- •1.Об’єкти економічної політики держави
- •2. Суб’єкти економічної політики держави
- •4. Методи державного управління за в.Ф. Опришко
- •5.Система органів державного управління економікою
- •6.Метод державного управління економікою
- •7.Методи прямого та непрямого регулювання
- •8 Закон України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства єс” як загальний нормативний акт, що визначає зміни у державному управлінні економікою
- •9.Поняття державної регуляторної політики
- •11. Сутність понять: “державне управління”, “державне втручання в економіку”,
- •12. Сутність поняття “державне регулювання економіки”
- •16., 17 Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
- •18.Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері підприємництва
- •19. Система суб’єктів, що здійснюють державний контроль у сфері підприємництва
- •20. Правові засади здійснення державної політики у сфері захисту економічної конкуренції
- •21. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції
- •22. Зміст державної політики у сфері промисловості
- •23. Система органів, що здійснюють державне управління у сфері промисловості
- •24. Особливості здійснення державного контролю у сфері промисловості
- •27. Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері???
- •28. Історія виникнення питання транспортної політики
- •29. Морські, автомобільні, повітряні, залізничні, трубопровідні комунікації
- •30. Місце України в системі Європейських транспортних комунікацій.
- •31. Міжрегіональна співпраця в галузі транспортної політики
- •32. Встановлення зон вільної торгівлі як шлях вирішення транспортних проблем.
- •34. Система органів державного управління у сфері транспорту
- •35. Система органів державного управління у сфері зв’язку
- •37. Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •39. Державний контроль у будівництві та житлово-комунальному господарстві
- •43. Економічна безпека та економічна політика: сутність та стратегія
- •46. Нормативно-правові засади процесу адаптації законодавства до стандартів єс з моменту набрання чинності угоди про партнерство і співробітництво
- •45. Підготовка економіки до створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом
- •47.Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України
- •48.52 Першочергові завдання з адаптації різних сфер законодавства України до законодавства єс, Поняття адаптації законодавства України до права єс
- •49. Участь неурядових організацій в процесі адаптації законодавства України до законодавства єс
- •50. Шляхи вирішення проблеми адаптації національного законодавства до законодавства єс
- •51. Урядові та парламентські структури Польщі та Угорщини, відповідальні за питання європейської інтеграції.
- •53. Необхідність адаптації законодавства до законодавства єс
- •54. Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства єс
- •56, 57. Особливості здійснення державного управління у Польщі щодо питання наближення права Польщі до права єс
- •59. Методи адаптації польського права до європейського
- •60. Роль парламенту України в процесі адаптації законодавства України до права єс
- •61. Поняття «глобалізації»
- •64. Поствестфальська структура
- •65. Поняття субсидіарності державного управління
- •66. Поняття іноземного інвестування
- •67. Принципи іноземного інвестування
- •68. Система та повноваження органів державної влади України, діяльність яких спрямована на управління іноземним інвестуванням
- •69. Основні напрями державної політики у сфері іноземного інвестування.
- •70. Інноваційно-інвестиційна модель розвитку України.
- •74.Основні напрями інвестиційної моделі економічного зростання України.
- •76.Зарубіжний досвід щодо інвестиційної політики.
- •77.Правове забезпечення інноваційного процесу.
- •78.Європейська Глобальна навігаційна супутникова система Галілео: створення та запровадження
- •81. Органи державної влади, що здійснюють управління розвитком міжнародного співробітництва
- •82.Міжнародні установи та організації, що здійснюють управління розвитком міжнародного співробітництва
- •83. Поняття управління міжнародною економічною інтеграцією України
- •86,87. Єдиний економічний простір: поняття, сутнысть
- •89 Особливості управління зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні
- •90. Правове забезпечення діяльності системи органів місцевого самоврядування
- •3) Перед юридичними і фізичними особами (стаття 77 Закону).
- •91. Міжнародна співпраця у міжнародних організаціях, розвиток її форм
- •17. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода тріпс)
- •94. Сутність Світової організації торгівлі
- •95 Світова організація торгівлі та Україна
- •10.04.2008 Р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”. Таке рішення підтримали 411 народних депутатів.
- •97. Роль парламенту України в процесі інтеграції країни до єс
- •102. Європейська Глобальна Навігаційна супутникова система Галілео.
- •103.Загальна характеристика державної політики у сфері будівництва.
- •104 Загальна характеристика державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
- •105 Особливості зовнішньоекономічної політики.
- •106. Організація державного управління у сфері будівництва.
- •107. Організація державного управління у сфері житлово-комунального господарства.
- •110. Законодавча та інституціональна база економічної політики в Україні.
- •111 Особливості зовнішньоекономічної політики за умов глобалізації.
- •112. Економічна політика та економічна безпека.
- •113. Поняття та форми управління міждержавною інтеграцією України.
- •115. Правові проблеми, що виникають в процесі співробітництва України з єеп та єс.
- •116. Історія створення сот.
- •117. Подальші перспективи зближення систем управління економікою в результаті створення зони вільної торгівлі.
- •118. Світова організація торгівлі: загальна характеристика.
- •121. Сучасні проблеми та перспективи вступу України до сот.
- •122. Інформаційні та комунікаційні технології як передумови соціального та економічного розвитку країни.
- •124. Інформаційна епоха як результат мережевої форми організації.
- •125. Соціальний регрес та тіньова економіка.
- •126. Поствестфальська система зв’язків як нова технологія управління.
- •127. Сутність та поняття державного управління економікою.
- •128. Методи державного управління економікою.
- •129. Форми державного управління економікою.
- •130. Функції державного управління економікою.
- •131. Сутність сучасної державної економічної політики.
- •132. Принципи сучасної державної економічної політики.
- •133. Методи економічної політики.
- •134. Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
- •135. Роль законодавчого органу в реалізації економічної політики.
- •136. Процес становлення інвестиційної моделі економіки.
- •137. Інноваційна політика: етапи становлення, основні положення.
- •138. Зарубіжний досвід постіндустріальних країн щодо інноваційної економіки.
- •139. Загальна характеристика державної політики у сфері підприємництва
- •140. Загальна характеристика державної політики у сфері економічної конкуренції.
- •141. Організація державного управління у сфері підприємництва.
- •142. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері підприємництва.
- •143. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики.
- •145. Державний контроль у сфері підприємництва.
- •146. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •147. Загальна характеристика промислової політики держави.
- •148. Загальні засади організації державного управління промисловістю.
- •149. Державний контроль у сфері промисловості.
- •150. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •151. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •154. Система будівельних заощаджень.
- •155 Будівельні заощадження та їх види
- •156 Поняття «маргіналізації».
- •157. Види технологічного укладу
- •158 Система технологічних парків
- •159. Створення системи технологічних парків
- •161. Актуальні проблеми пов’язані зі світовою глобальною трансформацією
- •162. Державна економічна політика: методи
- •163. Засоби державної економічної політики.
- •166. «Нова фірма»: умови створення
- •173. Види фінансового будівництва в Німеччині і Франції
- •177. Перспективи галузі металургії та металообробки після вступу України до сот
- •178. Загальна характеристика Угоди сот про сільське господарство.
- •181. Способи технологічного укладу
- •186. Міжнародні організації технопарків
- •187. Передумови переходу до «Нової економіки
- •190. Загальна характеристика Угоди про технічні бар’єри в торгівлі
- •194. Загальна характеристика угоди що пов’язана інвестиційними заходами
- •199. Інституціональне забезпечення трансформаційної економіки України
- •200. Загальна характеристика Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
89 Особливості управління зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні
До органів місцевого регулювання зовнішньоекономічною діяль-ністю належать:
— ради (представницькі органи місцевого самоврядування) та їх виконавчі та розпорядчі органи;
— територіальні підрозділи (відділення) органів державного ре-гулювання ЗЕД України.
До їхньої компетенції належать:
— укладення і забезпечення виконання у встановленому законодав-ством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг;
— сприяння зовнішньоекономічним зв’язкам підприємств, уста-нов та організацій, розташованих на відповідних територіях, незалежно від форм власності;
— сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іно-земними партнерами підприємств виробничої і соціальної інф-раструктури та інших об’єктів; залучення іноземних інвестицій для створення робочих місць;
Автономна Республіка Крим відповідно до законодавства України і на підставі Конституції АРК володіє рядом повноважень у сфері управління ЗЕД. Зокрема, до ведення АРК віднесена участь у формуванні і здійсненні основних принципів зовнішньоекономічної діяльності України з питань, що відноситься до АРК, надання пільг іноземним інвесторам, створення і забезпечення функціонування вільних економічних зон, ліцензування і квотування експорту продукції, що виробляється в АРК, здійснення ЗЕД, за згодою Кабінету Міністрів України участь у регулюванні мита і податків на імпортні товари, що завозяться в АРК, з метою захисту власного товаровиробника і власного ринку, та ін. Виконавчі функції і повноваження АРК із питань ЗЕД здійснює Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
Обласні, районні, а також у містах Києві і Севастополі державні адміністрації здійснюють (у т.ч. через управління зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності) визначені законом повноваження в сфері ЗЕД. До них відносяться: забезпечення виконання зобов'язань з міжнародних договорів України на території області, району, міст Києва і Севастополя; сприяння розвитку міжнародного співробітництва по різних напрямках, зовнішньоекономічних зв'язках підприємств, установ і організацій, розташованих на території; організація прикордонної і прибережної торгівлі; сприяння залученню іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу відповідної території (ст.26 Закону від 09.04.1999 р. “Про місцеві державні адміністрації”). Управління зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності місцевих державних адміністрацій здійснюють ряд делегованих їм функцій у сфері управління ЗЕД: ліцензування експортно-імпортних операцій, облік (реєстрацію) зовнішньоекономічних договорів (контрактів), реєстрацію іноземних інвестицій, інші контрольні функції, дача висновків з питань ЗЕД (наприклад, про віднесення операцій до операцій з давальницькою сировиною) та ін. (Типове положення про управління зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2001 р. № 1162). В АРК такі функції здійснюються Міністерством економіки Автономної Республіки Крим.
Законом України від 21.05.1997р. “ Про місцеве самоврядування в Україні” територіальні громади наділені рядом повноважень у сфері ЗЕД, здійснюваних через виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. До їх власних повноважень віднесені: забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання і реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг; сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ і організацій, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; сприяння в створенні спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об'єктів; залучення іноземних інвестицій для створення робочих місць. До делегованих повноважень можна віднести: організацію і контроль прикордонної і прибережної торгівлі; створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності; забезпечення на відповідній території реалізації міжнародних зобов'язань України. Специфічні функції здійснюють органи місцевого самоврядування і виконавчої влади в м. Києві, наприклад, створення необхідних умов для діяльності офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій (ст.4 Закону України від 15.01.1999 р. “Про столицю України — місто-герой Київ”).
У зв'язку з приєднанням України до Європейської рамкової конвенції про трансграничне співробітництво між територіальними громадами або владами 1980 р. територіальні громади можуть керуватися нею як частиною національного законодавства України, у т.ч. об'єднуватися в асоціації господарського характеру з територіальними громадами інших країн (і не тільки суміжних). Варто також узяти до уваги ст. 4 ратифікованої Україною Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 р., відповідно до якої місцеві влади в межах закону мають повне право вирішувати будь-яке питання, не вилучене зі сфери їх компетенції і рішення якого не доручено ніякому іншому органу. У відповідності зі ст.8 Закону України від 24.06.2004 р. “Про транскордонне співробітництво”, територіальні громади вправі укладати угоди про транскордонне співробітництво, що регламентують правові, організаційні, економічні та інші аспекти співробітництва.
