Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛабРоб№1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
281 Кб
Скачать
☆
        1. Термореактивні полімери

Фенолформальдегідні (бакелітові) смоли є продуктами поліконденсації фенолу С5Н6–ОН з формальдегідом Н2СО. Одержують їх внаслідок нагрівання у закритому котлі водного розчину фенолу і формальдегіду в присутності каталізатора. У разі надлишку фенолу та при використанні в реакції лужного каталізатора (наприклад, аміаку) одержують термореактивну смолу – бакеліт.

Безпосередньо після варіння смола перебуває у стадії А (резол) і називається резольною. Резол розм’якшується при температурі 55...80ОС, розчиняється у спирті та ацетоні. При нагріванні до температури 100...140ОС бакеліт твердішає і переходить у проміжну стадію В–резитол, який не розчиняється, але набухає в розчиннику. Якщо нагрівання продовжити до 2...4 години, то бакелітова смола переходить в кінцеву стадію С–резит, в якій вона не розчиняється і не плавиться, тобто стає термореактивною. Бакеліт у стадії C, де він перебуває в працюючій ізоляції, має високу механічну міцність і непогані характеристики: ρv=1011...1012 Ом·м; εr=5,0...6,5; tgδ=0,01...0,1; Ем=10...20 кВ/мм. Він не розчиняється у спирті та ацетоні, стійкий до дії води, бензину, масел, сірчаної та соляної кислот, але під дією азотної кислоти та випромінювання руйнується.

Бакеліт – полярний діелектрик. Недоліки резиту: мала еластичність та схильність до трекінгу, тобто до утворення на поверхні під дією поверхневих електричних розрядів електропровідних “доріжок”. Бакелітову смолу використовують для виготовлення гетинаксу, текстоліту, паперово-бакелітових намотаних виробів (циліндрів для обмоток трансформаторів, трубок, ізоляційних втулок тощо), клеїв, пластмас. На основі бакеліту виготовляють порошки для гарячого пресування масових виробів (вимикачів, розеток, кнопок, штепсельних вилок і т.п.), а також виробів складної конфігурації (корпусів приладів, корпусів апаратів зв’язку та ін.). До термореактивних полімерів належать також затверділі епоксидні смоли, ебоніт, ескапон.

Шаруваті пластики використовують як конструкційний та електроізоляційний матеріал, де наповнювачем є волокнистий матеріал. Вони мають хороші електроізоляційні та механічні властивості.

Гетинакс – шаруватий пластик, який одержують гарячим пресуванням паперу, просоченого фенолформальдегідною смолою в стадії А або іншими смолами такого ж типу. Просочений папір стискають стальними нагрітими плитами гідравлічного пресу. За час пресування фенол-формальдегідна смола плавиться, заповнює пори між волокнами паперу та окремими його листами, твердішає і міцно зв’язує окремі шари паперу. Діелектричні характеристики гетинаксу: ρv= 108…1011 Ом·м; εr=5...6; tgδ=0,03...0,4; Ем=20...40 кВ/мм.

Текстоліт – пластик, аналогічний гетинаксу, виготовляють з просоченої відповідною смолою тканини. Порівняно з гетинаксом текстоліт має підвищену ударну в’язкість та стійкість при терті, але гірші властивості: ρv=108...1010 Ом·м; εr=5...6,5; tg =0,06...0,8; Ем=4,5...16 кВ/мм.

Склотекстоліт виготовляється з просоченого смолою скловолокна, має вищу нагрівостійкість і механічну міцність.

Азбоцемент – неорганічна речовина, в якій азбест є наповнювачем, а цемент – зв’язуючим матеріалом. Має високу нагрівостійкість і легко піддається механічній обробці. Через значну гігроскопічність азбоцемент має невисокі діелектричні властивості. Просочування парафіном, бітумом чи смолами зменшує ці недоліки і забезпечує електричну міцність в 2...3 кВ/мм. Азбоцемент використовують в електрообладнанні низької напруги (основа контакторів, перегородки та іскрогасні камери в електричних апаратах, розподільні щитки).

Папір, картон, фібри – належать до волокнистих матеріалів. Ці матеріали складаються з целюлози, що визначає їх основні переваги та недоліки. Вони легко окислюються, старіють при підвищених температурах, горючі. В непросоченому виді гігроскопічні, а при зволоженні знижують свою механічну міцність. Сухий, непросочений конденсаторний папір має такі електричні властивості: Ем до 40 МВ/м, а просочений – до 300 МВ/м, tgδ=0,03; εr=3,7.

Менш цупкі види паперу (кабельний, намотувальний) і картон мають набагато нижчу електричну міцність: Ем = 15…45 МВ/м, а діелектричні втрати в 5-10 разів вищі порівняно з конденсаторним папером.

Крім електричних характеристик папір характеризується добрими механічними властивостями (особливо вздовж рулону). Його вартість невисока. Текстильні матеріали (нитки, тканини) мають, як правило, високу гнучкість, міцність на розривання, але дуже гігроскопічні і горючі.

До негорючих неорганічних текстильних матеріалів належать скло та азботканина. Для покращення механічних, хімічних, теплових характеристик та вологостійкості текстильні матеріали просочують різними лаками (лакотканини).

Світлі лакотканини мають більш високу хімічну стійкість і теплостійкість (до 120°С). Чорні лакотканини (на бітумних лаках) мають кращі електричні характеристики, їх електрична міцність Ем сягає 70 МВ/м, тоді як у світлих тканинах не перевищує, здебільшого, 30 МВ/м.

До групи неорганічних ізоляційних матеріалів належать скло, керамічні матеріали, сіталі, азбест та матеріали на їх основі. Всі вони є складними системами різних оксидів, при цьому у склі оксиди об'єднані квазіізоморфною структурою.

Слюда – природний діелектрик, зустрічається у вигляді кристалів, характерною особливістю яких є властивість легко розшаровуватися на дуже тонкі пластинки. Найважливіші види слюди – мусковіт і флогопіт (табл.1.3).

Таблиця 1.3