- •Перша допомога при нещасних випадках
- •Частина 1 Загальні принципи та методи роботи з органічними речовинами
- •Підготовка до практичної роботи
- •Планування експерименту
- •1.1.2 Нагрівання
- •1.1.3 Охолодження
- •Деякі охолоджувальні суміші
- •1.1.4 Перемішування
- •1.2 Виділення та очистка отриманих сполук
- •1.1.5 Збирання приладів
- •1.2.1 Екстракція
- •1.2.2 Висушування
- •1.2.3 Видалення розчинника
- •1.2.4. Кристалізація
- •1.2.5 Фільтрування
- •1.2.6. Сублімація
- •1.2.7. Перегонка
- •1.2.8 Хроматографія
- •1.3. Робочий журнал
- •План і приклад оформлення протоколу синтетичної роботи робота № ____ Синтез (отримання) ______________________
- •Вихідні речовини
- •Результати синтезу
- •Контрольні запитання
- •2.1.2 Визначення температури кипіння рідини [4, с.231]
- •Контрольні запитання
- •2.1.3 Визначення показника заломлення рідини [8, с.59]
- •Контрольні запитання
- •2.2 Методи виділення, очистки та Ідентифікаціії твердих речовин
- •2.2.1 Визначення температури плавлення [8, с.53]
- •Контрольні запитання
- •2.2.2 Сублімація та перекристалізація бензойної кислоти [9, с.53]
- •Контрольні запитання
- •2.2.3 Ідентифікація органічних речовин методом тонкошарової хроматографії
- •Контрольні запитання
- •2.3 Якісні реакції на органічні сполуки
- •2.3.1 Якісний елементний аналіз органічних сполук
- •Виявлення Карбону і Гідрогену в органічних сполуках
- •Виявлення Нітрогену та Сульфуру в органічних сполуках
- •Виявлення галогенів в органічній сполуці за допомогою проби Бейльштейна
- •Контрольні запитання
- •2.3.2 Насичені та ненасичені вуглеводні
- •Синтез метану та вивчення його властивостей
- •Синтез етилену та вивчення його властивостей
- •Синтез ацетилену та вивчення його властивостей
- •Контрольні запитання
- •2.3.3 Ароматичні вуглеводні
- •Синтез бензену за способом Дюма
- •Здатність до окиснення ароматичних вуглеводнів
- •Нітрування бензену
- •Взаємодія фенолу з бромною водою
- •Взаємодія фенолу з ферум (ііі) хлоридом
- •Контрольні запитання
- •2.3.4 Спирти та феноли
- •Окиснення спиртів
- •Етерифікація спиртів
- •Отримання етилового етеру борної кислоти
- •4. Взаємодія багатоатомних спиртів з купрум (іі) гідроксидом
- •Контрольні запитання
- •2.3.5 Альдегіди та кетони
- •Отримання альдегіду окисненням спирту
- •Окиснення альдегіду до кислоти
- •Утворення гідросульфітних похідних
- •Реакція з фуксиносульфітною кислотою
- •Виявлення ацетону за допомогою натрію нітропрусиду (проба Легаля)
- •Утворення йодоформу (йодоформна реакція)
- •Контрольні запитання
- •2.3.6 Карбонові кислоти
- •Реакція з гідрокарбонатом натрію
- •Утворення солей карбонових кислот
- •Утворення естерів
- •Досліди з мурашиною кислотою
- •Розкладання щавлевої кислоти при нагріванні
- •Контрольні запитання
- •2.3.7 Гідроксикислоти
- •Якісна реакція -оксикислот з ферум (ііі) хлоридом
- •Розкладання молочної кислоти при нагріванні з н2sо4
- •Утворення кислої та середньої калієвих солей винної кислоти
- •Взаємодія калієвої солі винної кислоти з купрум (іі) гідроксидом
- •Контрольні запитання
- •2.3.8 Вуглеводи
- •Взаємодія вуглеводів з амоніачним розчином арґентум (і) гідроксиду
- •Реакція глюкози з фелінговою рідиною
- •Взаємодія глюкози з купрум гідроксидом (проба Троммера)
- •Реакція Селіванова на кетози
- •Якісна реакція на сахарозу
- •Гідроліз (інверсія) сахарози
- •Розчинення клітковини у купрум-амоніачному реактиві (реактиві Швейцера)
- •Перетворення целюлози на амілоїд
- •Контрольні запитання
- •2.3.9 Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •1. Добування нітробензену
- •2. Досліди з аніліном
- •3. Реакція діазотування
- •4. Добування фенолу з солі фенілдіазонію
- •5. Реакція азосполучення. Добування анілінового жовтого (диметиламіноазобензену)
- •Якісна реакція на дифеніламін
- •7. Ізонітрильна проба
- •Контрольні запитання
- •Якісні реакції на гліцин
- •Якісні реакції на білкові речовини
- •Контрольні запитання
- •2.3.10 Амінокислоти та білки
- •2.3.11 Гетероциклічні сполуки
- •Кольорові реакції на фурфурол
- •Кольорова реакції на пірол
- •Кольорова реакції на фуран
- •Реакції піридину
- •Реакції хіноліну
- •Контрольні запитання
- •2.4 Методики синтеТичних практичних робіт
- •Контрольні запитання
- •2.4.2 Нітробензен [1, с.415]
- •Контрольні запитання
- •Увага! Роботу проводять в витяжній шафі!
- •Контрольні запитання
- •2.4.4 Орто- і пара-Нітрофенол [10, с.119]
- •Контрольні запитання
- •2.4.5 Сульфанілова кислота [11, с.123]
- •Увага! Роботу проводять у витяжній шафі!
- •Контрольні запитання
- •2.4.6 Бензойна кислота [1, с.468]
- •Контрольні запитання
- •2.4.7 Бромоетан [11, с.73]
- •Контрольні запитання
- •2.4.8 Корична (цинамонова) кислота [8, с.212]
- •Контрольні запитання
- •2.4.9 Фенолфталеїн [1, с.480]
- •2.4.10 Дибензальацетон [8, с.208-209]
- •Контрольні запитання
- •2.4.11 Етилацетат [11, с.174]
- •Увага! Роботу проводять у витяжній шафі!
- •Контрольні запитання
- •2.4.12 Етилформіат [4, с.78]
- •Контрольні запитання
- •2.4.13 Ацетилсаліцилова кислота [7, с.256]
- •Контрольні запитання
- •2.4.14 Пентаацетил-β-d-глюкопіраноза [8, с.105]
- •Увага! Роботу проводять у витяжній шафі!
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •2.4.16 Метиловий оранжевий [10, с.119]
- •Контрольні запитання
- •Література Використана
- •Додаткова
- •Ведута Віра Василівна Федько Надія Федорівна Шевченко Ольга Володимирівна
1.1.2 Нагрівання
Однією з умов перебігу хімічних реакцій у заданому напрямі є суворе дотримання певного температурного режиму. Для перебігу будь-якої реакції необхідно, щоб відбулося зіткнення молекул з достатньою енергією активації. Один із чинників підвищення цієї енергії – нагрівання. Залежність швидкості реакції від температури описується рівнянням Арреніуса і правилом Вант-Гоффа, згідно з яким при підвищенні температури на 10 °С швидкість взаємодії речовин збільшується в 2–4 рази.
У хімічній лабораторії для нагрівання використовують різні пальники (газові або рідинні), електронагрівальні прилади та ін.
Пальники. Спиртовий пальник (рис. 1.1, а) — це резервуар з товстостінного скла, через шийку якого протягують нитяний гніт або ватяний тампон. Шийка закривається металевим чи притертим скляним ковпачком. Для швидкого нагрівання до відносно високих температур (~500 °С) застосовуються газові пальники Бунзена і Теклу (рис. 1.1, б,в), які є закріпленою на металевій підставці металевою трубкою, у нижній частині якої містяться отвори з пристроями для регулювання подачі повітря.
Увага! При поводженні з цими приладами треба дотримуватися правил техніки безпеки під час роботи з газом.
а) б)
Рис.1.1. Пальники: а – газовий Бунзена, б – газовий Теклу
Електронагрівальні прилади. Серед електронагрівальних приладів найпоширеніші: плитки, колбонагрівачі, сушильні шафи і бані. При використанні для нагрівання безпосередньо електричних плиток або пальників може відбуватися місцевий перегрів і часткове розкладання органічних речовин. Для збільшення рівномірності нагрівання понад 100 °С застосовують азбестові сітки, електроколбонагрівачі зі скловолокна з уплетеними електричними спіралями.
Нагрівальні бані. При роботі з вибухонебезпечними, легкозаймистими речовинами для запобігання місцевого перегрівання використовують різного роду нагрівальні бані. Теплопровідним середовищем у них служить: повітря, пісок, вода, органічні рідини, метали, розплави солей та ін. Вибираючи певний тип бані, враховують властивості реакційної суміші і температурний режим, дотримання якого необхідне протягом тривалого часу. Рівень речовини у посуді, що нагрівається, має бути нижчим або відповідати рівню теплоносія бані.
Увага! Слід пам'ятати: не можна зберігати вогненебезпечні речовини (етер, ацетон, бензен та ін.) поруч з місцями, де проводиться нагрівання.
Повітряні бані. Бані з жаростійкого скла з невеликою тепловою інерцією дозволяють не набагато збільшувати рівномірність нагрівання. Максимальна температура, що досягається при використанні повітряної бані з електричним обігрівом, складає 250 °С.
Піщані бані, обладнані електричними плитками або газовими пальниками, мають велику теплову інерцію і дозволяють підтримувати температуру до 400 °С. Посудину з речовинами і термометр занурюють на глибину 2–5 см у попередньо прожарений від органічних домішок, а потім просіяний білий пісок.
Р
Рис.1.2.
Водяна баня з регулятором рівня води
Масляні бані мають відносно велику теплову інерцію і використовуються для нагрівання в інтервалі 100–250 °С. Температура, що максимально досягається, залежить від виду теплоносія (гліцерол – до 200 °C, парафін – до 220 °С, силіконове масло – до 300 °С).
Варто звертати увагу на те, що при потраплянні води нагріті мінеральні масла піняться і розбризкуються, тому на нижній кінець зворотного холодильника надягають манжету з фільтрувального паперу.
Для тривалого підтримування температури в заданому інтервалі використовують термостати.
Увага! Місцевий перегрів рідин вище їхньої температури кипіння може призвести до вибуху. Щоб цього уникнути, у холодну рідину занурюють запаяні з одного боку довгі скляні капіляри відкритим кінцем униз або поміщають дрібні шматочки випаленого неглазурованого фарфору, цегли, так звані «кип'ятильники». Нагріваючись, вони виділяють дрібні бульбашки повітря, що забезпечують перемішування. «Кип'ятильники» використовуються одноразово, тому що при охолодженні рідина заповнює їхні пори. У вакуумі кипіння регулюється барботуванням повітря або інертного газу через капіляр.
Більш докладно див. [1, c.11-15; 2, с.30-32.]
