Синдроми порушень моторної сфери

Кататонія (від грецького katateinein — стягувати). Буває у вигляді двох синдромів — кататонічного ступору і кататонічного збудження.

Кататонічний ступор. Синдром характеризується поєднанням повної нерухомості (ступор), німоти (мутизм), негативізму, підкорення. Ступор може бути млявим, коли м'язи розслаблені, або з напруженням усіх м'язів. Негативізм проявляється в опорі будь-якому зовнішньому впливу. Наприклад, на прохання відкрити очі хворі їх міцно заплющують, розігнути ногу - сильніше її згинають. При так званому ступорі з восковою гнучкістю негативізм поєднується з автоматичним підкоренням, коли довго утримується надане кінцівкам хворого положення (каталепсія). Нерухомість може бути частковою, неповною. В цих випадках проявляються інші симптоми кататонічного синдрому: ехолалія — повторення слів, сказаних іншими; ехопраксія — повторення рухів. Ступор триває тижнями, інколи місяцями. При цьому часто утримується незручне положення, наприклад, «ембріональна поза», поза «повітряної подушки». Протягом доби ступор не завжди однакової інтенсивності — вночі хворі інколи встають, їдять, відповідають на питання.

Кататонічне збудження. Ступор може змінюватися кататонічним збудженням, але часто збудження розвивається і як самостійний синдром. Найбільш типовим для цього синдрому є поєднання моторного і мовного збудження. Клінічна картина синдрому варіабельна. Для одних варіантів характерні розгубленість, гримасування, кривляння, незв'язне мовлення з раптовими затримками, неологізмами (утворенням нових слів). Інші варіанти, більш тяжкі, перебігають з явищами хаотичного моторного збудження, імпульсивними діями. Спостерігається одноманітне повторення слів (вербігерація), ехолалія, брутальна лайка, химерність, манірність, руйнуючі дії. Афективні симптоми проявляються у вигляді ейфорії, екстазу, люті чи байдужості, характеризуються мінливістю, нестійкістю. Можуть бути галюцинації, маячні ідеї. Кататонічні синдроми вважаються характерними для шизофренії. Окремі симптоми, наприклад ступор, зустрічаються при енцефалітах, психогенних захворюваннях.

Психоорганічний синдром

Належить до синдромів зниження психічних процесів і властивостей особистості. Частково його можна розглядати також як розлад пам'яті та інтелекту. Цим терміном позначається стан загального зниження психічних процесів і властивостей особистості, що є характерним для органічних захворювань, які мають повільний перебіг (гіпертонічна хвороба, склероз судин мозку), або для стійких наслідків органічного ураження головного мозку різного походження. Основними психопатологічними симптомами цього синдрому є такі: зниження уваги, зниження інтелекту (неспроможність творчої діяльності), лабільність емоцій. У хворих утруднюється концентрація уваги на зовнішніх об'єктах, предметах будь-якої діяльності. Вони погано згадують події особистого чи суспільного характеру, складні професійні навички, виявляють погану кмітливість при розумовому напруженні. У них знижена активність, ініціатива, втрачені властиві їм раніше вищі потреби та інтереси. В емоціях переважають нестриманість, експлозивність, злість. Трапляються випадки розгальмованості інстинктів і не сумісної з законом поведінки. Критичного ставлення до свого стану або немає зовсім, або ж воно недостатнє. Залежно від того, що переважає в симптомокомплексі, виділяють такі варіанти психоорганічного синдрому: астенічний (переважає анергія, бездіяльність, втомлюваність); експлозивний—збудженість, емоційна лабільність; дементний — зниження пам'яті та інтелекту, втрати здатності критично оцінювати явища і події. Залежно від того, які переважають характерологічні прояви виділяють різні типи психопатичних розладів (або розладів особистості): шизоїдний тип особистості, нестійкий, емоційно-лабільний, істеричний, тривожний та залежний.