Теория и методика украинского народного танца

7.Розкрийте характерні особливості хореографічного мистецтва Буковини

Характерними рухами у буковинських танцях є підскоки, тропітка, трясунка, різновиди потрійних кроків. Помітний вплив румунської хореографії відчувається у зміщенні акцентів у буковинських рухах:дробітках, вибиванцях, притулах.  Аля  Аля 14:57  Основною відмінністю буковинського одягу є те, що вишивка зроблена дрібними кораликами, бісером, лелітками; білим і жовтим шовком, золотою і срібною нитками тощо. Але одяг гірських районів Буковини дуже схожий до одягу інших регіонів Карпат.  Чоловічий костюм Буковини кінець XIX – початок XX ст.  Парубоцький буковинський костюм має довгу тунікоподібну сорочку з доморобного полотна, яка одягалася поверх штанів та підперезана широким шкіряним поясом. Кептар та сердак оздоблені аплікацією із шкіри, сукна та вишивкою. Вузькі “холошні” штани з білого полотна вишиті на холошах. Одяг був надзвичайно колоритним, багато прикрашався різноколірною вишивкою, плетивом, аплікаціями з шкіри, металевими пістонами. Чоловічі капелюхи були оздоблені квітами, різноколірними стрічками, пером та ін.. Постоли “морщені”, “заклебучені”, прив’язані до ноги “волоками”.  Жіночий костюм Буковини кінець кінець XIX – початок XX ст.  Дівочий костюм Буковини має сорочку з суцільними широкими рукавами, пришитими по основі. Сорочка оздоблена поліхромною вишивкою. Кептар вишитий барвистими візерунками кольоровою вовною. Опинка, що обгортає стегна, виготовлена з доморобної шерстяної тканини та заткана нитками жовтого кольору. Головний убір називається “кодою“. Він зроблений з картону, обшитого тканиною, прикрашений бісером, квітами, стрічками. Зверху прикріплений пучок тирси (ковили). Різноколірне скляне намисто рясно вкриває погруддя та шию. Шкіряні черевики мають жовтий колір та ґудзики, які красиво орнаментовані. У чудовому Буковинському краї в листопаді 1944 року при Чернівецькій обласній філармонії був заснований професійний художній колектив – Заслуженного Академічного Буковинського ансамблю пісні і танцю, організатором якого став збирач пісенного фольклору, самобутній місцевий композитор Григорій Шевчук, який разом з відомим хормейстером Василем Міньком очолили цей колектив. Першим балетмейстером ансамблю став киянин Григорій Дихта — фронтовик, який після поранення потрапив до Чернівців.  У різні часи, починаючи з 1950 року, художніми керівниками Буковинського ансамблю були Петро Лисоконь. Георгій Реутський. Сергій Трофимов. Петро Окрушко. Алла Серебрі, Петро Ємець. які сприяли творчому зростанню колективу.  Буковинський ансамбль дав творче сценічне життя пісням, що народилися в колективі: "Пісня про Олексу Довбуша" Богдана Крижанівського, "Гей, піду я на Черемош" Григорія Шевчука, "Марічка" і "Пісня з полонини" Степана Сабадаша, "Ранок Верховини" і "Зореслава" Андрія Кушиіреика; буковинським народним пісням "Черемоше, Черемоше", "Повилася павутина". "А Марія вареники чине", "Тандріта", "А коник чорненький", "На камені стою", "Глибока кирниця"; танцям: "Голубар", "Вітерець" і "Молодійка" в постановці балетмейстера Олексія Терещенка, "Тропотійка" і "Парубоцький танець" у постановці Миколи Ромадова, "Святковий танець", "Буковинська полька". "Козак" і хоровод "Червона калина" "Забава", "Вівчарі", "На гулянні", "Ружаниця", "На толоці", дівочий хоровод "Веселкові передзвони".