Живі організми як особливе середовище існування. Шляхи пристосування організмів до середовища існування

Організм як середовище існування за своїми властивостями істотно відрізняється від інших. Якщо на організми, що живуть на поверхні інших істот, впливають різні чинники довкілля, то на ті, що живуть всередині організму хазяїна, ці чинники діють лише опосередковано. В ролі хазяїв можуть бути будь-які організми — від бактерій до квіткових рослин і ссавців.

Усі форми співіснування різних видів називають симбіозом.

Симбіоз (від грец. сим — разом, біос — життя) — поширене в живій природі явище закономірного, не випадкового співжиття живих істот, що належать до різних систематичних груп. Ґрунтується на трофічних взаємозв'язках (коли організм хазяїна або залишки його їжі чи продукти життєдіяльності слугують для живлення симбіонта) або на просторових взаємозв'язках (оселення одного) організму всередині або на поверхні іншого чи спільне використання певних місцеіснувань: нір, черепашок).

Симбіоз може бути обов'язковим (облігатним), коли існування обох організмів чи одного з них неможливе без іншого (наприклад, гриби у складі лишайників, стьожкові черви як паразити кишечника хребетних тварин). За необов'язкового (факультативного) симбіозу організми можуть існувати разом або окремо один від одного (наприклад, раки-самітники та актинії). Залежно від характеру взаємозв'язків між партнерами розрізняють такі типи симбіозу: паразитизм, коменсалізм і мутуалізм.

Паразитизм — це такий тип взаємозв'язків між різними видами, за якого один із них (паразит) використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування. Хазяїн служить паразитові і як джерело енергії. Паразитизм трапляється серед різних груп організмів: тварин (найпростіші, плоскі, круглі, кільчасті черви, молюски, членистоногі), бактерій, грибів (трутовики, ріжки, сажки тощо) і навіть квіткових рослин (повитиця). Всі віруси — внутрішньоклітинні паразити.

Паразитизм є прикладом антагоністичних взаємозв'язків. Хазяїн за допомогою імунних і інших захисних реакцій намагається позбутися паразитів, а ті в спою чергу — їх послабити або повністю нейтралізувати.

Є паразити, що живуть на поверхні організму хазяїна — ектопаразити (воші, пір'яні кліщі) і всередині — ендопаразити (стьожкові та круглі черви, сисуни та ін.).

У паразитів сформувалися певні адаптації до існування в організмі хазяїна. У них спостерігається спрощення або редукція певних органів чи систем органів (наприклад, органів чуттів, травної системи), але добре розвинені органи прикріплення (присоски, гачки) та статева система.

Для більшості паразитів властива висока плодючість («закон великої кількості яєць»), наприклад, самка людської аскариди продукує за добу 240 000 яєць, а бичачий ціп'як протягом життя (18 років) понад 10⁹. Це пояснюється тим, що значна їх кількість гине до завершення життєвого циклу. Для багатьох паразитів характерні складні життєві цикли, які супроводжуються зміною поколінь, хазяїв і середовищ існування, що сприяє їхньому поширенню.

Паразити відіграють певну роль в біоценозах. Одні з них, малошкідливі для місцевих видів, спричиняють захворювання видів, невластивих даному біоценозу (наприклад, трипаносома, що живе у крові антилоп, не викликає у них значних змін, а потрапивши в кров людини, викликає смертельну сонну хворобу).

Коменсалізм (від лат. ком — разом, менса — стіл, трапеза) — такий тип взаємозв'язків різних видів, за якого один із них (коменсал) використовує їжу або житло іншого (хазяїна), не завдаючи йому шкоди.

Коменсалізм проявляється у формах квартиранства (використання коменсалом організму хазяїна для оселення) або нахлібництва (використання залишків їжі хазяїна). Прикладом квартиранства є оселення на поверхні дерев орхідей, які не завдають їм шкоди, бо живляться самостійно, а нахлібництва — інфузорії, що живуть у шлунку жуйних тварин і живляться симбіотичними бактеріями.

Представники одного з видів середземноморських крабів постійно тримають у клешнях двох актиній, живлячись частиною їхньої здобичі.

Мутуалізм (від лат. мутус — взаємний) — тип співіснування різних видів, від якого кожен отримує користь. Часто види, які перебувають у мутуалістичних зв'язках, не можуть існувати окремо. Наприклад, деякі одноклітинні джгутикові тварини постійно живуть у кишечнику комах (тарганів, термітів тощо). Вони виробляють спеціальний фермент (целюлозу), який розщеплює целюлозу до простих цукрів, які легко засвоюються організмом комахи. Тобто, постачаючи організму комахи поживні речовини, вони знаходять у його кишечнику собі їжу і захист від несприятливих умов.

Іншим прикладом мутуалізму є існування рака-самітника на актинії.

Рак перебуває під захистом жалких клітин актинії, а його рухливість допомагає актинії добувати їжу. Близькі до мутуалістичних склалися зв'язки у гриба і водорості, які утворюють лишайник. Гриб постачає водорості воду і мінеральні речовини, а вона передає грибу синтезовані нею органічні речовини. Але інколи гриб може поводитись як паразит по відношенню до водорості, висмоктуючи з її клітин воду та органічні сполуки за допомогою особливих утворів.