- •1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •2. Тематичний зміст практичних занять
- •Тема 1. Управлінський облік у системі стратегічного управління підприємства (1 год)
- •Тема 2. Сутність, принципи і вимоги до стратегічних управлінських рішень (1 год)
- •Тема 3. Основи розробки стратегій підприємства (1 год)
- •Тема 4. Стратегічні альтернативи діяльності підприємства (1 год)
- •Тема 5. Організаційне забезпечення реалізації стратегії: системи, структура, співробітники. (1 год)
- •Тема 6. Програмно-цільове управління та управлінські рішення (1 год)
- •Тема 7. Оцінка вигід і витрат в стратегічному управлінському обліку (1 год)
- •Тема 8. Прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності (1 год)
- •Тема 9. Конкурентна стратегія: сутність та основні принципи. (1 год)
- •Тема 10. Стратегічний управлінський облік запасів(1 год)
- •Тема 11. Стратегічний управлінський облік грошових коштів (2 год).
- •Тема 12. Стратегічний управлінський облік інвестиційних проектів (1 год)
- •Тема 13. Аналіз стратегічного потенціалу підприємства. (1 год)
- •Тема 14. Використання в стратегічному управлінні показників фінансової звітності. (1 год)
- •3. Перелік тем рефератів
- •4. Завдання для самостійної роботи
- •1) Формування стратегічного плану підприємства. Формування стратегічного плану підприємства
- •2) Самостійне виконання студентами завдань.
- •5. Термінологічний словник
- •6. Перелік рекомендованої літератури Базова література:
- •Допоміжна література
Тема 4. Стратегічні альтернативи діяльності підприємства (1 год)
Історична зміна стратегій. Характеристика видів базової та альтернативних стратегій. Функціональні і ресурсні стратегії. Способи здійснення стратегій. Чинники, що впливають на вибір стратегії.
Відомі декілька стратегій, що історично змінювались. Найбільш рання з таких стратегій - виробнича. Вона полягає в тому, що виробляється і викидається на ринок той товар, який цей виробник може і хоче виробляти, не сумніваючись при цьому, що товар буде куплений. У міру того як ринок розвивається, посилюється конкуренція, ускладнюється товарний асортимент, диференціюється попит і з'являється потреба робити спеціальні зусилля для збуту товарів. Така стратегія називається збутовою. При збутовій стратегії зусилля (реклама, пошук покупців та ін.) приймаються для збуту того товару, який вироблений або, можливо, ще буде вироблений, але вже запланований до виробництва, - але у будь-якому випадку незалежно від результатів збутової діяльності.
Відправним моментом у стратегічному плануванні є вибір базової стратегії. Вихідними даними для вибору базової стратегії служать як макроекономічні чинники, так і внутрішні можливості підприємства, що визначаються циклом його розвитку, а основне завдання, що вирішується при цьому, полягає у забезпеченні узгодженості між цілями і ресурсами.
Реалізація базової та альтернативних стратегій забезпечується наступною їхньою конкретизацією та розробкою функціональних і ресурсних субстратегій.
До функціональних стратегій (субстратегій) відносять:
– стратегію науково-дослідних та експерементально-впроваджувальних робіт – техніко-технологічна стратегія;
– виробничу стратегію;
– маркетингову стратегію.
Стратегічна альтернатива “техніко-технологічний розвиток” є обов’язковою умовою реалізації стратегії зростання і передбачає інноваційну діяльність по розробці і впровадженню нових видів продукції, послуг, технологій, організаційних форм тощо.
Виробнича стратегія – формується з урахуванням таких основних чинників (вони нерідко відіграють роль обмежень):
– обсяги капітальних вкладень, потрібних для здійснення перетворень у виробничому процесі;
– час, необхідний для своєчасного переходу до випуску нової продукції;
– оцінка відносної споживчої вартості існуючої та нової продукції;
– цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних стратегій;
– техніко-організаційний рівень виробництва та рівень конкурентоспроможності виробничого потенціалу (у розрізі окремих ресурсів, їхніх структурних характеристик і цільової оцінки);
– інноваційна здатність управлінського персоналу;
– рівень впливу складових середовища прямого впливу (конкуренти, партнери, постачальники та ін.) на витратно-часові параметри виробничих стратегій.
Маркетингова стратегія - докладний план досягнення маркетингових цілей підприємства. Стратегію маркетингу можна розробляти за кожним окремим ринком (сегментом ринку) і кожним товаром на певний період часу (довгострокові, середньострокові) для здійснення виробничої і комерційної діяльності відповідно до ринкової ситуації і можливостей.
Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває підприємство у даний час, її керівництво може вибрати одну з наведених нижче базових стратегій :
– стратегію виживання - вона є, по суті, захисною стратегією і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства;
– стратегію стабілізації - стратегію діяльності підприємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримуваної величини доходів;
– стратегію зростання, яка намагається використати можливості зовнішнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шляхом проникнення на нові ринки і їх захоплення та підвищення показників ефективності виробництва.
Способи здійснення стратегії зростання:
- поглинання конкуруючих (і не тільки) фірм через придбання контрольного пакету акцій;
- злиття – об’єднання на приблизно рівних засадах в одне підприємство;
- створення спільного підприємства – об’єднання частини капіталів підприємств з метою реалізації спільного взаємовигідного проекту.
Стратегія зростання реалізується за допомогою трьох типів під стратегій, так званих альтернатив базисної стратегії:
- інтенсифікація передбачає реалізацію системи заходів по розширенню виробництва і підвищенню його ефективності за рахунок кращого використання наявних ресурсів, а не за рахунок їх додаткового залучення, що характерно для екстенсивного шляху розвитку;
- диверсифікація передбачає вихід діяльності підприємства за рамки існуючого основного бізнесу (нові товари і нові ринки), а також розширення асортименту товару за рахунок освоєння його нових модифікацій;
- інтеграція передбачає розширення діяльності підприємства в сторону постачальників, конкурентів, різних посередників, продавців тощо, шляхом поглинання, злиття, створення спільного бізнесу.
Кожна з наведених нижче альтернатив має свої характерні заходи по реалізації.
Чинники, що впливають на вибір стратегії:
- Розмір підприємства як один з головних чинників вибору його стратегії. (Наприклад, стратегії малих підприємств направлені на мінімізацію конкурентної боротьби з великими і середніми підприємствоми та на максимальне використання переваг малого бізнесу, особливо в плані гнучкості).
- Стан галузі і позиція на ній підприємства. Сильні підприємства мають прагнути закріпити свої лідируючі позиції і обирати різні стратегії зростання: якщо галузь занепадає, варто приймати стратегію диференціації; якщо ж галузь розвивається - обирати стратегію концентрованого чи інтегрованого зростання. - Привабливість ринку.
-Стратегії конкурентів. Стратегія, що обирається підприємством, має протистояти стратегії конкурентів.
-Конкурентні переваги підприємства.
-Цілі і місія підприємства.
- Потенціал підприємства. Якщо ресурсам підприємства не під силу якась із привабливих альтернативних стратегій, вона і не обирається.
-Особливості продукції.
- Врахування стадії життєвого циклу підприємства і товару.
- Витрати на виробництво та збут. Підприємство з високими затратами на виробництво та реалізацію продукції аж ніяк не може обирати стратегії лідерства за витратами.
- Інтереси вищого керівництва, власників, колективу.
- Кваліфікація і якісний склад персоналу.
- Ступінь залежності від зовнішнього середовища.
