1. Поліпшення і промивка засолених земель.

Для поліпшення засолення земель застосовують різніф методи меліорації. Основні з них: фізичні, хімічні, біологічні, гідротехнічні.

До фізичних відносять – глибока оранка, глибоке розпушення, дискування. Ці способи дозволяють збільшити водо- і повітря-проникність грунтів.

До біологічних методів – обробка розчинами фіто-меліорантами і внесення органічних добрив.

Технічною основою хімічних меліорацій є нейтралізація вільної соди і заміна поглиненого Na іонами Са в орному шарі.

Основним способом розсолення є промивка засолених земель на фоні колекторно-дренажної мережі. При чому в перший період застосовують капітальні промивки зменшуючи засолення до допустимих меж. Отримане опріснення підтримують на протязі експлуатації меліоративної системи з разом досконалою колекторно-дренажною мережею. Профілактичні промивки проводять в осінньо-зимовий період з більшими величинами промивних норм. Величина промивної норми для дренованої території може бути визначена за формулою Валабуєва: М=10000·α·lg (S_H/ S_g), м³/га. α – показник солеутримання грунтів; S_H – початковий і допустимий вміст солей у шарі, що промивається, %. Ця залежність дозволяє знайти величину промивної норми для опріснення сольового шару грунту.

Промивку доцільно проводити в осени, коли грунтові води знаходяться глибоко. Спочатку дають таку кількість води, щоб вологість грунту не перевищила польової вологоємності. Поливна норма при цьому становить 800-1200 м³/га. Цей об’єм розчиняє солі, що знаходяться в грунті через 2-3 дня витіснення сольових вологостей дають наступні порції. За 1-й сезон промивна норма становить 5-7 тис. м³/га. При більших промивних нормах промивку розтягують до 2-3 років.

5

Основні способи зрошування

Спосіб зрошування – це прийом розподілювання води на поливній ділянці, який забезпечує перетворення водного потоку на грунтову та атмосферну вологу. Кожному способу зрошування відповідають певна зрошувальна мережа і техніка поливу.

Техніка поливу - це комплекс заходів, споруд, обладнання і машин, за допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб зрошування.

У меліоративній практиці розрізняють п'ять способів зрошування: поверхневий, дощування, дрібнодисперсне дощування (зволоження), внутрішньогрунтовий і підземний. Характеристика основних способів зрошування приведена у попередніх розділах і на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Класифікація способів зрошування:

а – поверхневий; б – дощування; в – дрібнодисперсне (аерозольне) дощування; г – внутрішньогрунтове зрошування; д – підземне (субіригація); 1 – приґрунтовий шар повітря; 2 – кореневмісний шар ґрунту; 3 – рівень ґрунтових вод; 4 – водотриви

Жоден із способів зрошування не може бути універсальним. Застосування того чи іншого способу обґрунтовується аналізом конкретних природно-господарських умов району. При цьому враховують: склад культур і сівозміни; водозабезпеченість і меліоративний стан зрошуваних земель; забезпеченість робочою силою і електроенергією; водно-фізичні властивості ґрунту і рельєф. Тільки при такому аналізі можна віддати перевагу тому чи іншому способу зрошування, який визначає конструкцію зрошувальної мережі.

Незалежно від способу і техніки поливу до них ставляться такі основні вимоги: рівномірно розподілити по площі і глибині активного шару ґрунту поливну воду; виключати непродуктивні втрати води на фільтрацію, випаровування і заболочування; забезпечувати високу продуктивність праці при поливі і максимальний рівень його механізації і автоматизації; забезпечувати одержання високих і стійких врожаїв сільськогосподарських культур.

7