7. Апарат держави та принципи його організації.

Апарат держави — це система державних органів, уповно­важених здійснювати державну владу та управління по виконан­ню завдань і функцій держави.

До основних принципів організації та діяльності державного апарату слід віднести:

1) демократизм. Цей принцип передбачає широке залучення населення до активної участі у формуванні та організації діяльності державного апарату, створення рівних умов участі громадян в управ­лінні державою з урахуванням особистих якостей кожного;

2) гуманізм (пріоритет прав і свобод людини). Цей принцип передбачає конституційне закріплення прав і свобод людини, яка є найвищою цінністю суспільства та держави.

3) законність. Цей принцип передбачає функціонування лише тих владних державних органів, які передбачені конституцією і у ме­жах, визначених чинним законодавством. їх діяльність спрямована на виконання конституції, законів та єдиним застосуванням нормативноправових актів на всій території держави;

4) єдність і розподіл влади. Цей принцип зумовлює належність державної влади народу та передбачає її розподіл на законодавчу, ви­конавчу та судову.

5) верховенство права. Цей принцип передбачає його консти­туційне закріплення та виражається у праві кожного громадянина оскаржити у судовому порядку будьяке рішення державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їм незаконними діями посадових осіб;

6) професіоналізм. Цей принцип визначає необхідність реаліза­ції владних повноважень на професійній основі, наявність комплексу спеціальних знань суб'єктів владних відносин та можливість їх опти­мального застосування для досягнення поставленої мети.

До принципів організації і діяльності державного апарату також відносять:

ієрархічність; поєднання виборності і призначуваності;

змінюваність; поєднання колегіальності та єдиноначальності;

гласність і урахування громадської думки; рівний доступ громадян до державної служби тощо.

Наявність та взаємодія зазначених принципів зумовлює і забез­печує функціонування апарату держави як взаємопов'язаної системи органів, які забезпечують ефективне виконання владних повноважень.

8. Форма державного правління та його класифікація.

Форма правління розглядається як організація держави, що включає в себе порядок створення вищих та місцевих державних органів та порядок взаємовідносин між ними.

Монархія – форма державного правління, за якою державна влада належить повністю або частково одній особі – монарху, і передається як спадщина серед представників правлячої династії або формується якимось іншим шляхом.

Монархії поділяються на обмежені та необмежені.

Необмежені монархії – це монархії, за якими влада монарха ніким і нічим не обмежена. Інакше кажучи, у країні не існує ні органів, ні законів, що могли б якоюсь мірою змінити або відмінити волю монарха. Існують різновиди необмеженої монархії:

• Деспотична монархія, за якою влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнається божеством.

• Абсолютна монархія – це історичний тип монархії, якій властива належність монарху необмеженої влади. Вона характерна для більш пізніх часів і свого розквіту досягла в епоху феодалізму.

Обмежена монархія – це форма правління, де влада монарха тією чи іншою мірою обмежується повноваженнями певних державних органів. Цей різновид монархії поділяється на:

• Дуалістичну монархію, яка характеризується особливим процесом призначення та контролювання уряду. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня – призначається монархом. Уряд призначається монархом і контролюється ним самостійно або через прем'єр-міністра, який призначається монархом; глава держави має право вето щодо актів парламенту.

• Парламентарну монархію, в якій влада монарха в законодавчій, виконавчій та судових сферах діяльності символічна. Монарх тільки підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, та формально зберігає статус глави держави – виключно з представницькими повноваженнями. Фактично главою держави (прем'єр-міністр) стає лідер партії, що володіє найбільшою кількістю депутатських місць в парламенті. Уряд формується парламентом та тільки йому підзвітний.

Республіка – це форма правління, відповідно до якої вища влада належить виборному органу – парламенту. 

1. Парламентська республіка характеризується верховенством влади парламенту; підзвітністю йому уряду; наявністю посади прем'єр-міністра, якого призначає парламент; обов'язком президента

2. Президентська республіка характеризується наявністю глави держави – президента, який може поєднувати повноваження глави держави та уряду. Президент обирається непарламентським шляхом – прямими чи непрямими виборами населення; він призначає уряд, що несе перед ним політичну відповідальність; глава держави може застосовувати право вето щодо актів парламенту; за певних обставин він може розпустити парламент, а останній може ініціювати процес відсторонення президента від влади у разі порушення ним конституції чи скоєння злочину.

3. Змішана республіка (парламентсько-президентська або президентсько-парламентська),яка характеризується тим, що глава держави (президент) пропонує склад уряду (перш за все кандидатуру прем'єр-міністра), яку належить обов'язково затвердити парламенту. Виконавча влада належить не тільки президенту, але й прем'єр-міністру, що очолює уряд. Президент має право головувати на засіданнях уряду, і він обирається позапарламентським шляхом (Україна, Фінляндія, Франція).