8.2 Вступ

Вступ –досить відповідальна складова пояснювальної записки. Він орієнтує користувача на подальше розкриття теми проекту (роботи) і містить усі необхідні її кваліфікаційні характеристики. Вступ має обсяг 2–3 сторінки.

У вступі подають:

• мету і завдання атестаційної роботи;

• актуальність та науково-практичне значення обраної теми;

• об’єкт та предмет розгляду;

• обґрунтування необхідності нової розробки або удосконалення (модернізації) існуючого об’єкта проектування на основі аналізу сучасного стану проблеми за даними вітчизняної та зарубіжної науково-технічної літератури, патентного пошуку та досвіду роботи підприємств, установ, провідних фірм у відповідній галузі виробництва, економіки або науки;

• обґрунтування основних проектних рішень або напрямків досліджень;

• можливі галузі застосування результатів проекту (роботи).

8.3 Основна частина

Основна частина пояснювальної записки складається з декількох розділів.

• першому розділі студент-випускник систематизує і аналізує, враховуючи тему роботи, існуючі мережі, системи, машини і пристрої, комп’ютерні технології та програмні засоби. Розглядаються їх позитивні сторони і недоліки, даються стислі теоретичні викладки та поняття, які стосуються розробки завдання. Обсяг розділу може коливатися в межах 20–25 сторінок тексту.

• подальших розділах подається безпосередньо розробка теми проекту та її основні результати, зокрема:

• розробку вимог до характеристик об’єкта проектування;

• вибір і обґрунтування оптимальності технічних рішень або теоретичних та експериментальних методів досліджень поставлених задач;

• вибір та обґрунтування можливих варіантів технічної реалізації та методів розрахунків параметрів елементів (електричних схем, механічних елементів на міцність та ін.);

• розробки структур і алгоритмів;

• експериментальні дослідження, розробку методики досліджень, опис експериментального обладнання, аналіз результатів експерименту (для дипломних робіт);

• загальні висновки щодо відповідності отриманих результатів завданню на дипломне проектування та висунутим вимогам, можливість впровадження або застосування результатів.

8.4 Висновки

• висновках підсумовуються і аналізуються результати розробки, виходячи з технічних, економічних і соціальних аспектів.

Окремі розділи також повинні закінчуватися конкретними висновками.

8.5 Список використаних джерел

• списку використаних джерел наводять усі інформаційні джерела, які використовувались в процесі виконання роботи: галузеві керівні документи, стандарти, монографії, підручники, довідники, статті тощо.

Список використаних джерел містить перелік джерел, використаних у пояснювальній записці. Джерела розміщують у списку в порядку появи посилання на них в тексті записки і послідовно нумеруються арабськими цифрами. Допускається розміщувати літературні джерела за алфавітом.

Літературними джерелами можуть бути книги, багатотомні видання, періодичні видання (газети, журнали), спеціальні види нормативно-технічних документів (стандарти, патенти, каталоги), Internet видання та ін. Для виконання атестаційної роботи потрібно використати 5–20 джерел. Назви літературних джерел наводять мовою, якою вони написані – українською, російською, англійською та ін.

Допускається розміщувати літературні джерела за алфавітом. При цьому спочатку подаються літературні джерела написані українською та російською мовами, а далі англійською мовою.

Відомості про літературні джерела подають відповідно до вимог ГОСТ 71–84 «Бібліографічний опис творів друку».

Обов’язкові елементи бібліографічного опису літературних джерел такі:

• прізвища та ініціали автора або колективу авторів у називному відмінку;

• назва видання;

• характеристика видання та відомості про повторне видання;

• місце видання, видавництво;

• рік видання, кількість сторінок.

Прізвище та ініціали одного, двох або трьох авторів записують, як правило, до назви джерела , а чотирьох – після назви. Якщо кількість авторів більш ніж чотири після назви джерела указується прізвище та ініціали першого автора з доповненням «та ін.». У першому випадку ініціали авторів розміщуються після прізвища авторів, у другому та третьому випадках – перед прізвищем.

Назву книги наводять в описі у тій формі, в якій її вказано на титульному аркуші.

Для повторного видання наводять його порядковий номер, наприклад, 2-ге вид., 3-тє вид., і т. д. У характеристиці видання пишуть: виправлене, доповнене, стереотипне, наприклад, 5-те вид., виправ. і доп.

Назви місця видання наводять повністю у називному відмінку, за винятком назв міст: Москва – М., Київ – К., Санкт-Петербург – С.Пб.

Назву видавництва записують у скороченій формі, наприклад, К.: НАУ. Рік видання позначають арабськими цифрами. У кінці опису книги вказують фактичну кількість сторінок, наприклад, 125 с.

Використання розділових знаків (крапок, ком, двокрапок, дефісів) показано на прикладах, наведених нижче.

Бібліографічний опис книг індивідуальних авторів:

1. Глушков В. М. Синтез цифрових автоматов. –М.:Физматгиз, 1996. – 467с.

2. Бабич М. П., Жуков І. А. Комп’ютерна схемотехніка:Навч.посіб. –К.:НАУ, 2002. –

508 с.

3. Томас М. Структура и реализация сетей на основе протокола OSPF: Пер. с англ. –М.:Издательский дом “Вильямс”, 2004.– 816 с.

Опис багатотомних видань:

4. Хоровиц П., Хилл У. Искусство схемотехники:В3-х т.:Пер.с англ. – 4-е изд.,перераб.

• доп. – М.: Мир, 1993. – Т. 3, – 367 с.

Опис періодичних видань:

5. Уэнспи Д.Х.Высоконадежная система с тройнымрезервированием для управлениятехнологическими процесами // Електроника, 1983. – №2. – С. 32–39.

6.Chakrabarti S., Mishra A.QualityofservicechallengesforwirelessmobileAdHocnetworks // WirelessCommunicationsandMobileComputing. – 2004. – Vol.4, №2. – P.129–153.

Бібліографічний опис стандарту містить його індекс,цифрове позначення,назву,дату введення в дію, наприклад:

7. ГОСТ 2.105–95.ЕСКД. Общиетребования к текстовым документам. – Введ. 01. 07.

96.

8. ДСТУ 3008–95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – Чинний від 01. 01. 96.

Описуючи патентний документ, наводять скорочену назву документа («А. с.» – авторське свідоцтво, «Пат.» – патент); назву держави, яка видала документ; назву винаходу; прізвище або назву заявника, а також прізвища авторів; номер заявки, дати замовлення і публікації; номер бюлетеня та кількість сторінок.

9. АС 1449986 СССР. Устройство для формированияостатков по модулю /

Н. В. Черкасский. – №4122318/24 – 24. Заявл. 19. 09. 86; опубл. 07. 06. 88. Бюл. №19. – 2 с.

Посилання на Internet видання повинні містити назвуInternet-ресурсу і публікаціїіз зазначенням авторів та року опублікування матеріалів та посилання на Internet-ресурс:

10. Arpacioglu O., Small T., Haas Z. NotesonscalabilityofwirelessAdHocnetworks // IETF Internet draft, draft-irtf-ans-scalability-notes-01.txt. – 2003.

Конференції

11. Bannerjee S. Khuller S. A clusteringschemeforhierarchicalcontrolinwirelessnetworks

• Proc. 20th AnnualJointConf. ofthe IEEE ComputerandCommunicationsSocieties (INFOCOM 01). – Anchorage (Alaska), 2001. – P.1028–1037.

12. Клименко И.А. Способадаптивноймаршрутизации с учетомпараметровкачестваобслуживания в мобильныхсетяхAdHoc // Пр. Наук.-практичної конф. молодих вчених та аспірантів “Інтегровані інформаційні технології та системи” (ІІТС – 2005). – Київ: НАУ, 2005. – С.78–80.

Усі цитати, а також взяті з літератури дані повинні мати посилання на першоджерела. Посилання наводять у тексті в квадратних дужках, у яких ставлять порядковий номер джерела, наприклад: [3], [8, 42], [15, 17–55, 88]; посилаючись на стандарт, указують його номер, наприклад, ГОСТ 16263–70.