2. 4. Сучасні уявлення про темперамент

Центральним і найбільш універсальним (родовим) поняттям диференціальної психології є поняття ‘‘ психічної властивості ’’. Окремим випадком психічних властивостей, стабільних у часі, є риси особистості. У тих випадках, коли від рівня розвитку певної риси залежить досягнення індивідом певного, нормативно заданого, результату (рішення навчального завдання, зокрема), ми говоримо про здатність особистості. Коли рівень риси не впливає на досягнення результату, а зумовлює тільки вибір способу його досягнення, ми говоримо про стильові межі.

Стильові риси пов'язані з темпераментом і характером. ‘‘ Темперамент - це прояв у поведінці нервово-психічної конституції, закладеної в людини від народження (генетично успадкованої) ’’ Темперамент, перш за все, позначається в динамічних швидкісних, енергетичних параметрах поведінки. Коли ми говоримо ‘‘ темпераментна людина ’’, то мається на увазі саме швидкісний тип поведінки з високим рівнем енергетичних і психоенергетичних (емоційних) витрат. [ 23, 560 ст.]

Темперамент відрізняється рядом тільки йому властивих особливостей:

а) онтогенетична первинність (якщо спостерігається у дорослого динамічна особливість, то вона була властива йому ще в ранньому дитинстві, то вона, безсумнівно, відноситься до властивостей його темпераменту);

б) стійкість, яка полягає в тому, що властивості темпераменту протягом тривалого часу не змінюють своєї відносної величини, рангових місць у системі властивостей людини;

в) до темпераменту відносяться лише такі динамічні особливості, які в звичайних умовах життя проявляються особливо часто і найбільш типові для даної людини;

г) властивості темпераменту проявляються навіть в таких умовах, які для них мало сприятливі.

У розробці питання про зміст поняття ‘‘ темперамент ’’ психологам довелося зіткнутися з гострим протиріччям. З одного боку, в історії психології була дуже давня традиція характеризувати темпераменти певними психологічними особливостями. З іншого боку, І. П. Павлов ще в 1927 р., ототожнив темпераменти з типами нервової системи, причому, зробив це в самій категоричній формі: ‘‘ Ми, з повним правом, можемо перенести встановлені на собаці типи нервової системи ... на людину . Очевидно, ці типи є те, що ми називаємо у людини темпераментами. Темперамент є сама загальна характеристика кожної окремої людини, сама основна характеристика її нервової системи, а ця остання кладе той чи інший друк на всю діяльність кожного індивідуума ’’ [19, 143 ст.]

Порівняно краще за інших психологічних визначень темпераменту було визначення Рубінштейна: ‘‘ Темперамент - це динамічна характеристика психічної діяльності індивіда ’’ - краще тому, що воно найбільш широке за змістом. Але і воно не вирішувало того завдання, яке було поставлене перед психологами з часу ідеї Павлова про ототожнення типу нервової системи з темпераментом. [28, 762 ст.]

Цінність поняття ‘‘ динамічна характеристика психічної діяльності ’’ полягає не стільки в його позитивному змісті, скільки в тому, що воно відмежовує темперамент від змісту духовного життя особистості (світогляду, ідеалів, переконань і т. д.), яка, звичайно, з темпераментом (і з типом нервової системи) не пов'язана. Найменш уразливі і за основним задумом найбільш правильні ті визначення темпераменту, в яких не дається його психологічної характеристики, а вказується лише на обумовленість його типом вищої нервової діяльності.

Однак і автори таких визначень виявлялися змушені при подальшому викладу питання про темпераменти стосуватися психологічного змісту цього поняття і, отже, не могли повністю уникнути труднощів, пов'язаних з рішенням сформульованої вище задачі. [9, 282 ст.]

Найбільш загальноприйнята класифікація властивостей темпераменту в сучасній диференціальній психології слід психофізіологічної традиції, закладеної І. П. Павловим. Це три головних властивості темпераменту, або основні властивості нервової системи:

• Сила - слабкість.

• Врівноваженість - неврівноваженість.

• Рухливість - інертність.

Властивості темпераменту поєднуються не випадково. Вони взаємопов'язані між собою, утворюючи певні структури, що характеризують його типи: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолійний. Ті, хто має темпераменти однакового типу, властиві подібні динамічні особливості поведінки:

Сангвінік - живий, рухливий, швидко відгукується на навколишні події, порівняно легко переживає невдачі і неприємності;

Холерик - як правило, швидкий, поривчастий, здатний пристрасно віддаватися справі, але неврівноважений, схильний до бурхливих емоцій, різких змін настрою;

Флегматик - незворушний, постійний в прагненнях і настроях, душевні стани зовні слабо виражені;

Меланхолік - легко ранимий, схильний глибоко переживати навіть незначні невдачі, зовні мляво реагує на навколишнє. [14, 164 ст.]