Піраміда (ієрархія) людських потреб (за Маслоу)

Прагнення писати вірші, бажання володіти автомобілем, мати нову пару взуття, цікавість до історії - все це забувається або стає другорядним.

Для людини, яка дуже зголодніла, не існує ніяких інтересів, окрім їжі. Він або вона думають про їжу, мріють про їжу, згадують їжу, і сприймають тільки їжу, бажають тільки їжу.

Ієрархія потреб за А. Маслоу при всій її привабливості не є ідеальною. Якщо уявити собі ситуацію, подібну до відомої „Життя чи гаманець? „, то неважко здогадатися, що коли людина постане перед вибором: життя чи буханець хліба, то, напевно, вибере життя. Інакше кажучи, потреба в безпеці стане на перше місце, а фізіологічна — на друге. Але ж можна бути голодним до такої міри, що жити вже не захочеться?.. Отже, все залежить від міри голоду чи безпеки. Не можна також чітко визначити, яка, наприклад, із потреб більш пріоритетна -у спілкуванні чи у визнанні? - оскільки сила прагнення залежатиме від скерованості, досвіду, життєвих пріоритетів особистості.

Для більш чіткої градації потреб і розкодування на цій основі мотивів діяльності слід виходити із першопочатку, із задуму Великого Конструктора, а саме: „рушій” потреб закладений у самій психобіологічній „конструкції”” людини. Відомо, що людиною рухають три потужні інстинкти в порядку пріоритетності:

безпеки;

гастрономічний;

продовження роду.

Гастрономічний інстинкт у даному разі розуміють у широкому значенні слова: їжа, житло, одежа.

Отже, одна група потреб залежить від названих інстинктів.

Друга група потреб - це інтелектуально-духовні потреби. („Не єдиним хлібом живе людина... Якщо хліб є на столі”, - додає дехто з аналітиків.)

Показано, як через стимулювання, мотивацію та діяльність людина досягає певної мети, щоб задовольнити потреби життєдіяльності. Наведена схема фактично зображує замкнутий цикл життєдіяльності: при досягненні поставленої мети задовольняються певні потреби життєдіяльності, потім з’являються нові потреби, мотивується нова мета, яка має позитивні або негативні стимули (перешкоди, які додають рішучості в досягненні мети) - і так триває весь час, поки людина живе і сподівається.

Спробуймо на прикладах пояснити, що таке інтеріоризація стимулу в мотив і для чого це потрібно знати керівникові, котрий має на меті стимулювати персонал до праці, досягнути більшої віддачі кожного працівника на робочому місці.

Річ у тім, що, стимулюючи працівника, Ви можете думати, що він мотивований. Насправді, якщо ці стимули не збігаються із іншого. „Заробляю на хліб собі і дітям своїм”. Третій їздовий сказав: „Будую собор, мудрий старче”. Всі вони робили одну справу: возили каміння. Всі отримували гроші за свою роботу. Але смисл у свої дії вкладали різний.

Звичайно, мотивація - не єдиний чинник, який визначає ефективність трудової діяльності. її зв’язок із трудовою поведінкою опосередкований статтю, віком, станом здоров’я людини, її кваліфікацією, виробничим досвідом, задоволеністю роботою тощо.

Гроші виконують у мотивації праці найбільш очевидну роль. Для декого гроші важливі і як міра досягнення певного становища в суспільстві. Забезпеченість створює почуття незалежності, стабільності і безпеки.

Людина з певним добробутом може звернутися до культурних і суспільних цінностей, спробувати, нарешті, допомогти ближньому. Стати людиною в повному розумінні цього слова.