Узагальнюючи названі показники, отримуємо таку дефініцію інформаційного суспільства:

Інформаційне суспільство – інтелектуально розвинуте ліберально-демократичне суспільство, яке досягло суцільної інформатизації суспільного виробництва і повсякденного життя людей завдяки потужній телевізійно-комп'ютерній базі. У цій дефініції враховані чотири типологічних ознаки інформаційного суспільства, перераховані вище. Очевидно, що формування мультимедійної ГКС – необхідна передумова перетворення утопії інформаційного суспільства в реальний факт.

Три моделі репрезентації реальності. РЕБЯТА! КИДАЮ ССІЛКУ, ПРОСТО ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ. Потому что нормально ответа не нашла, но может єто то и пригодится. file:///C:/Users/%D0%94%D0%9E%D0%9C/Downloads/361-715-1-SM.pdf

Досягнення традиційних мистецтв та змі як культурний базис екранних технологій. Просто чтобі біло. Вообще не факт, что правильно(

Сучасні технології сприяють появі нових видів і форм мистецтва, таких, як відео-арт, мережеве мистецтво, інсталяція, перфоманс, інтермедіа, твори яких часто утворюються і поширюються у інтернет-просторі. Мережеве мистецтво вже не обмежується лише інтерактивними інтернет-проектами, а починає репрезентуватися в соціальних мережах, мас-медіа та інших мистецьких майданчиках. Відомо, що традиційна типологія видів мистецтв, яка перш за все ґрунтована на відмінності матеріалів та форм художніх творів, сьогодні зазнає суттєвих трансформацій. Нові види мистецтва використовують у виробництві різноманітні матеріали у довільному поєднанні (інсталяції) або взагалі ставлять ціль дематеріалізувати об’єкт мистецтва (концептуальне мистецтво), зазначає М.Теракопян. Відбувається взаємопроникнення і взаємовикористання різних матеріалів, форм та засобів вираження в різних мистецтвах, і в цьому процесі не останню роль відіграє комп’ютеризація багатьох сфер культури і мистецтва. Прикладом може слугувати зображальне мистецтво (графіка, живопис, скульптура, колаж), яке уже не прив’язане до традиційної матеріальної бази (папір, фарби, камінь), а може поєднувати різні елементи комп’ютерних перетворень і транслювати на екрані. Традиційні форми зображального мистецтва, раніше оперуючи лише просторовими елементами, з використанням комп’ютерних програм отримують ще один вимір – час, що суттєво змінює характеристики зображального мистецтва, яке завжди позиціонувало себе виключно просторовим мистецтвом.

«Цифрова революція» у аудіовізуальних мистецтвах сприяє виникненню нових жанрових різновидів, змішування стилів, методів та технологій виробництва, дифузія видів кіномистецтва. Змінилися традиційні уявлення про критерії ігрового та анімаційного кінематографу, простежується злиття і – в майбутньому – можливе нове розділення ігрового кіно і 3d-анімації. Анімаційний кінематограф вже знаходиться на межі створення комп’ютерних героїв і світів, які візуально за своєю реалістичністю майже не відрізняються від відзнятого на плівку матеріалу. Естетика анімаційної стрічки або коміксу з простими сюжетами та супергероями, з переобтяженістю комп’ютерними ефектами почасти використовується у ігрових картинах; і навпаки – анімація послуговується масштабними, серйозними темами та сюжетами, якими раніше займався лише ігровий кінематограф. Зображальна якість цифрових об’єктів у комп’ютерній анімації поступово наближається за своєю правдоподібністю до традиційного зафільмованого матеріалу.  Естетика ігрового фільму імітується у анімації за допомогою комп’ютерних програм, які створюють цифрових клонів живих істот, повторюючи їхню зовнішність, рухи, міміку, пластику.