сертифікації залежно від обсягів випуску (партії).
Відбір зразків представником органу із сертифікації проводиться виключно в присутності представника виробника (постачальника) і оформляється актом відбору зразків (дод. Г) із зазначенням таких відомостей:
— місце і дата відбору зразків;
— назва продукції;
— назва виробника продукції;
— характеристика продукції в споживчій упаковці;
— термін та умови зберігання продукції;
— кількість зразків для випробувань та зразків-свідків для зберігання.
Акт оформляється в трьох примірниках і підписується особою, яка проводила відбір, та представником підприємства-виробника або постачальника. Один примірник залишається у виробника, другий (разом із зразками-свідками) — надсилається в орган із сертифікації для зберігання, третій (разом із зразками для випробувань) — в акредитовану випробувальну лабораторію, яка зазначена в рішенні за заявкою.
Відібрані зразки для випробувань та зберігання маркують і пломбують.
Підприємство-виробник (постачальник) передає відібрані для випробувань та зберігання зразки продукції у випробувальну лабораторію та в орган із сертифікації за свої кошти.
Ідентифікація продукції проводиться органом із сертифікації за результатами аналізу інформації, що наведена на етикетці чи в маркуванні, візуального огляду продукції, визначення (у разі необхідності) в акредитованих випробувальних лабораторіях органолептичних та фізико-хімічних показників продукції та зіставлення їх із вимогами чинних в Україні нормативних документів на аналогічну продукцію за загальною назвою (рис. 2.7).
Рис. 2.7. Методи ідентифікації продукції
Ідентифікація продукції, в тому числі імпортної, проводиться відповідно до таких вимог:
— продукція повинна мати етикетки або чітке маркування, де в доступній для сприйняття формі державною мовою зазначаються: загальна назва; маса (об'єм); склад, який включає перелік використаних в процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників тощо; калорійність (якщо це передбачено для даного продукту); дату виготовлення; термін придатності до споживання (крім продукції, термін придатності якої не обмежений); умови зберігання; найменування та адреса виробника; інша інформація, передбачена чинними в Україні нормативними документами, що поширюються на цю продукцію;
— не підлягає ідентифікації продукція без етикеток або чіткого маркування, без належної інформації, з наявними ознаками пошкодження упаковок і така, для якої термін придатності до споживання не зазначений або вичерпаний;
— у разі неможливості ідентифікувати імпортну продукцію за результатами зіставлення (за загальною назвою) її органолептичних і фізико-хімічних показників з вимогами чинних в Україні нормативних документів на аналогічну продукцію, можливість прийняття цієї продукції на обов'язкову сертифікацію вирішується на підставі висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи;
— за результатами ідентифікації представник органу із сертифікації разом із заявником чи уповноваженою особою заявника складають акт ідентифікації (дод. Д).
Зразки продукції, що не пройшли ідентифікацію, на сертифікацію не приймаються.
Загальні відомості про відібрані зразки (дата, назва продукції, кількість, заявник та його адреса, прізвище особи, що відібрала зразки тощо) заносяться до спеціального "Журналу обліку зразків", який ведеться в лабораторії. У разі необхідності зразки позначаються номерами, етикетками або іншим чином, про що робиться запис у журналі.
Частина зразків продукції, що використана для ідентифікації, підлягає списанню або поверненню заявнику.
Випробувальна лабораторія має забезпечувати умови зберігання зразків продукції для випробувань, а також зразків-свідків згідно з вимогами нормативного документа на продукцію протягом усього терміну зберігання.
Списання або повернення заявнику використаних для ідентифікації зразків скріплюється підписами заявника або його представника і відповідальної особи лабораторії в графі про списання у "Журналі обліку зразків". Залишок зразків продукції приймається випробувальною лабораторією на відповідальне зберігання до закінчення випробувань і, залежно від їхніх результатів, або повертається під розписку заявникові, або зберігається випробувальною лабораторією як зразок-свідок сертифікованої продукції. Термін зберігання зразка-свідка не має перевищувати терміну придатності продукції до споживання.
Випробування зразків продукції проводять виключно акредитовані в Системі випробувальні лабораторії, які визначені органом із сертифікації в рішенні за заявкою.
Самостійне прийняття випробувальною лабораторією рішень про проведення випробувань зразків з метою сертифікації продукції не допускається.
Зразки продукції випробовуються на відповідність усім вимогам чинних в Україні нормативних документів, що зазначені в рішенні за заявкою, у тому числі на відповідність обов'язковим вимогам.
Використані зразки продукції, що в повному обсязі випробувані за показниками безпеки, списують або повертають заявникові.
За результатами випробувань випробувальна лабораторія подає до органу із сертифікації протокол випробувань продукції. Протокол має бути підписаний виконавцями робіт і затверджений керівником випробувальної лабораторії. Якщо випробування проводилось у випробувальній лабораторії, що акредитована в Системі тільки на технічну компетентність, протокол випробувань має бути підписаний також представником органу із сертифікації, який (за дорученням органу із сертифікації) брав участь у випробуваннях. Протокол випробувань має містити:
— посилання на позначення та назву чинних нормативних документів на методи випробувань;
— графу "Вимоги нормативного документа до продукції", в якій записують конкретну норму, визначену нормативним документом;
— графу "Результати вимірювань (випробувань)", в якій записують числовий результат вимірювань.
Записи на зразок "Відповідає", "В нормі" чи "Не виявлено" не допускаються для показників, що підлягають вимірюванню. Якщо результат вимірювань (випробувань) нижчий за межу чутливості застосованого приладу чи методу вимірювань (випробувань), у зазначеній графі робиться запис: "Менше ніж..." і наводиться визначене числове значення межі чутливості приладу або методу вимірювань (випробувань).
Обстеження виробництва здійснюється з метою:
— перевірки відповідності фактичного стану виробництва вимогам документації;
— підтвердження можливості підприємства виготовляти продукцію або надавати послуги, які відповідають вимогам нормативних документів, чинних в Україні;
— перевірки стану виробничого обладнання;
— видачі рекомендацій про необхідність, періодичність та форму проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції чи послуг.
Обстеження виробництва проводиться комісією, що призначається органом із сертифікації, до складу якої входять спеціалісти з виробництва конкретного виду продукції чи послуг. Склад комісії та програма її роботи затверджуються керівництвом органу із сертифікації.
Порядок здійснення робіт з обстеження виробництва продукції або надання послуг передбачає виконання таких етапів:
— експертизу нормативної, технічної та технологічної документації, наданої підприємством;
— обстеження виробництва;
— оформлення акта обстеження виробництва.
Комісія може, у разі необхідності, отримати від заявника інші додаткові відомості, якщо вони потрібні для обстеження виробництва.
За результатами роботи комісія оформляє акт обстеження виробництва у двох примірниках. Акт підписується членами комісії і затверджується керівником органу із сертифікації.
Атестація виробництва — це офіційне підтвердження наявності необхідних і достатніх умов для забезпечення стабільного випуску визначеної продукції чи послуг, що відповідають вимогам нормативних документів.
За результатами атестації видаються рекомендації про періодичність випробувань, кількість зразків і проб, необхідних для сертифікації, способи і правила їх відбору.
Атестація виробництва проводиться органом із сертифікації з ініціативи заявника чи за рішенням органу із сертифікації.
Порядок проведення робіт з атестації виробництва передбачає:
— попередню оцінку;
— складання програми і методики атестації;
— перевірку виробництва та атестацію його технічних можливостей;
— технічний нагляд за атестованим виробництвом.
Результати атестації оформляються атестатом виробництва, що реєструється в Реєстрі Системи і направляється заявникові, а його копія — до територіального органу Держспоживстандарту.
Система якості — це сукупність методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.
Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, енергетичну цінність, естетичність, екологічну чистоту продукції та інші характеристики, що дозволяють цій продукції задовольняти споживача відповідно до її призначення.
Сертифікація систем якості проводиться з ініціативи заявника чи за рішенням органу із сертифікації, якщо це передбачено схемою сертифікації, органами, акредитованими в Системі на право проведення таких робіт.
Сертифікація системи якості проводиться з метою одержання інформації про відповідність системи якості встановленим вимогам і підтвердження того, що технічні, адміністративні і людські фактори, що впливають на якість продукції, перебувають під контролем, а продукція незадовільної якості вчасно виявляється і підприємство вживає заходи щодо запобігання виготовленню такої продукції на постійній основі.
Порядок проведення сертифікації визначається органом із сертифікації системи якості відповідно до вимог нормативних документів і передбачає:
— попередню оцінку системи якості;
— остаточну перевірку та оцінку системи якості;
— оформлення результатів перевірки;
— технічний нагляд за сертифікованою системою якості в період терміну дії сертифіката.
15.Суть сертифіката та знака відповідності.
Сертифікат системи якості
Результати сертифікації системи якості оформляються сертифікатом системи якості, що видається заявникові, а копія направляється до органу із сертифікації (дод. Б).
Сертифікат якості — це супровідний документ, що засвідчує якість виробленої продукції, товару, який постачається, наданих послуг і містить показники якості, технічні характеристики.
За наявності сертифіката на систему якості, що поширюється на виробництво продукції, надання послуг, заявленої на сертифікацію, заявник додає до заявки копію цього сертифіката. Перевірка в такому разі здійснюється для підтвердження того, що продукція, яка випускається підприємством, чи надані послуги відповідають обов'язковим вимогам нормативних документів.
Орган із сертифікації після одержання заявки і копії сертифіката системи якості подає в орган із сертифікації системи якості запит щодо документального підтвердження задовільного функціонування на підприємстві системи якості. Після одержання документів з позитивною відповіддю і аналізом орган із сертифікації визначає схему сертифікації продукції, що передбачає сертифікацію системи якості.
З метою посилення контролю і впровадження на підприємствах системи управління якістю, у тому числі відповідно до стандартів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), 23 лютого 2001 р. Президентом України підписаний Указ "Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції (послуг) №113/2001".
Аналіз одержаних результатів і прийняття рішення про видачу сертифіката відповідності. Протокол випробувань розглядається органом із сертифікації з метою визначення відповідності:
— номенклатури перевірених показників номенклатурі показників, зазначених у рішенні за заявкою;
— вимогам, що встановлені Правилами сертифікації однорідної продукції;
— застосованих методів та засобів випробувань вимогам нормативного документа на методи випробувань.
До розгляду протоколу не повинні залучатися посадові особи органу із сертифікації, які безпосередньо брали участь у випробуваннях продукції як представники органу.
На підставі позитивних результатів розгляду протоколу та виконання інших робіт, що передбачені в рішенні за заявкою, орган із сертифікації видає сертифікат відповідності. Термін дії сертифіката на партію продукції не має перевищувати терміну придатності сертифікованої продукції до споживання.
У разі негативних результатів сертифікаційних випробувань орган із сертифікації протягом доби інформує про це державний орган за місцезнаходженням заявника, який здійснює нагляд за виробництвом або реалізацією продукції.
Якщо схемою (моделлю) сертифікації, наведеною в рішенні за заявкою, передбачена атестація виробництва чи використання сертифікованої системи якості, орган із сертифікації за позитивними результатами цієї роботи приймає рішення про термін дії сертифіката відповідності, що видається заявнику. Термін дії сертифіката у цьому разі не має перевищувати терміну дії атестата виробництва чи сертифіката системи якості.
Під час оформлення сертифіката відповідності в реквізиті "Сертифікат поширюється на..." робиться запис: "серійно виготовлену продукцію з урахуванням терміну її придатності до споживання".
Оформлення акта про зберігання зразка-свідка сертифікованої продукції. Зразок-свідок сертифікованої продукції — це відібраний за встановленими в Системі правилами зразок серійної продукції, на яку виданий в установленому порядку сертифікат відповідності.
Зразок-свідок зберігається органом із сертифікації, акредитованою випробувальною лабораторією чи іншою організацією за необхідності повторення випробувань для підтвердження показників продукції (розв'язання спірних проблем тощо).
Повідомлення про необхідність пломбування зразка-свідка до випробувальної лабораторії надсилає орган із сертифікації, який розглядає результати проведених робіт із сертифікації.
Пломбування зразка-свідка сертифікованої продукції виконує відповідальна особа органу із сертифікації або, за рішенням органу, відповідальна особа випробувальної лабораторії, яка проводила випробування з метою сертифікації на підставі позитивного рішення органу із сертифікації щодо можливості видачі сертифіката відповідності на продукцію за заявкою.
Пломбування зразка-свідка виконується за методом, що виключає підміну, заміну чи доступ до продукції без руйнування пломби випробувальної лабораторії.
Відомості про пломбування зразка-свідка зазначаються в "Акті про пломбування та зберігання зразка-свідка продукції за заявкою №_на сертифікацію продукції" (дод. Ж).
Питання про місце зберігання зразків-свідків продукції вирішується органом із сертифікації.
Зразки-свідки повертаються заявникові після закінчення терміну дії сертифіката відповідності, що оформляється окремим документом.
Акт про пломбування та зберігання зразка-свідка продукції, за умови заповнення всіх передбачених реквізитів, підписів та печаток, подається на затвердження керівникові органу із сертифікації до одержання заявником сертифіката відповідності на продукцію.
Один примірник акта зберігається органом із сертифікації у справі про сертифікацію продукції підприємства-виробника, другий — передається в організацію, яка зберігає зразок-свідок.
Видача сертифіката відповідності та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи. Оформлення сертифіката відповідності та його реєстрацію в Реєстрі Системи виконує орган із сертифікації, який розглядав результати робіт із сертифікації продукції за заявкою.
За позитивними висновками розгляду результатів робіт із сертифікації заявникові видається оригінал сертифіката відповідності (дод. К).
Заповнення реквізитів, передбачених сертифікатом відповідності, є обов'язковим. У разі, коли заходи, передбачені в реквізитах форм сертифікатів відповідності, не проводилися, у реквізиті робиться запис: "Не проводилось", "Не маркується", "Не наноситься".
У сертифікаті відповідності, що видається на партію продукції, зазначаються відомості про розмір партії, дату виготовлення продукції та номер і дату підписання договору (контракту), за яким ця партія ввезена в Україну.
На зворотному боці форми (бланка) сертифіката відповідності в реквізиті "Випробування, що проведені випробувальною лабораторією" для вітчизняної продукції також робиться запис про відомості щодо назви державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України, яка дала дозвіл виробнику на виготовлення і реалізацію продукції в Україні, із зазначенням реєстраційного номера, дати його видачі та прізвища, ініціалів і посади особи, уповноваженої Міністерством охорони здоров'я України.
Реєстраційний номер сертифіката відповідності в Реєстрі Системи визначає уповноважена особа органу із сертифікації.
Копія виданого сертифіката відповідності зберігається органом із сертифікації у справі про сертифікацію продукції заявника. Другий примірник копії подається до Держспоживстандарту України.
ДСТУ 3417-96
Визнання іноземних сертифікатів, що підтверджують відповідність імпортної продукції вимогам чинних в Україні нормативних документів. Визнанню в Системі підлягають сертифікати, видані уповноваженими органами інших держав (далі — іноземний сертифікат), шляхом укладання угод про визнання результатів сертифікації продукції або ухвалення рішення про визнання згідно з ДСТУ 3417-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується".
Свідченням про визнання іноземних сертифікатів є сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання (дод. Л).
Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час Сі виробництва. У разі, коли сертифікат відповідності видано підприємству-виробнику на певний термін і за договором йому надане право самостійно застосовувати цей сертифікат до кожної одиниці виготовленої продукції, технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва проводить орган із сертифікації чи, за його дорученням, інша організація.
Технічний нагляд за сертифікованою продукцією полягає у проведенні періодичних контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються у виробника чи в торговельних організаціях. Залежно від схеми (моделі) сертифікації застосовуються одночасно і такі види технічного нагляду:
— періодичний технічний нагляд за станом виробництва або за атестованим виробництвом сертифікованої продукції;
— періодична оцінка ефективності функціонування сертифікованої системи якості у виробника.
Періодичність контрольних випробувань, їхній обсяг та порядок проведення, зміст та періодичність проведення технічного нагляду за атестованим виробництвом і періодичність оцінки ефективності функціонування системи якості встановлює орган із сертифікації продукції в кожному конкретному випадку і регламентує їх у програмі технічного нагляду, яка розробляється органом із сертифікації продукції і затверджується його керівником.
За результатами технічного нагляду виконавець складає і подає до органу із сертифікації звіт, в якому зазначаються можливі причини невідповідностей визначеним вимогам (за наявності) та пропонуються коригувальні заходи.
Орган із сертифікації може прийняти рішення про проведення додаткових випробувань чи перевірок залежно від інформації про стан сертифікованої продукції, яка надходить від споживачів і органів контролю.
Орган із сертифікації може тимчасово припинити або зупинити дію сертифіката відповідності у таких випадках:
— виявлення невідповідності продукції вимогам, що встановлені під час сертифікації;
— порушення вимог технології виготовлення, правил приймання, методів контролю та випробувань, маркування продукції тощо;
— унесення виробником змін до нормативних документів, методів випробувань, складу тощо, які можуть вплинути на відповідність сертифікованої продукції визначеним вимогам, без попереднього узгодження з органом із сертифікації;
— порушення умов договору заявником.
Орган із сертифікації продукції в триденний термін надсилає письмову інформацію про прийняте рішення щодо призупинення або припинення дії сертифіката відповідності до Держспоживстандарту України, його територіального органу та заявника.
Рішення про тимчасове припинення дії сертифіката відповідності може бути скасоване у тому разі, якщо проведенням коригувальних заходів виробник може усунути невідповідності та причини їх виникнення в місячний термін і підтвердити відповідність продукції визначеним вимогам без проведення випробувань в акредитованій випробувальній лабораторії.
За інших обставин дія сертифіката відповідності зупиняється.
Коригувальні заходи проводяться виробником продукції одразу ж після одержання рішення органу із сертифікації. Контроль за виконанням коригувальних заходів здійснює орган із сертифікації, що видав сертифікат відповідності.
Усі витрати щодо проведення коригувальних заходів та контролю за їх виконанням несе виробник сертифікованої продукції.
Коригувальні заходи вважаються успішно виконаними, якщо:
— продукція після їх виконання відповідає вимогам нормативних документів;
— внесено зміни до виробничого процесу, що виключають виготовлення продукції, яка вимагатиме повторного проведення коригувальних заходів;
— невідповідна продукція вилучена зі складів, оптових баз, закладів торгівлі, у споживачів, доопрацьована або знищена, чи проведені інші дії, які забезпечують належну ефективність ужитих заходів.
Повідомлення про успішне виконання коригувальних заходів із рекомендацією про відновлення дії сертифіката відповідності надсилається організацією, що контролює, в орган із сертифікації, яким прийнято рішення про проведення коригувальних заходів.
Знак відповідності призначений для позначення сертифікованої продукції (послуг) з метою інформування споживача про те, що продукція чи послуги сертифі ковані в системі УкрСЕПРО і відповідають усім вимогам, зазначеним у нормативних документах, дія яких поширюється на них.
За позитивного результату сертифікації продукції (послуг), заявник одержує право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Право маркування продукції, сертифі кованої за схемами 3, 4, знаком відповідності надається заявникові на підставі ліцензійної угоди.
Розглянемо знаки відповідності, які застосовуються в Україні (рис. 2.8):
Рис. 2.8. Знаки відповідності
Знаком, зображеним на рис. 2.8, а, маркується продукція, що відповідає обов'язковим вимогам нормативних документів. Вона включена в перелік продукції (послуг), що підлягає обов'язковій сертифікації.
Знаком, зображеним на рис. 2.8, 0, маркується продукція, яка відповідає усім вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію. Цей знак проставляється на продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, якщо вона сертифікована на відповідність обов'язковим і необов'язковим вимогам нормативних документів. Знак відповідності, зображений у квадраті, найбільшою мірою гарантує покупцеві якість товару, що купується. Цим же знаком маркується продукція, що не підлягає обов'язковій сертифікації, але сертифікована з ініціативи виробника (продавця).
Якщо продукція не підлягає обов'язковій сертифікації, але сертифікована на відповідність окремим вимогам нормативних документів, то вона маркується знаком, зображеним на рис. 2.8, в.
Форма, розміри і технічні вимоги до знака відповідності визначаються державним стандартом ДСТУ 2296-93.
Під графічним зображенням знака відповідності в прямокутнику вказується код органу, яким проведена сертифікація (кожний орган сертифікації має індивідуальний код). Знак відповідності вважається не дійсним, якщо код органу сертифікації не зазначений.
Наявність знака відповідності на упаковці товару значно підвищує впевненість у його споживчих якостях і довіру до виробника.
Знак відповідності наноситься на незнімну частину виробу і (чи) тару, упаковку, експлуатаційну і товаросупровідну документацію. Місце нанесення знака відповідності встановлюється підприємством, що одержало право на його використання.
Якщо знак відповідності неможливо нанести безпосередньо на упаковку товару, то він проставляється в супровідних документах на цю послугу, у рекламних матеріалах тощо.
Застосування знака відповідності без одержання на це права чи використання знаків, символів, що імітують його, не допускається.
Якщо дію сертифіката тимчасово припинено, то на цей період маркування продукції і супровідних документів забороняється. При анулюванні сертифіката відповідності заявник позбавляється права використовувати знак відповідності.
16.Структура системи УкрСЕПРО.
Перші шість нормативних документів системи сертифікації УкрСЕПРО (надалі − Система) розроблені в 1993 р. Українським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Державним науково-дослідним інститутом "Система" Держстандарту України, затверджені і введені в дію Наказом Держстандарту України від 30.06.1993 р. N 94.
До них відносяться:
КНД 50-002-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення;
КНД 50-003-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх акредитації;
КНД 50-004-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації;
КНД 50-005-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції;
КНД 50-000-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення;
КНД 50-007-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи.
Система встановлює основні принципи, структуру та правила Української державної системи сертифікації продукції, процесів і послуг (надалі — продукції), призначена для проведення обов'язкової та добровільної сертифікації продукції і є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації та випробувальних лабораторій інших держав і доступу до неї будь-яких підприємств і організацій. Система передбачає, що сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів та вимогам, що передбачені чинним законодавством України, проводиться виключно в ній.
Система створена у відповідності до міжнародних нормативних документів ISО/ІЕС і передбачає такі взаємопов'язані види діяльності:
— сертифікацію продукції (процесів, послуг);
— сертифікацію систем якості;
— атестацію виробництва;
— акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);
— акредитацію органів з сертифікації продукції;
— акредитацію органів з сертифікації систем якості;
— атестацію експертів-аудиторів за переліченими видами діяльності.
Загальне керівництво системи, організацію та координацію робіт з сертифікації здійснює Держстандарт України — Національний орган з сертифікації, а його функції безпосередньо виконує Управління сертифікації Держстандарту.
2. Організаційну структуру Системи утворюють:
— Національний орган з сертифікації — Держстандарт України;
— науково-технічна комісія;
— органи з сертифікації продукції;
— органи з сертифікації систем якості;
— випробувальні лабораторії (центри);
— експерти-аудитори;
— науково-методичний та інформаційний центр;
— територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України;
— Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та сертифікації.
Національний орган з сертифікації виконує такі основні функції:
— розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;
— організує, веде та координує роботи щодо забезпечення функціонування Системи;
— взаємодіє з національними органами з сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;
— організує розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;
— приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;
— встановлює основні принципи, правила та структуру системи, а також знак відповідності та правила його застосування;
— встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;
— формує та затверджує склад науково-технічної комісії;
— акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує експертів-аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих органів та осіб;
— веде реєстр Системи;
— організує роботи з сертифікації продукції, в разі відсутності органу з сертифікації певного виду продукції;
— затверджує перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;
— розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;
— організує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в Системі;
— несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі
Науково-технічна комісія формується та затверджується Національним органом з сертифікації і виконує такі функції:
— формує єдину політику з питань побудови, функціонування та удосконалення Системи;
— вносить пропозиції щодо взаємодії з національними органами інших держав та міжнародними організаціями з сертифікації.
Органи з сертифікації продукції призначаються та акредитуються Національним органом з сертифікації. Орган з сертифікації продукції виконує такі основні функції:
— здійснює управління системою сертифікації закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за її функціонування;
— розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації закріпленої продукції;
— проводить за дорученням Національного органу з сертифікації акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);
— назначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції;
— організує та проводить атестацію виробництв;
— здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та її виробництвом;
— видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.
Органи з сертифікації систем якості призначаються та акредитуються Національним органом з сертифікації. Орган з сертифікації систем якості виконує такі основні функції:
— розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації систем якості;
— організує та проводить сертифікацію систем якості;
— організує та проводить за пропозицією органу з сертифікації продукції атестацію виробництв;
— здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами;
— видає сертифікат на системи якості.
Випробувальні лабораторії (центри) акредитуються Національним органом з сертифікації або за його дорученням — органом з сертифікації продукції та виконують такі основні функції:
— проводять випробування продукції, що сертифікується відповідно до галузі акредитації, та видають протоколи випробувань;
— беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за пропозицією Національного органу з сертифікації — в проведенні інспекційного контролю;
— беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується.
Експерти-аудитори, які атестовані в Системі та занесені до реєстру Системи, за дорученням Національного органу з сертифікації можуть виконувати окремі роботи, що пов'язані з сертифікацією продукції.
Науково-методичним та інформаційним центром в Системі є Український науково-дослідний інститут з стандартизації, сертифікації та інформатики Держстандарту України (УкрНДІССІ). Він виконує такі основні функції:
— здійснює розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;
— підготовляє та подає в Національний орган з сертифікації пропозиції та проекти законодавчих актів в галузі сертифікації;
— проводить аналіз можливостей підприємств та організацій щодо призначення їх органами з сертифікації, виконання функцій випробувальних лабораторій (центрів), здійснює експертизу їх вихідних документів та готує пропозиції Національного органу з сертифікації щодо їх акредитації в Системі;
— підготовляє пропозиції з номенклатури продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;
— приймає участь на договірній основі в підготовці органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) до акредитації, а також у підготовці підприємств до сертифікації продукції та систем якості;
— бере участь в акредитації органів з сертифікації, випробувальних лабораторій, а також в інспекційному контролі за їх діяльністю за дорученням Національного органу з сертифікації.
Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України виконують у Системі такі основні функції:
— проводять за дорученням Національного органу з сертифікації інспекційний контроль за додержанням правил Системи;
— проводять за пропозицією органу з сертифікації продукції технічний нагляд за сталістю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;
— надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництва.
Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та сертифікації проводить навчання та підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації.
3. Основні принципи та загальні правила Системи регламентуються КНД 50-002-93. Згідно цього нормативного документу:
— сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників характеристик та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості;
— право проведення робіт з сертифікації продукції надається органам з сертифікації, випробувальним лабораторіям (центрам) та екпертам-аудиторам, що акредитовані в Системі та занесені до реєстру Системи;
— органами з сертифікації в Системі можуть бути акредитовані організації та підприємства державної форми власності, а випробувальними лабораторіями (центрами) − акредитовані організації та підприємства будь-яких форм власності;
— якщо в Системі акредитовано декілька органів з сертифікації однієї і тієї ж продукції, то заявник має право провести сертифікацію продукції в будь-якому з цих органів;
— визнання органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), сертифікатів відповідності, а також знаків відповідності інших держав здійснюється на основі багатосторонніх та двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації, при цьому свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, що виданий у Системі, або свідоцтво про його визнання;
— роботи з сертифікації в Системі організовуються шляхом створення органами з сертифікації систем сертифікації спорідненої продукції, які повинні бути побудовані з урахуванням правил діючих міжнародних систем сертифікації;
— на сертифіковану в Системі продукцію видається сертифікат відповідності та наноситься знак відповідності, технічні вимоги до якого, порядок та правила його застосування встановлено державним стандартом України;
— роботи щодо сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництв, акредитації органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) виконуються за договорами;
– технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі виконує орган з сертифікації цієї продукції або за його дорученням інші організації (органи з сертифікації систем якості, територіальні центри Держстандарту);
— під час проведення технічного нагляду враховується інформація щодо якості продукції, яка надходить від органів державного нагляду, товариств споживачів та інших зацікавлених організацій;
— основою інформаційного забезпечення Системи є реєстр, дані якого та інформацію про діяльність з сертифікації Держстандарт періодично публікує в своїх інформаційних виданнях;
— Система передбачає конфіденційність інформації про результати робіт з сертифікації;
— апеляції щодо застосування стандартів якості сертифікованої продукції, а також виконання правил Системи розглядаються органами з сертифікації;
— у разі незгоди однієї з сторін з результатами розгляду, подальше розв'язання суперечки здійснюється комісією з апеляцій, яка створюється Національним органом з сертифікації з залученням представників органів з сертифікації та інших зацікавлених сторін;
— офіційною мовою Системи є державна мова, а в разі потреби документи можуть супроводжуватись автентичним текстом на будь-якій іншій мові, при цьому тексти мають однакову силу.
В Системі встановлено такий розподіл відповідальності:
— виробник (виконавець, постачальник) несе відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів та застосування сертифікатів і знаків відповідності з порушенням правил Системи;
— продавець несе відповідальність за відсутність сертифікату або знаку відповідності на продукцію, що реалізується, якщо вона підлягає обов'язковій сертифікації;
— випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність та необ'єктивність результатів випробувань сертифікованої продукції;
— орган з сертифікації несе відповідальність за необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестатів виробництва та підтвердження їх дії, а також за порушення правил Системи;
Органи, лабораторії, експерти-аудитори, підприємства та організації, що порушують правила Системи, виключаються з реєстру Системи та несуть відповідальність відповідно до чинного в Україні законодавства.
17.Об’єкти та суб’єкти сертифікації туристичних послуг.
Великий і різносторонній попит на туристичні послуги в усьому світі робить необхідним взаємне визнання результатів діяльності різних підприємств сфери туризму. Найвищий рівень такого визнання - сертифікація, яка гарантує, що послуга (продукт) відповідає певним вимогам і має відповідну якість.
Сертифікація - сукупність дій і процедур, проведених з метою підтвердження того, що продукт або послуга відповідають певним стандартам чи технічним умовам.
Залежно від того, хто її проводить, сертифікація буває трьох видів:
- самосертифікація, яка проводиться самим підприємством - виробником продукції чи послуг;
- сертифікація, яка здійснюється споживачем;
- сертифікація, яка здійснюється третьою стороною - спеціальною організацією, незалежною від виробника і споживача. Найбільшою довірою у міжнародній і вітчизняній практиці користується сертифікація, яка здійснюється третьою стороною.
В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікації. Обов'язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на тс органами сертифікації, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний нагляд за сертифікованими виробами.
Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов'язковими.
У відповідності зі статтею 15 Закону про туризм, готельні послуги та послуги харчування, які надаються суб'єктами туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів та відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.
Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг та Правила обов'язкової сертифікації послуг по харчуванню затверджені наказом Держкомстандарту України від 27.01.99 р. № 37. Держстандарт України визначив термін введення обов'язкової сертифікації вказаних послуг - з 01.10.99 р.
В разі позитивного вирішення питання щодо сертифікації суб'єкта туристичної діяльності йому у встановленому порядку видається сертифікат, що підтверджує рівень якості послуг.
Сертифікація готельних послуг
Суб'єкти сертифікації - суб'єкти туристичної діяльності, які надають готельні послуги.
Об'єкти сертифікації - готельні послуги, які надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі, туристичні бази, гірські притулки, кемпінги, оздоровчі заклади, будинки відпочинку, місця для короткочасного проживання в інших приміщеннях), процес надання послуг.
Перелік готельних послуг, які підлягають обов'язковій сертифікації:
- послуги готелів з ресторанами;
- послуги готелів без ресторанів;
- інші місця для короткочасного проживання, в тому числі:
- послуги молодіжних турбаз і гірських притулків;
- послуги кемпінгів, в т.ч. площадки для автофургонів;
- послуги дитячих і студентських літніх таборів;
- послуги центрів і будинків відпочинку;
-послуги курортних закладів оздоровчого характеру;
- послуги по наданню спальних місць у спальних вагонах та інших транспортних закладах.
Обов'язкову сертифікацію готельних послуг здійснюють органи сертифікації, акредитовані в Системі сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації передбачає:
- подачу заяви на сертифікацію готельних послуг;
- розгляд і прийняття рішення по заяві та визначення схеми сертифікації протягом місяця з дня отримання заяви;
- проведення перевірок з метою обов'язкової сертифікації;
- аналіз отриманих результатів і прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності і підписання ліцензійної угоди;
- реєстрацію сертифікату відповідності;
- технічний нагляд за наданням обов'язкових сертифікованих послуг сертифікованою системою якості надання послуг;
Термін дії сертифіката відповідності залежить від встановленої заявнику схеми сертифікації і може складати 1 рік, 3 роки, 5 років.
Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії сертифіката заявник подає нову заявку для отримання сертифіката на наступний період.
Сертифікація послуг харчування
Суб'єкти сертифікації - суб'єкти туристичної діяльності, які надають послуги харчування.
Об'єкти сертифікації - послуги харчування, результати послуг харчування, процес надання послуг харчування, системи якості.
Обов'язкову сертифікацію послуг харчування здійснюють органи сертифікації послуг харчування, акредитовані в Системі сертифікації УкрСЕПРО.
До послуг харчування, які підлягають обов'язковій сертифікації, віднесені послуги ресторанів, барів, кафе, їдалень та інших закладів харчування, які надають послуги туристам.
Порядок проведення сертифікації передбачає:
- подачу заяви на сертифікацію послуг харчування;
- розгляд і прийняття рішення по заяві та визначення схеми сертифікації протягом місяця з дня отримання заяви;
- відбір, ідентифікацію та випробування зразків кулінарної продукції (вибіркова перевірка);
- обстеження процесу надання послуг згідно з вказаною схемою сертифікації;
18.Порядок проведення сертифікації суб’єктів туризму.
В залежності від того, хто буде проводити сертифікацію, вона буде трьох типів:
1. Самосертифікація, яка буде проводитися самим туристичним підприємством - безпосереднім виробником продукції або послуг.
2. Сертифікація, яка проводиться споживачами продукту або послуги.
3. Сертифікація, яку здійснює третя сторона. Цю сторону буде представляти спеціальна організація, повністю незалежна від виробника і споживача. Цілком зрозуміло, що в міжнародній та вітчизняній практиці найбільшим довірою буде користуватися сертифікація, проведена третьою стороною.
На території України діє обов'язкова і добровільна сертифікації. Обов'язкова сертифікація проводиться уповноваженими на це органами сертифікації. Під час такої сертифікації, проводиться перевірка і випробування туристичного продукту або послуг з метою визначення їх характеристик і показників, з метою подальшого державного нагляду за сертифікаційними виробами.
Добровільна сертифікація, як правило, проводиться за ініціативою суб'єктів господарювання на відповідність продукції ряду вимог, які не є обов'язковими.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про туризм", всі готельні послуги, які будуть надаватися суб'єктами туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на відповідність їх вимогам нормативних актів і відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.
Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг та Правила обов'язкової сертифікації послуг по харчуванню затверджені наказом №37 Держкомстандарту України від 27.09.1999 року. У свою чергу Держстандарт України визначив термін обов'язкової сертифікації вказаних послуг - з 01.10.1999 року.
У тому випадку, коли отримано позитивний результат щодо сертифікації суб'єкта туристичної діяльності йому у встановленому порядку видається сертифікат, що підтверджує рівень якості послуг.
Сертифікація готельних послуг. Суб'єктами сертифікації є туристичні підприємства, які надають готельні послуги.
Об'єктами сертифікації будуть готельні послуги, які надаються суб'єктами туристичної діяльності. До переліку таких об'єктів будуть входити - готелі, туристичні бази, мотелі, кемпінги, гірські притулки, будинки відпочинку, оздоровчі заклади, місця для короткочасного проживання в інших приміщеннях.
Перелік готельних послуг, які підлягають обов'язковій сертифікації:
1. Послуги готелів з ресторанами.
2. Послуги готелів без ресторанів.
3. Інші місця для короткочасного проживання, в тому числі:
- Послуги кемпінгів, в тому числі майданчики для автофургонів.
- Послуги молодіжних баз та гірських притулків.
- Послуги центрів та будинків відпочинку.
4. Послуги дитячих та студентських літніх таборів.
5. Послуги з надання спальних місць у спальних вагонах та інших транспортних закладах.
6. Послуги курортних закладів оздоровчого характеру.
Ким видаються сертифікати? Обов'язкову сертифікацію готельних послуг здійснюють органи сертифікації, які отримали акредитацію в Системі сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації передбачає:
1. Подачу заяви на сертифікацію наданих готельних послуг.
2. Розгляд та прийняття рішення за заявою. Визначення схеми сертифікації протягом місяця з дня реєстрації заяви.
3. Проведення перевірок з метою обов'язкової сертифікації.
4. Проведення аналізу отриманих результатів і прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності і підписання ліцензійної угоди.
5. Реєстрація сертифіката відповідності.
6. Подальший технічний нагляд за наданням обов'язкових сертифікованих послуг сертифікованою системою якості надання послуг.
Термін дії сертифіката відповідності буде залежати від встановленої заявником схеми сертифікації. Термін дії може складати 1 рік, 3 роки, 5 років.
Не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії сертифіката, заявник зобов'язаний подати нову заявку для отримання нового сертифіката на наступний період.