2. Видове число деревного стовбура та його зв'язок з коефіцієнтом форми

1. Поняття про видове число. Ще на початку XIX століття з’явилася думка порівнювати об’єми деревних стовбурів із циліндрами, які мають однакові зі стовбуром висоти і основу. Цю ідею запропонував німецький лісівник Паульзен, в основу якої покладена думка про порівняння об’ємів стовбура з об’ємами правильних стереометричних тіл обертання й отримання з такого порівняння деякого вимірювача, який дасть можливість знайти об’єм деревного стовбура.

Видове число (f) – (нім. Formzahl (форма, вид, число) - це відношення об’єму стовбура до об’єму одномірного циліндра, тобто такого циліндра, діаметр якого дорівнює таксаційному діаметру дерева, а висота дорівнює висоті дерева. Ілюстративнй приклад наведено на рис. 4.2.

Якщо об’єм всього дерева (з кроною) поділити на об’єм одномірного циліндра, то отримаємо видове число дерева. Поділивши об’єм тільки стовбура на об’єм циліндра, отримаємо видове число стовбура. Об’єм стовбура буде меншим за об’єм одномірного циліндра.

Т аким чином, видове число має на меті охарактеризувати ступінь наближення об’єму стовбура до об’єму одномірного циліндра.

Видове число за своєю суттю є ніщо інше як перевідний коефіцієнт для переходу від об’єму циліндра до об’єму стовбура або дерева.

Видове число характеризує повнодеревність стовбура.

Величина видового числа залежить від:

• породи;

• розмірів стовбура;

• повноти деревостану;

  

  Рис. 4.2. Співвідношення стовбура і одномірного циліндра

• типу лісорослинних умов.

2. Різновиди видових чисел:

1. Старе видове число, яке найбільше використовується у лісогосподарській практиці:

(4.1)

Величина видового числа коливається в межах 0,352- 0,592. У більшості дерев у віці їх господарського використання вони перебувають у межах 0,400-0,500 і лише у дерев дуже низьких можуть бути більше одиниці. Середні значення старих видових чи- сел для окремих деревних порід такі: сосна – 0,450-0,460; дуб – 0,470-0,480; ялина – 0,490- 0,500. Для стовбурів висотою 2,6 м видове число дорівнює одиниці.

При незмінному таксаційному діаметрі дерева і при збільшенні його висоти на кожні 2 м величина видового числа зменшується на 2-3 %, і навпаки: при однаковій висоті, але при збільшенні таксаційного діаметра на кожні 2 см, видове число також зменшується на 2-3 %.

У зв’язку з тим, що величина старого видового числа залежить від розмірів стовбура, вчені Кренке, Продан та Преслєр запропонували замінити його на нормальне видове число, а Гогенадль на істинне.

2. Нормальне видове число:

(4.2)

Тобто на відміну від старого видового числа, площа поперечного перерізу (g) визначається не на висоті 1,3 м, а на 1/20 висоти стовбура.

3. Істинне видове число:

(4.3)

Тобто на відміну від старого видового числа, площа поперечного перерізу (g) визначається не висоті 1,3 м, а на 1/10 висоти.

Застосування нормального та істинного видових чисел ускладнено тим, що щоразу необхідно обчислювати для кожного стовбура 1/10 або 1/20 його висоти, а потім заміряти на цій висоті діаметрі визначати площу поперечного перерізу.

4. Пізніше Рінікер запропонував абсолютне видове число, при обчисленні яких площа поперечного перерізу на висоті 1,3 м приймалася за основу стовбура і циліндра, а висота зменшувалася на 1,3 м, тобто виключався відрізок стовбура від основи його до висоти 1,3 м.

Недоліком абсолютного видового числа є те, що частина стовбура розташована нижче висоти 1,3 м не враховувалася, а чим нижчий стовбур, тим більший вплив виявляє нижня частина на загальний його об’єм. Об’єм цього відрізка стовбура (від основи до висоти 1,3 м) необхідно визначати окремо і додавати до об’єму, отриманого через видове число. Внаслідок цього абсолютне видове число застосування на практиці не отримало.