- •1 Теми та погодинний розклад семінарських занять і самостійної роботи
- •2 Перелік семінарських занять
- •Завдання до самостійної роботи
- •Завдання до самостійної роботи
- •Завдання до самостійної роботи
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тематика рефератів
- •4 Питання до іспиту
- •Завдання до самостійної роботи
- •Контрольні питання
- •3 Рекомендації щодо написання рефератів
- •5 Крітерії оцінювання знань студентів
- •Список літератури
Завдання до самостійної роботи
1. Підготуйте реферат на одну з наступних тем:
а) «Роль конфліктів у політичному процесі»;
б) «Прогнозування та діагностика політичних конфліктів»;
в) «Внутрішньополітична криза: стани виникнення та прояви».
2. Наведіть приклад парламентської, конституційної кризи.
3. Проаналізуйте політичне становище в Україні.
4. Дайте характеристику політичним засобам подолання конфліктів.
5. Проаналізуйте тенденції трансформації конфліктів.
6. Проаналізуйте основні типи конфліктів в Україні.
Контрольні питання
1. Дайте визначення політичного конфлікту.
2. Які причини породжують політичні конфлікти та сприяють їх розв’язанню?
3. Які основні функції політичного конфлікту?
Література: [1–13].
Семінарське заняття № 4
Тема. Міжнародні конфлікти
Мета: дати визначення міжнародного конфлікту, з’ясувати механізм його утворення й управління.
План
1. Поняття міжнародного конфлікту.
2. Типи міжнародних конфліктів.
3. Методи врегулювання міжнародних конфліктів.
Короткі теоретичні відомості
Основні поняття: міжнародний конфлікт, суб’єкт міжнародного конфлікту, міжнародна криза, міждержавний конфлікт, національна війна.
Міжнародний конфлікт – це зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації цілей та інтересів в умовах протидії.
Суб’єктами міжнародного конфлікту можуть бути держави, міждержавні об’єднання, міжнародні організації, організаційно оформлені суспільно-політичні сили всередині держави або на міжнародній арені.
Міжнародна криза – це конфліктна ситуація, за якої:
– зачіпаються життєво важливі цілі діючих суб’єктів міжнародної політики;
– для прийняття рішення суб’єкти мають украй обмежений час;
– події зазвичай розвиваються непередбачуване;
– ситуація, однак, не переростає у збройний конфлікт.
У міжнародних конфліктах основними суб’єктами є переважно держави. Виходячи з цього виділяють:
– міждержавні конфлікти;
– національно-визвольні війни (одна зі сторін – держава), антиколоніальні, війни народів, проти расизму, проти урядів;
– внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти (держава – помічник однієї зі сторін на території іншої держави).
Існує декілька типологій міжнародних конфліктів:
– залежно від кількості учасників – двосторонні і багатосторонні;
– за географією охоплення – регіональні і глобальні;
– за часом перебігу – короткострокові і тривалі;
– за рівнем прояву ворожості – збройні і без застосування зброї й ін.
Серед особливостей міжнародних конфліктів слід відзначити їх подвійний характер. Навіть за умов найжорстокішого збройного конфлікту існують елементи співробітництва (наприклад, обмін військовополоненими). Міжнародні конфлікти є ситуацією зі змішаними інтересами, у яких інтереси сторін водночас і збігаються, і різняться.
Види міждержавних конфліктів:
– конфлікт ідеологій;
– конфлікт через політичне панування; територіальний конфлікт;
– релігійний конфлікт.
Міждержавний конфлікт часто реалізується у формі війни. Необхідно проводити чітку межу між війною і державним конфліктом.
Військові конфлікти менш масштабні. Цілі – обмежені. Причини – спірні питання. Причина війни – глибинні економічні й ідеологічні суперечності між державами. Війни більш масштабні. Війна – стан усього суспільства, що бере участь у ній, військовий конфлікт – стан соціальної групи. Війна частково змінює подальший розвиток держави, військовий конфлікт може призвести лише до незначних змін.
Урегулювання, у тому числі усунення конфлікту, може відбуватися із застосуванням таких традиційних методів:
– мирних;
– силових;
– інших або змішаних, зі складною структурою.
Перевага зазвичай надається застосуванню мирного способу врегулювання конфліктів. Під час мирного розв’язання відсутнє застосування примусу в будь-якій формі.
Розв’язання конфліктів, особливо між державами, у силовий спосіб не дозволено. Силовий метод полягає у тому, що більш сильна держава примушує слабку сторону конфлікту прийняти свою позицію зі спірного питання. У разі зміни співвідношення сил на міжнародній арені нерозв’язаний конфлікт з латентної фази переходить у реальну та породжує нові конфлікти.
До інших способів розв’язання (урегулювання) конфліктів учені відносять засоби, у яких силу безпосередньо не застосовують, але використовують для залякування супротивника. Трапляються випадки, коли одночасно використовують і мирні, і насильницькі засоби розв’язання спору:
1) змішані, без застосування сили – наприклад, приведення збройних сил у бойову готовність, переміщення їх до кордону з державою та ведення одночасно з цим переговорів;
2) тиск без використання збройних сил – застосування економічних санкцій;
3) мілітаризовані акції без застосування сили – маневри, переміщення військ, за допомогою письмових чи усних заяв повноважних представників держави про можливе застосування сили у разі невиконання вимог;
4) змішані акції, що включають застосування сили – розгортання активних військових дій та одночасне застосування економічних санкцій.
За загальним визнанням учених і політиків, найбільш оптимальним та ефективним засобом урегулювання міжнародних конфліктів за обсягом витрачених ресурсів і стійкістю позитивного результату є мирні засоби.
У XXI ст. у зовнішній політиці має закріпитися прагматичний підхід у дусі дипломатії згоди, закріплення в міжнародних відносинах принципу безпеки для всіх. Побудовані на такій основі міжнародні зв’язки спроможні запобігти новій «холодній війні», відчутно оздоровити обстановку у світі.
