Температура спалаху вр

Тип ВР	Температура спалаху, 0 С	Тип ВР	Температура спалаху, 0 С
Тетразен	140	Гексоген	225-235
Гримуча ртуть	175-180	ТНРС	270-280
Бездимні порохи	180-200	Димний порох	290-310
Піроксилін	185-195	Октоген	275
Тетрил	190-200	Пікринова кислота	295-310
Нітрогліцерин	195-200	Тротил	300-310
Тен	210-220	Азид свинцю	315-330

Основні типи вибухових речовин та їх властивості Ініціюючі вибухові речовини

Гримуча ртуть Hg(ONC)₂ являє собою кристалічну речовину білого (рис. 1.2.) або сірого кольору з густиною 4,31 _* 10³ кг/м³. Має солодкий металевий смак, отруйна, за токсичністю аналогічна ртуті.

Практично гримуча ртуть негігроскопічна, погано розчиняється у воді. У звичайних органічних розчинниках гримуча ртуть не розчиняється, але добре розчиняється у водних розчинах аміака та цианістого калію. Концентровані кислоти та луги розкладають гримучу ртуть, а концентрована сірчана кислота викликає вибух.

І

з нікелем, оловом та свинцем гримуча ртуть практично не взаємодіє. З міддю у вологому середовищі взаємодіє повільно, утворюючи фульмінат міді, чутливіший до тертя, ніж гримуча ртуть. У вологому середовищі легко взаємодіє з алюмінієм.

За рахунок теплоти, що виділяється при цій реакції, може виникнути вибух. Тому гримучу ртуть не можна споряджати в алюмінієві оболонки. Застосовується вона в оболонках із міді або латуні, покритих оловом.

Х

Рис. 1.2. Гримуча ртуть

імічна стійкість гримучої ртуті порівняно невелика, але достатня для практичного застосування. При низьких температурах вона достатньо стійка, а тривале нагрівання при температурі 90 0С і вище викликає розклад. Температура спалаху гримучої ртуті близько 170 ⁰С.

Гримуча ртуть є найбільш чутливою ініціюючою ВР. Вона легко вибухає від незначного удару. Чутливість гримучої ртуті дуже залежить від вологості й тиску запресовки. При запресовці під тиском понад 500 атм від променя вогню гримуча ртуть не детонує, а тільки згоряє. При вологості 10% тільки горить, не детонуючи, при 30%  навіть не загоряється.

Зниження температури гримучої ртуті призводить до зменшення її чутливості. Тому вона не придатна для роботи з оксиліквітами.

Гримуча ртуть порівняно з іншими ініціюючими ВР має великий період наростання швидкості вибухового перетворювання. А у невеликих кількостях (до 0,1 г) при запаленні згоряє без вибуху, у великих кількостях  детонує.

Застосовується гримуча ртуть у патронних та трубочних капсулях-запалювачах у суміші з хлоратом калію та антимонієм. Вміст її у цих складах коливається від 25 до 50% при загальній вазі складу у капсулі від 0,015 до 0,075 г. Гримучортутнотетрилові капсулі-детонатори №8 виготовляються тільки для промислових робіт.

Азид свинцю Pb(N₃)₂ являє собою дрібнокристалічну речовину білого кольору (рис. 1.3.) з густиною 4,8 _* 10³ кг/м³.

Внаслідок незручності роботи з дрібнокристалічною речовиною на заводах азид свинцю виготовляють у вигляді дрібних гранул.

Практично азид свинцю негігроскопічний і не розчиняється у воді.

Н

а відміну від гримучої ртуті він не втрачає властивості детонувати і у вологому стані. Азид свинцю розкладається при тривалому кип'ятінні у воді, кислотах, лугах. Під дією вуглекислого газу, особливо при наявності вологи, азид свинцю поступово переходить у вуглекислі солі, внаслідок чого знижується його чутливість.

З нікелем і алюмінієм азид свинцю не взаємодіє, але вступає в реакцію з міддю, утворюючи дуже чутливий основний азид свинцю. Азид свинцю звичайно запресовують у алюмінієві оболонки.

Х

Рис. 1.3 Азид свинцю

імічна стійкість азиду свинцю достатня для практичного застосування. Тривале нагрівання при температурах до 100 ⁰С азид свинцю витримує без зміни властивостей.

Сонячне світло викликає потемніння азиду свинцю. Але утворений на поверхні тонкий шар потемнілого азиду свинцю запобігає розповсюдженню процесу у глибину. Температура спалаху азиду свинцю  близько 310 ⁰С. Він запалюється від променя вогню важче ніж гримуча ртуть.

Чутливість азиду свинцю до механічних дій у 2-3 рази нижча, порівняно із гримучою ртуттю. Чутливість до тертя також значно нижча. При введені твердих домішок чутливість азиду свинцю різко зростає; тиск запресовки й вологість незначним чином впливають на неї. Азид свинцю має високу ініціюючу властивість (у 5 10 разів вище, ніж у гримучої ртуті).

Введення флегматизатора при грануляції (парафін до 5%) трохи знижує ініціюючу властивість азиду свинцю.

Порівняно незначна чутливість даної ВР та велика ініціююча властивість дозволили широко застосовувати її у комбінованих артилерійських променевих, накольних та підривних капсулях-детонаторах. Однак недостатня сприйнятливість азиду свинцю до променя вогню і наколювання змусила застосувати у променевих капсулях-детонаторах невеликий заряд стифнату свинцю поверх шару останнього, а в накольних  шар накольного складу.

У капсулях-запалювачах азид свинцю не застосовується, тому що він детонує навіть у малих кількостях. Застосовується дана речовина також у детонуючих шнурах у суміші з бризантними ВР.

ТНРС (тетранітрорезорцинат або стифнат свинцю) C₆H(NO₂)₃O₂Pb _* H₂O являє собою тверду дрібнокристалічну речовину темно-жовтого кольору (рис. 1.4.) з густиною 3,12 _* 10³ кг/м³. На практиці його застосовують гранульованим.

ТНРС мало гігроскопічний, практично не розчиняється у воді і органічних розчинниках.

ТНРС розкладається кислотами; з металами не реагує, хімічно стійкий. При нагріванні вище 100 0С не втрачає кристалізаційну воду без розкладу.

Помітний розклад наступає при нагріванні до 200 ⁰С. Температура спалаху близько 275 ⁰С. На сонячному світлі темніє і розкладається.

Ч

утливість ТНРС до удару у шість разів менша, ніж у гримучої ртуті, та у два рази менша порівняно із азидом свинцю.

Щодо чутливості до тертя ТНРС займає середнє місце між гримучою ртуттю та азидом свинцю. Він значно чутливіший від азиду свинцю до теплового імпульсу.

Ініціююча властивість ТНРС значно менша, ніж у гримучої ртуті.

Т

Рис. 1.4. ТНРС

НРС легко електризується, що, у зв'язку з його високою чутливістю до електричних розрядів, робить особливо небезпечними операції щодо його пересипання та сортування.

Висока чутливість до теплових дій при малій чутливості до удару, струсу робить ТНРС зручним для застосування у артилерійських капсулях-детонаторах, що зазнають великої напруги в момент пострілу. Однак незначна ініціююча властивість не дозволяє застосовувати його як самостійну ініціюючу ВР.

Основне застосування ТНРС знайшов у комбінованих азидних капсулях-детонаторах внаслідок малої чутливості азиду свинцю до променя вогню та наколу.

У променевих капсулях-детонаторах ТНРС розміщується над азидом свинцю шаром, що безпосередньо сприймає промінь вогню. У деяких іноземних капсулях-детонаторах ТНРС змішують із азидом свинцю.

У накольних капсулях-детонаторах ТНРС входить до накольного складу, що розміщується шаром над азидом свинцю. Такий склад містить 50% ТНРС, 25% нітрату барію, 20% антимонія та 5% тетразена.

Застосовується ТНРС також разом з тетразеном у неоржавляючих ударних складах для патронних капсулів-запалювачів. Склади, що запобігають іржавленню (некородуючі), у меншій мірі викликають корозію каналу дула.

ТНРС Хімічно стійкий, дуже чутливий до променя вогню. Чутливість до удару удвічі нижча порівняно із азидом свинцю. Особливістю ТНРС є здатність до електризації та висока чутливість до електричних розрядів. Його ініціююча здатність нижча, ніж у інших ініціюючих ВР. Застосовується він у комбінованих капсулях-детонаторах, запалювальних складах піропатронів та у капсулях-запалювачах.

Тетразен C₂H₈ON₁₀ являє собою тверду дрібнокристалічну порошкоподібну речовину жовтуватого кольору (рис. 1.5.) з густиною 1,65 _* 10³ кг/м³. Він практично негігроскопічний і не розчинний у воді, а також у звичайних органічних розчинниках (спирт, ефір, ацетон тощо), має лужні властивості, із слабкими кислотами дає солі, багато з яких також ВР, з більш високою ініціюючою властивістю, ніж тетразен.

Сильні кислоти розкладають тетразен. З металами він не взаємодіє. При звичайній температурі тетразен стійкий, але при нагріванні вище 50⁰С розкладається. Температура його спалаху близько 140 ⁰С. Чутливість до удару та наколу у нього дещо вища, ніж у гримучої ртуті, а до тертя  значно менша.

З

алежно від зовнішніх умов і кількості речовини вибухове перетворювання тетразену може проходити у вигляді горіння або детонації. Його ініціююча властивість значно нижча, порівняно із гримучою ртуттю.

Я

Рис. 1.5. Тетразен

к самостійна ініціююча ВР тетразен не застосовується через слабку ініціюючу властивість. основна сфера застосування  накольні та ударні склади, що запобігають іржавленню, куди тетразен входить як сенсибілізатор.

Накольні склади застосовуються, як вказано вище, у комбінованих азидних капсулях-детонаторах. Тетразен застосовується як домішка до азиду свинцю, у капсулях-запалювачах  замість гримучої ртуті та в ударних складах капсулів-детонаторів  у суміші з ТНРС.