3. Методи прогнозування в процесі прийняття логістичних рішень.

Методи прогнозування передбачають використання накопичено­го досвіду, поточних припущень щодо визначення перспектив органі­зації, їх поділяють на кількісні та якісні.

Кількісні методи прогнозування застосовують, коли діяльність ор­ганізації в минулому мала певну тенденцію, яку можна розвинути в майбутньому, і коли наявної інформації достатньо для визначення ста­тистично достовірних тенденцій або залежностей. До цих методів, зо­крема, належать:

— аналіз часових рядів — базується на припущенні, що події, які відбулись у минулому, дають можливість прогнозувати події в май­бутньому. Цей метод часто застосовують для оцінювання попиту на товари та послуги, оцінювання потреб у матеріальних запасах, про­гнозування структури збуту, що характеризується сезонними коли­ваннями, потреби в кадрах тощо. Застосування його недоцільне в си­туаціях з високим рівнем мінливості або коли в середовищі госпо­дарювання відбулися значні зміни. Для виконання аналізу часових рядів можна проводити розрахунки з використанням сучасних мате­матичних методів;

— каузальне (причинно-наслідкове) моделювання — прогнозуван­ня ситуації через дослідження статистичної залежності між досліджу­ваним фактором та іншими змінними (кореляційно-регресійний аналіз, економетричні моделі тощо). Даний метод має досить складний мате­матичний апарат прогнозування, тому для його реалізації необхідні масштабні комп'ютерні розрахунки.

Якісні методи прогнозування передбачають прогнозування майбу­тнього, що ґрунтується на досвіді, інтуїції, експертних оцінках фахів­ців у галузі прийняття рішень:

— думка «журі» — поєднання й узагальнення думок експертів у релевантних сферах;

— спільна думка працівників збуту — досвідчені торгові агенти вміють передбачати майбутній попит, оскільки тісно співпрацюють зі споживачами;

— модель очікування споживачів — базується на результатах опи­тування клієнтів організації щодо майбутніх потреб, нових вимог.

4. Методи генерації ідей, оцінювання і вибору варіанта логістичного рішення

На етапі генерації ідей відбувається накопичення інформації та змінюється підхід до її аналізу. При цьому використовуються резуль­тати власних або запозичених досліджень і розробок.

Значне місце серед методів на етапі генерації ідей, оцінювання й вибору варіантів займають такі: евристичні, логіко-формалізовані, теоретико-ігрові.

Евристичні методи. У системах управління для прийняття ефек­тивних рішень необхідно мати відповідний набір варіантів (альтерна­тив), яким властиві стійкість до зміни деяких зовнішніх умов, надій­ність, багатоцільова придатність і адаптивність.

На практиці під час розробки управлінських рішень дуже часто ви­користовують евристичні методи, тобто методи неформального аналі­зу на основі досвіду, інтуїції тощо.

Виділяють евристичні методи індивідуальної та групової роботи, які використовують як для отримання експертних оцінок, так і для ге­нерування, аналізу, вибору альтернатив і розв'язання проблеми.

До методів індивідуальної роботи можна зарахувати такі.

Метод інтерв 'ю. Ведеться бесіда з експертом, йому ставляться зазда­легідь підготовлені питання з досліджуваної системи, на які він одразу дає конкретні відповіді. Витрачається багато часу, але участь інтерв'юєра дає можливість забезпечити надійність і точність відповідей.

Метод анкетування. Підготовка до проведення анкетного опиту­вання про об'єкт аналізу включає розробку анкет з набором питань, що мають бути логічно пов'язані із завданням експертизи, містити за­гальноприйняті терміни, виключати невизначеність, логічно відпові­дати структурі об'єкта аналізу й забезпечувати єдине тлумачення. Експерт письмово відповідає на питання анкети.

Метод очікування натхнення. Під час виконання завдань, коли не вдається сконцентрувати зусилля, окремі автори рекомендують поєднувати напружену інтелектуальну роботу з розслабленням. Прийом базується на «перехідних станах», що виникають у період засинання, й дозволяє «ставити завдання» своєму мозку. З переходом до природно­го сну й «відключенням» свідомості несвідоме людини немов програ­мується на розв'язання важливої проблеми.

Метод Меттчета рекомендує використовувати такі «режими ми­слення» під час вирішення питання: стратегічні схеми (діяти відповід­но до стратегії); образи (подавати проблему у вигляді схем); паралель­ні площини (слідкувати за своїми думками); основні елементи (варіанти рішень, суджень, понять, тактик, відносин).

Метод ліквідації безвихідних ситуацій використовується, коли ро­бота зайшла у глухий кут, і дозволяє моделювати прийняття різних управлінських рішень послідовно, уникати факторів, що призводять до небажаних прогнозованих наслідків. Досягається це за рахунок варію­вання рішень.

До методів групової роботи належать такі.

Метод колективної експертної оцінки передбачає виявлення об'єктивно узагальненої оцінки експертної групи шляхом обробки ін­дивідуальних, незалежних оцінок експертів.

Метод експертних комісій полягає у пропонуванні варіантів роз­в'язання проблеми та їх спільному обґрунтуванні й обговоренні. Слаб­ке місце — логіка компромісу (суб'єктивізм і надмірний вплив най­більш авторитетних експертів).

Метод прямої «мозкової атаки» — це системно організована інте­лектуальна діяльність підготовлених фахівців, які використовують прийоми та способи роботи мозку для колективного аналізу і генерації ідей. Під час створення групи враховується: неоднорідність знань, до­свіду та соціально-функціонального складу її членів, незалежність один від одного, принцип змагальності. Склад групи може оновлюва­тися — для пожвавлення функціонування колективу, розвитку ініціа­тиви й творчого настрою. Членів групи можуть попередньо інформу­вати лише про тему роботи, а не про саму проблему, чим намагаються забезпечити спонтанні підходи до її розв'язання. Вважається, що цей метод відрізняється найбільшою продуктивністю в генерації альтерна­тив. Ідеї добирають у два етапи: найбільш оригінальні та раціональні, а потім — оптимальні.

Метод оберненої «мозкової атаки» передбачає не генерацію нових ідей, а критику вже наявних. Обернена «мозкова атака» може бути проведена відразу після прямої, коли після генерування ідей форму­ються контрідеї. При цьому виконується систематизація та класифіка­ція ідей і групування за ознаками, що виражають загальні підходи до розв'язання проблеми; оцінка ідеї щодо можливості й часу реалізації та пошук перешкод; оцінка критичних зауважень і відбір найкращої ідеї або контрідеї, що витримала критику.

Метод дискусії — це метод підготовки рішень шляхом ознайом­лення експертів з поглядами один одного, виявлення різних поглядів. Дискусія допускає критику, вільний виклад своїх позицій, зіставлення різних підходів, публічне обговорення переваг і недоліків.

Аналоговий метод ґрунтується на багаторазовому використанні іс­нуючого досвіду тих ситуацій, що мали місце раніше, та прийнятих щодо них рішень, а також звичайних виробничих завдань, як правило, рутинного чи ординарного характеру, які не потребують творчого під­ходу. Розв'язання проблеми здійснюється групою фахівців під час об­говорення аналогій. Застосовуються аналогії таких видів: прямі (реа­льні), суб'єктивні, символічні (абстрактні), фантастичні (нереальні). Під час використання даного методу серед фахівців групи має бути створена довірча обстановка, вони не повинні обмежувати «вихід» своїх думок.

Метод синектики передбачає отримання найбільш оригінальних ідей за рахунок використання у процесі «мозкової атаки» аналогії, ін­туїції, абстрагування, вільного міркування, неочікуваних метафор елементів гри, що дозволяє звичну проблему в незвичній ситуації ви­рішити неочікувано та оригінально.

Метод ключових запитань застосовують для збирання додаткової інформації в умовах проблемної ситуації або впорядкування вже наяв­ної проблеми. Запитання слугують стимулом для формування стратегії й тактики рішення, розвивають інтуїцію, формують алгоритми мис­лення, наводять людину на ідею рішення, спонукають до правильних відповідей.

Метод вільних асоціацій. На етапі генерування ідей з використан­ням нових асоціацій підвищується результативність творчої діяльності за рахунок народження нових ідей. Метод ураховує особливості діяль­ності мозку людини, що виробляє нові ідеї під час виникнення нових асоціативних зв'язків. У деяких людей слово, образ, картина, мелодія народжують ідею, що сприяє розв'язанню проблеми.

Метод Делфі. Особливості цього методу: а) анонімність (виключа­ється безпосередня взаємодія експертів між собою); б) інформатив­ність (оголошення результатів кожного туру експертам); в) багатоета-пність процедури анкетування; г) експерти мають висловити свою думку щодо кожного запитання анкети, користуючись пропонованою бальною або числовою шкалою; д) керованість (керівники експертизи порядкують її проведенням і пропонують деяким експертам пояснити, чому вони мають значні розбіжності оцінок з середньою груповою оцінкою з відповідного запитання); є) контроль за якістю експертизи (в кожному турі оброблюються оцінки експертів, отримують середню групову, крайні оцінки та максимальні відхилення оцінок експертів від середньої групової щодо кожного запитання, оцінюється узгодженість думок експертів); ж) процедуру експертизи повторюють, доки або не отримують достатньо узгоджені думки експертів, або результати екс­пертизи не стабілізуються. За групові оцінки кожного запитання після завершення експертизи приймають усереднені оцінки відповідей.

Метод Патерн дозволяє аналізувати й ранжувати за ступенем ва­жливості дані будь-якої предметної області, щоб можна було уявити складне та взаємне відношення постійних і змінних факторів, що ста­новлять основу прийняття управлінських рішень. Цей метод базується на ієрархічному дереві цілей та кількісній оцінці його елементів.