2. Місце психологічної практики у психологічній науці

Академічна (наукова) та практична психологія, рівно як і психологічна практика мають розбіжності з огляду на завдання, методологію, принципи, зміст і форми розвитку. Тобто теоретичні засади психології не завжди відповідають практичному використанню психології.

Наприклад, практична спрямованість психології на корекцію дітей у школі і здійснення просвітницької роботи серед вчителів є помилковою з точки зору академічної психології, позаяк корегувати варто усталене, стабілізоване, ригідне з опорою на власні мислительні (рефлексивні) можливості людини. Дитяча психіка досить пластична, а мислення не настільки сформоване, щоб сподіватися на зміни.

Ще один приклад: маніакальне встановлення акцентуацій характеру і типів темпераменту, підлаштовування під них навчально-виховного і виробничого процесів, пояснення результатів навчання та ефективності праці. З академічної, зокрема, гуманістичної точки зору це хибний шлях. Акцентуації характеру і типи темпераменту можуть пояснити лише специфіку навчальної та виробничої активності, її унікальну стратегію – не більше.

Отже, головним завданням на сьогоднішній день є вирішення проблеми дослідження основних системотворчих засад практичної психології, визначення її специфіки та зв’язку з академічною психологією.

Академічна психологія прагне до того, щоби типологізувати людську психіку і в такий спосіб чітко встановити закономірності і закони функціонування психіки. Тому вона спирається на стандартизовані методики (тести).

Практична психологія лише іноді користається стандартизованими методиками задля того, щоби обґрунтовано вносити зміни у зміст, форми і напрями індивідуального розвитку особистості. Тобто постає проблема побудови адекватної психологічної технології.

	Академічна психологія	Практична психологія
Об’єкт	Абстрактна, середньостатистична людина	Конкретна людина у конкретних життєвих обставинах
Предмет	Механізми душевного життя та поведінки	Життєва ситуація, життєві плани та життєвих шлях
Кінцева мета	Встановлення наукових фактів, законів	Вплив на поведінку й розвиток, корекція
Підхід	Аналітично-статистичний	Структурно-синтетичний
Методи	Дослідницькі: спостереження, експеримент	Психологічна технологія, інтуїція
Вимоги до спеціаліста	Знання	Знання + життєвий та професійний досвід + інтуїція

Отже, має відбуватися взаємозбагачення академічної та практичної психології. Зараз цей процес інтенсивно відбувається у ракурсі надання наукової самостійності багатьом психологічним практикам (транзакційний аналіз).

3. Специфічні риси психологічної практики

Головна мета психологічної практики – надання людям психологічної допомоги. З цього слідує, що методи практичної психології спрямовані не стільки на вивчення, скільки на надання допомоги. Діагностичні завдання визначаються корекційними завданнями, приватними запитами клієнтів.

Отже, предметом практичної психології є конкретний індивід у конкретних життєвих обставинах, а не загальні закономірності психічних явищ.

Критерієм достовірності знань слугує досвід та ефективність роботи спеціалістів. Важливо, щоби одні методи були ефективними у використанні якомога більшої кількості психологів.

Особливість знань у практичній психології можна вважати конкретність і практичність. Тобто робота повинна мати чітку практичну цінність, хоча не завжди практичний досвід може забезпечуватися доказовою базою та поширеними психологічними ідеями.

Ще одна особливість – цілісність в описі психіки людини (єдність свідомих і несвідомих компонентів психіки для пояснення поведінки, емоцій і думок).

Концепції практичних психологів вирізняються метафоричністю мови. Приклади: Фройд (Едиків комплекс), Фромм (втеча від свободи), Берн (Дитина-Дорослий-Родитель), Перлз (собака-зверху). Метафора унаочнює інформацію, робить її зрозумілішою, доступнішою для сприйняття. Берн наполягав, що книги з психології мають писатися так, щоби їх розуміла 8-річна дитина.

Важливим є вплив особистості психолога на процес і результати роботи. Зокрема, даються взнаки особисті трагедії та колізії вчених-практиків. Наприклад, на концепцію Франкла суттєвий вплив справило перебування у концтаборі. Інші психологи свого часу були лікарями, священиками і принесли у психологію медичну, релігійну термінологію. Серед них А. Адлер (комплекс неповноцінності), К. Юнг (вроджені архетипи).

Практичні психологи тяжіють до популяризації результатів своєї роботи.