1.3. Об’єкт, предмет і основні завдання психології організацій

Об’єктом дослідження організаційної психології виступає організація.

Предметом дослідження організаційної психології є різноманітні психічні феномени і поведінку людей в організаціях, а також фактори, їх детермінуючі.

До таких факторів відносять:

• трудову діяльність;

• особистісно-ціннісну сферу працівників;

• професійно важливі якості працівників організації;

• групові організаційні процеси;

• мотивацію;

• лідерство;

• організаційну культуру;

• різноманітні організаційні змінні.

Визначені об’єкт, предмет дослідження ОП зумовлені специфічними умовами функціонування організації як системного утворення:

1. психологія і поведінка людей більшою мірою детерміновані як характеристиками організацій і груп, так і зовнішнім середовищем;

2. ефективність організації і досягнення проголошених нею цілей, у свою чергу, детерміновані її персоналом;

3. для розуміння і рішення психологічних проблем в організації необхідно використання досягнень всієї сукупності наукових знань і застосування наукового методу.

1.4. Категоріальний апарат організаційної психології

При аналізі соціально-психологічних явищ в організаціях психологи оперують такими поняттями:

1) «організація»;

2) «особистість працівника»;

3) «вставлення до праці».

Дослідження організації передбачає використання таких понятійних категорій:

• структура і функції;

• динаміка організації;

• соціально-психологічний клімат;

• причини виникнення і способи вирішення конфліктів;

• процес впровадження нововведень тощо.

При вивченні особистості працівника застосовуються такі поняття, як:

• «адаптація працівників в організаційних умовах»;

• «особистість керівника» (соціально-психологічні вимоги до особистості та діяльності керівників різних);

• «підбор, розстановка і атестація персоналу в організації»;

• «організація професійного і соціально-психологічного навчання працівників»;

• «вивчення потреб, інтересів, норм, моральних цінностей працівників організації».

Аналіз ставлення до праці можливий при використанні таких понять, як:

• «задоволеність працею» (тип і ступінь задоволення);

• «продуктивність праці»;

• «трудова і громадська активність працівників»;

• «дисципліна праці»;

• «стимулювання праці» (моральне та матеріальне).

Наведеними поняттями, безумовно, не описується весь спектр проблем, з якими стикається практичний психолог, що працює в організаціях. Разом з тим саме вони є основними соціально-психологічним факторами, що мають місце в системі організації.

2. Організація як об’єкт вивчення організаційної психології

Проаналізуємо, що таке організація. Р. Дафт визначає організацію як соціальне утворення:

• яке має спеціально створену структуру;

• його діяльність підпорядкована псиній меті.

Формулювання «соціальне утворення» означає, що в організації працюють двоє або більше людей. Наявність спеціально створеної структури свідчить про те, що завдання та відповідальність за їх виконання розподіляються між членами організації. Підпорядкованість меті означає, що організація повинна працювати па певний результат (прибуток, збільшення доходів працівників, задоволення духовних чи соціальних потреб тощо).

Приблизно такс саме визначення, але дещо у вужчому соціальному аспекті, дають М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, які під поняттям організації розуміють групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або визначених цілей. На думку цих авторів, певна група має відповідати деяким обов’язковим вимогам, щоб вважатися організацією. До них належать:

• наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи;

• наявність принаймні однієї мети, яку приймають як загальну члени цієї групи;

• наявність членів групи, які спеціально працюють разом, щоб досягти важливої для них мети.

Зауважимо, що багато організацій, у тому числі вітчизняних, мають набір взаємопов’язаних цілей. Такі організації називаються складними.

Організації мають низку суттєвих характеристик:

а) перетворення ресурсів для досягнення результатів;

б) залежність від зовнішнього середовища;

в) розподіл праці (горизонтальний та вертикальний).

Організації виконують зовнішні (соціально-економічні) та внутрішні (соціально-психологічні) функції, суттєві для особистості (групи).

Зокрема, організація виконує такі соціально-економічні функції:

• концентрація матеріально-фінансових ресурсів;

• вихід па ринок соціальних взаємодій;

• включення її макроекономічної структури;

• виробництво товарів та послуг;

• входження на споживчий ринок.

До соціально-психологічних функцій належать:

• об’єднання людських ресурсів;

• розподіл людських зусиль;

• визнання та можливість самореалізації;

• забезпечення доходів та винагород;

• захист і гарантія майбутнього та ін.

Важливим показником діяльності організації є ефективне та продуктивне досягнення нею цілей.

Під ефективністю діяльності організації розуміють ступінь її наближення до поставленої мети, який показує, наскільки така організація є успішною у виконанні своїх функцій, тобто у наданні споживачам необхідних товарів та послуг.

Продуктивність діяльності організації відображає обсяг ресурсів, які вона використала для досягнення певної мети.

До основних ресурсів, що використовують як комерційні, так і некомерційні організації, належать:

• люди (людські ресурси);

• капітал, матеріали;

• технології;

• інформація.