16.Суть і структура економічних ресурсів.

Економічні ресурси складаються з усього того, що необхідно для виробництва потрібних людям товарів і послуг. Це — фабричні й сільськогосподарські будівлі й споруди, різне устаткування, інструменти, машини, засоби транспорту, зв'язку, незліченні види праці, земля, найрізноманітніші корисні копалини тощо. Економісти поділяють усі ресурси на дві великі групи: - матеріальні ресурси ( земля і капітал); - людські ресурси ( праця і підприємницький хист).

Земля — це насамперед просторово-географічний фактор. На Землі живе людина, народ, розташовані держави — великі й малі. Однак території цих країн, хоч якими б вони були значними, обмежені. Земля до того ж і сама є ресурсом: на ній вирощують урожаї. Крім цього, земля містить великі багатства — корисні копалини, воду. Отже, земля як економічний ресурс — це всі блага природи, які застосовують у виробництві, — орні землі, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси тощо.Земля — вихідний фактор виробництва, без якого неможлива господарська діяльність. Основними природними умовами, які впливають на розвиток господарства країни, є кліматичні умови, багатство корисних копалин, характер земної поверхні й географічне положення.

Капітал, або капітальні блага, як економічний ресурс охоплює всі виготовлені виробничі знаряддя, тобто машини, інструменти, устаткування, будівлі, споруди, транспортні засоби, збутову мережу тощо. Капітал, по-перше, завжди становить результат попередньої праці людей і вже тому є обмеженим ресурсом; по-друге, він призначений не для безпосереднього споживання, як споживчі блага, а для подальшої участі в процесі виробництва. Процес виробництва і придбання капітальних благ має назву інвестування. Економісти нерідко називають капітал фізичним, бо він існує у вигляді речей. Капітал як фактор виробництва поділяють на основний і обіговий. До основного капіталу належать будівлі, споруди, машини, які слугують людям упродовж багатьох років; до обігового — сировина, допоміжні матеріали, паливо тощо. З розвитком економіки дедалі більшого значення набуває основний капітал. Зростан­ня частки останнього є характерною ознакою індустріального розвитку країни. Гроші не належать до фізичного капіталу. Оскільки гроші нічого не виробляють, а тільки представляють капітал і можуть за певних умов на нього перетворюватися (коли за них купують засоби виробництва), то їх не розглядають як економічний ресурс. Гроші — це фінансовий капітал.

Праця охоплює сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людини, які застосовують у виробництві життєвих благ. Праця є джерелом усіх дій, спрямованих на перетворення речовини природи для задоволення потреб людини, джерелом усіх економічних цінностей. Розвиток національної економіки та її результативність значною мірою зумовлені кількістю і якістю праці. Кількість праці залежить від чисельності населення, його вікового і статевого складу, ступеня фізичного здоров'я та господарської активності населення. Якість праці визначають: освітній і професійний рівень працівників, суспільний і технічний поділ праці, ступінь особистої свободи, психофізіологічні умови. Усі чинники, які впливають на якість праці, підвищують її продуктивність. Під продуктивністю праці розуміють кількість продукції, яку виробляють за одиницю часу, чим більше виробляють продукції — тим вища продуктивність.

Спільною важливою рисою всіх економічних ресурсів є те, що вони рідкісні, тобто кількість їх обмежена. Обмеженість ресурсів породжує багато техніко-економічних проблем: обмеженість обсягу виробництва, необхідність всебічної економії виробничих ресурсів та вибору, пошуків альтернативних варіантів використання ресурсів тощо. Поєднання й організацію трьох видів економічних ресурсів у процесі виробництва забезпечує підприємливість, яка є ще одним, четвертим економічним ресурсом. Підприємницький хист, або просто підприємливість, є особливим людським ресурсом. Підприємець виконує такі чотири функції. По-перше, він організовує сполучення ресурсів землі, праці, капіталу в єдиний процес виробництва товарів і послуг. По-друге, підприємець ухвалює рішення у процесі ведення бізнесу. По-третє, підприємець — є новатор, який намагається запровадити у виробництво нові продукти чи нові виробничі технології. По-четверте, підприємець — це людина, яка ризикує. У ринковій економіці прибуток не гарантується. Результатом господарської діяльності підприємця може бути і збиток.