Розділ ііі захист особистих немайнових прав особи

3.1 Юрисдикційна форма захисту порушених особистих немайнових прав

У нас час права людини є найважливішими, задопомогою них регулюється і визначається власне статус особи у суспільстві, визначаються способи впливу на неї, встановлюються різні гарантії захисту та реалізації прав і свобод. Права та свободи людини зараз у світі розглядаються як загально- культурна цінність і щоб її зберегти кожна держава повинна встановити певні способи їх захисту. У статті 55 основного закону України сказано, що  «Права і свободи лидини і громадянина захищаються судом». Тобто якщо особі порушили особисті права то вона може звернутися до суду в порядку, встановленому законом, з позовом про відновлення і захист цих прав. За для цього особа може звернутися також до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Нажаль дана практика почастішала саме в нашій країні.

На сучасному етапі розвитку цивільного законодавства розширилися способи захисту особистих немайнових прав, окрім раніше відомих таких як , вимагання відшкодування збитків та компенсації за моральну шкоду, цивільне право передбачає ряд нових. По- перше, порушник зобовязаний негайно вчинити дії, які для поновлення права. Невиконання ним цього обовязку може бути підставою для вжиття за рішенням суду примусових заходів такого поновлення.

По- друге, пропонується нова для цивільного права міра відповідальності, яку нині передбачає адміністративне і кримінальне законодавство, - громадська догана. Вона може бути винесена особі (фізичній або юридичній), з вини якої відбулося порушення особистого немайнового права і як не вжила своєчасно заходів для усуненя цього порушення.

По- третє, способом захисту інтересів особи, про яку порушили неправдиву інформацію, є її спростування. Тобто у проекті ЦК України прямо передбачено презумпцію неправдивості негативної інформації, яка поширена про особу. В цивільному законодавстві відповідно до змісту визначено два способи захисту: загальний (Глава 3 ЦК України) та спеціальний.

До спеціальних способів законодавці відносять: поновлення порушеного особистого немайнового права, спростування неправдивої інформації, заборону поширення інформації, якою порушено особисті немайнові права. Щоб забезпечити виконання особою покладених на неї обов’язків визначених рішенням суду щодо забезпечення дій для усунення порушення особистого немайнового права , на ней покладається штраф, але при цьому не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду . Особливим способом захисту особистих немайнових прав є спростування неправдивої інформації. Тобто це означає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та/або членів її сім'ї недостовірної інформації має право на визнання особою, яка порушила особисте немайнове право інших осіб, неправомірності своїх діянь та визнання цієї інформації неправдивою, яке вчинюється у такий самий спосіб, у який було поширено неправдиву інформацію. Схожим права на спростування є право на визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності. Цей спосіб застосовується лише у разі, якщо особа, яка поширила інформацію, невідома. Він застосовується особою, право якої порушено, вона подає заяву до суду про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.

Ще одним спеціальним способом захисту немайнових прав є заборона поширення інформації, яка порушує особисті немайнові права.

Його особливість виражається в тому що, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушено в газеті, кінофільмі, книзі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити їх випуск(припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунути порушення неможливо, — вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення

Різниця цього способу захисту від попереднього полягає в тому, що підставою його застосування є поширення навіть правдивої інформації, але за умови, що вона порушує особисті немайнові права, наприклад, право на особисте життя, чи право на таємницю про стан свого здоров'я (дифамація).

Згідно зі ст. 7 ЦКУ Громадяни мають повне право вимагати за судом спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той хто поширює такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності. Щоб вирішити ці справи суд керується постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1. Діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних прав називають юрисдикційною формою захисту. ЇЇ сутність полягає в тому, що особи, права та законні інтереси яких порушено неправомірними діями, звертаються за захистом до державного або іншого компетентного органу, який уповноважений вживати необхідних заходів для поновлення порушеного права. До них відносяться органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та нотаріуси. Це право особа здійснює на свій розсуд. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу в разі порушення особою положень частин 2-5 ст. 13 ЦК України. Різновидом цієї форми є судовий захист. Відповідно ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна або припинення правовідношення; відшкодування моральної (немайнової) шкоди [23].

Проблеми судового захисту прав людини та громадянина досліджують також представники різних галузей публічного та приватного права, до них відносяться: Н.Б. Болотіна, В.Я. Буряк, Г.С. Гончарова, П.Д. Пилипенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань. До способів захисту цивільних прав та інтересів, що застосовуються судом належать способи, передбачені у ст. 16 ЦК України [23]. Найбільш розповсюдженими способами захисту особистих немайнових прав є поновлення особистого немайнового права, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. На мою думку, особливої уваги потребують такі способи захисту судом результатом яких є відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, адже саме таким шляхом можна захистити вище перераховані порушені особисті немайнові права та можливо такими санкціями покарати порушників.

Згідно зі ст. 276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республiки Крим, орган мiсцевого самоврядування, фiзична особа або юридична особа, рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю яких порушено особисте немайнове право фiзичної особи, зобов’язанi вчинити необхiднi дiї для його негайного поновлення. Якщо не вчинити дiї, необхiднi для поновлення порушеного особистого немайнового права фiзичної особи, суд може постановити рiшення щодо поновлення порушеного права, а також вiдшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням. Саме за ЦК України здійснюється відшкодування майнової шкоди. Згідно ст.8 ЗУ “ Про судоустрій і статус суддів” ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді [11]. Основною рисою судового захисту є його необмеженість або загальність. При цьому судова форма захисту має свої власні переваги такі як : судовий захист поширюється на необмежене коло осіб, судовому захисту підлягають усі без винятку права і свободи, що належать індивідові в силу прямої вказівки Конституції України й інших законів, захист здійснює спеціальний орган та неупереджені судді, у розгляді справи беруть активну участь сторони спору й інші зацікавленні особи, це підвищує ефективність судової процедури як результат сприяє правовому вихованню громадян. Таким чином судова форма захисту найбільш пристосована до вирішення спірних і складних питань через наявність регулювання порядку розгляду справ за участю заінтересованих осіб та обґрунтованого рішення.

Адміністративний захист особистих немайнових і майнових прав здійснюється відповідно до статті 17 ЦК України. Захист цивільних прав та інтересів в тому числі і особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її соціальне буття здійснюється Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування. Адміністративний порядок захисту полягає в тому, що у випадках передбачених законом органи державного управління або місцевого самоврядування можуть без виклику зацікавлених осіб і поза діючою процедурою ухвалити рішення щодо відновлення порушеного права або про усунення юридичних невизначеностей. І основна відмінність її від громадської - це швидкість захисту [2.c.298].