Мистецьке скло доби сецесії

До створення мистецького скла в добу сецесії звернулась ціла низка дизайнерів,технологів і худоників. У авангарді технологічних пошуків опинився францу Рене Лалік (1860-1945). Майстерню по виробництву дзеркал та кришталю мав ще його батько. Син став продовжувачем родинного бізнеса а новому етапі. Експериментам із різним склом передувала праця з фаянсом та керамікою. Низку технологічних напрацювань він переніс і на роботу зі склом.

У 1890 році Лалік починає роботу зі склом. Воно відносно дешеве, а тому підходить для його ідеї про доступні жіночі прикраси. Він починає, як не дивно, не з прикрас, а із посуду і отримує на одному із конкурсів другу премію. У1900 році Всесвітня виставка у Парижі приносить йому світову відомість, Гран-прі та орден Почесного легіону.

Згодом Лалік починає вигадувати склянки для парфумів. У 1905році Лалік переносить свою майстерню на Вандомську площу і його сусідом виявляється парфюмер Франсуа Коті. Коті замовляє Лаліку флакон для його нових парфумів і той його не підводить. Робота виконана майстерно. Після цього замовлення, Лалік розроблює ще безліч флаконів для парфумів: Cyclamen (1909), Ambre Antique (1910), Styx (1911), Chypre (1917). За декілька років співпраці Коті та Лаліка, ювелір виготовляє 16 флаконів, а також оздоблює вітрину для Нью-Йоркського магазину Коті.

У 1909 році Лалік арендує стеклодувний завод у містечку Ком-ля-Віль і через деякий час купує його. Під час Першої світової війни його доводиться закрити. Новий завод Лалік відкриває тільки у 1921 році у місті Венжан-сюр-Моде. Він продовжує свої експерименти, встановлюючи нові технології на заводі. Всі вироби зі скла віднині виготовляються по кінцевим відлитим формам.

Гутне скло – вироби, виготовлені зі скла безпосередньо біля скловарної печі майстром вручну, у гарячому стані з використанням відповідної техніки. Гутне скловиробництво вже кілька тисячоліть є найголовнішою технологією виготовлення скла і дає можливість використовувати специфічні його властивості: пластичність, піддатливість видуванню й іншим прийомам формування. Кожен виріб, створений у гуті ручною працею майстра, індивідуальний і неповторний. Гутне скло наділене кольором, прозорістю, чарівною здатністю передавати переломлення, гру світла, що може викликати в глядача найрізноманітніші поетичні асоціації.

Сма́льта — кольорове непрозоре (заглушене) скло у вигляді невеликих кубиків або платівок, застосовуване для виготовлення мозаїк у декоративно-ужитковому, в тому числі ювелірному мистецтві.

Опис і види смальтиСмальта є стійкою до дії атмосферних явищ, і століттями не втрачає свого вигляду і свіжості кольорів.

ІсторіяСмальту виготовляли ще в Стародавньому Єгипті, Римі, Греції (нею доповнювали кам'яні мозаїки), Візантії, Київській Русі (наприклад, смальтові мозаїки Софійського собору в Києві), Італії тощо.

Смальта була також популярною в українських майстрів пізнього Середньовіччя.

Вітра́ж - орнаментальна або сюжетна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло.

Вітраж — декоративний елемент у прикрашенні вікон з дійсно декоративною метою, або як захід, коли необхідно приховати невдалий вид з вікна, (наприклад, глуху стіну сусіднього будинку, в прорізі 2-3 метри між будівлями). Виконується із кольорового скла, або кольорового оргскла, перетинки між такими скляними елементами з'єднуються. Раніше для з'єднання використовували олово, свинець, як метали, що легко піддавались обробці. Зараз елементи скла можуть фіксуватись на міцній клеєвій основі. Як правило, відповідно одній з технік, викладається вітраж на готовому листі скла, з маленьких шматочків скла. З'єднання між шматочками скла застигають, та фарбуються в чорний колір. За вікном з вітражем може використовуватись штучна підсвітка.

Генеза Вітражі у вікнах готичних соборів застосовувались не лише з естетичних міркувань, а й у зв'язку з невмінням середньовічних майстрів виплавляти якісне скло великих масштабів. Були відомі ще в давньому Єгипті.Колір у сакральному вітражі має символічне значення, але головна функція його — творення містичної атмосфери. Гра світла, що проникає крізь вікна сакральної споруди має доповнювати відчуття побожності, благоговіння створених масштабом, декором і багатократно підкресленим спрямуванням святині вгору, до неба. В поєднанні з латиномовною службою та григоріанським хором готичний вітраж творив середньовічну людину — аскетичну, побожну, покірну церкві, як установі.

Вітражі середньовіччя у Європі

Орнаментальні вітражі вже в романську добу співіснували з вітражами сюжетними. Серед початківців — вітражні майстри Німеччини та Франції.

Особливе місце у створенні вітражів доби готики посіла Франція, країна, де готична архітектура фактично народилася і яку сусідні країни важали зразковою. Чим більшими ставали вікна готичних соборів, тим більшими ставали і вітражі. Доля монументального живопису на стінах готичних соборів значно зменшується через фактичне щезання стіни, прорізаної стрілчатими вікнами. Вікна готичного собору Нотр-Дам-де-Пари вже були 12 метрів заввишки. Але вітражі 13 століття в соборі були пізніше знищені. Ролю монументального живопису беруть на себе вівтарні картини і частково — сюжетні вітражі.

Вітражами прикрашали не тільки собори, а й невеликі каплиці в замках вельмож та короля. Найбільш уславлена — Сен-Шапель у Парижі, побудована у 1243-1248 рр. Каплиця має високі підмурки, тоді як верхня частина — справжній архітектурний ліхтарик, стіни якого цілком заповнені вітражами.

Значна коштовність виготовлення — не зупиняла. Аби прикрасити Шартрський собор вітражами, об'єдналися 43 ремісничі корпорації міста. Ремісники, однак, наказали майстрам зробити вставки в храмові вітражі — сцен праці ремісничих корпорацій та їх емблеми. Замовники-винороби вітражів Мана домовилися жертвувати храму саме вітражі, а не свічки, бо зголосилися, що свічки прогорять та зникнуть, а вітражі сяятимуть своїм світлом довгі роки.

Будівники найперше виводили стіни та склепіння, що давало можливість працювати під дахом і вимостити підлогу, вставити вітражі у вікна, обладнати інтер'єр.