Електричний удар – це порушення діяльності життєво важливих органів та систем організму внаслідок дії електричного струму.

За тяжкістю розрізняють 4 ступеня електричного удару:

Перший ступінь: судомне скорочення м’язів без втрати свідомості.

Другий ступінь: судомне скорочення м’язів із втратою свідомості, але без порушення серцебиття та дихання.

Третій ступінь: втрата свідомості з порушенням серцебиття та (або) дихання.

Четвертий ступінь: клінічна смерть.

Ознаки клінічної смерті: втрата свідомості, відсутність серцебиття та дихання, зіниця ока не реагує на світло, шкірний покрив блідий. Але зі стану клінічної смерті людину можна повернути до життя. Цей стан триває від 5-6 хвилин до 10-12 хвилин.

Якщо запустити системи дихання та серцебиття, людину можна врятувати, тому необхідно робити штучне дихання та непрямий масаж серця доти, доки не прибудуть лікарі.

Перша допомога людині, ураженій електричним струмом.

Проводиться в три етапи:

1) від'єднати потерпілого від струмопровідних елементів безпечним для себе способом;

2) за відсутності дихання покласти його на горизонтальну поверхню, звільнити від тісного одягу, нахилити голову назад так, щоб лінія шиї і підборіддя утворила пряму лінію, підклавши під шию руку або м'який валик з одягу, та витягти запалий язик;

3) робити штучне дихання методом "з рота в рот" - 15-20 вдихів за хвилину (на один вдих - 5-6 натискань на ділянку грудної клітки - пасивний видих та непрямий масаж серця).

Штучне дихання проводити до появи ознак життя або до висновку лікаря про настання біологічної смерті потерпілого.

Електричний шок – це тяжка нервово-рефлекторна реакція організму на дію електричного струму.

При шоку виникають значні розлади нервової системи і, як наслідок цього, розлади систем дихання, кровообігу, обміну речовин, функціонування організму в цілому і життєві функції організму поступово загасають.

Такий стан організму може тривати від декількох хвилин до однієї доби і якщо не надати необхідної медичної допомоги, шок може призвести до дуже тяжкого стану потерпілого і навіть до його смерті.

2 Фактори, які впливають на важкість ураження електричним струмом

Усі фактори, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом, поділяють на три групи:

1) фактори електричного характеру,

2) фактори неелектричного характеру

3) фактори стану виробничого середовища. Фактори електричного характеру.

Фактори електричного характеру

1) Сила струму.

Це головний фактор даної групи. Щоб охарактеризувати вплив сили струму на людину, введені поняття порогових значень сили струму.

За характером дії на організм виділяють:

Відчутний струм – викликає при проходженні через організм відчутні подразнення.

порогові значення для змінного струму частотою 50 Гц - Для відчутного струму це становить 0,5 – 1,5 мА.

Невідпускаючий струм – викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м’язів руки, в який затиснутий провідник.

Для названих умов величина такого струму становить 10 – 15 мА.

Фібриляційний струм – викликає при проходженні через організм фібриляцію серця, тобто порушення ритму його роботи, що може призвести до смерті.

Порогове значення фібриляційного струму – 100 мА.

Якщо на людину діє струм, більший за 5А, - як змінний, так і постійний, - це викликає негайну зупинку серця, минаючи стан його фібриляції.

Гранично допустимий струм, що проходить через тіло людини при нормальному режимі роботи електроустановки не повинен для змінного струму перевищувати значення 0,3 А.

2) Величина напруги.

Напруга, яка прикладена до тіла людини, прямо впливає на тяжкість ураження, тому що це визначає значення сили струму, який проходить через тіло.

3) Електричний опір тіла людини.

Тіло людини – складний комплекс різноманітних тканин. Електричний опір цих тканин різний, тому загальний опір буде визначати та частина організму, яка має найбільший опір.

Такою тканиною є шкіра людини. Вона має опір від 3000 до 20 000 Ом і більше, який може змінюватися залежно від різних факторів. Тому прийнято вважати, що опір тіла людини є постійним і 84 становить 1 000 Ом

Опір шкіри залежить від таких чинників:

- вологість шкіри: волога шкіра має значно менший опір, тому небезпека ураження в такому випадку зростає;

- цілісність шкіри: пошкодження знижує опір шкіри до 500-700 Ом, що збільшує небезпеку ураження людини;

- забруднення шкіри – також зменшує її опір;

- сила струму та час його дії;

- величина напруги.

При наявності на шкірі різних ушкоджень (потертостей, порізів, саден) різко зменшується її електричний опір в цих місцях.

Електричний опір організму людини падає при збільшенні струму і тривалості його проходження внаслідок посилення місцевого нагрівання шкіри, що призводить до розширення судин, а, отже, до посилення постачання цієї ділянки кров’ю і збільшенню виділення поту.

З підвищенням напруги, прикладеної до тіла людини, зменшується опір шкіри, а, отже, і повний опір тіла, яке наближається до свого найменшого значення 300-500 Ом. Це пояснюється пробоєм рогового шару шкіри, збільшенням струму, що проходить через неї, та іншими чинниками.

Опір тіла людини залежить від статі і віку людей: у жінок це опір менше, ніж у чоловіків, у дітей менше, ніж у дорослих, у молодих людей менше, ніж у літніх. Це пояснюється товщиною і ступенем огрубіння верхнього шару шкіри. Короткочасне (на декілька хвилин) зниження опору тіла людини (20-50%) викликають зовнішні, несподівано виниклі фізичні роздратування: больові (удари, уколи), світлові та звукові.

4) Вид струму та його частота.

Постійний струм у 4-5 разів безпечніший, ніж змінний із частотою 50 Гц. Але таке становище справедливе лише до напруги 500 В.

Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає не безпечнішим від змінного із промисловою частотою.

Для змінного струму в діапазоні від 0 до 100 Гц ураження тим сильніше, чим вища частота. Подальше її збільшення супроводжується зниженням небезпеки ураження, яка повністю зникає при частоті 450-500 кГц, хоча такі струми зберігають небезпеку опіків.