12. Міжнародна федерація документації та інформації (fid) (1895–2000 рр.)

Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій і закладів (IFLA)

Міжнародна рада архівів (ICA)

Міжнародна асоціація музичних бібліотек, архівів і документаційних центрів (ІАМL)

Міжнародна асоціація медичної інформатики (IMIA)

Міжнародна асоціація видавців (IPA)

Міжнародна асоціація бібліотек та музеїв виконавського мистецтва (SIBMAS), Міжнародна асоціація бібліотек технічних університетів (IATUL), Міжнародна асоціація музичних інформаційних центрів (IAMIC), Міжнародна асоціація спортивної інформації (IASI), Міжнародна асоціація шкільних бібліотек (IASL), Міжнародна асоціація юридичних бібліотек (IALL), Міжнародна федерація кіноархівів (FIAF), Міжнародна федерація телевізійних архівів (FIAT/ІFТА), Конференція директорів національних бібліотек (CDNL): цілі, завдання, функції, структура, склад, головні органи, основні проекти та напрями діяльності.

13. Стаття 31. Міжнародне співробітництво в галузі бібліотечної справи

Держава сприяє розширенню міжнародного співробітництва в бібліотечній справі.

Основними напрямами міжнародного співробітництва в бібліотечній справі є:

проведення спільних наукових досліджень;

організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів та інших заходів;

участь у роботі міжнародних організацій;

документообмін;

спільна видавнича діяльність.

Бібліотеки зі статусом юридичної особи мають право укладати договори про співробітництво з бібліотеками інших держав відповідно до законодавства.

14. Державна політика в галузі бібліотечної діяльності визначається принципами науковості, а також загальнодоступності, безплатності основних послуг бібліотек, поєднання державного управління і громадського самоврядування. Основними напрямами державної політики в галузі бібліотечної діяльності є: - стимулювання розвитку бібліотечної справи шляхом розширення матеріально-технічної бази, надання пільг щодо оподаткування та кредитування та морального і матеріального заохочення осіб, які зробили значний внесок в бібліотечну справу; - ведення єдиної державної системи реєстрації носіїв інформації; - створення умов для зберігання бібліотечних фондів, їх комплектування та матеріально-технічного забезпечення; - сприяння науковим дослідженням, розробці та здійсненню цільових програм розвитку бібліотечної діяльності; - забезпечення єдиної системи підготовки та підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів.

15. У галузі комунікації та інформації ЮНЕСКО покликана сприяти вільному поширенню інформації, розвитку плюралізму та незалежності засобів інформації, зміцненню та модернізації інформаційних інфраструктур і служб документації (бібліотек, архівів) у країнах-членах, застосуванню нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, підготовці кадрів у цій галузі.

16.

17. В умовах нової соціально-комунікаційної реальності розгорта­ється співробітництво бібліотек, архівів, музеїв, про що свідчить перш за все, іноземний досвід та публікації зарубіжних авторів. Зокрема в численних англомовних працях розглядаються досяг­нення в цьому напрямі та проблеми такої співпраці. Серед них можна виділити декілька груп за змістовим наповненням. Насам­перед це публікації, спрямовані на висвітлення історичних засад розвитку співробітництва бібліотек, архівів, музеїв, розкриття до­свіду взаємодії зазначених установ.

Головна загальна характеристика музеїв, бібліотек, архівів пов’язана з тим, що вони є суспільними інститутами, які підтри­мують як систему освіти, так і самоосвіту людини. Музеї в США задовольняють широкий діапазон потреб, прагнуть поєднати сус­пільство з багатою історичною, культурною, науковою спадщиною. Вони збирають, організують та інтерпретують унікальні колекції об’єктів, виставок, експонатів. Бібліотеки намагаються адаптува­тися до викликів сучасності. Вони активно залучаються до органі­зації доступу до електронних ресурсів. Бібліотека — це колекція документів, які були цілеспрямовано відібрані та структуровані з метою інформаційного забезпечення освіти, науки, культури, відпочинку. Функція збереження та організації доступу до своїх фондів є спільною. У сучасних умовах під впливом новітніх техно­логій ці установи змінюються. Протягом останніх двох десятиліть бібліотеки, музеї, архіви використовують цифрові інформаційні технології як цінний інструмент для підвищення якості обслугову­вання користувачів, розширення їх кола. Саме в цифровому про­сторі зникають відмінності між цими установами, посилюються процеси конвергенції [4]. Відбувається переплетіння їх основних функцій.

Однією з причин необхідності посилення співробітництва біблі­отек, музеїв та архівів в Україні є існування та створення в му­зеях бібліотек та архівів, а в бібліотеках та архівах — музеїв або музейних експозицій чи виставок. Найчастіше це відбувається без потрібної кооперації та координації, без спеціально підготов­лених кадрів. У бібліотеках музеїв та архівів здебільшого працю­ють фахівці з музейної справи, а в музеях бібліотек — із фаховою бібліотечною підготовкою. Така ситуація вимагає розвитку спів­робітництва цих установ на засадах обміну досвідом: від озна­йомлення з особливостями діяльності та взаємодії громадських об’єднань, участі у спільних програмах і проектах до розробки програм стажування співробітників та організації комплексу спільних науково-просвітницьких і культурних заходів.

18. Програма ЮНЕСКО «Пам'ять світу» (Memory of the World Programme) - це міжнародна ініціатива, розпочата у 1992 році, яка має на меті забезпечення визнання документальної спадщини, що має міжнародне, регіональне та національне значення, ведення реєстру цієї спадщини та присудження емблеми з метою її ідентифікації.

Концепція Програми «Пам'ять світу» полягає у тому, що всесвітня документальна спадщина є загальним надбанням, вона повинна усіляко оберігатися та захищатися в інтересах усіх, повинна бути доступною всім на постійній основі, без якихось перешкод і з відповідним визнанням культурних традицій та особливостей.

Програма «Пам'ять світу» має три основні мети:

• Сприяння забезпеченню збереження всесвітнього документального надбання шляхом використання найвідповідніших методів.

• Надання допомоги щодо забезпечення загального доступу до документального надбання.

• Розповсюдження у світовому масштабі інформації про існування та значення цього документального надбання.