Класифікація соціальних законів

С оціальні закони

За ступеням спільності

Закони, які характеризують розвиток соціальної сфери в цілому

Закони, що описують розвиток окремих елементів соціальної служби (класів, груп, націй)

За способом вияву

Динамічні, які визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв’язок між послідовністю подій у конкретних умовах (панування наукових поглядів)

Статистичні (стохастичні), зумовлюють зв’язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певних ступнем вірогідності (природні, стійкі умови: сім’я, релігія, держава)

Причинні фіксують суворо причинно- наслідкові зв’язки розвитку соціальних явищ (роль способу виробництва при переході від однієї формації до іншої)

Функціональні відображають емпірично спостережувані й суворо повторювані, взаємні залежності між соціальними явищами

Закони розвитку (розвиток самоврядування)

Закони функціонування (розподіл рольових функцій у сім’ї)

Найбільш уживанішою у соціології є категорія „соціальне”.

„Соціальне” (лат. Socialis – громадський) – сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.

Категорія „соціальне” тісно взаємодіє з категорією „соціальні відносини”.

Соціальні відносини – самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб’єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.

2. Структура сучасної соціології.

Структура соціологічного знання – система взаємопов’язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів.Соціологія – наука комплексна. Соціологія дає знання теоретичні й емпіричні, знання фундаментального і прикладного характеру. Виділяють такі галузі:

• теоретична соціологія – вивчає фундаментальні наукові проблеми, пов’язані з формуванням знань про соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою соціологічних концепцій, методологій та методів соціологічного дослідження.

Має трьохрівневу структуру:

І рівень – теоретична соціологія ,загальносоціологічні теорії:

• вивчення соціальних структур;

• вивчення соціального розвитку, процесів інтеграції, дезінтеграції в суспільстві;

• вивчення розвитку особистості;

• вивчення моделей, методик і технік соціологічних досліджень.

Теоретична соціологія – це багатоманітні концепції, що розробляються з метою роз’яснення та інтерпретації загальних аспектів соціального розвитку суспільства.

Теоретична соціологія має такі напрямки:

• феноменологічна соціологія;

• символічний інтеракціонізм;

• концепція соціального обміну;

• теорія соціальної дії;

• функціоналізм;

• етнометодологія;

• структуралізм (постструктуралізм);

• теорія соціального конфлікту;

• концепція технократизму

ІІ рівень – спеціальні соціологічні теорії (соціологія середнього рівня);

Спеціальні соціологічні теорії – області соціологічного знання, котрі мають своїм предметом дослідження відносно самостійні і специфічні підсистеми суспільного цілого (етносоціологія, соціологія молоді, міста тощо), відносини і окремі сфери життєдіяльності (соціологія праці, побуту, соціальна психологія тощо), інститути (соціологія громадської думки, соціологія сім’ї, освіти тощо), процеси (соціологія організації, конфліктологія тощо) – тобто галузеві знання.

ІІІ рівень – емпіричні соціологічні дослідження – проведення конкретно-соціологічних досліджень в соціальних групах і інститутах.

Емпірична соціологія – це сукупність досліджень, основним змістом яких є сбір і аналіз фактичних даних про об’єкт.

Емпіричні соціологічні дослідження являють собою методи та технології збору соціальної інформації – встановлення та узагальнення соціальних фактів посередництвом прямої або непрямої реєстрації подій, характерних для вивчення соціальних явищ та процесів.

Основні категорії соціології:

• Загальнонаукові соціологічні категорії (суспільство, соціум, соціальна система тощо);

• Безпосередні соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми, соціальні цінності);

• Категорії дисциплін суміжних із соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, культури тощо)

В соціології сформувалися два погляди щодо визначення соціальної реальності: «соціологічний реалізм» і «соціологічний номіналізм».

Західні вчені поділяють соціологічну науку на макросоціологію і мікросоціологію.

Макросоціологія вивчає будову суспільства, взаємозалежність і взаємодію його структурних утворень.

Прихильники „соціологічного реалізму” виходять з того, що індивіди покоління за поколінням народжуються, помирають, а соціальні структури – норми, зразки взаємодій, поділ на групи, статусні відмінності – відтворюються в незмінному вигляді. З іншого боку, за життя одного покоління соціальні структури в результаті реформ або революцій можуть кардинально змінитися. Таким чином, логіка функціонування і розвитку соціальних структур бачиться як відмінна від логіки існування індивіда. Необхідно досліджувати масштабні явища: зміну на протязі століть ролі сім’ї в визначенні соціального статусу індивідів (соціальну еволюцію); співвідношення долі виборців, які підтримують різні політичні партії (структуру громадської думки) і т.п.

Прихильники „соціологічного номіналізму” (від лат. Noumen - ім’я) наполягають на тому, що такі категорії, як „суспільство”, „соціальні структури”, „соціальні системи”, т.д. є лише іменами, які зручні для визначення совокупності дій індивідів.

Мікросоціологія зорієнтована на вивчення механізмів взаємодії людей на особистісному рівні, який вважається базовим і вирішальним у формуванні складніших форм соціальної поведінки.

Прикладна соціологія – це сукупність досліджень, мета яких – отримання практично корисних знань. Такі дослідження здійснюються головним чином спеціалізованими організаціями, які діють на комерційній основі і створюють свого роду індустрію досліджень на замовлення. Такі замовлення можуть надходити із сфери бізнесу, із сфери політики, від громадських організацій. Прикладні соціологічні в сучасних умовах, як правило, являються елементом або інструментом маркетинга, менеджмента, зв’язків з громадськістю (PR).

Академічна соціологія – це сукупність досліджень, метою яких є отримання фундаментального наукового знання. Основний результат – створення нових теорій, розробка і апробація нових методів і прийомів збору і аналізу даних. Такі дослідження ведуться на базі науково-дослідних інститутів і університетів. Це самостійна наукова і учбова дисципліна.