5. Міжнародне право та інші регулятори міжнародних відносин.

Крім норм міжнародного права, міжнародні відносини можуть перебувати під впливом інших регуляторів - норм міжнародної ввічливості, норм міжнародної моралі, традицій. Відмінність останніх від норм міжнародного права полягає в тому, що вони не мають юридично обов'язкового характеру. Тому інститут відповідальності за порушення норм міжнародного права істотно відрізняється за процедурою застосування і наслідками від аналогічного інституту при порушенні норм міжнародної ввічливості або моралі.

Регулююча функція міжнародного права проявляється у встановленні державами чітких правил поведінки у відповідних областях взаємодії. Без таких правил було б неможливо спільне існування і спілкування держав (наприклад, порядок встановлення та припинення дипломатичних відносин).

5. Поняття, ознаки та суть основних принципів міжнародного права.

Головним універсальним джерелом, у якому знаходять своє нормативне закріплення основні принципи міжнародного права, є Статут ООН (у ньому визначені принципи діяльності ООН та її членів (ст. 2 Статуту ООН). Зміст указаних принципів розкритий у Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р., що проголосили сім основних принципів міжнародного права: незастосування сили або погрози силою; мирного вирішення міжнародних спорів; невтручання у справи, які входять до внутрішньої компетенції; співробітництва; рівноправності та самовизначення народів; суверенної рівності держав; добросовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом.

Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) 1975 р., крім указаних принципів, як самостійні проголосив ще три: поваги прав людини; територіальної цілісності та непорушності кордонів.

Основні принципи міжнародного права мають низку ознак. Зокрема, вони:

1. Є найбільш загальними та основоположними його нормами. Це означає, що вони регулюють найбільш важливі, ключові питання сучасних міжнародних відносин; вказані принципи є ядром сучасного міжнародного права, навколо якого будується вся система міжнародного права.

2. Є імперативними нормами jus cogens, які володіють вищою юридичною силою та відхилення від яких недопустиме. Всі інші норми міжнародного права повинні їм відповідати.

3. Містять зобов'язання erga omnes, а отже, вказані принципи стосуються всіх членів міжнародної спільноти та є для них обов'язковими.

4. Мають універсальну сферу дії, тобто поширюються на всі міжнародні відносини, які виникають між суб'єктами міжнародного права.

5. При тлумаченні та застосуванні є комплексними і взаємопов'язаними й кожен із них повинен розглядатися з урахуванням інших основних принципів.

Отже, основні принципи міжнародного права - це найбільш загальні, основоположні та імперативні його норми, котрі містять зобов'язання erga omnes, мають універсальну сферу дії і комплексний характер.

5. Принцип суверенної рівності держав.

Суверенітет держави передбачає верховенство державної влади всередині держави (внутрішній елемент суверенітету) та її незалежність у зовнішніх зносинах (зовнішній елемент суверенітету). Рівноправність держав означає, що всі держави мають однакові права та обов'язки незалежно від часу виникнення, розміру території, чисельності населення, наявності збройних сил та їх могутності, відмінностей економічного, соціального чи іншого характеру. Державний суверенітет та рівноправність є тісно взаємопов'язаними та взаємообумовленими принципами. Так, рівноправність держав можлива тільки за умови поваги до суверенітету, коли держава має змогу здійснювати свою правосуб'єктність у зовнішніх зносинах незалежно від інших суб'єктів міжнародного права. Водночас суверенітет держави може бути реалізований тільки за умови повної рівноправності держав. Саме тому Статут ООН, Декларація про принципи міжнародного права, Заключний акт НБСЄ та інші документи розглядають їх як єдиний принцип - принцип суверенної рівності держав.

Зміст принципу суверенної рівності держав зводиться до такого: всі держави є юридично рівними; кожна держава зобов'язана поважати суверенітет, територіальну цілісність і політичну незалежність інших держав; кожна держава зобов'язана повністю і добросовісно виконувати свої міжнародні зобов'язання і жити в мирі з іншими державами; кожна держава має право вільно вибирати та розвивати свої політичні, соціальні, економічній культурні системи, змінювати мирним шляхом на договірній основі кордони відповідно до норм міжнародного права; кожна держава має право належати чи не належати до міжнародних організацій, бути учасником дво- чи багатосторонніх договорів; кожна держава має право на нейтралітет.

Водночас необхідно зауважити, що міжнародне право передбачає в окремих випадках можливість відступу від даного принципу. Так, в деяких міжнародних організаціях використовуються такі системи розподілу голосів, при яких більша їх частина належить державі, що має більше населення або зробила більший фінансовий внесок. Крім того, можливим є надання преференцій певним державам (наприклад, економічні преференції для країн, що розвиваються).