4. Стратегія економічного управління прибутком підприємств

Стратегія управління прибутком підприємства пов'язана з визначенням головної мети його діяльності. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і одержання бажаної маси чистого прибутку. Послідовність етапів обґрунтування стратегії економічного управління прибутком підприємства представлена на рис. 11.3.

Рис. 11.3. Етапи обґрунтування стратегії управління прибутком туристичного підприємства

На першому етапі визначається цільова сума прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань і тактики їхнього вирішення. При визначенні обсягу цільового прибутку виходять з того, що він повинен забезпечити заплановане самофінансування розвитку підприємства. На другому етапі для туроператора визначаються обсяги реалізації турпродукту і послуг, а для турагента - обсяги агентської винагороди, які забезпечать одержання цільового прибутку при заданих розмірах витрат. Розрахований обсяг реалізації турпродукту (послуг) узгоджують з ринковим попитом на основі результатів маркетингових досліджень і розробляють асортиментну структуру турпродукту (послуг). Маркетинговий підхід до вивчення ринкового попиту охоплює і систему цін (тарифів), яка використовується як основа розробки цінової політики. Метою цінової політики є визначення оптимальних цін реалізації турпродукту і послуг на основі маркетингу. На цих етапах розробки стратегії головна увага приділяється маркетингу, оскільки величина прибутку залежить від: - правильності вибору напрямів маршрутів і комплектування пакетів туристичних послуг; - створення конкурентоздатних умов продажу своїх туристичних послуг (ціна, якість обслуговування); - системи надання знижок та ін. Особливе місце в обґрунтуванні стратегії економічного управління прибутком посідає пошук резервів збільшення обсягів реалізації і зниження собівартості турпродукту. Це потребує врахування та прогнозування всіх факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на доход і витрати. Формування ресурсної політики передбачає вибір ефективних джерел залучення всіх видів ресурсів для здійснення туристичної діяльності. Управління доходом і поточними витратами здійснюється відповідними методами. Стратегічний план досягнення цільового прибутку приймається на основі оцінки можливостей його одержання з урахуванням доходу і поточних витрат, особливо змінних.

5. Економічне управління формуванням і розподілом прибутку туристичних підприємств.

Планування прибутку - це найбільш відповідальний етап управління господарською діяльністю будь-якої підприємницької структури. Система планових розрахунків прибутку охоплює визначення джерел його отримання та обґрунтування напрямів використання. Основним джерелом прибутку в туризмі є виручка від реалізації турпродукту (послуг). Прибуток від реалізації планується різними методами. Перший метод грунтується на використанні двох уже розроблених планів: плану доходів від реалізації турпродукту (послуг) і плану витрат, пов'язаних з його комплектуванням і реалізацією. Для розрахунків цим методом плану прибутку для туроператора можна використовувати таку формулу:

П^пл_оп = V^пл - ПДВ - В^пл                   (11.16)

де П^пл_оп - планова сума прибутку туроператора від реалізації; V^пл - планова сума виручки (доходу) від реалізації турпродукту (послуг) туроператора; В^пл - витрати на комплектування та реалізацію планового обсягу турпродукту (послуг). При плануванні прибутку турагента необхідно враховувати специфіку утворення його доходу і витрат за формулою

П^пл_аг = КВ^пл - ПДВ - В^пл                (11.17)

де П^пл_аг - планова сума прибутку від реалізації турпродукту та послуг турагента; КВ^пл - планова сума комісійної винагороди;  В^пл - витрати турагента на просування на ринок і реалізацію турпродукту (послуг). Другий метод полягає у використанні середнього рівня рентабельності діяльності підприємства, установленого на плановий період. При розрахунках плану прибутку цим методом використовуються такі формули: - для туроператора -

Д^пл_ч х Р_вир                П^пл_оп = -----------------                (11.18) 100

- для турагента -

КВ^пл_ч х Р_кв                   П^пл_аг = -----------------                  (11.19) 100

де Д^пл_ч - чистий доход туроператора на плановий період; Р_вир - плановий рівень рентабельності виручки туроператора; КВ^пл_ч - чиста комісійна винагорода турагента на плановий період; Р_кв - плановий рівень рентабельності комісійної винагороди турагента. Плановий рівень рентабельності діяльності туристичних підприємств визначається коригуванням фактичного рівня рентабельності на можливі зміни доходу і витрат. Третій метод передбачає прямі розрахунки цільового прибутку. Основою такого планування є визначення потреби в прибутку для кожного напряму його використання: 1) інвестування виробничого й соціального розвитку підприємства; 2) виплата доходів і дивідендів власникам капіталу не нижче процентної ставки за депозитними внесками; 3) додаткове матеріальне стимулювання працівників; 4) створення фінансових резервів і фондів ризику; 5) сплата податків та інших обов'язкових платежів із прибутку. Перераховані види потреб формують загальну потребу в чистому прибутку. Для розрахунків оподатковуваного прибутку, що забезпечить одержання планового чистого прибутку, використовується формула

П^пл_ч х 100                           П^пл_оп = -----------------                           (11.20) 100 - С_под

де П^пл_оп - оподатковувана сума планового цільового прибутку; П^пл_ч - планова сума чистого прибутку; С_под - ставка податку на прибуток, %. Розрахований таким методом оподатковуваний прибуток є вихідним моментом програмно-цільового методу планування доходу та інших показників господарської діяльності. Планування прибутку з інших джерелах здійснюється методом прямих розрахунків. Завершальним етапом планування фінансово-господарської діяльності є складання прогнозу прибутку (збитку) за формою, наведеною в табл. 11.1.

Таблиця 11.1