Розрахунок електровибухового ланцюга з паралельно-пучковим з’єднанням електродетонаторів.

Якщо опір окремих гілок, які складаються з ділянкових проводів і електродетонаторів, приблизно однакові, то проходячі скрізь електродетонатори струми будуть рівними між собою, а струм І, проходячий скрізь магістральні дроти, буде дорівнювати

I = n х i, (4)

де n – кількість гілок;

i – струм, необхідний для підриву одного електродетонатора.

Загальний опір ланцюга R визначається по формулі:

R = r_м + (5)

де: r_м – опір магістральних дротів;

r_уч – опір всіх ділянок дротів (відноситься до однієї гілки);

r_д – опір електродетонатора разом з кінцевиками (в нагрітому стані дорівнює 2,5Ом);

n – кількість гілок.

Необхідна напруга на зажимах джерела струму як і в інших випадках, визначається по формулі (2).

Розрахунок електровибухового ланцюга зі змішаним з’єднанням електродетонаторів.

Опір окремих гілок ланцюгу і проходячі в них струми будуть відповідно рівними між собою. Загальний струм, що проходить по магістральним проводам, при кількості паралельних гілок n визначається, як і в випадку паралельно-пучкового з’єднання електродетонаторів, по формулі (4).

Загальний опір ланцюга, що розглядається типу R визначається по формулі

R = r_м + (6)

де: r_м – опір магістральних дротів;

r_уч – опір всіх ділянок дротів (відноситься до однієї гілки);

r_д – опір електродетонатора разом з кінцевиками (в нагрітому стані дорівнює 2,5Ом);

n – кількість гілок;

m – число послідовно з’єднаних електродетонаторів.

Необхідна напруга на зажимах джерела струму як і в інших випадках, визначається по формулі (2).

При використанні конденсаторних підривних машинок дозволяється проводити ступінчате приєднання паралельних гілок до магістральних проводів враховуючи вимоги, що відстань між з’єднаними гілками не перевищує 4 – 6 м.

Розрахунок ланцюга в цьому випадку проводиться по способу, викладеному в розрахунку електровибухової ланцюга з змішаним з’єднанням електродетонаторів. Кількість паралельних гілок приймається при цьому не більш чотирьох. Кількість електродетонаторів в різних гілках повинно бути однаковим, а загальний опір мережі не повинен перевищувати норми для паралельного з’єднання електродетонаторів при використанні відповідних підривних станцій.

Розрахунок зарядів для підривання дерева, сталі, цегляної і кам’яної кладок, бетону та залізобетону

Для підривання елементів конструкцій з дерева, цегли, каменя та неармованого бетону, як правило, застосовуються бризантні ВР нормальної, підвищеної та зниженої потужності. Для підривання сталевих та залізобетонних елементів конструкцій застосовувати ВР зниженої потужності не доцільно.

Розрахунок зарядів для підривання дерева

Дерев’яні елементи конструкцій (колоди, бруски, балки, пакети колод, кущі паль) підриваються зовнішніми зарядами.

Заряди, що застосовуються для підривання дерев’яних конструкцій можуть бути, як контактними так і не контактними. Контактні заряди можуть бути зосередженими, подовженими та фігурними, а неконтактні – тільки зосередженими.

Перебивання колоди.

Вага контактного заряду, яка необхідна для перебивання колоди розраховується за формулою

С=КD², (7)

де С – вага заряду у грамах;

D – діаметр колоди у сантиметрах;

К – коефіцієнт, який залежить від породи та вологості деревини (таблиця 1.11.).

У разі перебивання колоди діаметром більш 30 см вага заряду помножується на величину D/30.

Таблиця 1.11.