Завдання до самостійної роботи

1. Підготуйте реферат на одну з наступних тем:

а) «Роль конфліктів у політичному процесі»;

б) «Прогнозування та діагностика політичних конфліктів»;

в) «Внутрішньополітична криза: стани виникнення та прояви».

2. Наведіть приклад парламентської, конституційної кризи.

3. Проаналізуйте політичне становище в Україні.

4. Дайте характеристику політичним засобам подолання конфліктів.

5. Проаналізуйте тенденції трансформації конфліктів.

6. Проаналізуйте основні типи конфліктів в Україні.

Контрольні питання

1. Дайте визначення політичного конфлікту.

2. Які причини породжують політичні конфлікти та сприяють їх розв’язанню?

3. Які основні функції політичного конфлікту?

Література: [1–13].

Семінарське заняття № 4

Тема. Міжнародні конфлікти

Мета: дати визначення міжнародного конфлікту, з’ясувати механізм його утворення й управління.

План

1. Поняття міжнародного конфлікту.

2. Типи міжнародних конфліктів.

3. Методи врегулювання міжнародних конфліктів.

Короткі теоретичні відомості

Основні поняття: міжнародний конфлікт, суб’єкт міжнародного конфлікту, міжнародна криза, міждержавний конфлікт, національна війна.

Міжнародний конфлікт – це зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації цілей та інтересів в умовах протидії.

Суб’єктами міжнародного конфлікту можуть бути держави, міждержавні об’єднання, міжнародні організації, організаційно оформлені суспільно-політичні сили всередині держави або на міжнародній арені.

Міжнародна криза – це конфліктна ситуація, за якої:

– зачіпаються життєво важливі цілі діючих суб’єктів міжнародної політики;

– для прийняття рішення суб’єкти мають украй обмежений час;

– події зазвичай розвиваються непередбачуване;

– ситуація, однак, не переростає у збройний конфлікт.

У міжнародних конфліктах основними суб’єктами є переважно держави. Виходячи з цього виділяють:

– міждержавні конфлікти;

– національно-визвольні війни (одна зі сторін – держава), антиколоніальні, війни народів, проти расизму, проти урядів;

– внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти (держава – помічник однієї зі сторін на території іншої держави).

Існує декілька типологій міжнародних конфліктів:

– залежно від кількості учасників – двосторонні і багатосторонні;

– за географією охоплення – регіональні і глобальні;

– за часом перебігу – короткострокові і тривалі;

– за рівнем прояву ворожості – збройні і без застосування зброї й ін.

Серед особливостей міжнародних конфліктів слід відзначити їх подвійний характер. Навіть за умов найжорстокішого збройного конфлікту існують елементи співробітництва (наприклад, обмін військовополоненими). Міжнародні конфлікти є ситуацією зі змішаними інтересами, у яких інтереси сторін водночас і збігаються, і різняться.

Види міждержавних конфліктів:

– конфлікт ідеологій;

– конфлікт через політичне панування; територіальний конфлікт;

– релігійний конфлікт.

Міждержавний конфлікт часто реалізується у формі війни. Необхідно проводити чітку межу між війною і державним конфліктом.

Військові конфлікти менш масштабні. Цілі – обмежені. Причини – спірні питання. Причина війни – глибинні економічні й ідеологічні суперечності між державами. Війни більш масштабні. Війна – стан усього суспільства, що бере участь у ній, військовий конфлікт – стан соціальної групи. Війна частково змінює подальший розвиток держави, військовий конфлікт може призвести лише до незначних змін.

Урегулювання, у тому числі усунення конфлікту, може відбуватися із застосуванням таких традиційних методів:

– мирних;

– силових;

– інших або змішаних, зі складною структурою.

Перевага зазвичай надається застосуванню мирного способу врегулювання конфліктів. Під час мирного розв’язання відсутнє застосування примусу в будь-якій формі.

Розв’язання конфліктів, особливо між державами, у силовий спосіб не дозволено. Силовий метод полягає у тому, що більш сильна держава примушує слабку сторону конфлікту прийняти свою позицію зі спірного питання. У разі зміни співвідношення сил на міжнародній арені нерозв’язаний конфлікт з латентної фази переходить у реальну та породжує нові конфлікти.

До інших способів розв’язання (урегулювання) конфліктів учені відносять засоби, у яких силу безпосередньо не застосовують, але використовують для залякування супротивника. Трапляються випадки, коли одночасно використовують і мирні, і насильницькі засоби розв’язання спору:

1) змішані, без застосування сили – наприклад, приведення збройних сил у бойову готовність, переміщення їх до кордону з державою та ведення одночасно з цим переговорів;

2) тиск без використання збройних сил – застосування економічних санкцій;

3) мілітаризовані акції без застосування сили – маневри, переміщення військ, за допомогою письмових чи усних заяв повноважних представників держави про можливе застосування сили у разі невиконання вимог;

4) змішані акції, що включають застосування сили – розгортання активних військових дій та одночасне застосування економічних санкцій.

За загальним визнанням учених і політиків, найбільш оптимальним та ефективним засобом урегулювання міжнародних конфліктів за обсягом витрачених ресурсів і стійкістю позитивного результату є мирні засоби.

У XXI ст. у зовнішній політиці має закріпитися прагматичний підхід у дусі дипломатії згоди, закріплення в міжнародних відносинах принципу безпеки для всіх. Побудовані на такій основі міжнародні зв’язки спроможні запобігти новій «холодній війні», відчутно оздоровити обстановку у світі.