Суб'єкти соціальної роботи в Україні

Державні організації	Недержавні організації	Фізичні особи
Верховна Рада України	- Благодійні фонди, товариства	- Соціальні праців-
Кабінет Міністрів України	- Громадські об'єднання	ники
Органи виконавчої влади	- Приватні соціальні служби	- Соціальні педагоги
Міністерство праці	- Відділення міжнародних ор-	- Психологи
та соціальної політики:	ганізацій (ПРООН, ЮНІСЕФ,	- Реабілітологи
- мережа центрів зайнятості	Товариство Червоного Хреста,	- Медичні працівники
- територіальні центри по роботі з	Християнський Дитячий фонд	- Волонтери
населенням	тощо)
- будинки-інтернати для громадян
похилого віку та інвалідів	•
- пансіонати для ветеранів
- притулки
- кризові центри
Міністерство охорони здоров'я:
- лікарні та поліклініки
- санаторно-курортні установи
- санітарно-профілактичні установи
- анонімні медичні кабінети
Державний комітет у справах
молоді:
- соціальні служби молоді
- дружні клініки для молоді
- реабілітаційні центри
Міністерство освіти і науки:
- загальноосвітні заклади
- професійно-технічні заклади
- вищі навчальні заклади
- школи-інтернати для дітей-сиріт
- спеціалізовані школи-інтернати
для дітей з різними видами захво-
рювань
Міністерство внутрішніх справ:
- виправно-трудові установи
- приймальники-розподільники
- служби у справах неповнолітніх

Суб'єкти соціальної роботи мають на меті здійснення соціальної політики держави, розв'язання завдань громадських структур шляхом забезпечення населення необхідними життєвими благами, сприяння нормалізації соціально-психологічних взаємовідносин, розвитку само-стійності членів суспільства в розв'язанні різноманітних проблем,

7

пов'язаних з умовами праці, побуту, дозвілля, охорони здоров'я, безпеки життєдіяльності тощо.

Об'єкти соціальної роботи - окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги та підтримки в процесі їх соціалізації. Об'єктом соціальної роботи в її широкому розумінні є всі громадяни. Це пояснюється тим, що життєдіяльність усіх верств населення залежить від умов, які значною мірою визначаються рівнем розвитку суспільства, станом соціальної сфери, змістом соціальної політики, особливостями її реалізації. Кожна людина в певний періоду свого життя потребує повного задоволення своїх інтересів і потреб або стикається з певними труднощами та проблемами, які не завжди може подолати самостійно [10, с.13]. Таке трактування соціальної роботи можна пояснити також тим, що, з одного боку, вона спрямована на розв'язання невідкладних сьогочасних проблем людини, а з іншого - спрямована на запобігання соціальним проблемам національного масштабу (різноманітні захворювання, безробіття, зростання різних форм девіантної поведінки тощо).

Соціальна робота як професійна діяльність не є спонтанною чи фрагментарною. Вона спрямована на досягнення певних цілей і результатів, які зумовлені метою конкретної діяльності. Загальна мета соціальної роботи полягає у створенні оптимальних умов для соціалізації особистості. Подальша конкретизація цієї мети відбувається в її змісті, що визначає коло основних професійних завдань стосовно суб'єктів та об'єктів соціальної роботи. На сьогодні її зміст розкривається у процесі соціальної адаптації, профілактики, реабілітації, ресоціалізації та соціального обслуговування певних вікових і соціальних груп. На основі змісту розрізняють функції соціальної роботи. Незважаючи на те, що в спеціальній літературі, присвяченій проблематиці соціальної роботи, спостерігається їх різно-читання, більшість учених і практиків визначають такі ^|гункції.

Комунікативна - забезпечує налагодження взаємодії між суб'єктами та об'єктами соціальної роботи.

Організаторська - характеризує соціальну роботу з позиції соціального менеджменту, що полягає в структуруванні, плануванні, розподілі різновидів професійної діяльності та координації роботи з різними соціальними інститутами та представниками споріднених професій.

Прогностична - виконує змістовно-цільові (стратегічні) та організацій-но-методичні (тактичні) завдання. Насамперед, це передбачення резуль-татів діяльності соціального працівника щодо різних аспектів його роботи. Це також ідеальне «програвання» варіантів різноманітних технологій соціальної роботи та вибір серед них таких, що можуть забезпечити максимальну результативність за розумних витрат зусиль і часу.

Правозахисна функція спрямована на відстоювання прав та інтересів клієнтів на основі державних і міжнародних правових документів.

8

Діагностична функція покликана виявляти окремі соціальні аномалії в певному мікросоціумі, конкретизувати проблему клієнта та виявляти його індивідуальні особливості.

Профілактична - має на меті виявлення й обмеження негативних явищ та запобігання їм, з'ясування причин соціальної дезадаптації серед різних груп населення та окремих осіб, забезпечення умов для соціально-позитивної спрямованості особистості.

Корекційно-реабілітаційна функція полягає в роботі, спрямованій на зміну та вдосконалення особистісних, фізичних якостей клієнта, особли-востей його життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей.

Соціально-терапевтична - забезпечує вчасне подолання кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідомлення особистістю ставлення до себе, оточуючих і навколишнього середовища.

Залежно від масштабності соціальної роботи ці функції можуть бути реалізовані на державному, регіональному, місцевому та індивідуальному рівнях. Зміст соціальної роботи на державному рівні обумовлюється законодавчою базою та соціальною політикою держави, розробкою системи соціального захисту населення в межах країни.

На регіональному рівні соціальної роботи відбувається реалізація законодавчих і нормативних актів у соціальній сфері з урахуванням різноманітних особливостей певного регіону: економічних, природничих, етнонаціональних тощо.

Місцевий рівень соціальної роботи визначається особливостями соціальних проблем, властивих для певного соціуму, та наявністю організацій і спеціалістів, які можуть брати участь в їх розв'язанні.

Індивідуальний рівень соціальної роботи - це безпосередня робота з конкретною людиною чи групою осіб, які звернулися за допомогою до певних соціальних служб.

Соціальна робота здійснюється також на професійному та непрофе-сійному рівнях.

Професійний рівень соціальної роботи забезпечується спеціалістами відповідного профілю в окремих сферах суспільного життя (медицині, юриспруденції, соціальному обслуговуванні населення, освіті тощо).

Непрофесійний рівень соціальної роботи характеризується залученням добровільних помічників (волонтерів) до участі у вирішенні різноманітних соціальних проблем як державними, так і громадськими організаціями. У переважній більшості волонтери надають ті види соціальної допомоги, яка не потребує певної професійної підготовки. Кількість громадських організацій, зорієнтованих на соціальну роботу в Україні, нині становить близько 44,1%. До реалізації різноманітних соціальних програм вони залучають як волонтерів-спеціалістів певного виду професійної діяльності (психологи, медики, юристи тощо) так і всіх, хто бажає надати допомогу

9

окремим групам людей. Тому діяльність громадських організацій в Україні здійснюється одночасно як на професійному, так і на непрофесійному (волонтерському) рівнях.

Як і кожна професійна діяльність, соціальна робота на певному етапі її розвитку вимагає узагальнення накопиченого досвіду, теоретичного осмислення та обґрунтування особливостей її функціонування. Це стало поштовхом для формування системи наукових знань у галузі соціальної роботи, що, в свою чергу, надало можливість розглядати її і як науку.

Розвиток теорії соціальної роботи було започатковано в 90-х роках XIX ст. у Великій Британії: тут почали читати лекційні курси щодо організації благодійної діяльності. А в 1899 році було відкрито перший у світі інститут соціальних працівників в Амстердамі. Важливим внеском у розвиток соціальної роботи як науки стали роботи М. Річмонд «Дружній візит до бідняків: керівництво для тих, хто працює у благодійних організаціях» (1899) та «Соціальні діагнози» (1917), в яких вперше було науково обґрун-товано методи й категорії соціальної роботи.

Нині теорія соціальної роботи має всі структурні компоненти науки: предмет та об'єкт дослідження, закономірності функціонування, принципи та методи діяльності, категоріальний апарат. Вона складається з двох розділів": теоретико-методологічного, фундаментального (методологія, базові поняття та категорії, закономірності, принципи) та прикладного -практичне застосування теоретичного та емпіричного знання в процесі вирішення конкретних завдань соціальним працівником.

Соціальна робота як наука досліджує:

• вплив соціальних процесів на розвиток і поведінку соціальних спільнот, груп, особистості;

• роль соціальної політики у розв'язанні суспільних проблем і практичних завдань соціальної роботи;

• технології соціальної роботи з різними соціальними групами;

• особливості діяльності різних державних і громадських інститутів соціального обслуговування населення;

- закономірності соціального управління в системі соціальної роботи. Тому об'єктом теорії соціальної роботи є соціальні явища, процеси та

відносини, а її предметом - особливості їх впливу на соціальне функці-онування окремих спільнот, груп чи особистості. Теорія соціальної роботи досліджує не глобальні соціальні процеси, а конкретні проблеми життєдіяльності особи, групи, спільноти людей. Це не означає спрощення її предмета, оскільки соціальні явища і відносини не є незмінними та уніфікованими. Це послідовна зміна станів, стадій, що закономірно чергуються в поведінці й розвитку особи, сім'ї, соціальної групи чи суспільства. Цей складний процес обумовлений внутрішніми та зовнішніми факторами, потребами, інтересами, мотивами його учасників. Тому соціальна робота досліджує і виявляє в цьому процесі істотні, об'єктивно

10

необхідні зв'язки та явища. Усе це дає підстави визначати теорію соціальної роботи як науку про закономірності та принципи функціонування й розвитку конкретних соціальних процесів, явищ, відносин, їх динаміку під цілеспрямованим впливом організаційних, психолого-педагогічних та управлінських факторів у захисті громадянських прав і свобод особи в суспільстві [4, с.32].

За своїм змістом соціальна робота як наука є соціально-гуманітарною, за характером - міждисциплінарною та інтегративною. Оскільки соціальна робота вивчає суспільні явища, на фоні яких проходить життєдіяльність людей, вона тісно пов'язана з такими соціальними науками, як соціологія, політика, право. Водночас у фокусі уваги соціального працівника перебувають окремі люди чи соціальні групи, тому важливе значення для соціальної роботи мають такі людинознавчі дисципліни, як психологія, соціальна педагогіка, етнологія.

Оскільки в соціальній роботі відбувається аналіз, систематизація емпіричних фактів, вони узагальнюються в єдину теорію завдяки фундаментальним методологічним засадам - філософським ідеям щодо різних аспектів людського буття (сенс, спосіб життя, умови і механізми розвитку особистості), пізнання навколишньої дійсності, діалектичного взаємозв'язку різноманітних процесів та явищ. Тому загальнотеоретичні положення філософії виступають своєрідним методологічним базисом вирішення часткових питань соціальної роботи на науковому рівні.

Розглядаючи взаємозв'язок соціальної роботи з політикою, варто, насамперед, охарактеризувати взаємозумовленість соціальної політики та соціальної роботи. Соціальна політика - складова внутрішньої політики держави, яка реалізується у соціальних програмах і в практиці регулювання відносин у суспільстві в інтересах основних соціальних груп населення. Це дії держави, спрямовані на розв'язання проблем, що існують у суспільстві, та встановлення рівноваги між становищем різних соціальних груп. Головна мета соціальної політики - гармонізація суспільних стосунків, забезпечення політичної стабільності та громадянської згоди шляхом відпрацювання та здійснення організаційно-економічних, науково-технічних і морально-правових заходів.

Соціальна політика реалізується певними механізмами. Одним із механізмів соціальної політики є творення нормативно-правової бази, яка забезпечує соціальний захист населення, інший механізм забезпечується шляхом перерозподілу матеріальних ресурсів, узгодження організаційних зусиль, спрямованих на забезпечення та підвищення життєвого рівня населення впровадженням податків та їх розподілом, а також шляхом розвитку підприємництва, державного контролю та благодійництва. Система оподаткування забезпечує безкоштовну середню освіту, медичні послуги, соціальні виплати окремим категоріям громадян (інваліди, пенсіонери, воїни-інтернаціоналісти, багатодітні сім'ї тощо). У соціальній

11

політиці виокремлюють два відносно самостійних блоки. Соціальна політика в широкому розумінні охоплює р і ш е н н я та заходи, що стосуються всіх сторін життя членів суспільства: забезпечення товарами, житлом і послугами соціальної інфраструктури, робочими місцями, створення системи гарантованих соціальних умов для життєдіяльності громадян, їхньої освіти, охорони здоров'я, дозвілля.

Соціальна політика у вузькому розумінні представлена різно-манітними напрямами в сфері соціального захисту населення: сімейна соціальна політика, молодіжна політика, соціальна політика щодо людей з обмеженими функціональними можливостями, політика соціального захисту людей похилого віку.

Основними суб'єктами соціальної політики є держава, представлена сукупністю всіх органів, які орієнтовані на регулювання соціальних відносин; політичні партії та громадські організації; спеціалісти соціальної сфери.

Таким чином, соціальна політика виступає змістовною та органі-заційною основою соціальної роботи, а остання, в свою чергу, - способом реалізації та своєрідним «реформатором» соціальної політики.

Соціальна робота як наука та сфера практичної діяльності взаємо-пов'язана з соціологією, яка вивчає суспільство через взаємодію індивідів і соціальних груп з урахуванням того, хто є ці індивіди, до яких спільнот вони належать та яку реальність своєю взаємодією творять. Оскільки взаємодія індивідів у спільнотах є ні чим іншим, як їхнім соціальним життям, то цілком справедливо зазначити, що соціальна робота спирається на визначені соціологією закони та форми суспільного життя у різних за складністю соціальних системах, спільнотах, інститутах, процесах.

У соціальній роботі при визначенні соціальних проблем і громадської думки широко використовуються такі соціологічні методи, як анкетування, інтерв'ювання, аналіз документів, біографічний метод тощо.

Аналізуючи психологічні основи соціальної роботи, варто зазначити що соціальні працівники використовують у своїй практиці знання загальної, вікової, соціальної психології, патопсихології з метою оцінки проблем клієнта та розробки конструктивного плану щодо їх розв'язання. У практиці соціальної роботи широко використовуються тестування, проективні методики, психологічне консультування, ігрова терапія, психодрама та інші методи психодіагностики та поведінкової терапії, соціально-психологічний тренінг.

Окрім зазначених наук, соціальна робота тісно взаємопов'язана з іншими дисциплінами та сферами суспільної діяльності. Право надає можливість соціальному працівнику відстоювати інтереси клієнтів на основі державних і міждержавних правових документів. Історія подає свідчення про особливості становлення і розвитку соціальної роботи як науки та сфери практичної діяльності у різні часові періоди. Етика визначає основні морально-етичні вимоги до професійної діяльності соціального

12

працівника. Менеджмент дозволяє організувати соціальну роботу на таких управлінських засадах, що можуть забезпечити оптимальну ефективність практичної діяльності. Знання основ медицини необхідні соціальному працівникові в організації соціального обслуговування людей з обме-женими функціональними можливостями, осіб похилого віку.

Розвиток соціальної роботи як суспільної діяльності в останнє десятиріччя зумовив необхідність професійної підготовки різноманітних спеціалістів соціальної сфери, зокрема, соціальних працівників. Однією з провідних навчальних дисциплін у системі підготовки фахівців цього профілю у вищих навчальних закладах є «Теорія соціальної роботи». Як навчальна дисципліна вона виступає систематизованим викладом основ наукової теорії соціальної роботи відповідно до профілю навчального закладу [10,с.46]. Зміст цього навчального курсу зумовлюється також як вимогами до професійної компетентності соціального працівника, так і до особистісних якостей спеціаліста, що працює в сфері «людина-людина».

У цілому призначення курсу «Теорія соціальної роботи» полягає в тому, щоб студенти засвоїли знання теорії і методики цього виду професійної діяльності, набули практичних навичок щодо здійснення соціальної роботи серед категорій громадян, які потребують соціального захисту й підтримки, виховали у собі високоморальні, гуманістичні якості, необхідні спеціалістам цього профілю [4,с.35]. Основні завдання соціальної роботи як навчальної дисципліни:

• ознайомити студентів із теоретико-методологічними засадами соціальної роботи (структура, рівні, функції, закономірності, принципи, методи, категорії, основні теорії та моделі соціальної роботи);

• проаналізувати генезис соціальної роботи як науки та сфери практичної діяльності;

• визначити роль соціальної роботи у розв'язані соціальних проблем;

• ознайомити з особливостями й технологіями організації та здійснення соціальної роботи в різних сферах суспільного життя (медицина, освіта, пенітенціарна система, система соціального захисту населення тощо) та з різними групами населення (діти та молодь, сім'я, особи похилого віку, люди з обмеженими функціональними можливостями, особи девіантної поведінки тощо);

• виховувати в студентів моральні якості та формувати гуманістичні ідеали і загальнолюдські цінності, визначені в етичних засадах соціальної роботи;

• розвивати творче мислення студентів, уміння професійно аналі-зувати й оцінювати соціальні явища, втілювати в життя соціальну політику держави, сприяти гармонізації людських стосунків;

• формувати необхідні знання й уміння в галузі менеджменту соціальної роботи.

Соціальна робота як різновид гуманітарної науки та професійної діяльності з кожним роком набуває в нашій державі все більшого розвитку.

13

Це пояснюється складністю соціально-економічних процесів і багато-гранністю суспільних відносин, що, в свою чергу, веде до збільшення різноманітних соціальних та особистісних проблем. У найближчі десятиріччя професія соціального працівника буде такою ж масовою, як професія лікаря чи педагога, оскільки запобігати соціальним хворобам набагато легше, ніж боротися з соціальними епідеміями.

Питання та завдання для самостійної роботи і контролю

1. Розкрийте сутність соціальної роботи як суспільної діяльності й наукової теорії.

2. Охарактеризуйте особливості розвитку соціальної роботи в Україні в сучасних умовах.

3. Обґрунтуйте зв'язок соціальної роботи з іншими науками та сферами суспільного життя.

4. Охарактеризуйте суб'єкти та об'єкти соціальної роботи, покажіть їх взаємозв'язок і взаємозумовленість.

5. Проаналізуйте роль соціальної роботи у реалізації різних напрямів соціальної політики.