2.2. Практична частина

Дослідження концентрації аміаку в повітрі

• Підготувати для аналізу індикаторну трубку по

відповідній методиці .

• Визначити по таблиці (Додаток 1 ) для аміаку об’єм

просмоктуємого повітря і підготувати до роботи повітрозабірний

пристрій.

• Налити із колби в ексікатор 30-40 мл аміаку.

• Приєднати до гумової трубки повітрозабірного пристрою підготовлену індикаторну трубку і розмістити її над ексикатором на висоті 30-40 см.

• Привести в дію повітрозабірний пристрій. Після закінчення руху штоку

( чути клацання ) , від’єднати індикаторну трубку від повітрозабірного пристрою і визначити концентрацію аміаку по еталонній шкалі ( яка знаходиться в коробці спец комплекту), прикладаючи нижній кінець стовпчика зафарбованого порошку до нульової поділки еталонної шкали. Цифра на шкалі, яка збігається з верхнім кінцем зафарбованого стовпчика порошку, вказує концентрацію речовини в мг/м³.

Дослідження концентрації бензину в повітрі

Дослідження провести аналогічно дослідженню аміаку.

Результати вимірювань записати в таблицю 3.

Таблиця 3.

Речовина, яка аналізується	Концентрація , мг/м3
	Дослідна	ГДК
Аміак
Бензин

По результатах досліджень зробити висновки про можливість роботи в даних умовах . Запропонувати заходи щодо забезпечення роботи в шкідливих умовах.

Характеристика аналізуємих газів і параметри роботи

повітрозабірного пристрою УГ-2

№ п/п	Назва газу	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Просмоктуємий об’єм
1	Сірковий ангідрид	10	3	300, 100
2	Етиловий ефір	0,15	2	400
3	Ацетилен	500	4	300
4	Окис вуглецю	20	4	200
5	Сірководень	10	3	300, 100
6	Хлор	1	2	300
7	Аміак	20	4	200, 100
8	Окисли азоту	5	3	300
9	Бензин	100	4	300
10	Бензол	5	3	300
11	Толуол	50	4	300
12	Ксилол	50	4	300
13	Ацетон	200	4	300
14	Вуглеводи нафти	300	4	300

3. Дослідження запиленості повітря

Прилади й устаткування: лабораторна установка, ваги лабораторні аналітичні, фільтри аерозольні, секундомір, барометр, термометр, мука, стенд.