2. Основні психологічні вимоги до менеджера Характер діяльності керівника

Психологічні вимоги до керівника залежать від характеру його діяльності, в якій можна виділити передусім такі моменти:

1. Авторитарність при розподілі відповідальності між підлеглими працівниками та при оцінці їхньої праці.

2. Чітка орієнтація напрямів роботи (якою мірою діяльність керівника спрямована на виконання виробничих завдань, а якою - на роботу З ЛЮДЬМИ).

3. Високий професійний та організаційний рівень управлінської праці, що виявляється, зокрема, в точному, зрозумілому для підлеглих визначенні та формулюванні завдань, правильному їх розподілі.

4. Впевненість у своїх силах, яка виявляється, зокрема, у чітких діях під час розв'язання складних ситуаційних завдань.

5. Вміння правильно визначати співвідношення між перспектив - ними та оперативними завданнями управлінської діяльності та шляхи їх розв'язання.

6. Турбота про підвищення власного професійного рівня та професійного рівня підлеглих.

7. Відповідальне ставлення до управління трудовим колективом, робота з кадрами.

8. Оцінка особистих якостей керівників ґрунтується на порівняльному аналізі, тобто порівнянні потрібних і наявних даних.

Результати таких порівнянь бувають досить суперечливими.

Чеський дослідник Іржі Ружичка наводить такі найістотніші якості, які мають бути притаманні керівникові і піддаються психологічному та психодіагностичному аналізові:

• інтелектуальний рівень, причому не тільки рівень розумових здібностей, а й здатність до синтезу та концептуальна спрямованість мислення;

• організаторські здібності;

• трудова і соціальна адаптабельність, здатність вирішувати завдання

управлінської діяльності;

• необхідний рівень особистої домінантності, наявність необхідної твердості, рішучості та відповідальності у спрямуванні діяльності підлеглого колективу;

• відповідний рівень міжособових контактів, вміння чітко реагувати на позиції, погляди і життєві проблеми членів керованого колективу;

• особиста врівноваженість;

• здатність витримувати нервово-психічні навантаження;

• ініціативність мислення та дій, готовність до сприйняття нових концепцій і методів;

• висока працездатність;

• орієнтованість щодо напрямів у своїй професійній галузі, у сфері управління;

• основні з необхідних моральних якостей (відповідальність, послідовність, самокритичність, культура дій і вчинків тощо). .

Розглянемо детальніше такий психологічний феномен, як "прагнення до лідерства", який і московські і чеські дослідники визначають як необхідну та основну передумову успішної діяльності керівника.

Прагнення до лідерства, здатність до керівництва

Для розуміння психологічної природи лідерства варто звернути увагу на "проблему лідерства" в тваринних і звірячих зграях.

Відомо, що в мавп'ячому стаді існує принаймні чотири рівні ієрархії.

На нижній сходинці ієрархії перебувають старі самки, нездатні до народження дитинчат і складних способів добування їжі.

Потім ідуть молоді недосвідчені самці, які претендують на "владу" і на самок.

До третього рівня можна віднести молодих самок і дитинчат, які користуються заступництвом великих і сильних самців і є ніби їхнім "оточенням".

Останні утворюють ядро стада і найвищий рівень його ієрархії. Увага ватажка до членів стада залежить від місця їх в ієрархії. Старих самок вони взагалі не помічають, молодих самців їм часто доводиться "наставляти", малеча і молоді самки користуються їхньою найбільшою прихильністю.

Функції ватажків досить чітко виявлені, і вони значні:

• опікуватися безпекою стада і захищати його від зовнішніх ворогів;

• бути плідником, відтворювачем потомства і суддею-екзекутором у конфліктах між членами стада.

Дотримання ієрархії і її динаміка є досить складними. Основний принцип тут - "право сильного". Ієрархія встановлюється на основі постійних бійок (І. Халіфман). Однак цей принцип може порушуватися, і у вожаки потрапляє не найсильніший, а "найхитріший" із молодих самців.

Цікавий випадок стався в зграї шимпанзе, за яким спостерігала англійка Джейн Гудолл у танзанійському заповіднику Гамбе-Стрім. "Зневажений" усіма самцями Майкл, який перебував на низькій сходинці ієрархії, спробував застосувати для захоплення "влади" порожні металеві каністри. Він схопив кілька каністр і почав штовхати їх перед собою, створюючи цим самим страшенний галас і напустивши на себе лють.

Домінуючі самці з переляку розбіглися, а потім почали перед ним запобігати. Після декількох таких процедур вони визнали його "владу". Потім для утримання "влади" Майклу було достатньо виявити агресивність, розмахуючи гілкою.

Відомо, що уже в дитячому садочку в групах починають виділятися лідери. Вони можуть бути як "позитивними", так і "негативними".

"Позитивні" лідери, як правило, найшвидше схоплюють правила дидактичних ігор, мають швидку розумову реакцію/ініціативні; активні, дисципліновані, хоча і досить жваві. Вихователі їх ставлять у приклад іншим, і цей факт ніби закріплює лідерство.

"Негативні" лідери - це активно-конфліктні діти; у яких постійно виникають ідеї (скоріше підсвідомо), скеровані на деструктуризацію групи, підрив занять. Вони часто б'ються, поведінка у них непрогнозована.

Уже в цій категорії дошкільнят дослідники виділяють певну ієрархію стосунків. У дитячих колективах уже є "активісти", "виконавці","зацьковані" і "бунтівники".

Отже, ми впритул підійшли до розкриття понять "лідер" і "лідерство".

Лідер (від англ. - провідник, керівник) - це:

1. член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях;

2. індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі.

Лідер може бути керівником групи, а може ним і не бути.

Виділяють такі розбіжності між ЛІДЕРОМ і КЕРІВНИКОМ: у керівник звичайно призначається офіційно, а лідер висувається стихійно;

1. керівникові надаються законом певні права й обов'язки, а лідер може їх не мати;

2. керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

3. керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрішньогруповими стосунками;

4. керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.

Виходячи із функціональних і психологічних відмінностей між керівником і лідером, у групі можуть виникнути такі „ситуації, які накладають свій відбиток на гармонізацію життя і діяльності групи

1. Лідер і керівник - різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії (не в одному "запрягу"). Ця, ситуація не сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних стосунків.

2. Лідер і керівник - різні особи, які на основі взаємоповаги і компромісів знаходять точки взаємодії. Така група може працювати успішно, і в ній пануватиме певний "дух" змагання і суперництва. І все-таки при цій розстановці сил можливі деякі "крени" групового корабля праворуч або ліворуч. Якщо група виконуватиме роль третьої сили, тобто буфера між лідером і керівником, то, висловлюючись фігурально, "цей корабель не затоне, а плистиме вперед".

3. Лідер і керівник - одна і та сама особа. В цьому випадку група працюватиме як єдина команда, віддана своєму капітанові, тобто найефективніше з погляду діяльності і найбільш гармонійно з огляду людських стосунків.

Лідерство - стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі.

У ході дослідження даного феномена виділені різноманітні стилі й розроблено ряд концепцій лідерства.

1. Теорія лідерських ролей (Р. Бейлс) розглядає ролі "професіонала" - лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і "соціально-емоційного фахівця", який вирішує проблеми людських стосунків.

2. Згідно з теорією рис, лідером може бути людина, яка володіє певним набором якостей особистості. Однак завдання складання їх повного переліку виявилося практично нерозв'язним.

3. За харизматичною концепцією, лідерство послане окремим видатним особистостям як деяка благодать ("харизма").

4. Прибічники інтерактивної теорії вважають, що лідером може стати будь-яка людина, яка займає відповідне місце в системі міжособистісних стосунків. Питання про те, хто конкретно візьме на себе лідерство, має вирішуватися з урахуванням індивіду­альних особливостей кандидата в лідери, особистісних характеристик інших членів групи, наявної ситуації і виконуваного завдання.

5. Ситуаційна теорія, або груподинамічний підхід (Ф. Фідлер), визначає лідерство як продукт ситуації: людина, ставши лідером в одному випадку, набуває авторитету, який починає на неї "працювати" внаслідок дії стереотипів. Тому вона може розглядатися групою як "лідер взагалі". До того ж окремим людям властиво "шукати посади", тому вони і поводять себе відповідним чином.

6. Синтетична (або комплексна) теорія розглядає лідерство як процес організації міжособистісних стосунків у групі, а лідера - як суб'єкта управління цим процесом, причому сам феномен лідерства розглядається в контексті спільної групової діяльності.

Для визначення потенційних лідерських можливостей і здатності до керівництва існує ряд тестів-опитувачів і проективних психогеометричних тестів ("Перш ніж стати менеджером", "Ведучий чи ведений", "Командувати чи підпорядковуватися?", "Чи здатні Ви стати керівником", "Методика виявлення комунікативних та організаційних здібностей", "Аналіз своїх обмежень", психогеометричний тест Сюзена Деллінгера для менеджерів, методика вивчення індивідуально-типових ознак управлінців на основі виявленої функціональної асиметрії тощо). Іншими психічними якостями, які мають бути притаманні менеджеру, і без яких "лідерство" не буде "закріпленим", тобто не стане сталою психологічною характеристикою, - є сильна воля і готовність до ризику.