5.3. Зона видання

Зона видання містить відомості про зміни та особливості, які відрізняють дане видання від інших публікацій того ж документа чи його ідентичності з іншими публікаціями, про осіб, які брали участь у підготовці даного видання, додаткові відомості про видання. Термін «видання» у даній зоні бібліографічного опису позначає усі екземпляри документа, які отримані з одного і того ж друкарського набору або з одного оригіналу одним і тим же видавцем. Відомості про видання вказують на повторність даного видання (передрук, перевидання) документа, чи на його спеціальне призначення. Вони, як правило, містять слово «видання», слова, що його замінюють, такі як «версія», «варіант», «випуск», «редакція» «препринт» тощо, або їх еквіваленти іншими мовами, а також інші терміни, що вирізняють його від попередніх видань.

Відомості про видання записують так, як вони наведені у документі. Порядковий номер, що зазначений у цифровій чи словесній формі, записують арабськими цифрами, з додаванням закінчення, що відповідає граматичним правилам відповідної мови, наприклад:

. — 6-те вид.

. — Вид. 5-те

. — 5th ed.

Відомості про видання можуть бути сформульовані, якщо відомо, що у даному виданні є суттєві відмінності від попередніх, наприклад:

. — [Нове вид.]

. — [Перевид.]

. — [Пересмотр. версия]

Відомості про відповідальність записують у зоні видання, якщо вони стосуються лише змін конкретного видання документа. Їх записують після відомостей про видання, та їм передує знак навскісна риска, наприклад:

. — Репринтне відтворення вид. 1834 р. / за ред. проф. З. В. Слюсаренка

Додаткові відомості про видання наводять у бібліографічному описі, якщо у документі наявні окремо сформульовані додаткові відомості щодо особливостей даного перевидання, передруку тощо. Їх записують після попередніх відомостей зони видання і відокремлюють комою, наприклад:

. — 21-ше вид., доп.

. — 5-те вид, стереотип.

. — Вид. 2-ге, перероб. і доп.

5.4. Зона специфічних відомостей

Зона специфічних відомостей застосовується при описі об’єктів, які є особливим типом публікації чи розміщені на специфічних носіях. До них відносять картографічні, нотні документи, серіальні та інші продовжувані ресурси, окремі види нормативних і технічних документів, електронні ресурси, а також мікроформи, якщо на них розташовані всі вищезазначені види документів, за винятком електронних ресурсів. Ця зона містить відомості, які характерні лише певному виду документів, наприклад, цифрові чи хронологічні характеристики (для серіальних видань), математичні дані (для картографічних видань). Може мати різне наповнення у бібліографічному описі різних видів документів і в деяких випадках — різні назви, наприклад, «зона математичної основи» (для картографічних видань). Специфічне позначення матеріалу — термін, що позначає специфічний клас матеріалу, до якого належить даний документ (наприклад, грамплатівка).

5.5. Зона вихідних даних

Зона вихідних даних містить відомості про місце і час публікації, поширення чи виготовлення об’єкта бібліографічного опису, а також відомості про його видавця, розповсюджувача, виготовлювача. Це може бути місце видання (місцезнаходження видавництва чи видавця), видавництво чи видавнича організація (юридична особа, що здійснює підготовку і випуск документа), дата видання документа, а також відомості про друк, які розміщені на титульному аркуші документа, іноді на обкладинці або у вихідних даних. Датою видання вважають дату випуску видання у світ (рік, а за потреби — місяць і день), вказану на документі або встановлену на основі аналізу тексту документа, або за іншими джерелами.

Назву місця видання, розповсюдження наводять у формі та відмінку, що зазначені у джерелі інформації, наприклад:

. — Минск

. — К.

. — СПб.

. — V Praze

У випадку зазначення кількох місць видання, наводять назву, яка виділена поліграфічним способом чи зазначена першою у документі. Опущені відомості позначають скороченням [та ін.], [и др.] або його еквівалентом латинською мовою [etc.], які подають у квадратних дужках, наприклад:

СПб. [и др.]

Москва [и др.]

Х. [та ін.]

London [etc.]

Можуть бути наведені назви другого та наступних місць видання, які відокремлюються одне від одного крапкою з комою, наприклад:

М. ; Киев ; Париж

К. ; Х.

Якщо місце видання в об’єкті опису не зазначено, його варто встановити за місцем знаходження видавця. Назву місця видання наводять без квадратних дужок, якщо це зрозуміло з назви видавця, а у тому разі, якщо місце видання точно не встановлено, наводять орієнтовне місце видання у квадратних дужках зі знаком питання, наприклад:

. — [Тернопіль?]

. — [London?]

За відсутності відомостей про місце видання може бути наведена назва країни чи скорочення [б. м.], або його еквівалент латиною [s. l.].

Ім’я (назва) видавця, розповсюджувача тощо наводять після відомостей про місце видання, до якого воно відноситься, і відокремлюють двокрапкою. Відомості наводять так, як вони зазначені у документі, зберігаючи слова чи фрази, що зазначають функції (окрім видавничої), які виконує особа чи організація. Відомості щодо форми власності видавця, розповсюджувача тощо (АО, ВАТ, AT, Ltd, Inc., GmbH тощо), як правило, опускають, наприклад:

У джерелі інформації: В описі:

Видавництво «Наукова думка» : Наук. думка

ЗАО «ЕВРО-АДРЕС» : ЕВРО-АДРЕС

Видавництво Київського : Вид-во Київ. Ун-ту

Університету

У тому разі, якщо видавцем є фізична особа, в описі наводять її прізвище та ініціали у формі і відмінку, що зазначені у документі. Назву видавничого філіалу наводять після імені (назви) видавця і відокремлюють комою. За наявності у документі відомостей про двох чи більше видавців у описі наводять ім’я першого або те, яке виділене поліграфічним способом, а відомості про інших можуть бути опущені. Інформацію про останнє беруть у квадратні дужки [та ін.], наприклад:

. — М. : Наука, С.-Петерб. отд-ние

. — М. : Фонд им. И. Д. Сытина [и др.]

Якщо в документі відсутнє ім’я (назва) видавця, у дужках наводять скорочення українською [б. в.], російською [б. и.] латиною [s. n.], наприклад:

. — Ужгород : [б. в.]

. — Новосибирск : [б. и.]

. — Paris : [s. n.]

. — [Б. м. : б. в.]

Як дату видання наводять рік публікації документа, що є об’єктом бібліографічного опису. Рік зазначають арабськими цифрами, йому передує знак «кома», наприклад:

, 2007

, 1887

У випадках, коли дата видання невідома та її не вдалося встановити, на її місці наводять дату авторського права (копірайт), дату виготовлення (друкування) тощо, наприклад:

, сор. 1999

, друк. 2002

, ценз. 1907

Місце виготовлення та ім’я виготовлювача в бібліографічному описі може бути зазначено лише у випадку, якщо відсутні вихідні дані, про які йшла мова вище. Відомості наводять за тими ж правилами і беруть їх у круглі дужки, наприклад:

. — [Б. м. : б. в.], 2004 (Миргород : Миргород. міськ. друкарня)

. — К. : [б. в.], 2005 (Друкарня Ін-ту економіки)

. — М. : [б. и.], 2000 (ГУП Эксперим. тип.)