4. Прагнення до успіху, честолюбство, і домінування і самодостатність особистості

Поняття "прагнення до успіху" і "честолюбство" є фактично синонімами. До недавнього часу честолюбство характеризувалося як негативна риса характеру, оскільки честолюбна людина - це та, яка прагне висунутися на передній план. А при тоталітарному режимі, де люди прирівнюються до функціональних гвинтиків, таке прагнення не дуже заохочувалося.

Зрештою, цьому є підтвердження в психологічному словнику. "Але, індивідуалістичне за своїм характером, воно (честолюбство) перешкоджає вихованню особистості в дусі колективізму, формуванню потреби в розумному поєднанні громадських і особистих інтересів". Проте основний смисл у понятті честолюбство розкрито правильно.

Честолюбство - прояв в особистості мотивів досягнення першості, прагнення до слави, до отримання нагород, до почесного місця в якійсь галузі діяльності,сфері суспільного життя.

Гіпертрофоване честолюбство підсилюється пихатістю – зверхнім ставленням до інших.

Честолюбство як прагнення до суспільного визнання може відігравати об'єктивно відносно позитивну роль, стимулюючи, підвищену соціальну активність людини.

У групах дітей і дорослих виділяються особистості, про яких кажуть, що вони люблять "командувати", "розпоряджатися" іншими, а саме: посилати щось зробити, принести і т.д., хоча формального права на це і не мають. І цієї звички їм практично неможливо позбутися. Таких людей можна назвати домінантними особистостями.

Досвідчені педагоги дають дітям чи підліткам, за якими помічена схильність до домінування, такі офіційні доручення, які уможливлюють соціально-позитивне скерування активної поведінки.

У дорослих схильність до домінування виявляється, зокрема, в тому, що їм важко вкластися в рамки "вузьких" інструкцій чи правил, а тим більше мати над собою начальника, щоб ним "поганяли". Часом схильність до домінування, якщо вмінь та інтелекту для імперативності не вистачає і статус цієї особистості невисокий, а потреба до домінування існує, - виявляється в безпідставній або мало підставній агресивній поведінці.

І тому пошук своєї щасливої зірки, відкриття своєї власної справи це і буде соціально прийнятне скерування домінантної енергії таких особистостей.

Слово "домінування" походить від латинського dominor, що означає "паную", "владарюю" і використовується для характеристики ієрархічних відносин в угрупованнях тварин і птахів, які виражаються в різних проявах агресивності.

За принципом домінування побудована ієрархія стосунків в армійських підрозділах, де основним правилом життя є догма: наказ начальника - закон для підлеглого, який не обговорюється беззастережно виконується. Пропустивши для спрощення де військові чини, наведемо приклад армійського домінування: ; рядовим домінує сержант, над сержантом – капітан над капітаном полковник, над полковником - генерал, над генералом — міністр оборони, над міністром оборони - президент держави.

Прагнення до успіху і честолюбство в його позитивному прояві, на відміну від домінування, не обов'язково передбачають самоствердження за рахунок беззастережного виконання іншими чиїхось вказівок, - і цим вони від нього відрізняються.

В екстремальних умовах (цейтнот, ризик, соціальна локалізація небезпека тощо) менеджер має бути готовим до того, що може з'явитися необхідність діяти за принципом домінування, тобто взяти на себе "всю повноту влади", а це означає, що одночасно і всю повноту відповідальності.

Під "самодостатністю" особистості ми розуміємо здатність до генерування чужих і висування своїх власних ідей. Самодостатня людина - це людина, яка має свій власний погляд на речі вона, як правило, малоконформна, не піддається чужому впливу: у достатній кількості продукує ідеї - і це є ї стабільною психічною характеристикою. Інакше вона жити не може і є центром, до якогось висловлюючись метафорично, "притягуються" інші особистості як до "магніту".

Це людина із найвищим рівнем самовдосконалення і саморегуляції. Така риса в характері є, звичайно, бажаною для менеджера, щоб досягти стабільного успіху в найвищих проявах його діяльності.

Для вимірювання такої якості, як прагнення до успіху, можна, наприклад, використати "Опитувальник для оцінки мотивації до досягнення мети - до успіху" (за Т. Елерсом).