159. Створення системи технологічних парків

Головною ідеєю створення технологічних парків була комплексна організація наукомісткого виробництва і максимальне сприяння виникненню і запровадженню нових технологій. Але найважливішим було те, що акцент ставився на концентрацію всіх елементів інноваційного процесу, і в першу чергу на творчий потенціал людей що працюють на базі таких парків. Забезпечувалися всі умови для інтенсифікації та креативізації процесу праці, коли її основним стимулом ставала не тільки матеріальна винагорода, але й творчі, моральні та командні фактори, що самі по собі були надто цінними і з матеріальної точки зору, адже давали нечувані дивіденди. Інтелектуальний капітал став фактором соціального визнання, каталізатором матеріального добробуту і впевненості в майбутньому.

В результаті на Заході виникла нова техніка соціального успіху, що поступово перетворилася на взірець самореалізації для сотень і тисяч людей. Гарантією економічного успіху став успіх у самореалізації, а розвиток особистості й здібностей до продукування знань – справжнім двигуном нової економіки. І сьогодні визначальною стратою західних інноваційно орієнтованих суспільств є так званий knowledge class, соціальною основою якого виступає середній клас, а головною ознакою є здатність продукувати нові знання. “Клас інтелектуалів”, що все в більшій мірі контролює економічний розвиток західних суспільств. Взаємообумовлені процеси накопичення матеріального багатства і вихід на перший план інтелектуальних факторів економічного зростання стали фундаментом виникнення постіндустріального суспільства.

Саме технопарки дозволили поєднати, як технологічні, так і суспільно значущі аспекти постіндустріального суспільства. По-перше, це чинники креативної організації управління - новітні технології організації праці, принцип “гнучкої спеціалізації” та “модульного виробництва”, ідея “креативної корпорації”. По-друге, фактори соціально-мобілізаційного характеру: забезпечення єдиного організаційно-технологічного простору для праці, формування надматеріалістичного ставлення до роботи та корпоративних етичних цінностей. Технопарки можна назвати також науково-економічними структурами, в яких інновація є вхідним і кінцевим продуктом. Це інноватизація не тільки виробничого процесу, але і самих принципів організації виробництва.

Щодо України, то наукомісткі виробництва, технологічне відновлення, своєчасність впровадження наукових відкриттів і бюджетне фінансування академічної науки були і залишаються найбільш гострими проблемами, що вирішувало держава протягом останнього десятиліття. Саме це коло проблем змусило вчених шукати нові форми організації і фінансування науково-дослідної і науково-виробничої роботи, що відповідали б новим економічним умовам. Аналіз показав, що такою формою організації можуть стати «технопарки» - як найбільш ефективна система, що відповідає новим державним завданням, умовам дефіциту бюджетних коштів для фінансування науки і відповідно до цього забезпечена прийнятими в усьому світі фінансовими пільгами для науково-виробничих установ.

Саме тому з метою активізації інноваційної та наукової діяльності в Україні, створення та впровадження у виробництво конкурентноспроможних виробів та технологічних процесів Верховна Рада України 16 липня 1999 року прийняла Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона", “Інститут монокристалів". У подальшому до переліку технопарків, на які розповсюджується дія зазначеного Закону України, були введені технологічні парки “Вуглемаш” (жовтень 2001 р.), "Укрінфотех", "Інститут технічної теплофізики", "Київська політехніка" та "Інтелектуальні інформаційні технології" (березень 2002 р.).

160. Нормативно-правове забезпечення здійснення інвестиційної політики України

Загальний режим правового регулювання інвестиційної діяльності

в Україні забезпечують понад 100 Законів України, Указів Президента,

постанов Уряду та низка нормативно-регулюючих актів. Відносини,

пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються Господарським Кодексом

України, Законом України від 19.03.96 р. № 93/96-ВР

Про режим іноземного інвестування"; Законом України від 10.09.91 р.

№ 1540А-ХІІ "Про захист іноземних інвестицій на Україні"; Законом України від

18.09.91 р. № 1560-ХІІ "Про інвестиційну діяльність"; Законом України від 8 вересня 2005

р. № 2850-1V "Про стимулювання розвитку Регіонів": Законом України від 17 лютого

2000 р. № 1457-Ш "Про усунення Дискримінації в оподаткуванні суб'єктів

підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного

походження"; Постановою КМУ від 28 грудня 2001 р. № 1801 "Про затвердження

Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки" Указом Президента

України від 10.04.2006 р. № 300/2006 "Про план першочергових заходів у сфері

інвестиційної діяльності"; Указом Президента України від 07.07.2003 р. № 580/2003 "Про

додаткові заходи по залученню іноземних інвестицій в економіку України"; Указом

Президента України від 12.07.2001 р. № 512/2001 "Про заходи щодо поліпшення

інвестиційного клімату в Україні"; Указом Президента України від 07.07.98 р. № 748/98

"Про деякі питання іноземного інвестування"; Положенням про Державне агентство

України з інвестицій та інновацій, затверджене постановою КМУ від 16.05.2007 р. №749;

Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене постановою

Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 280: Положенням про порядок і умови торгівлі

іноземною валютою, затверджене постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281,

іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на

обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним

договором встановлено інші правила, ніж ті. ще передбачено законодавством України про

іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 18.09.91 р. № 1560-ХІІ "Про інвестиційну

діяльність" інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється

законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється,

відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України.

Особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України суб'єктами

інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих суб'єктів ісуб'єктів України в зонах вільного підприємництва на Україні визначаються спеціальним

законодавством України.